Домашняя • Вверх • Обратная связь • Оглавление • Форма поиска

Услуги

Плакаты

Нормативная документация

Как заказать плакат

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО НАГЛЯДУ

ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ УКРАЇНИ

НАКАЗ

23 червня 1996 р.                                                                                              № 125

нпАОП  0.00-1.26-96

Про затвердження «Правил будови і безпеч­ної експлуатації парових котлів, з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С»

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.94 р. №135 «Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці», а також на підставі рішення редакційної комісії, створеної наказом Комітету 29.12.95 № 203, про розгляд остаточної редакції проекту державного міжгалузевого нормативного акта про охорону праці (ДНАОП) Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів, з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С, та доцільністю їх затвердження НАКАЗУЮ

1. Затвердити Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів, з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопіді­грівачів з температурою нагріву води не вище 115°С, що додаються.

2. Установити, що зазначені Правила набирають чинності з 1 грудня 1996 року і поширюються на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та відомчої належності.

3. Територіальним управлінням, управлінням та відділам Комітету разом з відповідними міністерствами, відомствами:

3.1. Вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, експертами експертно-технічних центрів та іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці, працівниками підприємств, установ, організацій, міністерств, відомств.

3.2. Забезпечити постійний контроль за виконанням вимог Правил власниками, посадовими особами і працівниками, яких це стосується.

4. Управлінню по нагляду в енергетиці, будівництві, при експлуатації підйомних споруд і котлонагляду після реєстрації в Мін’юсті України подати управлінню нормативно-правового забезпечення Комітету відповідні матеріали для включення Правил до Державного реєстру ДНАОП та до банку даних автоматизованого інформаційного фонду нормативних актів про охорону праці та здійснити контроль за своєчасним виданням Правил.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника голови Комітету Штефана П.Т.

НПАОП  0.00-1.26-96

ПРАВИЛА будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари  не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С

1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Ці Правила обов’язкові для всіх міністерств, відомств, об’єднань, організацій, підприємств (незалежно від їх відомчої належності і форм власності) і поширюються на всіх працівників, які виконують роботи щодо проектування, будови, виготовлення, реконструкції, монтажу, ремонту, налагодження та експлуатації парових і водогрійних котлів, водопідігрівачів (далі – котли).

1.1*. Ці Правила встановлюють вимоги до:

– парових котлів з робочим тиском пари не вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см2);

– водогрійних котлів із температурою нагріву води не вище 115°С ;

– водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С, що обігріваються парою з надлишковим тиском не вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) або водою з температурою не вище 115°С;

– мобільних (пересувних і транспортабельних) котельних установок із параметрами, зазначеними в першому та другому абзацах;

– котлів-утилізаторів з параметрами, зазначеними в під­пунктах вище.

1.2*. Вимоги цих Правил не поширюються на:

– проточні газові водонагрівачі;

– змійовики для нагріву води в квартирних плитах;

– котли, які встановлюються на морських і річкових суднах, інших плавучих засобах і об’єктах підводного використання;

– опалювальні котли вагонів залізничного рухомого транспорту;

– котли з електричним обігрівом;

– опалювальні котли теплопродуктивністю не більше 0,1 МВт;

– водопідігрівачі (бойлери), що обігріваються водою з температурою не більше 110°С.

1.3. Відповідність котлів вимогам НД підтверджується виготовлюва­чем (постачальником) устаткування сертифікатом відповідності, вида­ним сертифікаційним центром України. Копія сертифіката відповідності додається до паспорта котла.

1.4. Відступи від цих Правил можуть бути допущені у винятковому випадку з дозволу Держнаглядохоронпраці України. Для отримання дозволу власнику котла необхідно подати Держнаглядохоронпраці Ук­раїни відповідні обгрунтування спеціалізованої організації з питань котлобудування. У разі відступу від вимог до конструкції чи виготовлення котлів повинен бути доданий висновок головної організації. Список го­ловних організацій наведено в додатку 1. Копія дозволу на відступ від Правил додається до паспорта котла.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У даних Правилах використовуються діючі в Україні такі норма­тивні документи з котлобудування та безпеки праці при експлуатації котлів:

________________________

* Зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Держна­глядохоронпраці 24.07.97 № 206, зареєстрованими в Мінюсті 28.08.97 № 355/2159.

3. ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

4.1. Керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил у ме­жах покладених на них завдань та функціональних обов’язків згідно з чинним законодавством.

4.2. За правильність конструкції котла, розрахунок його на міцність, вибір матеріалу, якість виготовлення, реконструкції, монтажу, налагод­ження, ремонту, технічного діагностування, а також за відповідність котла вимогам НД відповідає організація чи підприємство, незалежно від форми власності та відомчої належності і господарської діяльності, які виконували відповідні роботи.

4.3. Відхилення від НД допускається за узгодженням з організацією, яка затвердила дану документацію. Якщо вказані документи узгоджені з Держнаглядохоронпраці України, то й відхилення повинні узгоджуватись з Держнаглядохоронпраці України.

4.4. Особи, винні в порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

ВИМОГИ ДО КОТЛІВ, ПРИДБАННЯ ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ

4.5. Котли та їх елементи, придбання яких здій­снюється за кор­доном, повинні задовольняти вимогам цих Правил. Організація -замов­ник до укладання контракту на поставку із закордону повинна отримати сертифікат відповідності даного устаткування цим Правилам від сертифікаційного центру України.

Можливі відхилення від Правил повинні бути узгоджені з Держнаглядохоронпраці України до укладання контракту. Копія узгодження додається до паспорта котла, водопідігрівача.

4.6. Розрахунки на міцність котлів та їх елементів повинні виконуватися згідно з нормами, узгодженими з Держнаглядохоронпраці України, за винятком випадків, для яких спеціалізованою або експертною організацією буде підтверджено, що розрахунки, виконані за мето­дикою, прийнятою постачальником, задовольняють указаним нормам.

Відповідність матеріалів іноземних марок вимогам даних Правил або допустимість їх використання в кожному конкретному випадку повинна бути підтверджена спеціалізованою або експертною організацією. Копії зазначених документів необхідно додавати до паспорта котла.

4.7. Відповідність проектів котельних, конструкцій котлів, розроблених інофірмами, вимогам НД має бути під­тверджена висновками експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці України.

4.8. Паспорт котла повинен бути перекладений на українську або іншу мову за вимогою замовника і складений згідно з додатками 2 і 3.

ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ АВАРІЙ ТА НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

4.9. Розслідування аварій та нещасних випадків, що пов’язані з експлуатацією котлів, на які поширюються ці Правила, слід проводити відповідно до діючого «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, в установах і організаціях», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 10.08.93 № 623.

4.10. Про кожну аварію, смертельний або груповий нещасний ви­падок, що пов’язані з експлуатацією котлів, їх власник згідно з Положенням, зазначеним у статті 4.9 Правил, зобов’язаний негайно повідомити місцевий орган Держнаглядохоронпраці України та інші відповідні організації.

4.11. До прибуття представника Держнаглядохоронпраці України власник котла зобов’язаний забезпечити збереження всіх обставин аварії (нещасного випадку), якщо це не становить небезпеки для життя людей і не викликає подальшого розвитку аварійного стану.

5. ПРОЕКТУВАННЯ КОТЛІВ

5.1. Розробка проектів та їх затвердження

5.1.1. Розробка конструкторської документації котлів, котельних, у тому числі пересувних і транспортабельних, повинна виконуватись спеціалізованими проектними (конструкторськими) організаціями.

5.1.2. Розробка і поставка на виробництво котлів узгоджуються і затверджуються згідно з вимогами ГОСТ 15.001 і ГОСТ 15.005.

5.1.3. Розрахунки на міцність елементів, що працюють під тиском, повинні виконуватись згідно з нормами, узгодженими з Держнагляд­охоронпраці України.

5.1.4. Зміна проекту котла, необхідність якої виникає в процесі виго­товлення, монтажу, експлуатації, ремонту, модернізації або реконструкції, повинна бути узгоджена з автором проекту, при відсутності автора проекту котла – з головною організацією з котлобудування.

6. КОНСТРУКЦІЯ КОТЛІВ

6.1. Загальні положення

6.1.1. Конструкція котлів та їх основних частин повинна забезпечува­ти надійність, монтаж і ремонтоздатність, довговічність і безпечну експлуатацію на розрахункових параметрах протягом розрахункового ресурсу безпечної роботи котла, прийнятого в технічних умовах (технічно­му завданні), а також можливість проведення технічного опосвідчення, очистки, промивки та експлуатаційного контролю металу.

6.1.2. Конструкція котла повинна забезпечувати можливість рівномір­ного прогріву його елементів при пускові і нормальному режимі роботи, а також можливість вільного теплового розширення окремих елементів.

6.1.3. Конструкція котла повинна забезпечувати можливість повного спорожнення від води і шламу, а також видалення повітря з усіх еле­ментів.

6.1.4. Пристрій для введення живильної води і приєднання труб ре­циркуляції, а також розподіл живильної води в котлі не повинні спричинювати місцеве охолодження стінок елементів котла.

6.1.5. Елементи котлів, що не є поверхнями нагріву, в яких можливий нагрів стінок вище допустимої температури, повинні бути надійно теплоізольовані.

6.1.6. Ділянки елементів котлів, трубопроводів з підвищеною темпе­ратурою поверхні, доступні для обслуговуючого персоналу, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не більше 45°С при температурі навколишнього середовища не більше 25°С.

6.1.7. Відстань від осі зварного стикового шва до початку закруглен­ня днища, що штампувалося, повинна становити не менше 25 мм.

6.1.8. Поздовжні зварні шви в циліндричних горизонтальних котлах повинні розташовуватися поза межами 140° нижньої їх частини, а кільцеві (поперечні) зварні шви – поза опорами.

6.1.9. Поздовжні зварні шви сусідніх обичайок циліндричних еле­ментів, а також шви зварних днищ не повинні розташовуватися на одній осі. Зміщення осей цих швів має бути не менше 100 мм.

6.1.10. При використанні в котлі тепла газів, що відходять від котлів-утилізаторів (печі та інших агрегатів), його належить обладнати запірним пристроєм, що забезпечує можливість відключення від газоходу, та обвідним пристроєм для пропуску газу поза котлом. Зазначені пристрої можна не встановлювати, якщо передбачено припинення роботи агрега­ту, що подає газ, при зупинці котла.

Будова газоходів повинна виключати можливість утворення вибухо­небезпечного скупчення газів, а також повинна забезпечувати необхідні умови для очищення газоходів від відкладень продуктів згорання.

6.1.11. Газоходи, через які подаються відхідні гази, відповідно до проекту повинні мати вибухові пристрої із відводами, призначеними для виведення газів у місця, безпечні для обслуговуючого персоналу, при їх спрацюванні.

6.1.12. При спалюванні рідкого палива під форсунками повинні влаш­товуватися піддони з піском для запобігання попаданню палива на підлогу котельної.

6.1.13 Розробником проекту котла з урахуванням умов експлуатації встановлюється розрахунковий (допустимий) термін служби, що пови­нен бути вказаний заводом-виготовлювачем у паспорті котла.

6.2. Рівень води

6.2.1. Нижчий допустимий рівень води в парових котлах повинен бути не менше ніж на 100 мм вище верхньої точки поверхні зіткнення неізольованої стінки котла з гарячими газами.

Для вертикальних циліндричних котлів положення нижчого допусти­мого рівня встановлюється конструкторською ор­гані­зацією за умови недопущення перегріву стінок елементів котла.

6.2.2. Верхній допустимий рівень води в парових котлах встанов­люється розробником проекту котла.

6.3. Лази, лючки

6.3.1. У барабанах котлів лази мають бути круглої, еліптичної або овальної форми; діаметр круглого лазу має бути не менше 400 мм, а розміри осей еліптичного або овального лазу – не менше 300х400 мм.

6.3.2. В обмурівці топок котлів і газоходів повинні бути лази: прямо­кутні – розмірами не менше 400х450 мм або круглі – діаметром не менше 450 мм. Замість лазів можуть бути використані топкові дверці та амбразури пальникових пристроїв за умови, що їх розміри будуть не менше за вказані у цій статті.

Для огляду та очистки топки і зовнішніх поверхонь секцій чавунних котлів у газоходах мають бути передбачені лючки, що закриваються дверцятами. Кількість лючків, розміри та їх розміщення на елементах котла встановлює розробник конструкції.

6.3.3. Дверцята лазів повинні мати міцні запори, що виключають можливість самовільного відкривання і забезпечують достатню газощільність.

6.3.4. У газоходах за кожним котлом установлюють димову заслінку (шибер). У верхній частині заслінки котлів, працюючих на газі і рідкому паливі, виконують отвори діаметром не менше 50 мм.

6.4. Запобіжні пристрої топок і газоходів

6.4.1. Кожний котел із камерним спалюванням пилоподібного, газо­подібного, рідкого палива або шахтною топкою для спалювання торфу, тирси, стружки та інших дрібних виробничих відходів повинен бути об­ладнаний вибуховими запобіжними клапанами.

Вибухові запобіжні клапани розміщують у місцях, що виключають можливість травмування обслуговуючого персоналу. При неможливості встановлення у місцях, безпечних для обслуговую­чого персоналу, запобіжні клапани забезпечують відвідними коробами або відгороджують відбійними щитами з боку знаходження людей.

6.4.2. Кількість вибухових запобіжних клапанів, їх розміщення і розміри прохідного перерізу встановлюються проектною організацією залеж­но від конструкції котла, причому площа одного вибухового клапана повинна бути не менше 0,05 м2. Для котлів із камерним спалюванням палива площа перерізу одного вибухового клапана повинна бути не менше 0,1 м2.

Вибухові запобіжні пристрої дозволяється не встановлювати в топ­ках і газоходах котлів, якщо це обґрунтовано проектом.

7. ВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ І НАПІВФАБРИКАТІВ, З

ЯКИХ ВИГОТОВЛЯЮТЬ КОТЛИ

7.1. Якість та властивості матеріалів і напівфабрикатів, з яких виго­товляють котли, повинні задовольняти вимогам відповідних стандартів, технічних умов і сертифікатів заводів-виготовлювачів.

7.2. Матеріали повинні мати здатність деформуватися без виник­нення тріщин у холодному і гарячому стані, високі властивості з міцності та пластичності, які забезпечували б надійну експлуатацію протягом розрахункового терміну служби.

Матеріали для виготовлення котлів та їх елементів повинні бути вка­зані в технічних умовах і кресленнях на виготовлення.

8. ВИГОТОВЛЕННЯ, МОНТАЖ, НАЛАГОДЖЕННЯ,

РЕКОНСТРУКЦІЯ І РЕМОНТ КОТЛІВ

8.1. Виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкція, ремонт котлів та їх елементів повинні виконуватися під­при­ємствами чи організація­ми, що мають технічні засоби, необхідні для якісного виконання робіт.

Підприємства та організації повинні мати дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виготовлення (довиготовлення) котлів відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі дозволу на виготовлення, ре­монт і реконструкцію об’єктів котлонагляду та здійснення нагляду за виконанням цих робіт (ДНАОП 0.00-5.08-96).

8.2. Виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкція і ремонт котлів або окремих елементів повинні виконуватися за технологією, розробленою організацією до початку робіт, відповідно до вимог цих Правил і технічних умов, затверджених в установленому порядку.

9. ЗВАРЮВАННЯ КОТЛІВ

9.1. Загальні положення

9.1.1. При виготовленні, монтажі, реконструкції і ремонті сталевих водогрійних та парових котлів повинна застосовуватися технологія зва­рювання, атестована відповідно до вимог НД.

9.1.2. Присадні матеріали, що застосовуються при зварюванні, по­винні забезпечувати тимчасовий опір розриву наплавленого металу – не нижче нижньої межі тимчасового опору розриву основного металу (за ДСТ або ТУ для даної марки сталі), а відносне розширення й ударна в’язкість мають бути не нижче величин, зазначених у відповідних НД на присадні матеріали.

9.1.3. Для виконання зварювання повинні застосовуватися справні ус­тановки, апаратура і пристрої, які забезпечують дотримання вимог НД.

9.1.4. До зварювання елементів котлів допускають зварників, атестованих згідно з Правилами атестації зварників, при цьому зварники можуть бути допущені тільки до тих видів робіт, які вказані в посвідченні зварника.

9.1.5. Керівництво роботами по збиранню котлів та їх елементів, зварюванню і контролю якості зварних з’єднань має бути покладено на фахівця, який пройшов перевірку знань цих Правил.

9.2. Зварювальні матеріали

9.2.1. Зварювальні матеріали, які застосовуються для зварювання котлів, повинні відповідати вимогам стандартів і технічних умов, що має підтверджуватися сертифікатом заводу-виготовлювача.

9.2.2. Марки, сортамент, умови зберігання і підготовка до викори­стання зварювальних матеріалів повинні відповідати вимогам НД на зва­рювання.

9.2.3. Перед використанням зварювальних матеріалів (еле­к­тро­дів, зварювального дроту, флюсів, захисних газів) необхідно перевірити їх якість за технічною документацією на виріб, інструкцією по зварюван­ню і контролю зварювальних з’єднань, діючими стандартами, паспортами або технічними умовами на зварювальні матеріали на їх відповідність вимогам:

– електроди – ГОСТ 9466;

– зварювальний дріт – ГОСТ 2246;

– вуглекислий газ – ГОСТ 8050;

– флюси зварювальні – ГОСТ 9087.

9.3. Підготовка і складання деталей для зварювання

9.3.1. Підготовка крайок і поверхонь під зварювання повинна вико­нуватись механічною обробкою або шляхом термічного різання чи стру­гання (кисневого, повітряно-дугового, плазмово-дугового) з подальшою механічною обробкою (різ­цем, фрезою, абразивним інструментом). Глибина механічної обробки після термічного різання (стругання) повинна бути вказана в НД залежно від сприйнятливості конкретної марки сталі до термічного циклу різання (стругання).

9.3.2. При складанні стикових з’єднань труб без підкладних кілець з одностороннім розчищенням крайок і зварюваних без підварки кореня шва, зміщення (незбіг) внутрішніх крайок не повинні перевищувати значень, установлених НД.

9.3.3. Крайки деталей, які підлягають зварюванню, і прилеглі до них ділянки повинні бути очищені від окалини, фарби, масла та інших забруднень відповідно до вимог НД.

9.3.4. Прихватка зібраних для зварювання елементів повинна виконуватись із використанням тих самих зварювальних матеріалів, які будуть використані (або допускаються до використання) для зварювання даного з’єднання.

9.4. Атестація технології зварювання

9.4.1. Технологія зварювання при виготовленні, монтажі, реконст­рукції та ремонті котлів застосовується після підтвердження її техно­логічності на реальних виробах, перевірки всього комплексу потрібних властивостей зварних з’єднань та засвоєння ефективних методів конт­ролю їх якості.

9.4.2. Атестація технології зварювання проводиться кожним підприємством до початку її застосування з метою перевірки відповідності звар­них з’єднань, виконаних за нею в конкретних умовах виробництва, ви­могам НД. Атестація повинна проводитися для кожної групи однотип­них зварних з’єднань, які виконуються на даному підприємстві.

9.4.3. Атестація проводиться атестаційною комісією, створеною на підприємстві відповідно до програми, розробленої цим підприємством і затвердженої головою комісії.

Програма повинна передбачати проведення неруйнівного і руйнівно­го контролю контрольних зварних з’єднань та оцінку якості зварювання за результатами контролю.

Порядок проведення атестації, в тому числі й тієї, що застосовува­лася на підприємстві до набуття чинності цих Правил, визначається НД.

Якщо при атестації технології зварювання одержані незадовільні результати з будь-якого виду випробувань, атестаційна комісія повинна вжити заходів для виявлення причин невідповідності отриманих резуль­татів установленим вимогам і вирішити, чи слід провести повторні ви­пробування, або дана технологія не може бути застосована для зварю­вання виробничих з’єднань і потребує доопрацювання.

Дозвіл на застосування технології зварювання, що пройшла атестацію на підприємстві, видається органами Держнаглядохоронпраці на підст­аві висновків головної організації зі зварювання.

9.5. Технологія зварювання

9.5.1. При виготовленні котлів зварювання елементів, призначених для роботи під тиском, має виконуватися при температурі повітря не нижче 0°С. У процесі монтажу і ремонту допускається зварювання при мінусовій температурі навколишнього середовища з дотриманням спе­ціальних умов, передбачених технологічною документацією.

9.5.2. Після зварювання шов і прилеглі ділянки повинні бути очищені від шлаку, бризок металу та інших забруднень.

Внутрішній рубчик у стиках труб, виконаних контактним зварюван­ням, повинен бути видалений для забезпечення прохідного перерізу.

9.6. Контроль якості зварних з’єднань

9.6.1. Підприємство -виготовлювач, монтажне або ремонтне підприємст­во застосовує такі види та обсяги контролю своєї продукції, які б гаран­тували виявлення недопустимих дефектів, її високу якість і надійність в експлуатації. При цьому обсяг контролю повинен відповідати вимогам цих Правил.

9.6.2. Контроль якості зварювання і зварних з’єднань включає:

– перевірку наявної документації щодо атестації персоналу;

– перевірку справності складально-зварювального, термічного і контрольного устаткування, апаратури, приладів та інструментів;

– контроль якості основних матеріалів;

– контроль якості зварювальних матеріалів і матеріалів для дефек­тоскопії;

– операційний контроль технології зварювання;

– неруйнівний контроль якості зварних з’єднань;

– руйнівний контроль якості зварних з’єднань;

– контроль виправлення дефектів.

Види контролю визначаються конструкторською організацією відпо­відно до вимог цих Правил, НД на виріб і зварювання і вказуються в конструкторській документації котла.

9.6.3. Основними видами неруйнівного контролю металу і зварних з’єднань є:

– візуальний і вимірювальний;

– радіографічний;

– рентгенотелевізійний;

– ультразвуковий;

– капілярний або магнітопорошковий;

– вимірювання твердості;

– прогонка металевої кулі;

– гідравлічні випробування.

Крім цього, можуть застосовуватися інші методи (акустична емісія, струмовихровий контроль та ін.).

9.6.4. При руйнівному контролі повинні проводитися ви­пробування механічних властивостей, металографічні дослід­ження.

9.6.5. Фахівці з неруйнівного контролю повинні бути атестовані відпо­відно до Правил атестації фахівців неруйнівного контролю, затвердже­них наказом Держнаглядохоронпраці України 23.07.96 № 125.

9.6.6. Виріб визнається придатним, якщо при будь-якому виді конт­ролю в ньому не будуть виявлені внутрішні та зовнішні дефекти, що виходять за межі допустимих норм, установлених цими Правилами і НД на виріб та зварювання.

9.6.7. Зовнішній огляд зварних з’єднань проводиться за всією їх довжиною.

Перед зовнішнім оглядом зварні шви та прилеглі до них поверхні основного металу на ширину не менше 20 мм по обидві сторони швів повинні бути очищені від шлаку та інших забруднень, що ускладнюють огляд.

Норми оцінки якості зварного з’єднання за результатами зовнішньо­го огляду та виміру повинні бути вказані в технічних умовах на виготов­лення виробу в інструкціях по зварюванню та контролю зварних з’єднань.

9.6.8. Механічні випробування зварних з’єднань повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 6996 і ГОСТ 9454. Обов’язковими видами ме­ханічних випробувань є випробування на розтяг, вигин і сплющування.

Випробування на розтяг не є обов’язковими для поперечних зварних з’єднань за умовами суцільного контролю цих з’єднань неруйнівними методами.

9.6.9. Для контролю якості зварних стикових з’єднань у трубчатих елементах виробів одночасно з їх зварюванням у тих же виробничих умовах виготовляються контрольні стики, з яких вирізуються зразки для проведення механічних випробувань. Форма та розміри зразків для механічних випробувань, а також їх вирізка повинні відповідати ГОСТ 6996.

9.6.10. Кількість контрольних зварних з’єднань має бути не менше однієї на всіх однотипних виробничих зварних з’єднаннях, виконаних кожним зварювальником протягом 6 місяців.

9.6.11. Результати механічних випробувань зварних зраз­ків повинні бути такими:

– тимчасовий опір розриву наплавленого металу в МПа (кгс/см2) – не меншим нижньої межі тимчасового опору розриву основно­го металу, встановленого державним стандартом або ТУ для даної мар­ки сталі;

– кут загину – не менше 100° для з’єднань, виконаних електрозва­рюванням, і не менше 70° для з’єднань, виконаних газовим зварюванням.

Показники механічних властивостей зварних з’єднань повинні визна­чатися як середнє арифметичне від результатів, одержаних при випробуванні окремих зразків, та бути не нижчими від зазначених норм. При цьому показники механічних властивостей вважаються незадовільними, якщо результати одного із зразків відрізняються від установлених норм більше як на 10% у бік зниження.

9.6.12. При одержанні незадовільних результатів по одному з видів механічних випробувань дозволяється проведення повторних випробувань на зразках, вирізаних із тієї ж контрольної пластини або зі зварного шва виробу. Повторні випробування проводяться лише для того виду механічних випробувань, що дали незадовільні результати. Для прове­дення повторних випробувань застосовується подвійна кіль­кість зразків.

Якщо незадовільні результати одержані і при повторних випробу­ваннях, шви вважаються незадовільними.

9.6.13. Обсяг контролю зварних з’єднань ультразвуковим або радіо­графічним методом визначається НД на виготовлення, але повинен бути не менше:

– для деталей з товщиною стінки більше 30 мм – 25% довжини шва;

– для товщин до 30 мм – 10% довжини шва.

При цьому обов’язковому радіографічному контролю під­лягають усі місця сполучення стикових поздовжніх та поперечних зварних з’єднань.

Для товщини стінки до 13 мм допускається проводити 100%-й радіоскопічний метод контролю замість 10%-го ра­діографічного.

Шви визнаються незадовільними, якщо просвічуванням будуть вияв­лені такі дефекти:

– тріщини всіх видів та напрямків, розміщені у металі швів, по лінії сплавки і біля шовної зони основного металу;

– непровари в корені та по перетину шва;

– непровари у вершині шва з’єднань, доступних до зварювання з однієї сторони без прокладок, глибиною понад 15% товщини основного металу;

– пори, шлакові включення понад встановлені НД.

Методи усунення дефектів та порядок контролю виправлених ділянок установлюються технічними умовами на виготовлення.

9.7. Гідравлічне випробування

9.7.1. Гідравлічне випробування котлів та їх елементів проводиться з метою перевірки їх щільності та міцності всіх елементів котлів на заводах-виготовлювачах спеціально призначеними робітниками ВТК заводів.

9.7.2. Пробний тиск при гідравлічному випробуванні повинен бути 1,5 робочого тиску, але не менше 0,2 МПа (2 кгс/см2).

Тиск води при випробуванні повинен контролюватися двома мано­метрами, один з яких повинен бути контрольним.

Для гідравлічних випробувань повинна застосовуватися вода з температурою не нижче 5°С і не вище 40°С.

Час витримки котла під пробним тиском повинен бути не менше 10 хвилин. Падіння тиску під час випробування не допускається.

Використання стиснутого повітря або газу для підняття тиску не допускається.

Після зниження пробного тиску до робочого проводять ретельний огляд усіх елементів котла, зварних з’єднань за всією їх довжиною.

9.7.3. Вважається, що котел витримав гідравлічне випробування, якщо не виявлено:

– тріщин або ознак розриву;

– протікання в зварних, вальцювальних, клепаних з’єднаннях та в основному металі;

– видимих залишкових деформацій.

10. ПАСПОРТ НА КОТЕЛ ТА ЙОГО МАРКУВАННЯ

10.1. На днищах барабанів або фронтальної частини кожного котла повинна бути прикріплена металева табличка з нанесенням на ній удар­ним способом таких даних:

– назва або товарний знак заводу-виготовлювача;

– позначення котла;

– заводський номер;

– рік виготовлення;

– робочий тиск;

– температура води (для водогрійних котлів);

– номер ДСТ або ТУ на котел.

Допускається маркування іншими способами, які забезпечують чіткість та довговічність зображення, рівноцінними ударному способу.

10.2. Кожний виготовлений котел повинен постачатися замовнику з паспортом встановленої форми (додатки 2, 3) та інструкцією з монтажу і експлуатації українською мовою.

11. ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ КОТЛІВ

11.1. Стаціонарні котли повинні встановлюватися в будівлях та при­міщеннях, що відповідають вимогам СНиП II-35-76 «Котельні установки», Правил безпеки у газовому господарстві і цих Правил.

Установка котлів поза приміщенням допускається в тому випадку, якщо котел запроектований для роботи в заданих кліматичних умовах.

11.2. Улаштування приміщень та горищних перекрить над котлами не допускається. Дана вимога не розповсюджується на котли, встановлені у виробничих приміщеннях, відповідно до пункту 11.3.

11.3. Усередині виробничих приміщень допускається встановлення:

– парових котлів, що задовольняють умові (t–100)V џ 100 (для кожного котла), де t – температура насиченої пари при робочому тиску, °С; V – водяний об’єм котла, м3;

– водогрійних котлів, які не мають барабанів, теплопродуктивністю кожний не більше 2,5 МВт (2,15 Гкал/год);

– котлів-утилізаторів.

11.4. При встановленні котлів усередині виробничих приміщень місце встановлення відокремлюється перегородками на всю висоту котла, але не нижче 2 м, з улаштуванням дверей. Місце розташування та напрямки відчинення дверей визначаються проектною організацією.

Перегородки виконуються з неспалювальних матеріалів.

Котли-утилізатори можуть бути відокремлені від решти виробничого приміщення разом із печами чи агрегатами, з якими вони пов’язані тех­нологічним процесом.

11.5. У будівлях котельної розміщуються побутові та службові при­міщення для обслуговуючого персоналу відповідно до санітарних норм.

Розміщення будь-яких інших приміщень, а також майстерень, які не призначені для ремонту котельного устаткування, забороняється.

11.6. На кожному поверсі приміщення котельної має бути не менше двох виходів, розміщених у протилежних сторонах приміщення. Допус­кається один вихід, якщо площа поверху є меншою 200 м2 та має дру­гий евакуаційний вихід на зовнішні стаціонарні сходи, а в одноповерхових котельних – при довжині приміщення по фронту котлів не більше 12 м.

Виходом із приміщення котельні вважається як безпосередній вихід назовні, так і вихід через сходову клітку чи тамбур.

11.7. Вихідні двері з приміщення котельної повинні від­криватися на­зовні від натиску руки, не мати запорів із котельної та під час роботи котлів не замикатися. Вихідні двері з котельної в службові, побутові, а також допоміжно-виробничі приміщення повинні забезпечуватися пру­жинами та відкриватися в бік котельної.

На кожних вхідних дверях приміщення котельної з зовнішньої сторони повинен бути напис «Стороннім вхід заборонено».

11.8. Біля воріт приміщення котельної, через які відбувається подача палива і вилучення золи та шлаку, необхідно встановлювати тамбур чи повітряну теплову завісу відповідно до вимог НД.

11.9. Приміщення котельної повинні бути забезпечені достатнім природним світлом, а в нічний час – електричним освітленням.

Місця, що з технічних причин не можна забезпечити природним світлом, повинні мати електричне освітлення. Освітленість повинна відповідати СНиП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення». Крім робочого освітлення в котельній має бути аварійне електричне освітлення.

Підлягають обов’язковому обладнанню аварійним освітленням такі місця:

– фронт котлів, а також проходи між котлами, позаду котлів та над котлами;

– щити та пульти управління;

– водовказівні та вимірювальні пристрої;

– зольні приміщення;

– вентиляторні площадки;

– устаткування водопідготовки;

– площадки та драбини котлів;

– насосні приміщення.

11.10. Робоче та аварійне освітлення, електричне устаткування і його заземлення повинні відповідати вимогам Пра­вил улаштування електроустановок (ПУЕ).

11.11. У приміщеннях котельної при висоті встановлення світильни­ків загального освітлення над підлогою або площадками обслуговуван­ня менше 2,5 м повинні влаштовуватися світильники закритого виконання.

При роботі в котлах і газоходах необхідно застосовувати ручні світиль­ники з напругою не більше 12 В або переносні електричні ліхтарі.

11.12. У працюючих на газоподібному паливі котельнях, умонтованих у будівлі, крім основного електроосвітлення в нормальному виконанні, має бути електроосвітлення з арматурою у вибухозахищеному виконанні з самостійною електропроводкою і розміщенням вимикача і запобіжника поза приміщенням котельної. Це освітлення використовується при підготовці газифікованих котельних до пуску.

Електродвигуни та пускова апаратура витяжних вентиляторів, що влаштовуються в приміщеннях газифікованих опалювальних котельних, умонтованих у будівлях, повинні бути вибухозахищеними відповідно до вимог ПУЕ.

11.13. Відстань від площадок або верхньої частини обмурівки котла, з яких проводиться обслуговування арматури, гарнітури, контрольно-вимірювальних приладів, до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) котельної повинна бути не менше 2 м.

Відстань від підлоги до низу площадок обслуговування і комунікацій у місцях проходів під ними повинна бути також не менше 2 м.

11.14. Якщо котел не обслуговується з верхньої частини обмурівки і немає необхідності переходу по верху котла, то відстань від верхньої частини обмурівки до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) будівлі повинна бути не менше 0,7 м.

11.15. Відстань від фронту котлів або виступаючих частин топки до протилежної стіни котельної повинна становити не менше 3 м.

Для котлів, які мають довжину колосникових грат (що обслуговується з фронту) не більше 1 м, а також для котлів, працюючих на рідкому і газоподібному паливі, ця відстань може бути зменшена до 2 м. При цьому для котлів, обладнаних газовими пальниками і пальниками для рідкого палива, відстань від виступаючих частин пальників до проти­лежної стіни повинна бути не менше 1 м.

Якщо фронт котлів або виступаючих частин топок розташований напроти один одного з ручним завантаженням твердого палива, то від­стань між ними повинна становити не менше 5 м.

Для котельних, працюючих на рідкому або газоподібному паливі, відстань між фронтами котлів повинна бути не менше 4 м, а відстань між пальниками – не менше 2 м.

Перед фронтом котлів допускається встановлювати насоси, вентилятори, а також зберігати запаси твердого палива не більш як для однієї зміни роботи котлів. При цьому ширина вільних проходів уздовж фронту котлів повинна бути не менше 1,5 м, а встановлене устаткування і паливо не повинні заважати обслуговуванню топок і котлів.

11.16. Ширина проходів між котлами, між котлом і стіною приміщен­ня повинна бути не менше 1м, ширина проходу між окремими виступаючими частинами котлів та виступаючими частинами споруди, сходами, робочими майданчиками та іншими виступаючими конструкціями – не менше 0,7 м.

При встановленні котлів, що вимагають бокового обслуговування, ширина проходів між котлами чи між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.

11.17. У разі відсутності необхідності в боковому обслуговуванні котлів обов’язкове влаштування хоч би одного проходу між котлами чи між крайнім котлом і стіною котельної. Ширина цих проходів, а також ширина між котлами і задньою стіною приміщення котельної повинна становити не менше 1 м.

11.18. Для зручного і безпечного обслуговування котла, його арматури і гарнітури відповідно до проекту встановлюються постійні сходи і площадки.

11.19. Металеві площадки і сходинки виконуються:

– із рифленої листової сталі або з листа з негладкою поверхнею, одержаною наплавкою або іншим методом;

– із сотової або напівсотової сталі (на ребро) з розміром отвору не більше 30х30 мм;

– із просічно-витяжних листів.

Сходи висотою понад 1,5 м, призначені для систематичного обслугову­вання устаткування, повинні мати кут нахилу до горизонту не більше 50°.

Розміри сходин повинні бути:

– по ширині – не менше 600 мм;

– по висоті між сходинками – не більше 200 мм;

– по ширині сходинок – не менше 80 мм.

Сходи повинні мати площадки через кожні 3-4 м по висоті. Ширина площадок, призначених для обслуговування арматури, контрольно-вимірювальних і регулюючих приладів, повинна бути не менше 800 мм, а інших площадок – не менше 600 мм.

Відстань по вертикалі від площадок обслуговування водовказівних приладів до середини водовказівного скла повинна бути не менше 1 м і не більше 1,5 м.

Площадки і верхня частина обмурівки котлів, з яких проводиться обслуговування, повинні мати металеві перила висотою не менше 0,9 м із суцільною обшивкою по низу на висоту не менше 100 мм.

11.20. Підлоги котельного приміщення необхідно виконувати з неспалимих матеріалів із негладкою, неслизькою поверхнею; вони повинні бути рівними і мати пристрої для відведення води в каналізацію.

Канали в котельному приміщенні повинні закриватися знім­ними пли­тами на рівні чистої підлоги.

Металеві перекриття каналів мають бути виконані з рифленої сталі.

Приямки і заглиблення, що не закриваються, повинні огороджуватися перилами висотою не менше 0,9 м.

11.21. Для парових котлів паропродуктивністю 2 т/год і вище, водо­грійних теплопродуктивністю 1,16 МВт (1 Гкал/год) і вище, пра­цюючих на твердому паливі, подання палива в котельну і в топку котла має бути механізоване, а для котельних із загальним виходом шлаку і золи у кількості 150 кг/год і більше (незалежно від продуктивності котлів) має бути механізоване вилучення шлаку і золи.

11.22. При ручному золовидаленні шлакові і зольні бункери повинні забезпечуватися пристроями для заливання золи і шлаку водою в самих бункерах чи вагонетках. У цьому випадку під бункерами обов’язково повинні бути влаштовані ізольовані камери для встановлення вагонеток. Камери повинні мати двері, які щільно закриваються, належну венти­ляцію і відповідне освітлення, а двері камери мають бути із засклени­ми вічками.

Керування затвором бункера і заливкою шлаку має бути винесене за межі камери в безпечне для обслуговування місце.

При ручному видаленні золи у вагонетки нижні частини зольних бун­керів слід розташовувати на такій відстані від рівня підлоги, щоб під затвором бункера висота була не менше 1,9 м, при механізованому видаленні затвор бункера повинен розташовуватися на 0,5 м вище ваго­нетки.

Ширина проїзду в зольному приміщенні повинна бути не менше ши­рини вагонетки, збільшеної на 0,7 м із кожного боку. Зменшення шири­ни допускається лише в проїздах між колонами фундаменту котлів і будов.

Якщо зола і шлак вигрібаються з топки безпосередньо на робочу площадку, то в котельні над місцем вигрібання і заливання вогнищевих залишків повинна бути влаштована витяжна вентиляція.

11.23. Витрачальні баки рідкого палива повинні влаштовуватися поза межами котельної.

У приміщеннях окремо розташованих котельних (але не над котла­ми) допускається встановлювати закриті витрачальні баки рідкого пали­ва ємністю не більше 5 м3 для мазуту і 1 м3 – для легкого рідкого палива.

11.24. Котельна повинна бути обладнана засобами пожежогасіння відповідно до норм на протипожежне устаткування і реманент, установленими Правилами пожежної безпеки в Україні ДНАОП 0.01-1.01-95.

11.25. Приміщення, де розміщені котли, зольні приміщення, а також усі допоміжні і побутові приміщення повинні бути обладнані природною і штучною вентиляцією, а також при необхідності – опаленням. Вентиляція котельної повинна забезпечувати видалення шкідливих газів, пилу, подачу приливного повітря і підтримку температурних умов відповідно до вимог санітарних норм.

Приміщення котельної, котли і все обладнання треба утримувати в справному стані і чистоті. Проходи в котельному приміщенні і виходи з нього повинні бути завжди віль­ними.

11.26. Не дозволяється переводити котли на спалювання скрапленого газу в котельних, рівень підлоги яких знаходиться нижче рівня території, що прилягає до приміщення котельної, а також тих, що мають підвальні приміщення.

11.27. Розміщення котлів і допоміжного устаткування в пересувних блок-контейнерах, транспортабельних установках та в енергопоїздах повинно здійснюватися відповідно до проекту, який виконує спеціалізована організація. Типовий проект повинен бути узгоджений з Держнаглядохоронпраці України.

12. АРМАТУРА, ПРИЛАДИ І ЗАПОБІЖНІ ПРИСТРОЇ

12.1. Загальні положення

12.1.1. Для управління роботою котлів і забезпечення безпечних режимів експлуатації вони повинні мати:

– прилади, які запобігають підвищенню тиску (запобіжні пристрої);

– манометри;

– прилади для вимірювання температури середовища;

– покажчики рівня води;

– запірну і регулюючу арматуру;

– прилади безпеки;

– живильні пристрої.

12.1.2. Котли, що працюють на газоподібному паливі, повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами згідно з вимогами Правил безпеки в газовому господарстві.

12.2. Запобіжні пристрої

12.2.1. Кожний елемент котла, внутрішній об’єм якого обмежений запірними органами, повинен бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимий шля­хом випускання робочого середовища в атмосферу.

12.2.2. Як запобіжні клапани допускається використовувати:

– важільно-вантажні запобіжні клапани прямої дії;

– пружинні запобіжні клапани прямої дії.

12.2.3. Запобіжні пристрої повинні встановлюватися на патрубках, які безпосередньо приєднані до котла, або трубопроводах без про­міжних запірних органів.

При розміщенні на одному патрубку кількох запобіжних пристроїв площа поперечного перетину патрубка повинна бути не менше 1,25 су­марної площі перетину клапанів, встановлених на цьому патрубку.

Відбір робочого середовища через патрубок, на якому розташовані запобіжні клапани, забороняється.

12.2.4. Конструкція запобіжних клапанів повинна передбачати мож­ливість перевірки їх дії в робочому стані шляхом примусового відкри­вання клапана.

Вантаж важільних запобіжних клапанів повинен бути закріплений на важелі засобом, що виключає їх довільне переміщування. Навішувати нові вантажі після регулювання клапана забороняється.

Якщо на котлі встановлені два запобіжні клапани, то один із них повинен бути контрольним. Контрольний клапан забезпечують прила­дом (наприклад, кожухом, що замикається на замок), що не дозволяє обслуговуючому персоналу регулювати клапан, але не перешкоджає перевірці його стану.

12.2.5. Запобіжні пристрої повинні мати пристрої (відвідні трубопро­води) для захисту обслуговуючого персоналу від опіків при спрацюванні клапана. Середовище, що виходить із запобіжних клапанів, слід відвод­ити за межі котельного приміщення. Відвідні трубопроводи мають бути захищені від замерзання й обладнані дренажами для зливу конденсату, причому як на відвідних трубопроводах, так і на зливних приладах не має бути запірних пристроїв.

12.2.6. На котлах (у тому числі тих, які мають один запобіжний при­стрій) замість одного запобіжного пристрою допускається встановлю­вати обвід зі зворотним пристроєм, якій пропускає воду з котла в обхід запірного пристрою на виході гарячої води. В цьому випадку між відводом і розширювальною посудиною не повинно бути запірної арматури, окрім указаного зворотного пристрою.

12.2.7. Діаметри обводів і зворотних клапанів повинні бути прийняті відповідно до розрахунку, але не менше:

– 40 мм – для котлів теплопродуктивністю до 0,28 МВт (0,24 Гкал/год) включно;

– 50 мм – для котлів теплопродуктивністю понад 0,28 МВт (0,24 Гкал/год).

12.2.8. Сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв, що вста­новлюються на паровому котлі, повинна бути не менше номінальної годинної паропродуктивності котла.

12.2.9. Число і розміри запобіжних клапанів розраховують за фор­мулами:

– для водогрійних котлів із природною циркуляцією

ndh = 0,000006Q;

– для водогрійних котлів з примусовою циркуляцією

ndh = 0,000003Q;

де n – кількість запобіжних клапанів; d – діаметр клапана, см; h– висота підйому клапанів, см; Q – максимальна продуктивність котла, ккал/год.

Висота підйому клапана при розрахунку за вказаними формулами для звичайних малопідйомних клапанів приймається не більше 1/20d.

12.2.10. Запобіжні клапани повинні захищати котли від перевищення в них тиску більш ніж на 10% розрахункового (дозволеного).

12.2.11. Запобіжні клапани повинні встановлюватись:

– на парових котлах із природною циркуляцією – на верхньому барабані;

– на вихідних колекторах або барабані у водогрійних котлах.

12.2.12. Перевірка справності дії запобіжних клапанів по­винна про­водитись не рідше одного разу на зміну.

12.2.13. На парових котлах продуктивністю менше 100 кг/год замі­сть запобіжних клапанів допускається встановлювати вихлопний запо­біжний пристрій (гідрозатвор).

Вихлопний запобіжний пристрій розраховують так, щоб тиск у котлі не перевищував надлишковий робочий тиск більше ніж на 10%.

Між котлом і вихлопним запобіжним пристроєм і на самому пристрої установка запірних органів не допускається.

12.2.14. Водогрійні котли, що мають барабани, а також котли без барабанів теплопродуктивністю більше 0,4 МВт (0,35 Гкал /год) облад­нують не менше ніж двома запобіжними клапанами із мінімальним діа­метром кожного 40 мм. Діаметри всіх установлених клапанів повинні бути однаковими.

Водогрійні котли без барабанів теплопродуктивністю 0,4 МВт (0,35 Гкал/год) і менше можуть бути обладнані одним запобіжним клапаном.

Кількість і розміри запобіжних клапанів визначаються розрахунком.

12.2.15. Діаметр сполучного чи атмосферного трубопроводу розши­рювальної посудини повинен бути не менше 50 мм. Для запобігання замерзанню води посудину і трубопроводи слід утеплювати.

12.2.16. У разі включення котлів у систему опалення без розширю­вальної посудини заміняти запобіжні клапани на котлах обводами не дозволяється.

12.2.17. У водогрійних котлах, що працюють на систему гарячого водопостачання, замість запобіжних клапанів допускається улаштуван­ня окремої вихлопної труби, що з’єднує верхню частину котлів із верх­ньою частиною бака для води. На цій вихлопній трубі не має бути за­пірних пристроїв, а бак слід з’єднати з атмосферою. Діаметр вихлопної труби повинен бути не менше 50 мм.

12.2.18. У разі наявності в котельні кількох секційних або трубчатих водогрійних котлів без барабанів, працюючих на загальний трубопровід гарячої води (якщо, крім запірних пристроїв, на котлах є запірні пристрої на загальному трубопроводі), дозволяється замість запобіжних клапанів улаштовувати на кожному котлі обводи зі зворотними клапанами у за­пірних пристроях котлів, а на загальному трубопроводі гарячої води (в межах котельної) – два запобіжних клапани між запірними пристроями на котлах і запірними пристроями на загальному трубопроводі. Діаметр кожного запобіжного клапана слід застосовувати за розрахунком для одного з котлів, що має найбільшу теплопродуктивність, але не менше 50 мм.

12.2.19. Встановлювати важільно-вантажні запобіжні пристрої на пересувних котельних установках забороняється.

12.3. Покажчики рівня води

12.3.1. Водогрійний котел повинен забезпечуватись водопробним краном, встановленим у верхній частині барабана котла, а за відсутності барабана – на виході води з котла в магістральний трубопровід (до запірного пристрою).

12.3.2. На паровому котлі для постійного спостереження за рівнем води в його барабанах встановлюють не менше двох покажчиків рівня води прямої дії.

12.3.3. Для чавунних і стальних трубчатих котлів із площею поверхні нагріву менше 25 м2 допускається встановлювати один покажчик рівня води. Чавунний котел із барабаном (парозбірником) обладнують цирку­ляційними трубами, що з’єднують нижню частину барабана з секціями котла.

12.3.4. Водовказівні прилади прямої дії слід установлювати верти­кально або з нахилом уперед під кутом не більше 30° і розміщувати та освітлювати так, щоб рівень води було добре видно з робочого місця машиніста (кочегара), оператора.

12.3.5. Висота прозорого елемента покажчика рівня води повинна перевищувати допустимі границі рівня води не менше як на 25 мм кож­ного граничного рівня.

На кожному водовказівному приладі прямої і непрямої дії повинні бути вказані допустимі верхні і нижні рівні.

12.3.6. Водовказівні прилади чи пробкові крани влаштовують на ба­рабані котла окремо один від одного. Допускається спільне розміщен­ня двох покажчиків рівня води на сполучній трубі (колонці) діаметром не менше 70 мм.

Якщо водовказівні прилади з’єднують із котлом за допомогою труб довжиною до 500 мм, то внутрішній діаметр цих труб повинен бути не менше 25 мм, а довжиною понад 500 мм – не менше 50 мм.

Труби, що з’єднують водовказівні прилади з котлами, повинні бути доступними для внутрішньої очистки. Встановлення на них проміжних фланців і запірних органів не допускається. Конфігурація труб, які з’єднують водовказівні прилади з барабаном котла, повинна виключати можливість утворення в них повітряних і водяних мішків.

12.3.7. Труби, що з’єднують водовказівні прилади з барабаном котла, повинні бути захищені від замерзання.

12.3.8. У покажчиках рівня прямої дії парових котлів застосовують плоске прозоре скло. Водовказівні прилади з циліндричним склом можуть бути використані на парових котлах продуктивністю не більше 0,5 т/год.

12.3.9. Покажчики рівня води повинні мати зовнішні захисні при­строї, що забезпечують безпеку обслуговуючого персоналу при розриві скла. Захисні пристрої не повинні ускладнювати спостереження за рівнем води.

12.3.10. Водовказівні прилади повинні мати запірну арматуру для відключення від парового і водяного простору котла, що забезпечує можливість заміни скла і корпусу під час роботи котла, а також продувальну арматуру. Допускається застосування для цієї мети пробкових кранів. Для спускання води при продуванні водовказівних приладів необхідно користуватися лійками з захисним пристроєм і відвідною трубкою для вільного зливу.

12.4. Манометри

12.4.1. Манометри, що встановлюються на котлах і живильних лініях, повинні мати клас точності не нижче 2,5.

12.4.2. Манометри повинні вибиратися з такою шкалою, щоб при робочому тиску їх стрілка знаходилась у другій третині шкали.

12.4.3. На шкалу манометра наносять червону риску на рівні по­ділки, що відповідає робочому тиску в котлі з урахуванням додаткового тиску від ваги стовпа рідини.

Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу мано­метра металеву пластину, пофарбовану в червоний колір, яка щільно прилягає до скла манометра над відповідною поділкою шкали. Наноси­ти червону риску на скло фарбою забороняється.

12.4.4. Манометр улаштовують так, щоб його показання було чітко видно обслуговуючому персоналу, при цьому його шкала повинна бути розміщена вертикально або з нахилом уперед до 30°.

12.4.5. Діаметр корпусу манометра, що встановлюється від рівня площадки спостереження за манометром на висоті до 2 м, повинен бути не менше 100 мм, на висоті 2–5 м – не менше 160 мм і на висоті понад 5 м – не менше 250 мм.

12.4.6. На кожному паровому котлі повинен бути встановлений ма­нометр, що сполучається з паровим простором кот­ла. Перед маномет­ром повинен бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій для продувки манометра. Крім того, перед манометром повин­на бути сифонна трубка умовним діаметром не менше 10 мм або інший аналогічний пристрій з гідравлічним затвором.

12.4.7. У котлів, працюючих на рідкому паливі, на трубопроводі під­воду палива до форсунок (пальників) влаштовують манометри після останнього по ходу палива запірного органу. Це правило не поширюється на ротаційні пальники.

12.4.8. Не допускається користуватись манометром, якщо:

– на манометрі відсутня пломба або клеймо про здій­снення перевірки;

– прострочений термін перевірки манометра;

– стрілка манометра при його відключенні не повертається до нульо­вої позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої похибки для даного манометра;

– розбите скло чи існують інші пошкодження, які можуть відбитися на правильності показань.

12.4.9. На водогрійних котлах манометри встановлюють:

– на вході води в котел після запірного органу і на виході до за­пірного органу;

– на всмоктувальних і нагнітальних лініях циркуляційних і піджив­люючих насосів.

12.4.10. У кожного парового котла манометр установлюють на лінії перед органом, регулюючим живлення котла.

При наявності в котельні кількох котлів паропродуктивністю менше 2 т/год допускається встановлення одного манометра на загальній живильній лінії.

12.4.11. У разі використання водопровідної мережі замість другого живильного насоса у безпосередній близькості від котла на цій водо­провідній лінії повинен бути встановлений манометр.

12.4.12. Перевірка, опломбування (таврування) манометрів проводиться Держстандартом не рідше одного разу на 12 місяців. Крім того, не рідше одного разу на 6 місяців власник котла повинен зробити перевірку робо­чих манометрів контрольним чи перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу і клас точності з тим манометром, що пере­віряєть­ся. Результати перевірки заносять в журнал контрольних перевірок.

Перевірка справності дії манометрів за допомогою триходових кранів або запірних вентилів, що заміняють їх, повинна проводитися не рідше одного разу на зміну.

12.5. Прилади для вимірювання температури

12.5.1. На водогрійних котлах для вимірювання температури води вста­новлюють термометри при вході води в котел і на виході з нього.

На виході води з котла термометр повинен бути встановлений між котлом і запірним органом.

При наявності в котельні двох і більше котлів термометри, крім того, встановлюють на загальних подавальному і зворотному трубопрово­дах. У цьому випадку встановлення термометра на зворотному трубо­проводі кожного котла не обов’язкове.

Допустима температура гарячої води повинна бути позначена на шкалі термометра червоною рискою.

12.5.2 На живильних трубопроводах парових котлів установлюють термометри для вимірювання температури живильної води.

12.5.3. При роботі котлів на рідкому паливі, що потребує підігріву, на паливопроводі повинен бути встановлений термометр для вимірювання температури палива перед форсунками.

12.6. Арматура котла та його трубопроводи

12.6.1. Арматура, встановлена на котлах і трубопроводах, повинна мати маркування, в якому належить указувати:

– діаметр умовного проходу;

– умовний або робочий тиск і температуру середовища;

– напрям потоку середовища.

На маховиках арматури повинен бути позначений напрям обертання при їх відкриванні і закриванні.

12.6.2. На паропроводі від котла встановлюють запірний вентиль чи засувку. Запірний орган на паропроводі встановлюють по можливості ближче до котла.

12.6.3. На живильному трубопроводі встановлюють зворотний кла­пан і запірний орган (вентиль).

На водогрійних котлах слід установлювати по запірному органу на вході і на виході води з котла.

12.6.4. При наявності кількох живильних насосів, що мають спільні всмоктувальні і нагнітальні трубопроводи, в кожному насосі на стороні всмоктування і на стороні нагнітання встановлюють запірні органи. На напірному патрубку живильного чи циркуляційного відцентрового насо­са до запірного органу встановлюють зворотний клапан.

12.6.5. Живильний трубопровід повинен мати патрубки для випус­кання повітря з верхньої точки трубопроводу і дренажі для спускання води з нижніх точок трубопроводу.

12.6.6. Кожний котел обладнують такими трубопроводами для:

– продувки котла і спускання води при зупинці котла;

– видалення повітря з котла при розтопленні;

– відбору проб води і пари;

– видалення конденсату з паропроводів;

– введення коректуючих реагентів при експлуатації та миючих – при хімічному очищенні котла.

12.6.7. Система продувальних і дренажних трубопроводів повинна забезпечувати можливість видалення води й осадів із нижніх частин котла. Діаметр умовного проходу дренажних трубопроводів повинен бути не менше 25 мм.

12.6.8. На кожному дренажному трубопроводі влаштовується запірний орган (вентиль, засувка). Запірні органи розміщуються якомога ближче до котла. На ділянці трубопроводу між котлом і запірним органом не має бути фланцевих з’єд­нань, крім тих, які необхідні для сполучення цього трубопроводу з котлом або запірним органом.

12.6.9. У місцях можливого скупчення повітря в котлі або водо­підігрівачі повинні бути встановлені пристрої для його видалення. При випусканні повітря через запобіжні клапани наявність таких приладів не обов’язкова.

12.6.10. На ділянках паропроводу, які можуть бути відключені за­пірними органами, мають бути передбачені дренажі, що забезпечують відведення конденсату.

12.6.11. У кожного водогрійного котла, підключеного до загальних трубопроводів питної води, на подавальному і зворотному трубопрово­дах котла слід влаштовувати по одному запірному органу (вентилю чи засувці).

12.6.12. Для запобігання перегріву стінок котла і підвищенню в ньо­му тиску при випадковій зупинці живильних насосів у системі з примусо­вою циркуляцією між котлом і вентилем (засувкою) повинен бути вста­новлений трубопровід із запірним пристроєм для відведення води у безпечне місце.

12.7. Арматура і контрольно-вимірювальні пристрої

водопідігрівачів

12.7.1. Кожний водопідігрівач (бойлер) повинен бути об­ладнаний такою арматурою:

– з боку первинного теплоносія (на стороні, що нагрівається) – запірним вентилем (засувкою), манометром і термометром, якщо пер­винним теплоносієм є вода;

– з боку підігріву води – манометром, запобіжним пристроєм, що виключає можливість перевищення тиску в тій частині водопідігрівача ємнісного типу, що підігрівається більше ніж на 10% вище допустимого, і термометром на виході підігрітої води.

12.8. Прилади безпеки

12.8.1. Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і з механічни­ми топками для твердого палива повинні мати автоматику безпеки.

12.8.2. Автоматика безпеки котлів, працюючих на газоподібному або рідкому паливі, повинна припинити подачу палива при припиненні по­дачі електроенергії, несправності ланцюгів захисту, погасанні факелів пальників, відключення яких при роботі котла не дозволяється, а також при досягненні допустимих значень таких параметрів:

– тиску палива перед пальником;

– розрідження в топці для котлів з урівноваженою тягою;

– тиску повітря перед пальником з примусовою подачею повітря;

– температури води на виході з водогрійного котла;

– при пониженні або підвищенні рівня води в паровому котлі;

– при підвищенні тиску пари вище дозволеного в паровому котлі;

– при неполадках пристроїв обдувки, відводів і рециркуляції про­дуктів спалення.

12.8.3. Автоматика безпеки котлів із механічною топкою повинна відключати подачу палива і дуттьові вентилятори при припиненні подачі електроенергії, а також при досягненні граничних значень таких параметрів:

– температури води на виході з водогрійного котла;

– тиску води на виході з водогрійного котла;

– розрідження в топці для котлів зі зрівноваженою тягою;

– рівня води в паровому котлі;

– тиску пари в паровому котлі.

12.8.4. На парових котлах повинні бути встановлені автоматичні зву­кові сигналізатори верхнього і нижнього граничних положень рівня води.

12.8.5. Парові і водогрійні котли при камерному спалюванні палива повинні бути обладнані автоматичними приладами для припинення подачі палива в топку у випадках:

– згасання факела в топці;

– відключення димососів або припинення тяги;

– відключення всіх дуттьових вентиляторів;

– несправності автоматики безпеки.

13. ВОДНИЙ РЕЖИМ КОТЛІВ

13.1. Водний режим повинен забезпечувати роботу парових і водо­грійних котлів без ушкодження їх елементів унаслідок відкладання на­кипу і шламу або внаслідок корозії металу.

13.2. Вибір засобів обробки води для живлення котлів і підживлення системи опалення повинен здійснюватися спеціалізованою (проектною, налагоджувальною) організацією.

Експлуатація котлів без докотлової обробки води забороняється.

13.3. Періодичність чищення парових і водогрійних котлів повинна бути такою, щоб товщина відкладень на найбільш теплонапружених ділян­ках поверхні нагріву котла на час його зупинки на чищення не переви­щувала 0,5 мм.

13.4. Для відкритих систем теплопостачання живильна і підживлювальна вода додатково повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874 «Вода питна».

13.5. Якість мережної підживлювальної води водогрійних котлів нормується за показниками (табл. 1).

Таблиця 1

13.6. Для стальних парових котлів якість живильної води повинна відповідати таким вимогам (табл.2).

Таблиця 2

Солевміст і лужність котлової води встановлюються на основі тепло­хімічних випробувань. Відносна лужність не нормується.

13.7. На резервних лініях сирої води, приєднаних до ліній зм’якшеної води чи конденсату, а також до живильних баків, установлюють два запірних органи і контрольний кран між ними. Запірні органи повинні знаходитися в закритому положенні і бути опломбовані, контрольний кран відкритий. Кожний випадок живлення котла сирою водою фіксується записом у журнал із водопідготовки.

13.8. У котельні ведеться журнал (відомість) водопідготовки для за­пису результатів аналізів води, даних щодо продування котлів та опе­рацій по обслуговуванню устаткування водопідготовки. При кожній зу­пинці котла для чищення внут­рішніх поверхонь його елементів у журналі з водопідготовки записується вид і товщина накипу і шламу.

14. ЖИВИЛЬНІ ПРИСТРОЇ

14.1. Для живлення котлів водою допускається застосування:

– відцентрових і поршневих насосів з електричним приводом;

– відцентрових поршневих насосів з паровим приводом;

– насосів з ручним приводом;

– водопровідної мережі.

Використання водопроводу допускається замість одного з насосів, якщо тиск води у водопроводі безпосередньо в котлі перевищує робочий тиск не менше як на 0,1 МПа (1 кгс/см2). У цьому випадку на водо­проводі в безпосередній близькості від котлів повинні бути встановлені запірний вентиль, зворотний клапан і манометр.

14.2. На корпусі кожного живильного насоса має бути прикріплена табличка, на якій вказуються такі дані:

– назва заводу-виготовлювача;

– рік виготовлення і заводський номер;

– номінальна продуктивність при номінальній температурі води;

– частота обертання відцентрових насосів або число ходів для порш­невих насосів;

– максимальний напір при номінальній продуктивності;

– номінальна температура води перед насосом.

14.3. Тип, характеристика, кількість і схема включення живильних пристроїв повинні вибиратися спеціалізованою організацією по проек­туванню котельних із метою забезпечення надійної і безпечної експлуа­тації котла на всіх режимах, включаючи й аварійні зупинки.

14.4. При примусовій циркуляції води в системі опалення в котельній має бути не менше двох мережних насосів, один із яких повинен бути резервним.

Допускається не влаштовувати резервний насос при чотирьох робо­чих мережних насосах в одній групі.

14.5. Кількість і продуктивність мережних насосів повинна вибира­тися проектною організацією за умови забезпечення нормальної роботи системи опалення.

14.6. Для підживлення системи без розширювальної посудини в котельній має бути встановлено не менше двох насосів із електричним приводом; підживлювальні насоси повинні автоматично підтримувати тиск у системі.

Для підживлення системи опалення з розширювальною посудиною в котельній має бути не менше двох насосів, у тому числі допускається один ручний.

14.7. Підживлення водогрійних котлів, працюючих на систему опа­лення з примусовою циркуляцією, повинно здій­снюватися в трубопро­від на всмоктуванні мережних насосів системи опалення, а при при­родній циркуляції – у зворотний трубопровід системи опалення на відстані не менше
3 м від запірного пристрою котла.

14.8. На живильному трубопроводі між запірним органом і поршне­вим насосом, в якому немає запобіжного клапана, а створюваний напір перевищує розрахунковий тиск трубопроводу, повинен бути встановле­ний запобіжний клапан.

15. УТРИМАННЯ, ОБСЛУГОВУВАННЯ І НАГЛЯД ЗА КОТЛАМИ

15.1. Власник котла повинен забезпечити утримання котлів у справному стані, а також безпечні умови їх роботи, організувавши обслугову­вання, ремонт і нагляд відповідно до вимог цих Правил.

15.2. Для здійснення у відповідності з цими Правилами технічного опосвідчення, забезпечення справного стану і постійного контролю за безпечною експлуатацією котлів власником котла має бути призначена особа, відповідальна за його справний стан і безпечну експлуатацію. Така особа призначається з інженерно-технічних працівників, які мають відпо­відну кваліфікацію і теплотехнічну освіту і пройшли перевірку знань цих Правил в установленому порядку.

В окремих випадках відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію може бути покладена на інженерно-технічного працівни­ка, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов навчання в інституті підвищення кваліфікації в повному обсязі за спеціальною програмою і склав екзамени.

Призначення відповідальної особи необхідно оформляти наказом по підприємству з записом номера і дати наказу в паспорт котла (водо­підігрівача). На період відсутності відповідальної особи (відпустка, відрядження тощо) виконання її обов’язків має бути покладено згідно з наказом на іншого інженерно-технічного працівника, який пройшов перевірку знань цих Правил.

15.3. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію пови­нен забезпечити:

– утримання котлів у справному стані;

– проведення своєчасного планово-запобіжного ремонту котлів і підготовку їх до технічного опосвідчення;

– своєчасне усунення виявлених несправностей;

– обслуговування котлів навченим та атестованим персоналом;

– обслуговуючий персонал – виробничими інструкціями, а також періодичну перевірку знань цих інструкцій;

– виконання обслуговуючим персоналом виробничих ін­струкцій. 

15.4. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів зобов’язаний:

– регулярно оглядати котли в робочому стані;

– щоденно в робочі дні перевіряти записи в змінному журналі і розписуватися в ньому;

– проводити роботу з персоналом по підвищенню його кваліфікації;

– проводити технічне опосвідчення котлів;

– зберігати паспорти котлів та інструкції заводів-виготовлювачів щодо їх монтажу та експлуатації;

– проводити протиаварійне тренування з персоналом ко­тельні;

– перевіряти правильність ведення технічної документації при експ­луатації та ремонті котлів;

– брати участь у комісії з атестації та періодичній перевірці знань ІТП і обслуговуючого персоналу;

– брати участь в обстеженнях, які проводять органи Держ­наглядохоронпраці, і своєчасно виконувати їх приписи.

15.5. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів має право:

– усувати від обслуговування котлів персонал, що допустив пору­шення виробничих інструкцій або виявив незадовільні знання;

– подавати власникові котла пропозиції щодо притягнення до відповідальності інженерно-технічних працівників, осіб із обслу­говуючого персоналу, що порушують правила та ін­струкції;

– подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунення причин, які породжують порушення вимог цих Правил та виробничих інструкцій.

15.6. До обслуговування котлів можуть бути допущені особи не молодші за 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання та ате­стацію в установленому порядку відповідно до Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників із питань охорони праці ДНАОП 0.00-4.12-94.

Навчання і первинна атестація машиністів (кочегарів) і операторів котельні повинні проводитися в професійно-технічних училищах, нав­чально-курсових комбінатах (курсах). Індивідуальна підготовка зазна­ченого персоналу не допускається.

Періодичні перевірки знань мають проводитися не рідше одного разу на 12 місяців. Позачергова перевірка знань проводиться:

– при переході на інше підприємство;

– у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;

– при переведенні котла на спалювання іншого виду палива;

– при перерві в роботі понад 6 місяців;

– за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнаглядохоронпраці. При переведені персоналу на обслуговування котлів, працюючих на газоподібному паливі, проводять додаткову перевірку знань у порядку, встановленому Правилами безпеки в газовому господарстві.

15.7. Забороняється доручати машиністові (кочегару), операторові котла, який знаходиться на чергуванні, виконання під час роботи котла будь-яких інших робіт, не передбачених виробничою інструкцією.

15.8. Забороняється залишати котел без нагляду до повного припи­нення горіння в топці, вилучення з неї решток палива і зниження тиску до нуля.

15.9. Робота котла при камерному спалюванні палива допускається без постійного нагляду машиніста, оператора при наявності автоматики, що забезпечує ведення нормального режиму роботи з пульта управління, контроль і зупинку котла при порушеннях режиму роботи, які можуть викликати пошкодження котла з одночасною сигналізацією про це на пульт управління. Переведення котлів на диспетчеризоване управління має бути проведене за проектом, виконаним спеціалізованою організацією.

15.10. Власник котла на підставі інструкції заводу-виготовлювача і цих Правил з урахуванням особливостей даної котельні розробляє і за­тверджує виробничу інструкцію для персоналу котельні.

Виробнича інструкція має знаходитись у котельні на видному місці та видаватись під розписку обслуговуючому персоналу. До виробничої інструкції по обслуговуванню котлів прикладається оперативна схема трубопроводів котельні.

У котельні також обов’язково вивішуються режимні карти котлів.

15.11. У котельні повинні бути годинник, телефон чи звукова сиг­налізація для виклику в екстрених випадках представників адміністрації.

15.12. У котельню не дозволяється допускати осіб, які не мають відношення до експлуатації устаткування котельні.

15.13. У котельні необхідно вести змінний журнал для записів результатів перевірки котлів і котельного устаткування, водовказівних приладів, сигналізаторів граничних рівнів води, манометрів, запобіжних клапанів, живильних пристроїв, засобів автоматики, а також тривалості продування котлів, про що ті, хто здає і приймає зміну, повинні обов’язково розписуватись у журналі про здачу і приймання котлів і зміни. У змінному журналі мають бути записані також розпорядження на­чальни­ка котельні або особи, яка його заміняє, про розтопку або зупинку котлів (за винятком випадків аварійної зупинки).

15.14. Перевірка водовказівних приладів продувкою і зві­ряння по­казів з водовказівними пристроями прямої дії здій­снюється не рідше одного разу на зміну.

15.15. Перевірка справності дії запобіжних клапанів їх короткочас­ним «підривом» виконується при кожному пускові котла в роботу, а в період роботи – не рідше одного разу на зміну. Робота котлів із нес­правними або невідрегульованими запобіжними клапанами забороняється.

15.16. Справність резервних живильних насосів перевіряють шляхом короткочасного пуску кожного з них у роботу не рідше одного разу на зміну.

15.17. Перевірка справності схеми і приладів автоматики безпеки проводиться відповідно до виробничої інструкції. Результати перевірки заносяться в спеціальний журнал.

15.18. Обслуговуючий персонал зобов’язаний знати послідовність операцій при аварійній зупинці котла.

15.19. Котел повинен бути негайно зупинений і відключений дією захисту чи персоналом у випадках, передбачених виробничою інструк­цією, зокрема, при таких несправностях і відхиленнях від норми:

15.19.1. Для парових і водогрійних котлів під час:

– виявлення несправності запобіжного клапана;

– припинення дії всіх живильних насосів;

– виявлення тріщин, випучин, пропусків у зварних швах, обриву ан­керного болта або зв’язки в основних елементах котла (у барабані, ко­лекторі, камері, пароводоперепускних і водоопускних трубах, парових і живильних трубопроводах, у жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубній решітці, зовнішнім сепараторі, арматурі);

– згасання факелів у топці при камерному спалюванні палива;

– зникнення електричної напруги, яка подається на всі контрольно-вимірювальні прилади, прилади дистанційного й автоматичного управ­ління;

– виникнення пожежі в котельні, яка загрожує обслуговуючому пер­соналу чи котлу.

15.19.2. Для парових котлів, крім зазначених в п.15.19.1, під час:

– підвищення тиску в барабані котла на 10% вище дозволеного та його подальшого зростання;

– зниження рівня води нижче нижчого допустимого рівня;

– підвищення рівня води вище вищого допустимого рівня;

– несправності всіх водовказівних приладів.

15.19.3. Для водогрійних котлів, крім зазначених у п.15.19.1, під час:

– зниження втрати води через котел нижче мінімально допустимого значення;

– зниження тиску води в тракті котла нижче допустимого;

– підвищення температури води на виході з котла до значення на 20°С нижче температури насичення, яка відповідає робочому тиску у вихідному колекторі котла.

15.19.4. Для котлів, працюючих на газоподібному паливі, подача газу повинна бути негайно припинена персоналом також у випадках, зазна­чених у Правилах безпеки в газовому господарстві.

15.20. Котел повинен бути зупинений за розпорядженням власника котла або особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуа­тацію котла у випадках:

– виявлення свищів у трубах поверхонь нагріву, паро- і водоперепускних, водоопускних трубах котлів, паропроводах, колекторах, в живиль­них трубопроводах, а також течі і парувань у фланцях і вальцювальних з’єднаннях;

– виходу з ладу всіх покажчиків рівня води в барабані парового котла;

– значного погіршення якості живильної води проти встановлених норм.

15.21. Можливі причини і порядок аварійної зупинки котла повинні бути вказані у виробничій інструкції. Причини аварійної зупинки котла записуються у змінний журнал.

15.22. Власник котла повинен забезпечити своєчасний ремонт котлів за затвердженим графіком планово-запобіжного ремонту і проведення пусконалагоджувальних робіт після капітального ремонту, модернізації, реконструкції, заміни палива і водяного режиму. Ремонт повинен вико­нува­тися згідно з технічними умовами відповідно до вимог цих Правил.

15.23. У котельні повинен вестися ремонтний журнал, в який вно­сяться відомості про виконання ремонтних робіт і про зупинку котлів на чистку і промивку. Заміна труб, заклепок і підвальцювання з’єднань труб із барабанами і камерами повинні бути позначені на схемі розміщен­ня труб (заклепок) у ремонтному журналі. У ремонтному журналі ві­до­бра­жаються також результати оглядів котла до чистки із зазначен­ням товщини відкладень накипу, шламу і дефектів, виправлених під час ремонту.

15.24. Дані про ремонтні роботи, що викликають необхідність прове­дення дострокового технічного опосвідчення котлів, а також дані про матеріали і зварювання, застосовані при цьому ремонті, повинні заноси­тись у паспорт котла.

15.25. До початку проведення робіт у середині барабана, камери або колектора котла, з’єднаного з іншими працюючими котлами загальними трубопроводами (паропровід, живильні, дренажні, продувальні і спускні лінії і та ін.), а також перед оглядом чи ремонтом елементів котла, працюючих під тиском, котел повинен бути від’єднаний від усіх трубопроводів заглушками або відключений. Відключені трубопроводи також слід заглушити.

При роботі на газоподібному паливі котел повинен бути відключений і відглушений від загального газопроводу відповідно до інструкції по обслуговуванню котла.

15.26. На вентилях, засувках і заслінках при відключенні відповідних ділянок трубопроводів, паропроводів, газопроводів і газоходів, а також на пускових пристроях димососів, дуттьових вентиляторів, живильниках палива повинні бути вивішені плакати: «Не включати – працюють люди».

У пускових приладах димососів, дуттьових вентиляторів, живильниках палива необхідно зняти плавкі вставки.

15.27. Застосовані при відключенні котла заглушки, які встановлю­ються між фланцями трубопроводів, повинні мати відповідну міцність та виступаючу частину (хвіст), за якою визначається наявність установленої заглушки. Прокладки, які встановлюються між фланцями та заглушкою, повинні бути без хвостовиків.

15.28. Роботи всередині топок, барабанів, а також у газоходах, по­вітроводах і димових трубах повинні проводитись після вентилювання їх від шкідливих газів і перевірки повітря на загазованість при темпера­турі всередині елементів котельної установки, газоходів, повітроводів і димових труб не вище 33°С за письмовим дозволом (нарядом) началь­ника котельні.

Час перебування всередині топок, барабанів, газоходів, повітрово­дів, димових труб, а також тривалість відпочинку визначається особою, яка видає наряд, залежно від умов і характеру роботи, з указанням на це в рядку наряду «Особливі умови». Газопроводи повинні бути відклю­чені заглушками.

15.29. При роботі всередині топок, барабанів, газоходів, повітроводів і димових труб використовувати гасові та інші лампи з легкозаймистими матеріалами забороняється.

При зупиненні котла на тривалий період має бути проведена його кон­сервація.

16. РЕЄСТРАЦІЯ, ТЕХНІЧНЕ ОПОСВІДЧЕННЯ І ДОЗВІЛ НА

ЕКСПЛУАТАЦІЮ

16.1. Реєстрація

16.1.1*. Реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці до пуску в роботу підлягають котли, на які поширюються Правила, за винятком:

– парових і водогрійних котлів з поверхнею нагріву менше 6 м2;

– водопідігрівачів (бойлерів) незалежно від тиску і температури.

16.1.2. Реєстрація котла проводиться на підставі письмової заяви власника.

При реєстрації повинні бути представлені:

– паспорт котла;

– акт про справність котла, якщо він був отриманий від заводу-виготовлювача в зібраному вигляді (або переставлений з одного місця на інше);

– посвідчення про якість монтажу;

– креслення приміщення котельні (план, поздовжній і поперечний розріз із розміщенням котлів і всього встановленого устаткування). На кресленні повинні бути вказані розміри, що регламентувалися цими Правила­ми, а також проходи і виходи;

– принципова теплова схема котельні з вказанням котлів, трубопро­водів, арматури, контрольно-вимірювальних приладів, насосів і до­поміжного устаткування;

– інструкція заводу-виготовлювача по монтажу та експлуатації котла.

Перелічені документи повинні бути підписані керівником підприємст­ва та прошиті разом із паспортом.

16.1.3. Посвідчення про якість монтажу повинно складатись організа­цією, яка проводила монтаж, і підписуватись керівником цієї організації, а також власником котла і скріп­люватись печатками.

У посвідченні про якість монтажу слід вказати:

– назву монтажної організації;

– назву власника котла;

– найменування заводу – виготовлювача котла та його заводський но­мер;

– дані про зварювання, включаючи вид зварювання, тип і марку електродів, прізвища зварників і номери їх посвідчень;

– загальні висновки про відповідність проведених монтажних робіт цим Правилам, проекту, технічним умовам та ін­струкції з монтажу котлів, а також про придатність їх до експлуатації при вказаних у паспортах параметрах.

16.1.4. При відповідності документації вимогам цих Правил проводиться реєстрація котла, а документацію повертають власникові. Відповідь на заяву про реєстрацію котла повинна бути надана власни­кові. У разі відмови в реєстрації котла власника повідомляють про це письмово з указанням причин відмови і посиланнями на відповідні пунк­ти Правил.

16.1.5.            Перереєстрація котла в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України повинна бути проведена в таких випадках:

– при реконструкції котла;

– після демонтажу котла і встановлення у новому місці;

– при передачі котла іншому власникові.

16.1.6. Кожний наново встановлений котел може бути введений в експлуатацію після його технічного опосвідчення (якщо він отриманий від заводу-виготовлювача в розібраному вигляді) або технічного обстежен­ня (якщо надійшов у зібраному вигляді) технічним експертом експерт­но-технічного центру Держнаглядохоронпраці та одержання дозволу на роботу від органів Держнаглядохоронпраці у встановленому порядку, виданого на підставі задовільного висновку технічного експерта.

Про готовність котла до технічного опосвідчення або обстеження експерт повинен бути повідомлений власником не пізніше як за 10 днів.

16.1.7. Обстеження проводиться з метою перевірки технічного стану котла, відповідності установки обладнання котла і котельні вимогам цих Правил, а також поданим при реєстрації документам. При обстеженні технічний експерт повинен перевірити:

– правильність включення котла в схему опалення;

– відповідність приміщення котельні вимогам Правил;

– наявність і справність, відповідно до цих Правил, запобіжних при­строїв, контрольно-вимірювальних приладів, арматури і гарнітури;

– приладів безпеки;

– наявність і справність живильних приладів;

– відповідність водно-хімічного режиму котла вимогам Правил.

Результати обстеження котла записуються технічним експертом у паспорт котла, потім подаються відповідні висновки (копія запису в паспорті), які передаються в територіальний орган Держнаглядохоропраці.

16.2. Технічне опосвідчення

16.2.1. Кожний котел підлягає технічному опосвідченню, яке проводиться технічним експертом до пуску в роботу, періодично – в процесі експлуатації згідно з установленими строками і в необхідних випадках – достроково (позачергово).

16.2.2. Технічне опосвідчення котла складається із зовнішнього, внутрішнього оглядів і гідравлічного випробування.

16.2.3. Зовнішній і внутрішній огляди мають за мету:

– при первинному опосвідченні встановити, що котел виготовлений, встановлений і обладнаний відповідно до цих Правил, пред’явлених при реєстрації документів, а також що котел та його елементи знаходяться в справному стані;

– при періодичних і позачергових опосвідченнях встановити справ­ність котла і його елементів та надійність його подальшої безпечної роботи.

16.2.4. При зовнішньому і внутрішньому оглядах котла та його еле­ментів слід звернути увагу на виявлення можливих тріщин, надривів, випинів, видимів і корозії на внутрішніх і зовнішніх поверхнях стінок, слідів пропарювання і пропусків у зварних, клепаних і вальцьованих з’єднаннях, а також пошкоджень обмурівки, що можуть викликати пе­регрів металу елементів котла.

16.2.5. Гідравлічне випробування котлів має за мету перевірку міцності елементів котла і щільності з’єднань і проводиться в порядку, вста­новленому пп. 9.7.2 і 9.7.3 цих Правил.

16.2.6. Власник котла зобов’язаний проводити опосвідчення котлів у такі строки:

– зовнішній і внутрішній огляди – після кожної очистки котла, але не рідше як через 12 місяців;

– гідравлічне випробування робочим тиском – кожного разу після очистки внутрішніх поверхонь або ремонту елементів котла.

16.2.7. Технічне опосвідчення котла технічні експерти повинні прово­дити в такі строки:

– після монтажу – до пуску в роботу (якщо котел надійшов на місце монтажу в розібраному вигляді). Якщо котел надійшов на місце від заводу-виготовлювача в зібраному вигляді, то технічний експерт прово­дить обстеження котла відповідно до пп. 16.1.6, 16.1.7 із проведенням гідравлічного випробування робочим тиском;

– зовнішній і внутрішній огляди – не рідше як через кожні 4 роки;

– гідравлічне випробування пробним тиском – не рідше як через 8 років;

– дострокове (або позачергове) технічне опосвідчення: зовнішній, внутрішній огляд і гідравлічне випробування пробним тиском.

16.2.8. Дострокове (позачергове) технічне опосвідчення котла має здійснюватись у випадках, якщо:

– котел не експлуатувався більше 12 місяців;

– котел демонтований і встановлений на новому місці;

– зроблено виправлення вигинів або ум’ятин, а також ремонт із застосуванням зварювання основних елементів котла;

– замінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних або кип’ятильних труб, 100% димогарних або труб водопідігрівача;

– воно необхідне за розсудом особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котла, або державного інспектора Держнаглядохоронпраці;

– минув розрахунковий термін (нормативний строк) служби котла, встановлений проектом, заводом-виготовлювачем, нормативними докумен­тами (вказуються в паспорті);

– відбулася аварія котла або його елементів.

16.2.9. Перед гідравлічним випробуванням в обов’язковому порядку має бути проведений зовнішній і внутрішній огляд.

16.2.10. Перед внутрішнім оглядом і гідравлічним випробуванням котел повинен бути охолоджений і ретельно очищений від накипу, сажі і золи. Внутрішні пристрої в барабані повинні бути видалені, якщо вони пере­шкоджають огляду. При сумніві у справності стінок або зварних, клепа­них швів відповідальний за безпечну експлуатацію котлів має право вимагати розкриття обмурівки або зняття ізоляції повністю чи частково, а при проведенні внутрішнього огляду котла з димогарними трубами – повного або часткового видалення труб.

16.2.11. Якщо при технічному опосвідченні котла не будуть виявлені дефекти, що знижують його міцність, він допускається в експлуатацію при робочих параметрах.

16.2.12. Якщо при технічному опосвідченні котла будуть виявлені дефекти, які викликають сумніви в його міцності, подальша робота та­кого котла повинна бути заборонена до усунення цих дефектів.

16.2.13. Результати технічного опосвідчення і висновки щодо мож­ливості роботи котла з зазначенням дозволених параметрів (тиск, температура), а також терміни наступного опосвідчення повинні записува­тись у паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення.

Крім того, технічний експерт готує висновки (копія запису в паспорті), які передає в органи Держнаглядохоронпраці.

При проведенні позачергового опосвідчення повинна бути вказана причина, що викликала необхідність такого опосвідчення.

17. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЦИХ ПРАВИЛ

17.1. Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється органами Держнаглядохоронпраці України шляхом проведення періодичних об­стежень підприємств, які експлуатують котельні установки, а також заводів-виготовлювачів, проектних, налагоджувальних, монтажних, ремонтних і діагностичних організацій відповідно до НД.

17.2. Якщо при обстеженні заводу-виготовлювача, проектної, налагоджувальної, монтажної, ремонтної і діагностичної організацій буде встановлено, що при виконанні ними відповідних робіт допускаються порушення цих Правил, то залежно від характеру порушень установлюються терміни їх виконання або забороняється подальше виконання робіт.

17.3. Якщо при обстеженні котлів, що знаходяться в експлуатації, будуть виявлені дефекти або порушення Правил, які загрожують безпеці, а також якщо минув встановлений заводом-виготовлювачем термін експлуатації чи термін чергового опосвідчення або відсутня призначена у встановленому цими Правилами порядку особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію, чи несправна автоматика безпеки, аварійна сигналізація, то експлуатація котла повинна бути заборонена. При цьому до паспорта котла заноситься запис про причини заборони з посиланням на діючі статті Правил.

18. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Необхідність і терміни приведення у відповідність із цими Правилами котлів, що знаходяться в експлуатації, а також у процесі виготовлення, монтажу або реконструкції, повинні бути визначені власником і погоджені з органами Держнаглядохоронпраці не пізніше ніж через 6 місяців з моменту вступу в дію цих Правил.

Додаток 1

до Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °С

Головні організації з питань котлобудування

Додаток 2

до Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °С

Дозвіл на виготовлення

№__________ від 19_____р.

Виданий ________________

теруправлінням

Держнаглядохоронпраці

України

ПАСПОРТ КОТЛА*

Реєстраційний № ______**

При передачі котла іншому власнику разом із котлом передається даний паспорт.

1. Загальні дані

_____________________

* Формат паспорта — 210х297 (218х290) мм.

** Заповнюється власником котла після реєстрації в органі Держнаглядохоронпраці України.

2. Технічні характеристики і параметри

3. Комплект постачання

_________________________

* Для запобіжних клапанів — площа перетину, мм2, коефіцієнт витрати пари або рідини (___), для покажчиків рівня води — місце вста­новлення, для апаратури вимірювання, управління, сигналізації та авто­матичного захисту — тип (марка), ДСТУ, ГОСТ чи ТУ.

4. Дані про апаратуру для вимірювання, управління, сигналізації, регулювання та автоматичного захисту

________________________

* Заповнюються підприємством – виготовлювачем котла у випадку по­ставки апаратури разом із котлом. В інших випадках дані заповнюються власником котла.

5. Дані про основні елементи котла, про труби і трубопроводи в межах котла

6. Висновки виготовлювача

На підставі проведених перевірок і випробувань засвідчується таке:

1. Елементи котла або зібраний котел виготовлений згідно з вимога­ми Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С, відповідних стандартів, технічної документації і технічних умов на виготовлення _______________________________________________________________

(назва стандартів, технічних умов)

2. Елементи котла або зібраний котел були піддані перевірці і відпові­дають указаним вище стандартам і технічній документації.

3. Елементи котла або зібраний котел були піддані випробуванням пробним тиском _______МПа (кгс/см2).

4. Трубні елементи котла були піддані вимірювальному контролю щодо відхилення від розмірів і форми та щодо прохідності.

5. Елементи котла або зібраний котел визнані придатними для роботи з параметрами, вказаними в даному паспорті.

7. Відомості про місцезнаходження котла

8. Особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію котла

9. Відомості про встановлену арматуру

Продовження дод. 2

10. Відомості про живильні пристрої

11. Відомості про водопідготовче обладнання

_____________________

* Фільтри Nа- або Н-катіонітові — продуктивність; деаератори — тип, продуктивність; магнітні фільтри — тип, продуктивність.

12. Відомості про ремонт котла і заміну елементів, які працюють під тиском

13. Результати опосвідчення

14. Реєстрація

Котел ________________________________________________________________

(паровий, водогрійний)

зареєстрований «______» ____________________19_____р. за №_________________

________________________________________________________________________

(найменування реєструючого органу)

У паспорті прошнуровано __ аркушів, у тому числі креслень на ___ аркушах і окремих документів ____ аркушів, згідно з описом, що додається.

_____________________________       _________________________________

(посада особи, яка зареєструвала котел)   (підпис, прізвище, ініціали)

М.П.

Примітка.

До паспорта додаються креслення поздовжнього і поперечного перерізів котла і план котла, на яких указані розміри основних елементів, план котельні зі схемою трубопроводів.

Додаток 3

до Правил будови і безпечної експлуатації па­рових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрій­них котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °С

Дозвіл на виготовлення

№__________ від 19_____р.

Виданий ________________

теруправлінням

Держнаглядохоронпраці

України

ПАСПОРТ

Водоподігрівача* _____________________________

(пароводяного, водяного)

Реєстраційний № ____________________________

При передачі водопідігрівача іншому власнику разом із водопідігрівачем передається даний паспорт.

Формат паспорта – 210х297 (218х290) мм.

1. Загальні дані

2. Відомості про основні частини водопідігрівача

3. Основна арматура, контрольно-вимірювальні пристрої і пристрої безпеки

4. Висновки виготовлювача

На підставі проведених перевірок і випробувань засвідчується таке:

1. Елементи водопідігрівача або зібраний водопідігрівач, виготовле­ний згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С, відпо­відних стандартів, технічної документації і технічних умов на виготов­лення_________________________________________

(назва стандартів технічних умов)

2. Елементи водопідігрівача або зібраний водопідігрівач були піддані перевірці і відповідають вищевказаним стандартам і технічній документації.

3. Елементи водопідігрівача або зібраний водопідігрівач були піддані випробуванням тиском ________________________ МПа (кгс/см2).

4. Трубні елементи водопідігрівача були піддані вимірювальному контролю щодо відхилення від розмірів, форми і на прохідність.

5. Елементи водопідігрівача або зібраний водопідігрівач визнані придатними для роботи з параметрами, вказаними в даному паспорті.

М.П

5. Відомості про установку водопідігрівача

6. Відомості про ремонт і заміну елементів водопідігрівача

7. Особа, відповідальна за справний стан та безпечну експлуатацію

Закінчення дод.3

8. Результати опосвідчення

9. Реєстрація

Водопідігрівач зареєстрований «___» ________________19__р. за №______ в __

___________________________________________________________________________

(назва реєструючого органу)

У паспорті прошнуровано __ аркушів, у тому числі креслень на ___ аркушах і окремих документів ____ аркушів, згідно з описом, що додається.

Примітка.

До паспорта додаються креслення поздовжнього і поперечного перерізів водопідігрівачів з указанням розмірів, план котельні зі схемою трубопроводів.

М.П.

Отправить сообщение для: konstantin33379@mail.ru с вопросами и замечаниями об этом веб-узле.
Дата изменения: 15.09.2008