МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 

НАКАЗ

 

15.11.2001                                                      м. Київ                                       №    485

 

 

Про затвердження Правил безпечної

експлуатації тепломеханічного

обладнання електростанцій і теплових мереж

 

Зареєстровано в Міністерстві юстиції 3 грудня 2001р № 1002/6193

Відповідно до Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 №1035/2000, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж (далі - Правила), що додаються

2. Голові Державного департаменту з нагляду за охороною праці (Сторчаку С.О. )

- ужити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці, експертами Експертно-технічних центрів, працівниками підприємств, установ, організацій,

- забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог цих Правил,

- включити Правила до Державного реєстру ДНАОП і банку даних автоматизованого інформаційного фонду нормативних актів про охорону прані

- забезпечити вчасне видання Правил.

3. З уведенням у дію цих Правил уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила техники безопасности при эксплуатации тепломеханического оборудования электростанций и тепловых сетей" (Москва, Энергоатомиздат, 1985), затверджені Міненерго СРСР 05.11.83

4. Скасувати наказ Мінпраці від 13.07.2001 №296 " Про затвердження Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж".

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Державного секретаря Солдатенка М.О.

 

Міністр                                                                                                        І.Сахань

 

 

 

Внесено
Голова Держнаглядохоронпраці	С. Сторчак
Погоджено
Заступник Державного секретаря	М. Солдатенко
Заступник Голови Держнаглядохоронпраці	О. Семко
Начальник управління охорони праці	Л. Мельничук
Юрисконсульт	В. Радіонов
Начальник юридичного управління	І. Тубелець

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства праці

та соціальної політики України

15.11.2001  №485

 

ПРАВИЛА

БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕПЛОМЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ І ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ

 

ПЕРЕДМОВА

 

Розроблено: Донбаським підприємством з пуску, налагодження, удо­сконалення технології і експлуатації електростанцій і мереж (ДонОРГРЕС)

Внесено: Управлінням організації нагляду в металургійній про­мисловості, енергетиці, будівництві та котлонагляду Держнаглядохоронпраці України та Державним депар­таментом електроенергетики Мінпаливенерго України

Введено: З уведенням у дію цих Правил уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила техники безопасности при эксплуатации тепломеханического оборудования электростанций и тепловых сетей" (Москва, Энергоатомиздат, 1985), затверджені Міненерго СРСР 05.11.83

Редакційна комісія:

Іванченко В.І., Пошкурлат П.І., Мельничук Л.О., Гажаман В.І., Цимбалюк А.У. Фещенко П.П., Василяка М.С., Кравченко А.М.

 

КАРТА-ПАСПОРТ

 

 

ПРАВИЛА

БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕПЛОМЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ ТА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ

А____________

01 вид

Б Міністерство палива та енергетики України

02 галузь застосування В

03 дата затвердження

04 дата введення в дію

05 термін дії

Інститут електроенергетики Української академії наук національного прогресу

Г_________________________________________

06 організація-розробник

Д Міністерство палива та енергетики України, Президія ЦК профспілок працівників енергетики та електротехнічної промисловості України

07 організація, що узгоджує

Ж______________________________________

08 нормативні посилання

П _________________________________

11 додаткові дані (взаємозв'язані з ним інші нормативні акти тощо)

 

 

1. Галузь застосування

 

1.1. Правила безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж (далі - Правила) поширюються на працівників, які виконують роботи на тепломеханічному обладнанні електростанцій, теплових мереж, теплових пунктів та опалювальних котелень.

1.2. Вимоги цих Правил є обов'язковими у разі виконання робіт з монтажу, налагодження, ремонту, реконструкції та експлуатації теплосилового, механічного, паливного і водопідготовчого обладнання, не електричних пристроїв теплової автоматики та вимірювань паливно-транспортних, котлотурбінних і хімічних цехів електростанцій, теплових мереж, теплових пунктів та опалювальних котелень.

1.3. Вимоги цих Правил необхідно виконувати під час проектування та обслуговування тепломеханічного обладнання.

1.4. Під час виконання робіт на тепломеханічному обладнанні необхідно керуватись також державними галузевими актами з охорони праці, стандартами безпеки праці, нормами та інструкціями заводів-виробників обладнання.

 

2. Терміни, позначення, скорочення та визначення

 

Терміни, позначення та скорочення	Визначення
Безпечна відстань	Найменша допустима  відстань  між  працівником   і джерелом небезпеки,  що  необхідна для  створення безпечних умов праці працівника
Бригада	Бригада у складі двох працівників і більше, включно з виконавцем робіт або працівником, який наглядає за безпечним виконанням робіт (наглядачем)
Вантажі небезпечні	Речовини, матеріали та вироби, що мають властивос­ті, виявлення яких під час транспортування, виконан­ня навантажувально-розвантажувальних робіт і збері­гання може призвести до загибелі, травмування, от­руєння, опромінення, захворювання людей і тварин, викликати   вибух,   пожежу,   пошкодження   споруд, транспортних засобів, суден
Виробничі приміщення	Замкнені простори у спеціально призначених будовах і спорудах, в яких постійно(за змінами) або періодич­но (протягом робочого дня) здійснюється трудова ді­яльність людей
ГДК	Граничнодопустима концентрація
ГТУ	Газотурбінна установка
Допуск	Комплекс організаційно-технічних заходів, що здійс­нюються допускачем, після виконання яких бригада має право стати до роботи на робочому місці, куди вона допускається за нарядом-допуском або розпоря­дженням
"Дозволяється", "Допускається", "може"	Означають, що ця вимога Правил застосовується ви­нятково як вимушена (за місцевих умов)
Допуск первинний	Допуск до роботи за нарядом-допуском або розпоря­дженням, що здійснюється вперше
Допуск повторний КВП	Допуск на робоче місце, де раніше вже проводилась робота цією самою бригадою за даним нарядом Контрольно-вимірювальні прилади
Керівники, спеціалісти	Керівники підприємств, установ і організацій, їхні засту­пники, начальники цехів, відділів, служб, районів, діль­ниць, лабораторій та їхні заступники, майстри, інженери, інші посадові особи, які організують роботу на тепломе­ханічному обладнанні електростанцій і теплових мереж
Клапан вибуховий за­побіжний	Пристрій, що запобігає руйнуванню елементів котла, системи пилоприготування від тиску вище допусти­мого значення під час вибуху
Машини вантажопідіймальні	Крани всіх типів, крани-екскаватори (екскаватори, призначені для роботи з гаком, який підвішено на канаті), талі, лебідки (для піднімання вантажу і людей), на  які поширюються  вимоги  ДНАОП  0.00-1.03-94 "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів"
Механізми	Гідравлічні підіймальники, телескопічні вишки, екска­ватори,     трактори, автонавантажувачі, бурильно-кранові машини, висувні драбини з механічним при­водом та ін.
Механізми обертові	Насоси, вентилятори, димососи, млини, живильники, дробарки і т.ін. з електричним або іншим приводом
Місця газонебезпечні	Приміщення (споруди, дільниці тощо), у повітрі ро­бочої зони яких можливе виділення шкідливих речо­вин понад граничнодопустиму концентрацію або мо­жуть утворюватись вибухонебезпечні суміші
Наряд	Складене на спеціальному бланку завдання на безпе­чне проведення роботи, що визначає її зміст, місце, час початку і закінчення, необхідні заходи безпеки, склад бригади і осіб, що відповідають за безпечне ви­конання робіт
Небезпечна зона	Простір, в якому є можливість впливу на працівника небезпечного і (або) шкідливого виробничих факторів
НЗС	Начальник зміни станції
Підготовка    робочого місця	Виконання технічних заходів щодо створення безпе­чних умов проведення робіт на робочому місці
Підземні споруди	Теплові камери, прохідні і напівпрохідні канали, ко­лектори, тунелі і колодязі
"Повинно", "необхідно", "слід"	Означають   обов'язковість   виконання   вимог   цих Правил
Постійне робоче місце	Місце, на якому працівник перебуває більшу частину робочого часу (більше 50 % або більше двох годин безперервно). Якщо при цьому робота проводиться в різних пунктах робочої зони, постійним робочим міс­цем вважається вся робоча зона
ППР	Проект проведення робіт
Працівники виробничі	Працівники, робота яких безпосередньо пов'язана з виробничими процесами (експлуатація, ремонт, мон­таж, налагоджування обладнання, транспортних за­собів, споруд, будівель тощо) та їх забезпеченням
Працівники оператив­ні (чергові)	Працівники, які перебувають на чергуванні в зміні і допущені до оперативного управління та (або) опера-тивних перемикань
Працівники  оператив­но-виробничі	Працівники, спеціально навчені  і підготовлені  для оперативного обслуговування в затвердженому обсязі закріпленого за ними обладнання
Роботи верхолазні	Роботи безпосередньо з конструкцій (у тому числі із засобів підмощування, що не мають засобів захисту, за відстані від межі перепаду по висоті до 2 м), які виконуються на висоті 5 м і вище від поверхні ґрун­ту, перекриття або робочого настилу. При цьому ос­новними засобами захисту працівника від падіння з висоти є запобіжний пояс і страхувальний канат
Роботи на висоті	Роботи із засобів підмощування, що не мають огоро­дження, під час проведення яких площина опори для ступень ніг працівника знаходиться на висоті 1,3 м і більше від поверхні ґрунту, перекриття або робочої площадки і відстань від межі перепаду по висоті при цьому менше 2 м. Під час проведення робіт на висоті обов'язковим є застосування запобіжного пояса
Робоча зона	Простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або пло­щадки,  на яких знаходяться місця  постійного  або тимчасового перебування працівників
Робоче місце	Місце постійного або тимчасового перебування пра­цівника у процесі трудової діяльності, який виконує роботу на тепломеханічному обладнанні електроста­нцій і теплових мереж
Розпорядження	Письмове або усне завдання на безпечне виконання роботи, що визначає її зміст, місце і час, заходи без­пеки (якщо вони потрібні), а також перелік працівни­ків, яким доручено її виконувати.
ТАВ	Теплова автоматика та вимірювання
Тепломеханічне  обла­днання; ТМО	Теплосилове механічне та водопідготувальне облад­нання, а також пристрої теплової автоматики і тепло­технічних вимірювань, що встановлені на цьому об­ладнанні
ТЕЦ	Теплоелектроцентраль

 

3. Вимоги до працівників

 

3.1. Посадові особи і працівники, які виконують роботи на тепломеханіч­ному обладнанні електростанцій, теплових мереж, теплових пунктів та опалю­вальних котелень, незалежно від форми власності, при прийнятті на роботу, а також у процесі трудової діяльності повинні проходити навчання та перевірку знань цих Правил згідно з вимогами Типового положення про навчання з пи­тань охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України 17.02.99 №27, зареєстрованого в Мін'юсті України 21.04.99 за №248/3541, та Типового положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом МВС України 17.11.94 № 628, зареєстрованого в Мін'юсті України 22.12.94 за № 308/518.

3.2. Медичний огляд працівників слід здійснювати відповідно до вимог Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 № 45, зареєстрова­ного в Мін'юсті України 21.06.94 за № 136/345.

3.3. Працівники, які обслуговують тепломеханічне обладнання електроста­нцій, теплових мереж, теплових пунктів та опалювальних котелень, повинні знати і дотримуватись цих Правил.

Працівники, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, не допускаються до роботи.

3.4. Працівники, які виконують роботи, зазначені у Переліку робіт з під­вищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці Украї­ни від 30.11.93 № 123, зареєстрованому в Мін'юсті України 23.12.93 за № 196, повинні мати відповідний запис у посвідченні про перевірку знань.

3.5. До робіт, зазначених у Переліку важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці непов­нолітніх, затвердженому наказом Мінохорони здоров'я України від 31.03.94

№ 46, зареєстрованому в Мін'юсті України 28.06.94 за № 176/385, допускаються працівники, не молодші 18 років.

3.6. Працівники з ознаками алкогольного або наркотичного сп'яніння не допускаються до роботи.

3.7. Керівники, спеціалісти, які безпосередньо організовують роботу, зобо­в'язані забезпечити виконання її відповідно до вимог цих Правил.

3.8. Працівники, винні у порушенні вимог безпечного ведення робіт на те­пломеханічному обладнанні електричних станцій і теплових мереж, несуть від­повідальність згідно з чинним законодавством.

3.9. Працівники, які обслуговують обладнання в газонебезпечних місцях, а також мають справу із шкідливими речовинами, повинні знати:

- перелік газонебезпечних місць у цеху (районі);

- властивості та отруйну дію шкідливих речовин та ознаки отруєння ними;

- правила проведення робіт і перебування у газонебезпечних місцях;

- правила користування засобами захисту;

- пожежонебезпечні речовини і засоби гасіння їх;

- правила евакуації із газонебезпечних місць працівників, які постраждали від дії шкідливих речовин, і прийоми надання їм долікарської допомоги.

Працівники, які обслуговують газове господарство і котельні установки, що працюють на природному газі, крім вимог цих Правил, повинні знати і ви­конувати вимоги відповідних розділів Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 № 254, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.05.98 за № 318/2758.

3.10. Працівники повинні працювати в спецодязі, застебнутому на всі ґу­дзики, - для запобігання захопленню рухомими (обертовими) частинами меха­нізмів. Засукувати рукава спецодягу і підгортати халяви чобіт заборонено.

Під час проведення робіт з отруйними і агресивними речовинами, роз-шлакування поверхонь нагрівання котлів, спускання золи із бункерів, а також під час проведення електрогазозварювальних, обмуровувальних, ізоляційних робіт, під час розвантажування і навантажування сипких і курних матеріалів брюки слід надягати зверху чобіт (навипуск).

Перебуваючи у приміщеннях з діючим енергетичним обладнанням, у коло­дязях, камерах, каналах, тунелях, на будівельному майданчику і в ремонтній зоні, усі працівники повинні надягати захисні каски. Волосся слід підбирати під каску.

3.11. До виконання самостійних верхолазних робіт повинні допускатись професійно підготовлені працівники віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд відповідно до вимог Положення про медичний огляд працівни­ків певних категорій. Працівники, які вперше допускаються до виконання верхолазних робіт, повинні працювати протягом 1 року під безпосереднім нагля­дом досвідчених працівників, призначених наказом по підприємству.

Працівники, які допущені до самостійного виконання верхолазних робіт, повинні мати відповідний запис у посвідченні на право виконання таких робіт.

 

4. Загальні вимоги безпеки

 

4.1. Територія, приміщення та робочі місця

 

4.1.1. На кожному підприємстві необхідно розробити і довести до відома всіх працівників плани ліквідації аварій і пожеж і евакуації працівників на ви­падок пожежі або аварійної ситуації. Плани ліквідації аварій і пожеж повинні враховувати небезпечні особливості палива (вугілля, газу, мазуту, замінників), що використовується на електростанціях і в теплових мережах.

4.1.2. Перебувати без супроводжувальних працівників на території або у виробничих приміщеннях електростанції (теплової мережі), паливних складах, золовідвалах працівникам, які не беруть участь в обслуговуванні обладнання, заборонено.

4.1.3. На території підприємства необхідно розробити й установити на ви­дних місцях схеми руху транспорту - для організації безпечних умов руху транспортних засобів.

Не дозволяється рухатись на особистому транспорті всередині виробничих приміщень електростанцій і теплових мереж.

На транспортних шляхах підприємства слід установлювати дорожні знаки і наносити розмітку. Межі проїзної частини транспортних шляхів у виробничих приміщеннях слід установлювати з урахуванням габаритів транспортних засо­бів з вантажами, що підлягають переміщуванню. Відстань від межі проїзної ча­стини до елементів конструкцій будівель та обладнання повинна бути більше 0,5 м, а на ділянках під час руху людей - більше 0,8 м.

На підприємстві необхідно встановити терміни контролю за станом транс­портних шляхів, порядок його проведення і обов'язки працівників, які його проводять.

4.1.4. Усі проходи і проїзди, входи і виходи як усередині виробничих при­міщень і споруд, так і зовні на прилеглій до них території мають бути освітлені, вільні і безпечні для руху пішоходів і транспорту.

Захаращувати проходи і проїзди або використовувати їх для складування вантажів заборонено.

Проходи, проїзди, переходи, а також сходи, площадки і поручні до них слід завжди тримати справними і чистими, а розміщені просто неба - очищати від снігу і льоду і посипати піском. Територію мазутного господарства всере­дині обвалування, а також зливні пристрої необхідно очищати після кожного снігопаду.

Настили площадок і переходів, а також поручні до них необхідно надійно закріпити. На період проведення ремонтних робіт замість знятих поручнів слід

установлювати тимчасові справні огородження.

4.1.5 Біля всіх воріт та дверей будівель у зоні руху залізничного і автомо­більного транспорту необхідно установлювати обгороджувальні стовпчики і поручні, а також дорожні знаки або світлові табло, що вказують максимально допустимий за умов безпеки вертикальний габарит транспортного засобу. На воротах слід установлювати фіксатори, - щоб перешкодити самочинному за­криванню та відкриванню воріт під дією тиску вітру. Для автомобілів та інших транспортних засобів слід установлювати допустимі швидкості руху на терито­рії підприємства, а також усередині будівель. Зони обмеженої швидкості руху, місця стоянки транспортних засобів і місця їхніх розворотів повинні відміча­тись відповідними дорожніми знаками, які мають бути добре видні вдень і вно­чі. У місцях проїзду автомобільного транспорту під комунікаціями і спорудами слід установити знаки, що обмежують габаритну висоту і ширину. У ворітниці з боковими стояками і на відстані відкривання воріт для захисту їх від наїздів та ударів слід установлювати обмежувальні стовпчики або надовби.

4.1.6. Територія підприємства повинна мати огорожу, освітлення і підтри­муватись у чистоті і порядку.

4.1.7. Територію підприємства слід обладнати водовідводами і водостока­ми. Люки водостоків та інших підземних комунікацій слід тримати закритими. Під час проведення ремонтних, земляних та інших робіт на території підприєм­ства відкриті люки, траншеї та ями потрібно обгородити. Вночі огорожі слід освітлювати. У місцях переходу через траншеї слід установлювати перехідні містки завширшки понад 1 м з поручнями заввишки до 0,9 м.

4.1.8. Стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відчинятись назов­ні, а ворота на території підприємства - всередину.

4.1.9. Під час руху поїздів, маневрових ешелонів, локомотивів, якщо відчі­плюють вагони, треба заздалегідь відходити у безпечне місце - на узбіччя або між коліями на відстань понад 2 м від крайньої рейки.

4.1.10. Майстерні, санітарно-побутові та інші приміщення не повинні роз­міщуватись під газоходами та естакадами паливоподачі.

4.1.11. Міжповерхові перекриття, підлога, канали та приямки повинні бути у справному стані. Усі отвори у підлозі необхідно обгородити. Кришки і кром­ки люків колодязів, камер та приямків, а також перекриття каналів повинні бу­ти врівень з підлогою або землею і надійно закріплені.

4.1.12. У камерах і каналах слід підтримувати чистоту, регулярно відкачу­вати воду з приямків і не допускати захаращування проходів.

4.1.13. Переробляти будівельні конструкції і пробивати отвори в них - без підтвердження розрахунком можливості виконання робіт заборонено.

4.1.14. Не дозволяється влаштовувати в каналах глухі перегородки, що пе­решкоджають вільному проходу обслуговувальних працівників.

У виняткових випадках, коли поділ каналу на окремі відсіки необхідний за технологічних умов, наприклад для улаштування залізобетонної щитової неру­хомої опори, до і після розподільної перегородки необхідно зробити виходи на поверхню землі.

4.1.15. На кожному підприємстві (в цеху, на дільниці) повинен бути план з позначенням ремонтних площадок і допустимих на них навантажень. У цехах (на дільницях) слід чітко позначати межі площадок, а на табличках зазначати допустимі навантаження на них.

4.1.16. Рівень освітленості, шуму й вібрацій на робочих місцях повинен відповідати вимогам санітарних норм.

4.1.17. Для освітлення приміщень, до яких можливе проникнення горючого газу, пари вибухонебезпечних речовин, слід використовувати вибухозахищене електрообладнання та освітлювальну арматуру.

4.1.18. Системи вентиляції, кондиціонування повітря і повітряного опален­ня повинні забезпечувати санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату вироб­ничих приміщень згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.

4.1.19. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинен перевищувати встановлених граничнодопустимих концент­рацій (далі - ГДК).

4.1.20. На кожному підприємстві необхідно проводити атестацію робочих місць згідно з вимогами Порядку проведення атестації робочих місць за умо­вами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, у терміни, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

4.1.21. Кислоти, луги, фосфати, реагенти та інші матеріали необхідно збе­рігати в складських приміщеннях.

4.1.22. Ртуть необхідно зберігати в упаковці підприємства-виробника в спе­ціальних складських приміщеннях за температури до плюс 50 °С та за відносної вологості понад 30 %. У кожному такому приміщенні повинен бути запас посу­ду і пристроїв для безпечного розфасовування і транспортування ртуті.

Транспортувати ртуть необхідно тільки в посуді, що не б'ється.

4.1.23. Хімічні речовини і матеріали, що містять легкозаймисті, вибухоне­безпечні і токсичні компоненти, необхідно зберігати в спеціальних складських приміщеннях, ізольованих від інших приміщень.

4.1.24. Бензин, гас, спирт, нітрофарби, розчинники, розріджувачі та інші легкозаймисті матеріали допускається зберігати у виробничих приміщеннях тільки у межах добової потреби. Ці матеріали необхідно зберігати у міцній ме­талевій тарі в спеціальних цехових кладових, на дверях яких мають бути виві­шені знаки безпеки про заборону паління і використання відкритого вогню.

Поблизу робочих місць допускається зберігати мастильні матеріали у спе­ціальних металевих бачках і маслянках.

Легкозаймисті матеріали необхідно зберігати в спеціальних складських приміщеннях, розташованих поза виробничими приміщеннями. На дверях складських приміщень мають бути вивішені знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026, що наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Зміст знака	Номер знака за ГОСТ 12.4.026		Місце установлення
1 . Заборонні
Забороняється користуватись відкритим     вог­нем!	1.1		На зовнішньому боці дверей, всередині складів з пожежо- і вибухонебезпечними матеріалами та речовинами; біля входу на ділянки, де проводять роботи із зазначеними матеріалами та речови­нами; на обладнанні, де існує небезпека вибуху або займання; на тарі для зберігання і транспорту­вання пожежо- і вибухонебезпечних речовин, а також у місцях проведення газонебезпечних робіт
Забороняється палити	1.2		Те саме, що для номера знака 1.1 , і додатково у ртутних кімнатах
Вхід (прохід) за­боронено	1.3		Біля входів у небезпечні зони, а також у примі­щення та зони, в які закрито доступ для сторон­ніх людей
Не закривати (Не відкривати) Працюють люди	1.5		На арматурі (засувках, вентилях, клапанах, ши-берах тощо), яку не можна закривати (відкрива­ти) за умовами виконання роботи або за станом схеми, з пояснювальним написом: "Не закрива­ти! Працюють люди" або "Не відкривати! Пра­цюють люди"
Піднімання заборонено	1.5		У місцях, де піднімання працівників на облад­нання, що ремонтується, небезпечне, з поясню­вальним написом: "Підніматись заборонено"
Не вмикати Працюють люди	1.5		На рукоятках або штурвалах електроприводів арматури, за допомогою якої обладнання вмика­ється, а також на пристроях дистанційного керу­вання (щити і пульти керування) електроприво­дами арматури, за допомогою якої обладнання вимикається,   з   пояснювальним   написом:   "Не вмикати! Працюють люди"
2. Застережні
Обережно Легкозаймисті речовини	2.1		На вхідних дверях і всередині складів, у місцях зберігання, на тарі для зберігання і транспорту­вання легкозаймистих речовин, перед входами на ділянки робіт з легкозаймистими речовинами
Обережно Небезпека вибуху	2.2		На дверях і всередині складів, в місцях зберіган­ня, на тарі для зберігання і транспортування ви­бухонебезпечних  матеріалів   і   речовин,   перед входами на ділянки робіт з вибухонебезпечними матеріалами  і речовинами,  а також  у  місцях проведення газонебезпечних робіт
Обережно їдкі речовини	2.3		На дверях і всередині складів, у місцях збері­гання їдких речовин, на ділянках робіт з ними, на тарі для зберігання і транспортування їх
Обережно Отруйні речовини	2.4		На дверях і всередині складів, у місцях збері­гання отруйних речовин, на ділянках проведен­ня робіт з ними, на тарі для зберігання і транс­портування їх
Обережно Обладнання в роботі	2.9		На обладнанні, розміщеному поблизу місця ро­біт, з пояснювальним написом: "Обережно. Об­ладнання в роботі"
Обережно Небезпечна зона	2.9		На межі обладнання, що ремонтується, або ді­лянок території теплотраси, цеху, де за станом і умовами роботи обладнання перебувати людям небезпечно, з пояснювальним написом: "Обере­жно. Небезпечна зона"
3. Настановні
Працювати з ви­користанням  за­собів       захисту органів дихання	3.7		Біля входу в робочі приміщення, зони або ділян­ки робіт, що пов'язані з виділенням шкідливих для організму людини газів, пари, аерозолів
Працювати тут	3.9		На конструкціях, у місцях, де створено безпечні умови проведення робіт
Прохід тут	3.9		Біля місця організованого проходу під час про­ведення ремонту обладнання з пояснювальним написом: "Прохід тут"
Підніматись тут			Біля місця організованого підйому  на облад­нання, що ремонтується, з пояснювальним напи­сом: "Підніматись тут"
Прохід   держати вільним	3.10		На шляхах підходу до місць розміщення пожеж­ної техніки і до евакуаційних та запасних вихо­дів
Виходити тут	3.11		На дверях евакуаційних або запасних виходів. На шляхах евакуації використовують з додатко­вою табличкою з вказівною стрілкою
Двері тримати зачиненими		3.12	3 обох боків пожежних дверей, а також на две­рях іншого призначення, які повинні бути зачи­нені з міркувань безпеки
4. Вказівні
Місце паління		4.3	У виробничих приміщеннях і на території для зазначення місця паління
Питна вода		4.4	У виробничих приміщеннях і на території з по­яснювальним написом: "Питна вода"

 

Примітки:

1) Заборонні знаки призначені для заборони окремих дій.

Знаки повинні бути такими: коло червоного кольору з білим полем усередині, з білою по контуру знака облямівкою і символічним зображенням чорного кольору на внутрішньому білому полі, перекресленому похилою смугою червоного кольору (кут нахилу 45°, ліворуч зверху, праворуч внизу). Ширина кільця червоного кольо­ру повинна бути від 0,09 до 0,1 зовнішнього діаметра, ширина похилої червоної смуги - 0,08 зовнішнього діаметра, ширина білої облямівки по контуру знака - 0,02 зовнішнього діаметра. Дозволяється використовувати заборонні знаки з пояснюва­льним написом, виконаним шрифтом чорного кольору. У цьому разі похилу черво­ну смугу не наносять. На знаках пожежної безпеки пояснювальні написи необхідно наносити червоним кольором.

2) Застережні знаки призначені для попередження працівників про можливу не­безпеку.

Знаки повинні бути такими: рівносторонній трикутник із округленими кутами жовтого кольору з вершиною вгору, з облямівкою чорного кольору завширшки 0.05 довжини сторони, із символічним зображенням чорного кольору.

3) Настановні знаки призначені для розміщення певних дій, які здійснюються тільки за умови виконання конкретних вимог безпеки праці (обов'язкове викорис­тання засобів захисту працівниками, які виконують роботу, прийнятих заходів щодо створення безпечних умов праці), вимог пожежної безпеки і показу шляхів евакуації.

Знаки повинні бути такими: квадрат зеленого кольору з білою облямівкою по контуру завширшки 0,02 довжини сторони квадрата і білим полем квадратної фор­ми всередині нього, сторона якого дорівнює 0,7 довжини сторони квадрата зеленого кольору. Всередині білого квадратного поля слід нанести чорним кольором симво­лічне зображення або пояснювальний напис. На знаках пожежної безпеки поясню­вальні написи необхідно виконувати червоним кольором.

4) Вказівні знаки призначені для показу місцезнаходження різних об'єктів і при­строїв, пунктів медичної допомоги, пунктів з питною водою, пожежних постів, по­жежних кранів, гідрантів, вогнегасників, пунктів сповіщення про пожежу, складів, майстерень.

Знаки повинні бути такими: синій прямокутник з білою облямівкою по контуру завширшки 0,02 меншої сторони прямокутника з білим квадратом усередині із сто­роною, що дорівнює 0,7 довжини меншої сторони прямокутника. Всередині білого квадрата повинні бути нанесені чорним кольором символічне зображення або пояс­нювальний напис, за винятком символів і пояснювальних написів пожежної безпеки, які необхідно виконувати червоним кольором.

4.1.25. Луги і кислоти (крім плавикової) у невеликій кількості (від 2 до 3 л) необхідно зберігати в скляній тарі (бутлях) з притертими пробками в окремих приміщеннях, обладнаних вентиляцією.

Плавикову кислоту слід зберігати в поліетиленових посудинах або парафі­нованих бутлях.

Бутлі слід розміщувати в корзинах або в дерев'яних латах. Простір між бут­лем і корзиною (латами) необхідно заповнити дерев'яною стружкою або соломою.

Для зберігання бутлів з сірчаною та азотною кислотами дозволяється ви­користовувати дерев'яні матеріали - тільки після оброблення їх вогнезахисною сумішшю. Виймати бутлі з лат (корзин) необхідно тільки після випорожнення їх.

Корзини (лати) з бутлями, заповненими кислотою, слід установлювати на підлозі в один ряд. Кожен бутель повинен мати бирку з назвою кислоти.

Порожні бутлі з-під кислот слід зберігати в аналогічних умовах.

4.1.26. У виробничих цехах електростанцій необхідно передбачити місця для установлення електрозварювального обладнання, а також централізоване розведення для проведення газоелектрозварювальних робіт.

4.1.27. Матеріали, вироби, обладнання та його деталі, що знаходяться на місці проведення ремонтних робіт поза приміщеннями, слід укладати на вирівня­них утрамбованих площадках, які взимку повинні очищуватись від снігу та льоду.

Відстань від матеріалів і обладнання до бровок котлованів і траншей слід визначати розрахунком на стійкість схилів, але вона повинна бути більше 1 м.

4.1.28. Відкриті для виконання робіт камери і ділянки прокладеного під землею трубопроводу повинні мати огородження, на яких необхідно встанови­ти застережні написи і знаки безпеки, а вночі - освітлення.

Сигнальні дорожні знаки і освітлення на щитах повинні забезпечувати до­статню видимість відгородженого місця з усіх боків можливого проїзду авто­транспорту і проходу пішоходів.

4.1.29. Наявність горючого газу в приміщенні не допускається.

4.1.30. На підприємстві має бути перелік усіх газонебезпечних місць, а та­кож приміщень (у тому числі і підземних споруд) із шкідливими речовинами, затверджений керівництвом підприємства (структурного підрозділу).

Біля входу в такі приміщення слід вивісити знаки безпеки - для попере­дження про наявність шкідливих речовин і про можливість пожежі та вибуху.

4.1.31. Двері приміщень без постійних обслуговувальних працівників слід замкнути на замок. Ключі слід видавати на період виконання робіт під розписку працівникам, які включені до списку, затвердженого керівником підприємства, і після закінчення робіт щодня повертати. Видавання і повернення ключів слід фіксувати в журналі довільної форми або в оперативному журналі.

4.1.32. На території підприємства і у виробничих приміщеннях необхідно підтримувати чистоту.

Рідини, що розлились або протекли, слід, у разі потреби, нейтралізувати і видалити, а місця, де вони були розлиті, - витерти.

Пил зі стін, підвіконників, перекриттів, сходів, поверхонь обладнання та інших місць його відкладення слід видаляти відсмоктувальними пристроями

або вологим прибиранням за графіком, установленим керівництвом підприємства. Для прибирання приміщень і обладнання не повинні використовуватись горючі речовини (бензин, гас, ацетон та ін.).

4.1.33. У виробничих приміщеннях необхідно встановити металеві ящики, що закриваються, з відділами для чистого і брудного обтирального матеріалу. Брудний обтиральний матеріал з ящиків слід прибирати щодня.

4.1.34. У виробничих приміщеннях повинні бути аптечки, укомплектовані перев'язувальним матеріалом та медикаментами. У кожній аптечці мають бути список необхідних матеріалів та медикаментів, а також вказівки щодо їхнього використання.

Місцезнаходження аптечок визначає керівник цеху (району, дільниці) за узгодженням з медпунктом (пунктом охорони здоров'я).

Аптечки слід тримати в чистоті й порядку, а запас матеріалів і медикамен­тів систематично поновлювати.

4.1.35. У виробничих приміщеннях необхідно вивішувати плакати, що наоч­но ілюструють безпечні методи роботи і правила надання долікарської допомоги.

4.1.36. У виробничих приміщеннях поблизу робочих місць повинні бути фонтанчики (або ємкості) з питною водою.

 

4.2. Вимоги до обладнання

 

4.2.1. Усі гарячі частини обладнання, трубопроводи, баки та інші елементи, торкання до яких може викликати опіки, повинні мати теплову ізоляцію. Тем­пература на поверхні ізоляції за температури навколишнього повітря плюс 25 °С не повинна перевищувати плюс 45 °С.

4.2.2. Усі гарячі ділянки поверхонь обладнання і трубопроводів, що розта­шовані в зоні можливого попадання на них легкозаймистих, горючих, вибухо­небезпечних або шкідливих речовин, слід покрити металевою обшивкою - для захисту теплової ізоляції від просочування цих речовин.

4.2.3. Трубопроводи агресивних, легкозаймистих, горючих, вибухонебез­печних або шкідливих речовин повинні бути герметичними. У місцях можливо­го витікання (крани, вентилі, фланцеві з'єднання, сальники тощо) слід установ­лювати захисні кожухи, а за необхідності - спеціальні пристрої, що дозволяють зливати з них продукти витікання у безпечне місце.

Елементи обладнання, арматуру та прилади, що потребують періодичного огляду, слід розміщувати у зручних місцях, забезпечуючи вільний прохід для обслуговування їх.

4.2.4. Елементи обладнання, арматуру, пристрої для вимірювання, керу­вання і регулювання, а також прилади, розміщені на висоті понад 1,3 м від рів­ня підлоги (робочої площадки), слід обслуговувати із стаціонарних площадок із застосуванням"огороджень та драбин.

Для обслуговування технологічного обладнання (котлів, теплообмінників, турбоагрегатів, фільтрів тощо) згідно з вимогами СНиП 3.03.01-87 "Несущие и ограждающие конструкции" слід установлювати постійні площадки і сходи з поручнями заввишки понад 1,0 м із суцільною обшивкою поручнів по низу по-

над 150 мм і одного проміжного горизонтального елемента. Перехідні площад­ки і сходи повинні мати поручні з обох боків. Площадки завдовжки понад 5 м повинні мати не менше двох сходів, розміщених у протилежних кінцях.

Відстань від рівня площадки до верхнього перекриття повинна пере­вищувати 2 м.

Похилі (з кутом нахилу до горизонту понад 75°) і вертикальні сходи пови­нні мати дугові огородження, — починаючи з висоти 2 м від їхнього нижнього кінця. Дуги цих огороджень повинні розміщуватись на відстані не більше 0,8 м одна від одної і з'єднуватись не менше ніж трьома поздовжніми смугами. Від­стань від сходів до дуги повинна бути від 0,7 до 0,8 м для огороджень завшир­шки від 0,7 до 0,8 м.

4.2.5. Засувки і вентилі, для відкривання яких потрібні великі зусилля, слід забезпечувати механічними або електричними приводами.

4.2.6. Усі пускові пристрої і арматуру необхідно пронумерувати і нанести написи відповідно до технологічної схеми.

На маховиках керування арматурою повинні бути стрілки, що показують напрямок обертання, і літери "В" - відкрито, "З" - закрито.

На пристроях керування арматурою з електричним (електромагнітним) або механічним (пневматичним) приводом повинні наноситись написи щодо їхньо­го призначення і слова, що показують напрямок ходу, - "відкр.", "закр.".

Пристрої аварійного вимикання обладнання (кнопки, важелі) повинні бути червоного кольору, мати написи про їхнє призначення і бути легкодоступними для обслуговувальних працівників.

4.2.7. Рухомі частини обладнання повинні мати надійно і міцно закріплені захисні огородження - для унеможливлення випадкового торкання до них і травмування працівників.

Захисні огородження повинні бути відкидними, розсувними або знімними, виготовленими із окремих секцій. Огородження, що відкриваються уверх, по­винні мати фіксацію у відкритому положенні.

В огородженнях повинні передбачатись дверцята і кришки - для зручності обслуговування захищених частин машин і механізмів.

Огородження, дверцята і кришки повинні бути забезпечені пристроями для надійного утримування їх у закритому (робочому) положенні, а у разі потреби їх необхідно зблокувати з приводом машин і механізмів - для вимкнення цих пристроїв у разі знімання (відкривання) огороджень.

Виготовляти огородження з наварених на каркас машин і механізмів дро­тиків та смуг заборонено.

Кожухи напівмуфт повинні мати таку конструкцію, щоб незакрита частина обертового вала з кожного боку не перевищувала 10 мм.

 

4.3. Вимоги до розпізнавального кольору трубопроводів і написів на них

 

4.3.1. Розпізнавальний колір і цифрове позначення великих груп трубопро­водів повинні відповідати табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Речовина, що транспортується		Колір розпізнавального забарвлення
Цифрове позначення укрупненої групи	Назва
1	вода	зелений
2	пара	червоний
3	повітря	синій
4	гази горючі	жовтий
5	гази негорючі	жовтий
6	кислоти	оранжевий
7	луги	фіолетовий
8	рідини горючі	коричневий
9	рідини негорючі	коричневий
0	горючі речовини	сірий

4.3.2. Розпізнавальний колір трубопроводів слід виконувати суцільним по всій поверхні комунікацій або окремими ділянками.

4.3.3. Забарвлення трубопроводів, покритих ізоляцією з обштукатуреною поверхнею або ізоляцією з корозійностійкою металевою обшивкою, по всій до­вжині можна не проводити. У цьому разі слід наносити ділянки розпізнавально­го забарвлення і за потреби застережні кольорові кільця.

4.3.4. Розпізнавальне забарвлення слід наносити окремими ділянками на трубопроводи, що розміщені всередині виробничих приміщень, решту повер­хонь комунікацій рекомендується фарбувати в колір інтер'єра. У цьому разі не допускається фарбувати трубопроводи між цими ділянками в розпізнавальні кольори, що використовуються для позначення інших укрупнених груп речовин.

4.3.5. Ділянки розпізнавального кольору слід наносити в найбільш склад­них та небезпечних пунктах комунікацій (на відгалуженнях, біля місць з'єднань, фланців, біля місць відбирання проб і установлення КВП, біля місць прохо­дження трубопроводів крізь стіни, перегородки, перекриття, на вводах і виво­дах із будівель тощо) не рідше ніж через 10м усередині виробничих приміщень і на зовнішніх установках і через 30 - 60 м на зовнішніх магістральних трасах.

4.3.6. Ширину ділянок розпізнавального кольору необхідно приймати за­лежно від зовнішнього діаметра трубопроводів (з урахуванням ізоляції):

- для труб діаметром до 300 мм - до чотирьох діаметрів;

- для труб діаметром понад 300 мм - до двох діаметрів.

Дозволяється наносити ділянки розпізнавального кольору на трубопроводи діаметром понад 300 мм у вигляді смуг заввишки не менше 1/4 кола трубопро­воду, ширина смуг повинна відповідати зазначеним розмірам.

4.3.7. Для позначення найбільш небезпечних за властивостями речовин, що транспортуються, на трубопроводи слід наносити застережні кольорові кільця. Колір, кількість кілець і відстань між ними повинні відповідати табл. 4.3, 4.4 і 4.5.

 

Таблиця 4.3

Сигнальні кольори	Властивості речовини, що транспортується
Червоний	Легкозаймистість, вогненебезпечність та вибухонебезпечність
Жовтий	Небезпека і шкідливість (отруйність, токсичність, здатність викликати задушливість, термічні або хімічні опіки, радіоактивність, високий тиск або глибокий вакуум та ін.)
Зелений	Безпека або нейтральність

 

Таблиця 4.4

Кількість попере­джуваль­них кілець	Речовина, що транспортується	Тиск, кгс/см2	Температура, °С
Одне	Перегріта пара	до 22	від плюс 250 до плюс 350
	Гаряча вода, насичена пара	від 16 до 80	понад плюс 120
	Перегріта та насичена пара, гаряча вода	від 1 до 16	від плюс 120
	Горючі (у тому числі зрід­жені) і активні гази, легко­займисті та горючі рідини	до 25	від мінус 70 до плюс 250
	Негорючі рідини і пара, іне­ртні гази	до 64	від мінус 70 до плюс 350
	Перегріта пара	до 39	від плюс 350 до плюс 450
	Гаряча вода, насичена пара	від 80 до 184	вище плюс 120
Два	Продукти з токсичними вла­стивостями   (крім  сильноді­ючих отруйних речовин і ди-мучих кислот)	до 16	від мінус 70 до плюс 350
	Горючі ( у тому числі зрід­жені) і активні гази, легко­займисті та горючі рідини	від 25 до 64	від плюс 250 до плюс 350 і від мінус 70 до 0
	Негорючі рідини і пара, іне­ртні гази	від 64 до 100	від плюс 350 до плюс 450 і від мінус 70 до 0
	Перегріта пара	незалежно від тиску	від плюс 450 до плюс 600
	Гаряча вода, насичена пара	понад 184	понад плюс 120
Три	Сильнодіючі  отруйні  речо­вини і димучі кислоти	незалежно від тиску	від мінус 70 до плюс 700
	Решта продуктів з токсич­ними властивостями	понад 16	від мінус 70 до плюс 700
	Горючі (у тому числі зрід­жені) і активні гази, легко­займисті та горючі рідини	незалежно від тиску	від плюс 350 до плюс 700
	Негорючі   рідини   та   пара, інертні гази	незалежно від тиску	від плюс 450 до плюс 700

 

Таблиця 4.5

Зовнішній діаметр трубо­проводу (з ізоляцією), мм	Ширина кілець і прозір між ними, мм	Відстань між кільцями або групами кілець, м
до 80	40	2,0
від 81 до 160	50	3,0
від 161 до 300	70	4,0
понад 300	100	6,0

4.3.8. У разі великої кількості паралельно розміщених комунікацій засте­режні кільця на всіх трубопроводах повинні бути однакової ширини і наносити їх слід з однаковим інтервалом.

4.3.9. Для позначення трубопроводів із вмістом, особливо небезпечним для здоров'я і життя людей або для експлуатації підприємства, додатково до кольорових застережних кілець слід використовувати застережні знаки безпеки згідно з табл. 4.1.

4.3.10. Застережними знаками безпеки необхідно позначати такі речовини: отруйні, вогненебезпечні, вибухонебезпечні, радіоактивні, а також інші небез­печні речовини в трубопроводах.

4.3.11. Протипожежні трубопроводи, незалежно від їхнього вмісту (вода, піна, пара для гасіння пожежі та ін.), спринклерні і дренчерні системи на ділянках запірно-регулювальної арматури і біля місць приєднання шлангів та інших пристроїв для гасіння пожежі слід фарбувати в червоний (сигнальний) колір згідно з вимогами ГОСТ 14202.

4.3.12. Відвідні і продувальні трубопроводи в атмосферу залежно від їхнього вмісту повинні мати колір розпізнавального забарвлення, прийнятий для умовного позначення укрупнених груп з кільцями відповідного сигнального кольору, розміщеними під кутом 45° до осі трубопроводу.

4.3.13. Якщо від дії речовин, що протікають, може змінитись відтінок роз­пізнавального забарвлення, трубопроводи необхідно позначити за допомогою маркувальних щитків.

4.3.14. Колір маркувальних написів і стрілок, що вказують напрям потоку і наносяться на трубопроводи і маркувальні щитки, повинен бути:

- білий - у разі зеленого, червоного або коричневого кольору трубопроводів;

- чорний - у разі синього, жовтого, оранжевого, фіолетового і сірого ко­льору трубопроводів.

4.3.15. Написи на трубопроводах і маркувальних щитках слід виконувати чітким шрифтом, вони не повинні містити термінів, що рідко використовують­ся, і незрозумілих скорочень.

Не дозволяється позначати вид речовини за допомогою хімічних формул.

 

4.4. Обслуговування обладнання

 

4.4.1. На кожному постійному робочому місці повинні бути виробничі і посадові інструкції та інструкції з охорони праці в обсязі, що є обов'язковим для даної посади або професії.

4.4.2. Перед початком проведення робіт необхідно перевірити виконання вимог підрозділу 5.4 цих Правил, що стосуються наступної роботи. У разі неви­конання цих вимог і незабезпечення працівників необхідним спецодягом, спец-взуттям і засобами індивідуального захисту, працівники не мають права розпо­чинати роботу - незалежно від того, хто дав їм вказівку на її виконання.

У разі появи у процесі проведення роботи будь-якої небезпеки працівники повинні припинити роботу і повідомити про це керівника робіт. Продовжувати роботу дозволяється тільки після усунення виявлених порушень.

4.4.3. Обходити та оглядати обладнання дозволяється тільки після отри­мання дозволу від оперативних працівників, які ведуть режим роботи цього об­ладнання.

4.4.4. Перебування працівників поблизу люків, лазів, водовказівних стекол, а також біля запірної, регулювальної та запобіжної арматури і фланцевих з'єд­нань трубопроводів, що перебувають під тиском, дозволяється тільки у разі виро­бничої необхідності.

4.4.5. Не дозволяється ходити по трубопроводах, а також по конструкціях і перекриттях, що не призначені для проходу по них, а також спиратись і ставати на огородження площадок.

4.4.6. Під час пуску, обпресування та випробовування обладнання і трубо­проводів під тиском поблизу них дозволяється перебувати тільки працівникам, які безпосередньо проводять ці роботи.

Під час проведення гідравлічного випробування обладнання у разі підви­щення тиску до випробувального перебування працівників на цьому обладнанні заборонено.

Дозволяється проводити огляд зварних швів випробовуваних трубопрово­дів і обладнання тільки після зниження випробувального тиску до робочого -без простукування зварних швів.

Працівники, які не беруть участі у проведенні розшлаковування та обду­вання котла, продування нижніх точок, а також у разі несталих та аварійних

режимів повинні бути виведені у безпечне місце.

4.4.7. Працівники будь-якого цеху у разі виявлення свищів у паропроводах, камерах, колекторах та трубах котла, що не обігріваються, живильних трубо­проводах і корпусах арматури тощо повинні негайно повідомити про це нача­льника зміни цеху (блока, району) і керівника (виконавця) робіт - для вжиття необхідних заходів.

Небезпечну зону слід обгородити і вивісити застережні знаки безпеки "Обережно! Небезпечна зона", а біля входу до неї - заборонний знак безпеки "Вхід (прохід) заборонено".

4.4.8. Заборонено проводити пуск, випробування і короткочасну роботу механізмів або" пристроїв за відсутності огороджень або у разі їхнього несправ­ного стану. Заборонено також прибирати поблизу механізмів, які не мають за­побіжних огороджень.

4.4.9. Під час чищення, прибирання і змащування обертових або рухомих частин механізмів не дозволяється перелазити через огородження або просову­вати за них руки; не дозволяється також намотувати на руку або пальці обтира­льний матеріал - під час обтирання зовнішньої поверхні працюючих механізмів.

4.4.10. Як обтиральні матеріали слід використовувати бавовняні або лляні ганчірки.

4.4.11. Надягати і знімати рушійні паси, а також підсипати каніфоль та ін­ші матеріали під паси і стрічки конвеєрів дозволяється тільки після повного зу­пинення обладнання.

В газонебезпечних зонах металеві частини механізмів з пасовими приво­дами, де можлива поява статичної електрики, повинні бути заземлені.

4.4.12. Поправляти на ходу рушійні паси, зупиняти вручну обертові і ру­хомі механізми заборонено.

4.4.13. Перед кожним пусковим пристроєм (крім пристроїв дистанційного керування) електродвигунів напругою більше 1000 В, а також електродвигунів напругою до 1000В, якщо вони установлені в приміщеннях з підвищеною не­безпекою або особливо небезпечних, повинні бути діелектричні килими, а у си­рих приміщеннях - ізолювальні підставки.

4.4.14. Брати в руки, торкатись обірваних, завислих, оголених, з пошко­дженою ізоляцією проводів або струмопровідних предметів (дротів, труб, тро­сів, мокрих вірьовок тощо), що стикаються з цими проводами, а також наступа­ти на проводи, що лежать на землі чи підлозі, заборонено.

4.4.15. Обладнання, що експлуатується, повинно бути справним і не мати несправних або вимкнених пристроїв аварійного вимикання, блокувань, захис­тів та сигналізації.

У разі виникнення у роботі обладнання режиму, який може спричинити нещасний випадок (гідроудари, несталий топковий режим, неприпустимо висо­ку вібрацію, свищі тощо) слід ужити заходів щодо створення безпечних умов праці працівників згідно з вимогами виробничих та протиаварійних інструкцій.

4.4.16. Обладнання дозволяється ремонтувати тільки за умови виконання технічних заходів, що унеможливлюють його помилкове введення в дію (пуск дви-

гуна, подавання пари або води тощо), а також самочинне переміщування або рух.

Після закінчення очищення або ремонту обладнання слід переконатись у тому, що в ньому не залишились працівники і будь-які сторонні предмети.

4.4.17. Капітальні й середні ремонти обладнання слід проводити за проек­том проведення робіт (далі - ППР) або технологічною документацією (техноло­гічними картами, інструкціями та технічними умовами на ремонт), що містять конкретні вимоги безпеки праці під час підготовки до роботи та у процесі її проведення.

У ППР повинні бути визначені такі вимоги:

- забезпечення монтажної технологічності конструкцій та обладнання,

- безпечне розміщування машин і механізмів;

- місця і засоби кріплення страхувальних канатів і запобіжних поясів під час проведення робіт на висоті;

- забезпечення засобами контейнеризації і тари для переміщування по­штучних і сипких матеріалів;

- забезпечення вантажозахватними пристроями (вантажними стропами, траверсами, монтажними захватами) з урахуванням маси й габаритів вантажу, що переміщується, умов стропування і монтажу;

- забезпечення засобами тимчасового закріплення елементів, що розбира­ються, під час проведення демонтажу конструкцій;

- необхідність улаштування захисних перекриттів або козирків під час проведення суміщених робіт по одній вертикалі. Крім того, в ППР повинні зазначатись:

- номенклатура пристроїв, приладів і засобів індивідуального і колектив­ного захисту працівників;

- засоби підмощування, що призначені для виконання даного виду робіт або даної операції;

- шляхи й засоби піднімання працівників на робочі місця.

4.4.18. У виробничих приміщеннях допустима найвища температура повіт­ря у робочій зоні в теплу пору року не повинна перевищувати:

а) на постійних робочих місцях:

- плюс 28 °С - у разі виконання легких робіт;

- плюс 27 °С - у разі виконання робіт середньої важкості;

б) на тимчасових робочих місцях:

- плюс 30 °С - у разі виконання легких робіт;

- плюс 29 °С - у разі виконання робіт середньої важкості.

4.4.19. За необхідності виконання робіт поблизу гарячих частин обладнан­ня і неможливості забезпечення зазначених у пункті 4.4.18 цих Правил гранич­них температур, працівники повинні бути захищені від можливого перегрівання шляхом застосування таких запобіжних заходів, як: повітряне душування, при­мусова вентиляція, місцеве кондиціонування повітря, використання термозахи-сних костюмів та інших засобів індивідуального захисту, а також регламентація часу роботи та відпочинку.

4.4.20. Під час проведення ремонтних робіт, пов'язаних з монтажем або демонтажем обладнання та трубопроводів, а також із заміною елементів облад­нання, слід виконуватися передбачену ППР або технологічною картою послідов­ність операцій щодо забезпечення стійкості елементів обладнання, що залишились або щойно установлюються, і запобігання падінню його демонтованих частин.

4.4.21. Збіг болтових отворів під час збирання фланцевих з'єднань слід пе­ревіряти за допомогою ломів або оправок.

4.4.22. Для відмивання і знежирювання деталей і обладнання слід викорис­товувати пожежобезпечні технічні мийні засоби. Ці роботи забороняється ви­конувати із застосуванням легкозаймистих речовин (гасу, бензину, бензолу, ацетону тощо), а також хлорпохідних вуглеводнів (трихлоретилену, дихлор­етану тощо).

У виняткових випадках із дотриманням необхідних заходів пожежної без­пеки допускається використовувати розміщені в закритій тарі з матеріалу, що не б'ється, горючі рідини (розчинники, бензин тощо) у кількостях, необхідних для разового використання, але не більше 1 л.

4.4.23. Відігрівати замерзлі трубопроводи горючих, вибухонебезпечних і шкідливих речовин, а також їхню арматуру необхідно вологою парою або гаря­чою водою. Ці роботи не дозволяється виконувати із застосуванням джерела тепла з відкритим вогнем.

4.4.24. Місця, небезпечні для проходу або перебування в них пішоходів, слід обгородити і вивісити застережні знаки безпеки згідно з табл. 4 1.

4.4.25. Очищення світильників і замінювання перегорілих електроламп, розміщених на висоті до 2,5 м, повинні виконувати працівники технологічних цехів, які мають групу з електробезпеки не нижче II, - за умови забезпечення зручного і безпечного доступу до світильників.

Замінювати плавкі вставки, оглядати і ремонтувати освітлювальну мережу, а також замінювати лампи і очищувати світильники на висоті понад 2,5 м пови­нні працівники електричного цеху.

Обслуговувати вибухозахищене електрообладнання повинні працівники, які пройшли спеціальне навчання і перевірку знань.

4.4.26. У місцях, що не мають стаціонарного освітлення, обслуговування обладнання повинно здійснюватись із застосуванням достатньої кількості спра­вних переносних акумуляторних ліхтарів та електричних світильників із захисною сіткою навколо лампи. Ці ліхтарі та світильники повинні передаватись по зміні.

4.4.27. Переносні ручні електричні світильники в приміщеннях з підвище­ною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях повинні живитись від мережі напругою до 42 В, а за особливо несприятливих умов, коли загроза ура­ження електричним струмом посилюється тіснотою, незручністю виконання ро­боти, можливим торканням працівника до металевих заземлених елементів, - на­пругою до 12В.

У приміщеннях без підвищеної небезпеки дозволяється користуватись пе­реносними електричними світильниками напругою 220 В.

4.5. Механізоване навантажування, розвантажування та переміщуван­ня вантажів

4.5.1. Навантажувально-розвантажувальні роботи, як правило, слід прово­дити механізованим способом за допомогою підіймально-транспортного облад­нання або засобів малої механізації.

Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, пов'язаних з використанням засобів залізничного або автомобільного транспорту, слід до­тримуватись вимог "Правил техники безопасности и производственной санитарии при погрузочно-разгрузочных работах на железнодорожном транспорте (ЦМ-4771)", затверджених Міністерством шляхів сполучення СРСР 15.02.90 і Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 13.01.97 № 5.

4.5.2. Навантажувати перекриття і площадки необхідно з дотриманням до­пустимих норм, а вантажі слід підвішувати до призначених для цього згідно з ППР конструкцій будов, споруд, трубопроводів тощо.

4.5.3. Не дозволяється перебувати у траншеї під час опускання в неї труб та інших елементів обладнання і арматури, а також перебувати під обладнанням і вузлами трубопроводів до завершення їхнього закріплення.

4.5.4. Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт із за­стосуванням екскаваторів, кранів, навантажувачів забороняється водіям і пра­цівникам, які супроводжують вантаж, перебувати у кабіні автомобіля, не обла­днаного захисним козирком.

4.5.5. Стояти під грейферами, стрілами кранів і машин, на залізничних ко­ліях, шляхах механізмів і кранів, в районі переміщування скреперів заборонено.

4.5.6. Під час розвантажування навалочних вантажів на естакадах та колі­ях, укладених на висоті, люки вагонів необхідно відкривати із спеціальних міс­тків, а закривати їх — за допомогою спеціальних люкопідіймачів.

4.5.7. Під час відкривання люків і дверей вагонів, а також бортів платформ слід стояти поза зоною можливого падіння вантажу або можливого удару бор­том чи люком.

4.5.8. Для переходу із залізничних вагонів на навантажувально-розван­тажувальну площадку, в складське приміщення і в зворотному напрямку необ­хідно установити сходи з рифленого заліза або дощок, які повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм.

4.5.9. Вантажі (крім баласту, що розвантажується для шляхових робіт) слід розміщувати на відстані не менше 2 м від зовнішньої грані найближчої до вантажу залізничної рейки, - для штабелів заввишки до 1,2 м, а у разі більшої висоти штабелів - на відстані не менше 2,5 м.

Укладені вантажі не повинні мати частин, що стирчать (дроту, ломів, шпал тощо).

4.5.10. Пересувати залізничні вагони або платформи вздовж фронту розва­нтажування (навантажування) слід локомотивами, штовханами та маневровими лебідками.

Виконувати цю роботу вручну із застосуванням найпростіших пристосу­вань (ручної лебідки, аншпуга тощо) дозволяється у виняткових випадках -тільки вздовж горизонтальної ділянки колії. У цьому разі у вагонах не повинно бути небезпечних вантажів і кількість вагонів повинна бути обмежена одним навантаженим або двома обов'язково зчепленими порожніми чотириосьовими вагонами. Пересувати залізничні вагони або платформи вручну дозволяється на відстань, що не перевищує довжину вагона, і під безпосереднім керівництвом спеціально призначеного працівника.

4.5.11. Перед початком пересування вагонів сходи, містки, слеги та інші пристосування, що перешкоджають пересуванню, слід прибрати, а працівників попередити про очікуване пересування вагонів.

4.5.12. На електрифікованих залізницях підніматись на дахи вагонів, цистерн, навантажених платформ, напіввагонів і контейнерів для виконання будь-яких ро­біт дозволяється тільки після вимкнення контактної мережі та її заземлення.

4.5.13. Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт на відкритому рухомому ешелоні поблизу електрифікованої залізниці необхідно стежити, щоб працівники та інструмент, яким вони користуються, а також ви­роби, що навантажуються (розвантажуються), були на відстані понад 2 м від струмовідних частин контактної мережі, яка перебуває під напругою.

Роботу на рухомому ешелоні, розміщеному на відстані від 2 до 4 м від струмовідних частин контактної мережі, дозволяється проводити без знімання напруги і заземлення контактної мережі, але під наглядом спеціально призна­ченого працівника.

За більшої відстані від струмовідних частин нагляд не потрібен.

Розвантажувати цистерни з паливом, кислотами і лугами під проводами контактної мережі заборонено.

4.5.14. Працівників слід перевозити справними спеціально для цього при­значеними транспортними засобами.

Не дозволяється перевезення працівників поза кабіною автомобіля-само-скида, автомобіля-цистерни, трактора, а також іншими спеціалізованими авто­мобілями (самохідними машинами і механізмами, вантажними причепами, на­півпричепами, вантажними моторолерами тощо), конструкція яких не присто­сована для перевезення працівників.

4.5.15. Водії (машиністи) транспортних засобів і механізмів усіх видів зо­бов'язані виконувати сигнали "стоп", ким би вони не подавались.

4.5.16. Перевозити вибухові, горючі, сильнодіючі отруйні, легкозаймисті та інші небезпечні вантажі, а також незнешкоджену тару з-під них необхідно з до­триманням вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 31.12.93 № 1094, зі змінами та доповненнями, Правил охорони праці на автомобільному транспорті та "Инструкции по обеспе-чению безопасности перевозки опасных грузов автомобильным транспортом", за­твердженої наказом МВС СРСР від 23.09.85 № 181.

4.5.17. Зливати кислоти та інші небезпечні вантажі з цистерн або розван-

тажувати їх у тарі необхідно з дотриманням вимог пункту 12.1.14 цих Правил.

4.5.18. Бутлі з кислотами, лугами та рідкими негорючими хімікатами слід перевозити в корзинах або дерев'яних латах, що відповідають вимогам пункту 4.1.25 цих Правил. Бутлі слід установлювати в кузові автомобіля і щільно за­кривати.

Не дозволяється ставити корзини (або лати) з бутлями одна на одну (у два яруси) без міцних прокладок, що оберігають нижній ярус від розбивання під час перевезення.

4.5.19. Горючі рідини необхідно перевозити на автомобілях із застосуван­ням металевої тари із щільно загвинченою пробкою. Перевозити такі рідини у бутлях, бідонах, відрах і подібних їм ємкостях заборонено.

4.5.20. До керування авто- і електронавантажувачами повинні допускатись працівники віком не молодше 18 років, які пройшли навчання з будови і екс­плуатації навантажувачів і мають посвідчення на право керувати ними. Водії електронавантажувача повинні мати і групу з електробезпеки.

Експлуатувати навантажувачі необхідно з дотриманням вимог інструкцій заводів-виробників навантажувачів.

4.5.21. Для навантажування і розвантажування штучних вантажів необхід­но передбачати з боку під'їзду транспортних засобів на висоті підлоги кузова транспортного засобу спеціальні площадки (платформи, естакади, рампи) за­вширшки понад 1,5 м з кутом нахилу до 5°.

Ширина естакади, що призначена для пересування транспортних засобів, повинна бути понад 3 м.

Естакади, рампи складів, під'їзних шляхів необхідно обладнати колесовід-бійними запобіжними пристроями, - щоб перешкодити з'їзду і перекиданню транспортних засобів.

4.5.22. Навантажувально-розвантажувальні роботи з важкими (масою по­над 3 т) і довгомірними (завдовжки понад 6 м) вантажами, а також роботи, що виконуються за допомогою грейфера та інших механічних вантажозахватних пристроїв, дозволяється проводити лише за відсутності працівників у кузові транспортного засобу.

4.5.23. Під час установлення транспортних засобів для виконання наванта­жувально-розвантажувальних робіт необхідно вживати заходів щодо запобіган­ня самочинному руху цих засобів.

4.5.24. Площадки для проміжного складування вантажів слід розміщувати на відстані понад 2,5 м від залізничних колій і автомобільних доріг.

4.5.25. Вантажі на площадці необхідно складувати таким чином:

- цеглу в пакетах на піддонах - не більше ніж у 2 яруси; у контейнерах - в 1 ярус;

- плиткові матеріали (плити азбестоцементні, листи азбестоцементні хви­лясті і плоскі) - у стопи заввишки до 1 м;

- теплоізоляційні вироби і конструкції у контейнерах і піддонах - у штабелі не більше ніж у 2 яруси;

- дрібносортовий метал - у стелажі заввишки до 1,5 м;

- великогабаритне і важке обладнання та його частини - в 1 ряд на підкладках;

- чорні прокатні метали (швелери, двотаврові балки, сортова сталь) - у штабелі заввишки до 1,5 м з підкладками і прокладками;

- листовий метал - у штабелі заввишки до 1 м; установлювати металеві листи на ребро заборонено;

- труби діаметром до 300 мм — у штабелі заввишки до 3 м на підкладках і прокладках з кінцевими упорами;

- труби діаметром понад 300 мм - у штабелі заввишки до 3 м; складування здійснюється у сідло без прокладок.

Нижній ряд труб слід укладати на підкладки, закріплювати інвентарними металевими башмаками або кінцевими упорами, надійно закріпленими на підкладках.

 

4.6. Ручне навантажування, розвантажування та

переміщування вантажів

 

4.6.1. Під час піднімання і переміщування вантажів вручну слід дотриму­ватись норм перенесення вантажів, установлених чинним законодавством.

4.6.2. Дороги, по яких переміщують вантажі, слід підтримувати у чистоті: захаращувати їх не допускається.

4.6.3. У разі застосування будь-яких такелажних пристосувань (котків, сходів, тачок, канатів та ін.), а також ломів, лопат тощо необхідно перевіряти їхню справність перед початком проведення робіт.

4.6.4. Під час навантажування труб, бочок і розвантажування їх з автома­шин і платформ слід використовувати похилі площадки або лати з утриманням вантажів канатами.

4.6.5. Стояти слід завжди збоку від вантажу, який піднімають або опуска­ють по похилій площині.

4.6.6. Канат, що застосовується для навантажування і розвантажування, слід підбирати з урахуванням маси вантажу.

Швидкість опускання вантажу повинні регулювати працівники, які пере­бувають у кузові автомашини (на платформі).

4.6.7. Не дозволяється одночасне розвантажування автомашини або плат­форми і прибирання (перенесення на інше місце) раніше спущених вантажів.

4.6.8. Наповнений бутель повинні переносити обов'язково двоє працівників.

Бутель разом з корзиною (латами) слід розміщувати у спеціальному де­рев'яному ящику з ручками або переносити на спеціальних носилках з отво­ром посередині і латами, в які бутель повинен входити разом з корзиною на 2/3 висоти.

На короткі відстані і по сходах дозволяється переносити бутлі двом пра­цівникам у корзинах - тільки після попередньої перевірки дна корзини і ручок на міцність.

Допускається перевозити бутлі на спеціальних візках.

4.6.9. Під час перекочування дерев'яних бочок по землі підштовхувати їх слід біля обручів; тягнути за краї бочки не дозволяється. Важкі бочки слід переміщувати на роликах або котках.

4.6.10. У виробничих приміщеннях переносити вручну довгоміри і вантажі дозволяється лише у разі незначного обсягу робіт.

Довгомірні вантажі слід переносити за допомогою спеціальних захватних пристосувань у вигляді кліщів.

Дозволяється переносити довгомірні вантажі на плечах кількома працівни­ками однакового зросту. Під час перенесення і скидання таких вантажів праців­ники, які їх переносять, повинні стояти з одного боку вантажу.

Переносити вантаж на держаках лопат, ломах тощо заборонено.

4.6.11. Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт уночі всі робочі місця повинні бути освітлені.

 

4.7. Проведення робіт на висоті

 

4.7.1. Роботи на висоті 1,3 м і більше від рівня підлоги (робочої площадки) слід виконувати із застосуванням засобів підмощування, які повинні відповіда­ти вимогам Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затвер­джених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 №252.

Допускається, за необхідності, виконання невеликих за обсягом або трива­лістю робіт на висоті 1,3 м і більше з приставних переносних драбин з обов'яз­ковим застосуванням запобіжного пояса і карабіна, який повинен бути надійно закріплений до елементів конструкції.

4.7.2. Видаляти частини обладнання, що демонтуються, і сміття слід меха­нізованим способом у закритих ящиках і контейнерах або по закритих жолобах.

Дозволяється скидати сміття з висоти до 3 м - без застосування жолобів або інших пристосувань. Місце, на яке скидають сміття, слід з усіх боків обго­родити або біля нього повинен стояти працівник, який попереджує про небезпеку.

4.7.3. Під час проведення робіт з використанням риштувань працівниками кількох підрядних організацій відповідальність за їхній стан несе організація, що прийняла риштування в експлуатацію.

Якщо під час проведення робіт використовуються риштування працівни­ками кількох підрядних організацій, то кожний керівник робіт цих орі анізацій повинен оглядати їх щодня.

4.7.4. Установлювати і розбирати риштування слід під керівництвом і на­глядом виконавця робіт з дотриманням послідовності виконання робіт, перед­баченої ППР.

Працівників, які установлюють і розбирають риштування, повинен проінс­труктувати керівник робіт щодо способів і послідовності проведення цих робіт і заходів безпеки.

Доступ сторонніх осіб у зону, де установлюються або розбираються риш­тування чи поміст, заборонено.

 

4.8. Зварювальні та інші вогневі роботи

 

4.8.1. Електрозварювальні, газополуменеві та інші вогневі роботи слід про­водити з дотриманням вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затвердже­них наказом МВС України 22.06.95 № 400, зареєстрованих в Мін'юсті України 14.07.95 за № 219/755, та Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємс­твах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджених наказом Мі­ненерго України 25.01.99 № 27, зареєстрованих в Мін'юсті України 01.04.99 за № 203/3496.

4.8.2. Вогневі роботи на обладнанні, розміщеному в зоні діючого устатку­вання і у виробничих приміщеннях, слід проводити за нарядом-допуском (далі - наряд), форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил.

У рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду слід за­значити, крім заходів щодо підготовки робочих місць і заходів безпеки, також заходи щодо забезпечення робочого місця первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні.

Оформлений наряд є одночасно дозволом на проведення вогневих робіт.

Вогневі роботи, що проводяться у спеціально відведених і обладнаних міс­цях у цехах, майстернях і на відкритих площадках, виконуються без оформлен­ня наряду. Місця проведення таких робіт повинні бути обгороджені і мати від­повідні написи.

4.8.3. Під час проведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечному обладнанні (мазутних резервуарах, газопроводах, газорозподільних пунктах, мастилопроводах, бункерах з пилом тощо) наряд повинен узгоджувати голо­вний інженер підприємства, а заходи пожежної безпеки, зазначені у наряді, -посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку підприємства.

4.8.4. У разі виникнення аварій зварювальні та інші вогневі роботи дозво­ляється виконувати без оформлення наряду, але обов'язково під безпосереднім наглядом начальника цеху (підрозділу) або за його вказівкою під наглядом ін­шого відповідального інженерно-технічного працівника цього цеху (підрозділу).

 

4.9. Радіографічна дефектоскопія обладнання

 

4.9.1. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання, організації ви­робничого процесу і засобів захисту працівників від радіоактивного випромі­нювання повинні відповідати вимогам "Санитарных правил по радиоизотопной дефектоскопии", затверджених МОЗ СРСР 07.08.74, № 1171/74.

4.9.2. Норми радіаційної безпеки, порядок проведення робіт, облік, збері­гання і видавання дефектоскопів, утримання приміщень, заходи особистої про­філактики, система організації, обсяг і порядок проведення радіаційного конт­ролю, включаючи розроблення заходів щодо попередження і ліквідації аварій, повинні відповідати вимогам Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 № 208, та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист

від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000), затверджених по­становою Головного державного санітарного лікаря України 12.07.2000 № 116.

4.9.3. До проведення робіт з дефектоскопії повинні допускатись працівни­ки, які пройшли навчання з правил безпеки проведення таких робіт і мають у посвідченні про перевірку знань запис на право проведення робіт з дефектоскопії.

4.9.4. Керівник підприємства несе відповідальність за зберігання джерел іонізуючого випромінювання і забезпечення таких умов збереження, одержан­ня, використання, витрачання і списування з обліку усіх джерел випромінюван­ня, за яких неможливо їх загубити або безконтрольно використати.

4.9.5. Ремонт, заряджання (перезаряджання), розкривання захисних блоків радіаційних головок і вилучення джерел випромінювання повинна проводити тільки спеціалізована організація.

4.9.6. Потужність еквівалентної дози випромінювання від переносних і стаціонарних дефектоскопічних апаратів не повинна перевищувати: 100 мбер/год - на відстані 0,1 м від поверхні блока захисту апарата з джерелом випромінювання; 3 мбер/год - на відстані 1 м від поверхні блока захисту апара­та з джерелом випромінювання.

4.9.7. Роботи з дефектоскопії повинна виконувати бригада, яка складається не менше ніж з двох працівників.

Бригада повинна виконувати роботи з дефектоскопії з дотриманням вимог пункту 4.9.1 цих Правил.

З метою убезпечення роботи бригади слід розробити заходи щодо знижен­ня потужності дози у разі зовнішнього опромінювання всього тіла на робочих місцях до 2,9 мбер/год, а в суміжних приміщеннях - до 0,24 мбер/год.

Граничнодопустима доза опромінювання протягом календарного року для працівників, які виконують роботи із застосуванням джерел іонізуючого ви­промінювання, не повинна перевищувати 5 бер.

4.9.8. Зону, у межах якої потужність дози опромінювання перевищує 0,24 мбер/год, слід обгородити легким переносним бар'єром і на межі цієї зони вивісити знаки радіаційної безпеки.

4.9.9. Пересувні і переносні радіоізотопні дефектоскопи слід зберігати у спеціально відведених приміщеннях (сховищах), — що убезпечують зберігання їх і перешкоджають доступу до них сторонніх осіб.

4.9.10. Організацію тимчасових сховищ поза територією підприємства слід попередньо узгодити з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби і органами внутрішніх справ.

Потужність еквівалентної дози на зовнішній поверхні такого сховища або на його огородженні, що перешкоджає доступу сторонніх осіб, повинна бути до 0,1 мбер/год, а у сховищах, що розташовані в санітарно-захисній зоні підприєм­ства, - до 2,9 мбер/год.

4.9.11. Джерела іонізуючого випромінювання повинен видавати виконав­цям робіт відповідальний працівник з місць їхнього зберігання - з обов'язковою

реєстрацією у прибутково-видатковому журналі.

Виконавці робіт несуть відповідальність за збереження джерел іонізуючого випромінювання з моменту отримання і до повернення або списування їх.

4.9.12. Вивезення джерел іонізуючого випромінювання для проведення ро­біт з використанням їх поза межами підприємства повинно проводитись згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіацій­ної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційно­го опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).

4.9.13. Під час застосування пересувних або переносних дефектоскопів слід дотримуватись таких вимог:

- направляти випромінювання переважно у бік землі або у той бік, де від­сутні люди;

- віддаляти джерела від обслуговувальних працівників та інших осіб на можливо більшу відстань;

- обмежити тривалість перебування працівників поблизу джерел випромі­нювання;

- використовувати пересувні огородження і захисні екрани;

- вивішувати застережні плакати безпеки, які повинні бути чітко видні на відстані більше 3 м.

4.9.14. Радіаційний контроль при використанні переносних і пересувних дефектоскопів повинен містити:

- вимірювання потужностей експлуатаційних доз випромінювання і (або) густини потоків швидких нейтронів на відстанях 0,1 і 1 м від поверхні радіа­ційної головки-- не рідше двох разів на місяць;

- контроль ефективності захисту транспортних засобів, сховищ і суміжних з ними приміщень — не рідше двох разів на рік;

- вимірювання потужностей експозиційних доз випромінювання, густини потоків швидких нейтронів на робочих місцях і визначення розмірів радіацій­но-небезпечних зон - один раз на квартал, а також кожного разу у випадку змі­нювання технології просвічування;

- визначення рівнів радіоактивного забруднення дефектоскопів, транспор­тних засобів і сховищ - не рідше одного разу на квартал;

- вимірювання індивідуальних доз опромінювання працівників, які здійс­нюють виробничий процес, — постійно.

4.9.15. Працівників, які виконують роботи із застосуванням пересувних і переносних дефектоскопів, необхідно забезпечувати двома типами дозиметрів -прямопоказувальними і фотодозиметрами або термолюмінісцентними, які слід розміщувати у верхній кишені спецодягу.

4.9.16. Для проведення виробничого процесу за допомогою стаціонарних дефектоскопів необхідно обладнати спеціальні приміщення (робочі камери). Пульт керування стаціонарним дефектоскопом необхідно розміщувати по-

за робочою камерою, в якій не слід установлювати обладнання, що не викорис­товується у виробничому процесі.

4.9.17. Усі двері робочої камери повинні мати блокування з механізмом переміщування джерел випромінювання.

Сигналізація про положення джерела випромінювання повинна виводитись на пульт керування дефектоскопом і світлове табло над вхідними дверима у ро­бочу камеру. Проводити виробничий процес з несправними блокуванням і сиг­налізацією заборонено.

4.9.18. У разі використання стаціонарних установок із спрямованим пуч­ком випромінювання пучок слід направляти переважно у бік землі - у разі роз­міщення на першому поверсі, а якщо це неможливо, - на зовнішній бік примі­щення, що не має вікон і забезпечує захист від випромінювання.

4.9.19. Радіаційний контроль в пультовій і приміщеннях, суміжних з робо­чою камерою, у разі використання стаціонарних дефектоскопів повинен поля­гати у вимірюванні потужності експозиційних доз випромінювання і (або) гус­тини потоків швидких нейтронів від радіаційних головок. Потужність експози­ційних доз випромінювання та густина потоків швидких нейтронів від джерел випромінювання повинні бути безпечними відповідно до Норм радіаційної безпе­ки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіа­ційний захист від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).

4.9.20. Робочу частину стаціонарних апаратів і установок з відкритим або з необмеженим за напрямком пучком випромінювання слід розміщувати в окре­мому приміщенні - переважно в окремому будинку або окремому крилі будин­ку; матеріал і товщина стін, підлоги, стелі такого приміщення за будь-яких по­ложень радіоактивного джерела і напрямків пучка повинні забезпечувати по­слаблення первинного і розсіяного випромінювання у суміжних приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

4.9.21. На поверхні радіаційної головки, контейнера, зовнішньої упаковки транспортного пакувального комплекту і на зовнішніх дверях сховищ слід на­носити знаки радіаційної небезпеки.

4.9.22. Під час роботи обладнання з джерелами іонізуючого випроміню­вання про всі випадки невідповідності індивідуальних засобів захисту вимогам, які до них висуваються, кожен працівник повинен доповісти своєму безпосере­дньому керівникові (працівникові, який відповідає за експлуатацію обладнання з джерелом іонізуючого випромінювання).

 

4.10. Проведення робіт у резервуарах та підземних спорудах.

Газонебезпечні роботи

 

4.10.1. Організація і проведення газонебезпечних робіт у резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам розділів 1,4,6,7 Правил без­пеки систем газопостачання України.

4.10.2. Безпосередньо перед спусканням у резервуар, підземну споруду, пе­ред тим, як увійти у газонебезпечне приміщення, необхідно перевірити в них вміст небезпечних і шкідливих речовин у повітрі робочої зони і достатність ки­сню (вміст кисню повинен бути понад 20 % від об'єму).

Аналіз повітряного середовища слід проводити щодня перед початком проведення робіт.

Необхідність контролю повітря робочої зони у газонебезпечному примі­щенні або газонебезпечній підземній споруді в період проведення робіт пови­нен визначати керівник робіт.

Газонебезпечні роботи слід проводити під безпосереднім наглядом керів­ника робіт.

4.10.3. Характеристика вибухонебезпечних і шкідливих газів, що найчасті­ше трапляються у підземних спорудах, наведена у додатку 2 до цих Правил.

4.10.4. Працівники цеху (району, дільниці) повинні знати перелік газонебе­зпечних підземних споруд, зазначених у пункті 4.1.30 цих Правил.

Ці споруди необхідно зазначати на технологічній схемі і маршрутній карті; вони повинні мати пофарбовані люки (рекомендується другу кришку люка або його циліндричну частину фарбувати у жовтий колір).

4.10.5. Для визначення стану повітряного середовища у резервуарі, підзем­ній споруді, газонебезпечному приміщенні допускаються працівники, які пройшли навчання, вміють користуватись засобами вимірювань для контролю небезпечних і шкідливих речовин і мають у посвідченні відповідний запис на право виконання таких робіт.

4.10.6. Відбирати проби для аналізу повітряного середовища слід за допо­могою шланга, який опускається в отвір люка резервуара, підземної споруди або установлюється у напіввідчинені двері газонебезпечного приміщення.

Кінець шланга слід опускати на відстань від рівня підлоги (дна резервуара) не більше 1 м - у разі відбирання проби з нижньої частини підземної споруди або резервуара, в якому може бути виявлена шкідлива речовина, важча за пові­тря, та на 20 - 30 см - у разі відбирання проби з його верхньої частини, в якій може бути виявлена шкідлива речовина з меншою щільністю, ніж повітря.

4.10.7. Спускатись у резервуари та підземні споруди і входити у газонебез­печні приміщення для відбирання проб повітря заборонено.

4.10.8. До початку і під час проведення робіт у резервуарі, підземній спо­руді, газонебезпечному приміщенні необхідно забезпечити природну або при­мусову вентиляцію їх.

Природну вентиляцію камер і каналів слід створювати відкриванням не менше двох люків з установленням біля них спеціальних козирків, що спрямо­вують повітряні потоки.

Примусову вентиляцію слід проводити за наявності у повітрі резервуара, підземної споруди або іншого газонебезпечного приміщення шкідливих речо­вин або за температури повітря у ньому понад плюс 30 °С.

Для створення примусової вентиляції можна використовувати вентилятори або компресори, які повністю замінюють повітря у підземній споруді або резер­вуарі протягом 10 - 15 хв. Шланг вентилятора, опущений у підземну споруду, не повинен доходити до рівня підлоги на 20 - 25 см.

Якщо природна або примусова вентиляція не забезпечує повного видален­ня небезпечних або шкідливих речовин, спускатись у резервуар, підземну спо­руду, входити в газонебезпечне приміщення дозволяється тільки у шланговому або киснеізолювальному протигазі, рятувальному поясі з прикріпленою до ньо­го рятувальною вірьовкою, другий кінець якої повинен бути в руках наглядача.

4.10.9. Проводити вентиляцію резервуарів, підземних споруд, газонебезпе­чних приміщень за допомогою кисню заборонено.

4.10.10. В обох напрямках руху транспорту на відстані 10 - 15 м від від­критих люків підземних споруд, розміщених на проїзній частині дороги, слід установити застережний дорожній знак. За населеними пунктами на відстані понад 50 м від місця проведення робіт з боку руху транспорту додатково слід ви­ставити застережний дорожній знак. Місце проведення робіт необхідно обгороди­ти. Обгороджену зону взимку слід очищувати від снігу, льоду і посипати піском.

Вночі й у разі недостатньої видимості застережні дорожні знаки та ого­родження біля місця проведення робіт мають бути освітлені лампами напру­гою до 42 В.

Під час перерви в роботі, після закінчення робочого дня або після закін­чення роботи залишати огородження і відкриті люки на проїзній частині доро­ги заборонено.

Під час проведення робіт у підземній споруді, розташованій поза проїзною частиною дороги, як огородження, які повинні стояти протягом усього часу проведення робіт в цій споруді, слід використовувати переносні триноги, уста­новлювані біля кожного відкритого люка.

4.10.11. Перед допуском працівників до проведення робіт усередині резер­вуарів, підземних споруд необхідно вивести з роботи і відділити заглушками трубопроводи, через які можливе попадання вибухонебезпечних, пожежонебез-печних, агресивних та отруйних речовин. Відключальну арматуру слід закрива­ти. Вентилі відкритих дренажів, з'єднаних з атмосферою, повинні бути відкриті. З електроприводів арматури та електричних кіл їхнього керування слід зняти напругу. Штурвали (маховики) неелектрифікованої арматури необхідно забло­кувати ланцюгами або іншими пристосуваннями і замкнути на замок. На пере­критій запірній арматурі необхідно вивісити заборонні знаки безпеки "Не від­кривати! Працюють люди".

4.10.12. Під час відкривання люка резервуара, підземної споруди слід стоя-

ти з навітряного боку (спиною або боком до вітру).

4.10.13. Тривалість перебування працівників у резервуарі, підземній спо­руді, газонебезпечному приміщенні, а також тривалість відпочинку (з виходом із цих об'єктів) залежно від умов і характеру роботи повинен визначати керів­ник робіт.

4.10.14. Працювати в резервуарі чи підземній споруді за температури пові­тря вище зазначеної у пункті 4.4.18 цих Правил допускається тільки у разі ви­никнення аварії, - якщо вона загрожує життю працівників, може спричинити руйнування обладнання тощо, - з дозволу керівника робіт і під його безпосере­днім керівництвом. Таку роботу дозволяється виконувати лише за умови обо­в'язкового вжиття необхідних заходів щодо захисту працівників від можливого перегрівання та опіків: робота повинна виконуватись в теплому спецодязі, а за наявності в підземній споруді або резервуарі рідкого середовища - також з ви­користанням гумового взуття; режим роботи і відпочинку в цьому разі визначає керівник робіт.

4.10.15. Заборонено перебувати всередині резервуара чи підземної споруди за температури повітря понад плюс 50 °С (температура повітря вимірюється на відстані 0,7 м від стінки резервуара (підземної споруди)), а також за наявності в них води, нагрітої до температури понад плюс 45 °С. За температури води ме­нше плюс 45 °С рівень води над підлогою не повинен перевищувати 200 мм.

За наявності пари в резервуарі чи підземній споруді працівники повинні перебувати в них у шланговому або киснеізолювальному протигазі, рятуваль­ному поясі з рятувальною вірьовкою.

4.10.16. Для виконання робіт усередині газонебезпечного резервуара (при­міщення, підземної споруди тощо) повинна призначатись бригада не менше ніж з трьох працівників, які заздалегідь повинні бути проінструктовані про порядок проведення роботи та можливу небезпеку під час її виконання, а також повинна бути перевірена правильність їхніх дій на робочому місці.

Один із членів бригади повинен працювати всередині резервуара, а двоє інших членів бригади (наглядачі) повинні стояти зверху біля люка або дверей газонебезпечного приміщення і стежити за роботою працівника, який виконує роботу всередині резервуару, і за станом повітрозабірного патрубка шлангового протигазу.

Один із наглядачів повинен тримати в руках кінець рятувальної вірьовки, а другий її кінець повинен бути прикріплений до рятувального пояса працівника, який перебуває всередині резервуара.

Наглядач повинен відпускати або натягувати рятувальну вірьовку і шланг лише за сигналом працівника, який виконує роботу в резервуарі. Другий нагля­дач повинен бути з надягненим рятувальним поясом і мати при собі шланговий протигаз у положенні "наготові".

Якщо в діях працівника, який виконує роботу всередині резервуара, з'яви­лись ознаки нездужання, намагання зняти протигаз тощо, а також у разі виник­нення інших небезпечних непередбачених обставин, роботу слід негайно при­пинити, а працівника з резервуару евакуювати.

Працювати всередині резервуара повинен тільки один працівник. У разі необхідності проведення робіт всередині резервуара двома працівниками слід призначити ще одного наглядача та передбачити заходи щодо одночасного на­дання допомоги обом цим працівникам.

4.10.17. Наглядачі не мають права відлучатись від люка резервуара чи підзе­мної споруди і відволікатись на інші роботи доти, доки там перебуває працівник.

Під час проведення робіт у глибокій і довгій підземній споруді, коли зоро­вий нагляд за працівником, який виконує в ній роботу, підтримувати неможли­во, з ним слід організувати радіозв'язок, зв'язок по телефону або за допомогою загальноприйнятих сигналів.

У разі потреби до потерпілого може спуститись лише один із наглядачів в попередньо надягнених протигазі та рятувальному поясі, передавши кінець ря­тувальної вірьовки іншому наглядачеві, який повинен залишитись біля люка або дверей газонебезпечного резервуара чи підземної споруди.

4.10.18. Перед початком проведення робіт необхідно перевірити справність протигаза і шлангів.

Герметичність протигаза і шланга перевіряється затискуванням рукою кін­ця шланга в надягненому протигазі. Якщо в такому положенні дихати немож­ливо, то протигаз справний.

У протигаза з примусовим подаванням повітря необхідно перевірити також справність повітродувки і роботу її приводів.

4.10.19. Перед спусканням у газонебезпечний резервуар, газонебезпечну підземну споруду, а також перед тим, як увійти в газонебезпечне приміщення, гофрований шланг, що підводить повітря до дихального клапана маски проти­газа, необхідно закріпити на поясному ремені.

Повітрозабірні патрубки протигаза слід розміщувати з навітреного боку від місця виділення або місця можливого виділення шкідливих речовин і укріплю­вати таким чином, щоб не допустити засмоктування пилу з поверхні ґрунту.

За відсутності примусового подавання повітря за допомогою вентилятора довжина шланга має бути менше 15 м, а у разі примусового подавання - менше 40 м. Шланг не повинен мати різких перегинів або чим-небудь затискуватись.

4.10.20. Аналіз повітря у підземній споруді або резервуарі слід проводити газоаналізатором вибухозахищеного типу, а за його відсутності - відбиранням проби повітря і аналізу його поза спорудою чи резервуаром.

4.10.21. Під час проведення робіт усередині газонебезпечного резервуара, газонебезпечної підземної споруди або газонебезпечного приміщення слід обо-

в'язково застосовувати рятувальні пояси і рятувальні вірьовки.

Рятувальні пояси повинні мати наплічні ремені з боку спини з кільцем на їхньому перетині для кріплення рятувальної вірьовки.

Рятувальний пояс слід підганяти таким чином, щоб кільце було не нижче лопаток.

4.10.22. Під час проведення газонебезпечних робіт слід дотримуватись та­ких вимог:

- як переносне джерело світла слід використовувати акумуляторні ліхтарі тільки у вибухозахищеному виконанні або світильники напругою до 12В, які живляться від трансформатора із заземленою вторинною обмоткою, установле­ного поза газонебезпечного резервуара, газонебезпечної підземної споруди або газонебезпечного приміщення (застосування автотрансформаторів для живлен­ня переносних світильників заборонено). Заборонено також вмикати і вимикати світильники у газонебезпечних місцях, а також використовувати відкритий во­гонь. Апаратуру керування освітленням і вентиляцією необхідно винести за межі газонебезпечного приміщення;

- інструмент повинен бути виготовлений з кольорового металу, який не дає іскроутворення. Допускається використання інструменту з чорного металу - за умови, що його робоча частина ретельно змащена густим мастилом;

- використовувати електродрилі та інші електрифіковані інструменти, а також пристосування, що дають іскріння, заборонено;

- взуття працівників повинно бути без сталевих підківок і цвяхів, у проти­вному разі слід взувати калоші.

4.10.23. Для зв'язку наглядача з працівником, який перебуває у підземній споруді, за допомогою рятувальної вірьовки слід використовувати таку сигналізацію:

- один ривок рятувальної вірьовки працівника, який виконує роботу у споруді (резервуарі), означає "Підтягуй шланг і вірьовку". У цьому разі підтягувати їх треба після подавання наглядачем сигналу (одного ривка) і отримання відповідного сигналу з газонебезпечної підземної споруди (резервуара) у вигляді одного ривка. Якщо відповідь не отримано, необхідно витягувати з газо­небезпечної підземної споруди не тільки шланг і вірьовку, а й працівника; у цьому разі можливо, що ривок трапився через падіння працівника;

- два ривки означають "Спусти шланг і вірьовку". Такий сигнал подає працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді (резервуарі), коли йому треба здійснити переміщення;

- три ривки означають "Усе в порядку".

Рятувальну вірьовку і шланг повинен тягти працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді (резервуарі). Тому наглядач повинен так тримати вірьовку і шланг, щоб не заважати їхньому переміщуванню і не давати

можливості їм падати. Як тільки працівник, який виконує роботу у споруді (ре­зервуарі), перестав пересуватись, він повинен подати сигнал - три ривки, що означає "Усе в порядку". Наглядач, не отримавши сигнал після зупинення руху вірьовки і шланга, повинен запросити працівника, який перебуває у споруді (резе­рвуарі), одним ривком, на який він повинен отримати відповідь трьома ривками;

— неодноразові ривки рятувальної вірьовки, що подає наглядач, означають, що працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді (резервуарі), повинен підійти до люка або піднятись на поверхню. Такі самі сигнали, що по­дає працівник, який перебуває всередині резервуара, означають вимогу витягу­вати його з резервуару.

4.10.24. Наглядачі повинні розміщуватись з навітреного боку, періодично упевнюватись у самопочутті працівника, який перебуває всередині резервуара, за його сигналом опускати і витягувати назовні рятувальну вірьовку і шланг.

4.10.25. У разі нанесення на внутрішні поверхні підземних споруд (резер­вуарів) захисних покриттів, що супроводжується виділенням шкідливих і вибу­хонебезпечних речовин, слід передбачати примусове видалення цих речовин.

4.10.26. Під час виконання робіт у киснеізолювальному протигазі необхід­но стежити, щоб залишковий тиск кисню в балоні протигаза був достатній для забезпечення повернення працівника, який виконує роботу в протигазі, від міс­ця проведення робіт до незагазованої зони.

4.10.27. Кришки підземних люків необхідно відкривати і закривати за до­помогою спеціальних гаків завдовжки понад 500 мм; виконувати ці операції безпосередньо руками, гайковими ключами або іншими, не призначеними для цього, предметами заборонено.

4.10.28. Перед тим, як закривати люки після закінчення роботи, керівник і виконавець робіт повинні перевірити, чи не залишився випадково всередині підземної споруди (резервуара) хто-небудь з працівників, а також чи не зали­шились забуті там матеріали, інструменти та інші сторонні предмети.

Після закінчення робіт у підземній споруді (резервуарі) всі люки повинні бути закриті.

 

4.11. Обслуговування теплообмінних апаратів та трубопроводів

 

4.11.1. Організацію виконання робіт з обслуговування теплообмінних апа­ратів і трубопроводів слід проводити відповідно до вимог Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених нака­зом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 № 104, та Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених нака­зом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 № 177, зареєстрованих в Мін'юсті України 07.10.98 за № 636/3076.

4.11.2. Заборонено експлуатувати теплообмінні апарати після закінчення терміну чергового інспекторського огляду або у разі виявлення дефектів, що

можуть спричинити порушення надійної і безпечної роботи, а також у разі від­сутності і несправності елементів їхнього захисту і регуляторів рівня. Про ви­явлені дефекти та несправності слід зробити запис у паспорті теплообмінного апарата із зазначенням причини заборони його експлуатації.

4.11.3. Усі трубопроводи і теплообмінні апарати повинні мати у верхніх точках повітряні клапани, а в нижніх точках і застійних зонах - дренажні при­строї, що сполучаються безпосередньо з атмосферою.

4.11.4. Заборонено під час роботи теплообмінного апарата проводити його ремонт або виконувати роботи, пов'язані з ліквідацією нещільностей з'єднань окремих елементів апарата, що перебувають під тиском, - за винятком випад­ків, зазначених у пункті 4.11.14 цих Правил.

4.11.5. Справність запобіжних клапанів, манометрів та іншої арматури те­плообмінного апарата повинні перевіряти працівники, що їх обслуговують, відповідно до інструкції з обслуговування теплообмінних апаратів.

4.11.6. Теплообмінний апарат або ділянку трубопроводу, що підлягають ремонту, необхідно перекрити як з боку суміжних теплопроводів і обладнання, так і з боку дренажних і обвідних ліній, - щоб уникнути попадання в них пари або гарячої води,

Дренажні лінії і повітряні клапани, що сполучаються безпосередньо з атмосферою, повинні бути відкриті.

4.11.7. Виводити з роботи для ремонту або для внутрішнього огляду теплообмінні апарати і ділянки трубопроводу, що від'єднується від діючого обладнання, необхідно двома послідовно установленими засувками, між якими повинен бути дренажний пристрій, що сполучається безпосередньо з атмосферою.

Допускається однією засувкою виводити з дії теплообмінний апарат або ділянку трубопроводу з тиском до 6 МПа (60 кгс/см ); у цьому разі не повинно бути виходу пари в атмосферу крізь дренаж, який відкрито на час ремонту або внутрішнього огляду на виведеній з роботі ділянці.

У разі проведення робіт усередині теплообмінного апарата або трубопро­воду і якщо арматура трубопроводу, що виводиться з дії, фланцева, необхідно обов'язково перекрити арматуру й установити заглушку. Товщина заглушки повинна відповідати параметрам робочого середовища. Для полегшення перевірки встановлення заглушок останні повинні мати добре видимі хвостовики.

4.11.8. З теплообмінних апаратів і трубопроводів, виведених з роботи для ремонту, слід зняти тиск і звільнити їх від пари і води. З електроприводів вими-кальної арматури необхідно зняти напругу, а з мережі живлення електроприводів - запобіжники. Цю арматуру необхідно закрити. Вентилі відкритих дренажів, що сполучаються безпосередньо з атмосферою, необхідно відкрити. Вентилі дренажів закритого типу після дренування теплообмінного апарата (трубопроводу) повинні бути закриті; між запірною арматурою і теплообмінним апаратом (трубопроводом) повинна бути арматура, що безпосередньо сполучається з атмосферою. Неелектрифікована вимикальна арматура і вентилі дренажів не­обхідно заблокувати ланцюгами або іншими пристосуваннями і замкнути на замки. Виконання зазначених вимог обов'язкове на трубопроводах з установле­ною заглушкою.

На вентилях, засувках вимикальної арматури слід вивішувати заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди"; на вентилях відкритих дрена­жів - "Не закривати! Працюють люди"; на ключах керування електроприводами вимикальної арматури - "Не вмикати! Працюють люди"; на місці проведення робіт - настановний знак "Працювати тут!".

Розпочинати ремонт апаратів і трубопроводів, що не мають дренажів і по­вітряних клапанів, а також за наявності надлишкового тиску в них заборонено.

Дренування води і пароводяної суміші слід проводити через спускову ар­матуру.

Якщо під час допуску виник сумнів у тому, що, внаслідок засмічення лінії дренажу, вода із виведеного у ремонт трубопроводу повністю не видалена, роз­починати ремонтні роботи заборонено.

4.11.9. Засувки і вентилі необхідно відкривати і закривати тільки із засто­суванням важелів, передбачених інструкцією з експлуатації арматури; не до­зволяється для подовження плеча рукоятки або маховика використовувати ви­падкові предмети.

4.11.10. Для проведення ремонтних робіт на одному з підігрівників високо­го тиску за груповою схемою їхнього увімкнення необхідно вимкнути всю гру­пу підігрівників.

4.11.11. Під час відгвинчування болтів фланцевих з'єднань трубопроводів послаблювати болти слід обережно, - щоб запобігти можливому викиданню пароводяної суміші у разі неповного дренування трубопроводу. Крім цього, не­обхідно запобігти випаданню із фланців металевих прокладок і вимірювальних шайб і падінню їх униз - шляхом відгородження розташованих нижче ділянок, улаштування настилів, установлення піддонів тощо.

4.11.12. Дозволяється відключати однією засувкою (без установлення за­глушок) теплообмінні апарати на тих потоках, де робочий тиск не перевищує атмосферний і температура теплоносія менше плюс 45 °С.

4.11.13. У разі виведення у ремонт обладнання з вибухонебезпечними, от­руйними і агресивними речовинами, це обладнання необхідно вивести з дії, спорожнити, очистити (промити, продути) і відділити заглушками від діючого обладнання — незалежно від тиску і температури речовин, що транспортуються.

4.11.14. Під час випробовування і прогрівання трубопроводів пари і води дозволяється підтягувати:

- болти фланцевих з'єднань - за надлишкового  тиску   до   0,5 Мпа (5 кгс/см );

- сальники сталевих компенсаторів та сальники арматури - за тиску до 1,2 МПа (12 кгс/см2);

сальники слід підтягувати обережно, - щоб не зірвати болти.

Якщо застосовуються спеціальні пристосування, сальники дозволяється підтягувати у разі тиску до 6 МПа (60 кгс/см2) - за розпорядженням і під керів­ництвом працівника, який віддав розпорядження на проведення цієї роботи.

4.11.15. Добивання сальників компенсаторів і арматури дозволяється вико­нувати у разі надлишкового тиску в трубопроводах до 0,02 МПа (0,2 кгс/см2) і за температури теплоносія до плюс 45 °С.

Замінювати сальникову набивку компенсаторів дозволяється тільки після повного спорожнення трубопроводу.

4.11.16. Підтягувати нарізне з'єднання сальника арматури або фланцеве з'єднання слід поступово, по черзі, з діаметрально протилежних боків; у цьому разі працівник повинен стояти збоку від можливого викидання струменя води або пари.

4.11.17. Розпочинати ремонт арматури на трубопроводах пари і гарячої во­ди, яка не має або має нечітку технологічну нумерацію, заборонено.

4.11.18. Штуцери контрольно-вимірювальної апаратури слід підтягувати,

якщо тиск не перевищує 0,3 МПа (3 кгс/см2 ), - тільки гайковими ключами, роз­мір яких відповідає граням елементів, що підтягуються, - щоб запобігти по­шкодженню штуцерів; застосовувати для виконання цієї роботи інші ключі, а також подовжувальні важелі заборонено.

Перед тим, як розпочати підтягування штуцерів, слід перевірити стан ви­димої частини різі, - особливо на штуцерах повітряних клапанів.

Під час підтягування нарізного з'єднання працівник повинен стояти з про­тилежного боку від струменя води або пари, які можуть з'явитись у разі зриван­ня різі.

4.11.19. Прогрівання і пуск паропроводів слід виконувати згідно з місце­вою інструкцією або за спеціальною програмою.

4.11.20. Під час прогрівання паропроводу спочатку слід відкривати дрена­жі, потім поступово і обережно байпаси (парові вентилі). У разі виникнення гі­дравлічних ударів прогрівання необхідно припинити до повного зникнення їх і вжити заходів щодо усунення причин, що викликали ці удари.

4.11.21. Перед прогріванням паропроводу під час пуску теплової мережі додатково необхідно перекрити конденсаційні горшки.

4.11.22. У разі засмічення проходу дренажного штуцера під час прогріван­ня або підвищення тиску в паропроводі штуцер необхідно продути швидким закриванням та відкриванням вентиля.

Якщо засмічення проходу дренажного штуцера неможливо усунути проду­ванням, слід повністю перекрити паропровід і прочистити дренажний штуцер.

Працівник, який продуває дренажний штуцер, повинен стояти з боку, протилежного виходу конденсату або пари, і виконувати цю роботу в рукавицях.

4.11.23. Продування паропроводів необхідно виконувати згідно з інструкці­єю, затвердженою керівником монтажної, ремонтної або пусконалагоджувальної організації (дільниці) і узгодженою з керівником підприємства (цеху).

Тимчасові трубопроводи, спеціально прокладені для продування паропро­водів, не повинні торкатись дерев'яних конструкцій, - щоб запобігти виникнен­ню пожежі. Вони повинні лежати вільно, з урахуванням теплових подовжень, і не передавати надмірних зусиль на перекриття та інші конструкції.

У місцях обслуговування тимчасовий трубопровід повинен покриватись ізоляцією. Опору для кінцевої частини труби, що виходить за межі споруди, слід надійно закріплювати. Місце випускання пари необхідно вибирати таким чином, щоб у небезпечній зоні не було механізмів, обладнання та людей.

Для регулювання продування на початку ділянки паропроводу, що підля­гає продуванню, слід установите парову засувку. Перед початком продування увесь паропровід необхідно покрити тепловою ізоляцією, а нерухомі опори -надійно закріпити. Тимчасові засоби підмощування біля паропроводу необхід­но демонтувати.

Безпосередньо перед початком продування дренажі повинні бути закриті, щоб уникнути засмічування. Відкривати парову засувку слід поступово.

З появою ознак гідравлічних ударів слід негайно припинити подавання па­ри у паропровід і повністю відкрити всі дренажі.

Працівники, які беруть участь у продуванні паропроводів, повинні нагля­дати за його станом, а також за станом рухомих опор і підвісок.

Територію у місці виходу випускної труби тимчасового трубопроводу, прокладеного для продування паропроводу, необхідно обгородити і на її межі виставити наглядачів.

Працівники, які беруть участь у продуванні паропроводу, повинні корис­туватись протишумними навушниками.

 

4.12. Ремонт обертових механізмів

 

4.12.1. Підготовка до ремонту обертових механізмів повинна проводитись згідно з умовами виконання робіт, зазначеними у наряді. У цьому разі механізм необхідно зупинити, напругу з електродвигуна механізму і електроприводів арматури зняти.

Якщо робота на механізмі пов'язана з можливим торканням до його обер­тових частин, кабель живлення електродвигуна слід заземлювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 №257, зареєстрованих в Мін'юсті України 13.01.98 за № 11/2451, зі змінами та доповненнями, затвердженими нака­зом Держнаглядохоронпраці України від 25.02.2000 № 26 і зареєстрованими в Мін'юсті України 06.04.2000 за № 213/4434.

Якщо робота на механізмі не пов'язана з торканням до обертових частин механізму, заземлювати кабельну лінію не потрібно.

У разі одночасного проведення робіт на обертовому механізмі і на елект­родвигуні муфту необхідно розчепити. Цю роботу необхідно виконувати за на­рядом на ремонт обертового механізму.

Штурвали приводів керування арматурою слід замкнути на замок з допо­могою ланцюгів або інших пристроїв і пристосувань.

На виведених з роботи приводах і пусковому пристрої механізму слід ви­вішувати знаки безпеки про заборону подавання напруги і оперування запірною арматурою, а на місці проведення робіт - настановний знак безпеки "Працюва­ти тут!".

4.12.2. Під час виведення у ремонт обертових механізмів з електроприво­дом знімати напругу з електродвигуна і електроприводів арматури повинні працівники електричного цеху.

4.12.3. Під час пробного увімкнення або балансування обертового механізму необхідно оперувати кнопкою аварійного вимикання електродвигуна механізму.

Біля кнопки аварійного вимикання повинен стояти спеціально призначе­ний працівник, який за сигналом керівника робіт повинен негайно вимкнути механізм.

4.12.4. Перед пуском обертового механізму, у тому числі й перед прове­денням його випробування, слід скласти муфту зчеплення, установити всі ого­родження рухомих частин, зняти знаки безпеки, прибрати інструмент, матеріа­ли та вивести працівників з місця проведення робіт.

Керівник робіт повинен здати наряд начальнику зміни цеху. У разі вико­нання роботи за проміжним нарядом його необхідно здати працівнику, який видав наряд.

Після проведення випробувань механізму, у разі виникнення необхідності продовження робіт на ньому, робоче місце знову повинно готуватись згідно з умовами виконання робіт, що передбачені нарядом.

4.12.5. Під час балансування ротора обертового механізму установлювати балансувальні вантажі дозволяється тільки після його закріплення,  що уне­можливлює обертання ротора.

4.12.6. Перед проведенням статичного балансування роторів димососів або вентиляторів на спеціальних балансувальних верстатах необхідно установлю­вати упори,  щоб перешкодити падінню ротора.

4.12.7. Проводити роботи всередині вентилятора, димососа дозволяється тільки після перекривання низхідного газоходу міцним настилом та вжиття за­ходів, що унеможливлюють обертання ротора.

4.12.8. Пристосування, що використовуються для виймання роторів тяго-дуттьових машин, повинні відповідати вимогам нормативних документів заво-дів-виробників тепломеханічного обладнання.

Із зони, де проводять виймання ротора тягодуттьових машин, необхідно вивести працівників.

4.12.9. Ремонтні роботи на тягодуттьових машинах на висоті понад 1,3 м необхідно проводити з риштувань та помостів.

4.12.10. Під час замінювання броні і наплавлювання лопаток тягодуттьо­вих машин кришки корпусів повинні бути відкриті.

4.12.11. У разі застосування шліфувальної машинки для чищення поверхонь фасок обичайки робочого колеса та лопаток слід дотримуватись вимог Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями.

4.12.12. Усі зварювальні роботи, що проводяться безпосередньо на роторі тягодуттьових машин, необхідно виконувати із заземленим ротором.

4.12.13. Під час наплавлення лопаток тягодуттьових машин слід уникати пропалювання металу та попадання розплавленого металу на електрозварника.

Наплавлення лопаток тягодуттьових машин без виймання ротора слід виконувати за наявності вентиляції; що забезпечує необхідний повітрообмін, і під контролем наглядача, який повинен перебувати ззовні тягодуттьової машини.

Електрозварник, що перебуває всередині тягодуттьової машини, повинен виконувати роботу із застосуванням рятувального пояса і рятувальної вірьовки, кінець якої має бути у наглядача.

Наглядач повинен мати групу II з електробезпеки і за необхідності корис­туватись однополюсним виміикачем електрозварювальної мережі, який пови­нен бути ззовні тягодуттьової машини.

 

4.13. Теплоізоляційні та обмурувальні роботи

 

4.13.1. Теплоізоляційні роботи необхідно виконувати за умови відсутності виходу пари, витікань, викидів горючих газів у зоні проведення робіт і за тем­ператури на поверхні обладнання до плюс 60 °С.

Антикорозійні, фарбувальні та теплоізоляційні роботи на обладнанні та конструкціях необхідно проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.3.016, ГОСТ 12.3.035, ГОСТ 12.3.040 та СНиП Ш-4-80 "Техника безопасности в строительстве".

Проводити теплоізоляційні роботи на обладнанні у разі несталого режиму його роботи, а також у разі несталого режиму роботи сусіднього діючого обла­днання, розташованого на небезпечній відстані до нього, заборонено.

4.13.2. Дозволяється виконувати розбирання окремої ділянки ізоляції на діючому обладнанні для визначення нещільності - за умови дотримання необ­хідних заходів безпеки (використання гаків на довгих держаках, перебування з боку, протилежного місцю виходу пари в атмосферу або витікання тощо).

4.13.3. Не дозволяється проводити ізоляційні роботи на обладнанні під час його гідравлічного і пневматичного випробування, а також у зоні випробо­вування обладнання або трубопроводів.

4.13.4. Наносити ізоляційну мастику слід у гумових рукавицях і захисних окулярах.

4.13.5. Роботи з мінеральною ватою і скловатою та виробами з неї слід проводити у захисних окулярах, протипиловому респіраторі і рукавицях з міцної тканини. Під час проведення цих робіт брюки слід надягати поверх чобіт (на­випуск) і не засукувати рукава. Рукава та комірець спецодягу слід застебнути.

Роботи з рідким склом, теплоізоляційними та іншими матеріалами у ви­гляді мастик, до складу яких входить рідке скло, а також роботи з нанесення ізоляції і штукатурки з використанням вапняно-асбесто-цементних, перлітових, вермикулітових розчинів і мастик слід виконувати у гумових кислото- і луго­стійких рукавицях і захисних окулярах.

4.13.6. Різання теплоізоляційних виробів стаціонарною або переносною циркулярною пилкою повинні виконувати працівники, які пройшли відповідне навчання та інструктаж; цю роботу дозволяється проводити лише у разі жорст­кого закріплення пилки, установлення огороджень та за умови увімкненої ви­тяжної вентиляції.

Під час проведення різальних робіт слід користуватись дерев'яними під­штовхувачами, а також уникати наближення рук до диска пилки, що обертається.

4.13.7. Під час проведення теплоізоляційних робіт із застосуванням дроту кінці дротяного каркаса ізоляції і дротяних кріпильних деталей повинні бути загнутими і закритими шаром ізоляції; залишати кінці дроту незагнутими, а та­кож використовувати невідпалений дріт заборонено.

4.13.8. Ізоляційні матеріали, що розвантажуються, необхідно складувати згідно з вимогами пункту 4.5.25 цих Правил.

Сипкі ізоляційні матеріали слід складувати у штабелі заввишки до 1,2 м. Брати сипкі матеріали із штабелів слід тільки зверху.

4.13.9. Подавання ізоляційних матеріалів на висоту необхідно механізувати.

Курні ізоляційні матеріали, мінеральну вату або скловату слід подавати на місце проведення робіт у контейнерах або пакетах з дотриманням умов, що унеможливлюють їхнє розпилювання.

4.13.10. Не дозволяється під час розбирання ізоляції та обмурування ударя­ти по стінках трубопроводів і обладнання. Ізоляцію необхідно розбирати у на­прямку тільки зверху вниз із застосуванням захисних окулярів, а також зволо­жувати, - щоб уникнути пиловиділення.

4.13.11. Під час розкроювання і різання листового металу і склопластиків руки слід тримати якомога далі від леза ножа ножиць і обов'язково застосовува­ти захисні рукавиці, - щоб уникнути порізу рук задирками і гострими краями.

4.13.12. Перед початком пневматичного транспортування ізоляційних ма­теріалів слід переконатись у справності установки пневматичного подавання розчинів.

Не дозволяється працювати з несправними елементами установки пневматичного подавання розчинів, а також у разі відсутності або несправності манометрів, що показують тиск повітря, що транспортується.

Шланги, якими подається розчин або мастика, не повинні бути перегнутими.

4.13.13. Розчинопроводи після монтажу і надалі, не рідше ніж через кожні З місяці, повинні проходити гідравлічне випробування тиском, що у 1,5 раза перевищує робочий. Результати випробувань розчинопроводів необхідно офо­рмлювати актом та робити відмітки у технічному паспорті.

4.13.14. Не дозволяється ремонтувати розчинопроводи, що перебувають під тиском, а також підтягувати їхні фланцеві з'єднання.

4.13.15. Якщо розчин не проходить через з'єднання (стики) розчинопрово­дів, необхідно вимкнути компресор, розібрати несправний вузол і усунути про­бку, що утворилася; простукувати розчинопровід для усунення пробки заборо­нено.

4.13.16. Перед тим, як виконати очищення барабана розчиномішалки, ру­бильник необхідно вимкнути, зняти запобіжники з електродвигуна розчиномі­шалки, заземлити кабель живлення електродвигуна, і на рубильнику вивісити заборонний знак безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

Барабан розчиномішалки необхідно закривати захисною сіткою з вічками розміром не більше 70 х 70 мм.

Під час роботи розчиномішалки просувати руки у барабан, а також розвантажувати його на ходу заборонено.

Очищати приямок для завантажувального ковша розчиномішалки дозволяється тільки після фіксації ковша у піднятому положенні.

Не дозволяється працівникам перебувати під піднятим і незафіксованим ковшем.

4.13.17. Під час продування і чищення розчинопроводу необхідно працю­вати у захисних окулярах.

Під час продування розчинопроводу стисненим повітрям необхідно вивести із зони продувки на відстань понад 10 м усіх працівників, крім тих, хто безпосередньо виконує цю роботу.

4.13.18. Під час нанесення ізоляції на обладнання напилюванням слід вжи­вати заходів, що унеможливлюють забруднення розміщеного поруч обладнання.

 

4.14. Обслуговування компресорів і повітропроводів

 

4.14.1. Експлуатацію і ремонт компресорних установок і повітропроводів слід проводити відповідно до вимог "Правил устройства и безопасной эксплуа-тации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71, та Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

4.14.2. Відповідальним за надійну і безпечну експлуатацію компресорної уста новки і повітропроводів повинен призначатись працівник зі складу спеціалістів.

4.14.3. До самостійної роботи з обслуговування компресорних установок слід допускати працівників віком не молодше 18 років, які пройшли навчання за відповідною програмою і мають право обслуговувати компресорні установки.

4.14.4. Не дозволяється залишати без нагляду діючі компресори, - крім по­вністю автоматизованих.

4.14.5. Входити у приміщення компресорної установки стороннім особам заборонено.

Ззовні біля вхідних дверей компресорної установки необхідно установити сигналізацію — для виклику працівників, які обслуговують установку, а також вивісити заборонний плакат "Вхід стороннім заборонено".

 

4.15. Земляні роботи

 

4.15.1. Земляні роботи на території енергопідприємств, а також в охорон­них зонах підземних комунікацій (електрокабелів, газопроводів тощо) слід про­водити згідно з вимогами цих Правил, Правил безпечної експлуатації електро­установок, з використанням плану (схеми) із зазначенням розміщення і глибини закладання комунікацій.

Перед початком проведення земляних робіт слід установити знаки або зроби­ти написи, що показують розташування підземних комунікацій на місцевості.

4.15.2. Земляні роботи у зоні діючих підземних комунікацій необхідно проводити під безпосереднім наглядом керівника робіт за нарядом, а в охоронній зоні кабеля, що перебуває під напругою, діючого газопроводу, теплотраси, крім того, - під наглядом представника організації, що здійснює експлуатацію цього кабелю, газопроводу або теплотраси.

4.15.3. Розробляти ґрунт у безпосередній близькості (до 0,3 м) від діючих підземних комунікацій дозволяється тільки лопатами - без різких ударів.

4.15.4. У разі виявлення на місці проведення земляних робіт вибухонебез­печних матеріалів або боєприпасів роботу необхідно негайно припинити, працівників вивести у безпечну зону, вжити заходів щодо запобігання проникнен­ню сторонніх осіб у небезпечну зону.

4.15.5. У разі виявлення у траншеях або котлованах шкідливого газу земляні роботи в них слід негайно припинити, а працівників вивести з небезпечної зони.

Роботу дозволяється відновити тільки після припинення надходження газу у зону проведення робіт і видалення з неї наявного газу.

У разі необхідності проведення робіт у загазованій зоні слід дотримуватись

вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

4.15.6. Використовувати відкритий вогонь і палити у траншеях на відстані до 50 м від газопроводу або місця можливого накопичення газу заборонено.

4.15.7. Котловани і траншеї, що розробляються у місцях пересування лю­дей або транспорту, необхідно обгородити і на огородженні установити засте­режні знаки безпеки, а вночі — сигнальне освітлення.

4.15.8. Дозволяється рити котловани і траншеї з вертикальними стінками без кріплень у нескельних і незамерзаючих ґрунтах вище рівня ґрунтових вод і за відсутності поблизу підземних споруд на глибину до:

1 м - в насипних, піщаних та великоуламкових ґрунтах;

1,25 м - в супісках;

1,5 м — в суглинках та глинах.

4.15.9. Дозволяється рити котловани і траншеї із схилами без кріплень в нескельних ґрунтах вище рівня ґрунтових вод (з урахуванням капілярного під­няття) або в ґрунтах, що осушені за допомогою штучного водозниження, у разі глибини виймання і крутості схилів згідно з табл. 4.6.

Таблиця 4.6

Вид ґрунту	Крутість схилу (відношення його висоти до закла­дання) у разі глибини виймання, м, не більше
	1,5	3	5
Насипні неущільнені	1:0,67	1:1	1:1,25
Піщані і гравійні	1:0,5	1:1	1:1
Супісок	1:0,25	1:0,67	1:0,85
Суглинок	1:0	1:0,5	1:0,75
Глина	1:0	1:0,25	1:0,5
Лес і лесовидні	1:0	1:0,5	1:0,5

У разі нашарування різних видів ґрунту крутість схилів для всіх пластів слід визначати за найслабкішим видом ґрунту.

4.15.10. За ППР слід визначати крутість схилів виїмок завглибшки: понад 5 м - в усіх випадках; до 5 м - за гідрологічними умовами і видами ґрунтів, що не передбачені пунктом 4.15.9 цих Правил і табл. 4.6.

4.15.11. Під час проведення земляних робіт слід застосовувати інвентарні кріплення стінок котлованів або траншей, а у разі неможливості використання таких кріплень — кріплення, виготовлені за затвердженими в установленому по­рядку індивідуальними проектами.

4.15.12. Установлювати кріплення стінок котлованів або траншей необхід­но у напрямку зверху вниз - у міру розробки ґрунту поступово на глибину до 0,5 м, а розбирати  у напрямку знизу вгору - у міру зворотного засипання ґрунту.

4.15.13. Під час установлення кріплень стінок котлованів або траншей верхня частина кріплень повинна виступати над бровкою виїмки понад 15 см.

4.15.14. Ґрунт, що виймають із котлована або траншеї, слід розміщувати на відстані понад 0,5 м від бровок виїмки.

4.15.15. Не дозволяється розробляти ґрунт у котлованах і траншеях "підкопом".

4.15.16. Валуни та каміння, а також відшарування ґрунту, виявлені на схи­лах, необхідно видалити.

4.15.17. Дозволяється розробляти роторними і траншейними екскаватора­ми у зв'язаних ґрунтах (суглинках, глинах) траншеї з вертикальними стінками без кріплення на глибину до 3 м. Місця, що потребують перебування в них пра­цівників, необхідно облаштовувати кріпленнями траншей або схилів.

4.15.18. Проводити роботи в котлованах і траншеях із схилами, що зазнали зволоження, дозволяється тільки після ретельного огляду керівником і виконавцем робіт стану ґрунту цих схилів і обвалення нестійкого ґрунту у місцях, де виявлені "козирки" або тріщини (відшарування).

4.15.19. Перед допуском працівників у котлован або траншеї завглибшки понад 1,3 м необхідно перевірити надійність схилів або кріплень стін.

4.15.20. Спускатись у котловани і траншеї слід тільки по драбинах з поручнями або по приставних драбинах, що відповідають вимогам Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями і пункту 4.2.4 цих Правил.

4.15.21. Взимку з настанням відлиги котловани і траншеї, що розробляються, слід оглядати і за результатами огляду вживати заходів щодо забезпечення надійності їхніх схилів або кріплень.

4.15.22. У разі виймання ґрунту з виїмок за допомогою бадді слід влаштувати захисні навіси-козирки - для захисту працівників, які виконують роботу у виїмці.

4.15.23. Під час розроблювання виїмок у ґрунті екскаватором з прямою лопатою висоту вибою слід визначати з таким розрахунком, щоб у процесі роботи не утворювались "козирки" з ґрунту.

4.15.24. Під час розроблювання, транспортування, розвантажування, планування і ущільнення грунту двома або більшою кількістю самохідних або причіпних машин (скреперів, грейдерів, котків, бульдозерів тощо), що рухаються одна за одною, відстань між ними повинна бути понад 10м.

4.15.25. Однобічно засипати котловани біля свіжозмурованих підпірних стін і фундаментів дозволяється тільки після вжиття заходів щодо забезпечення стійкості конструкції.

4.15.26. Роботи, пов'язані з електропрогріванням ґрунту, необхідно прово­дити лише у виняткових випадках (у разі аварій, надзвичайних ситуацій тощо) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.013 і ГОСТ 12.1.030.

Під час проведення цих робіт ділянку ґрунту, що підлягає прогріванню, слід обгородити, встановити на огородженні застережні знаки безпеки, а вночі — освітлювати.

Відстань між огородженням і контуром ділянки, що прогрівається, пови­нна бути понад 3 м.

Не дозволяється перебування людей на ділянці ґрунту, що прогрівається і перебуває під напругою.

4.15.27. Прокладати лінію тимчасового електропостачання до ділянок ґру­нту, що підлягають прогріванню, необхідно ізольованим проводом, і після кож­ного переміщування електрообладнання і перекладання електропроводки слід візуально перевіряти їхню справність.

4.15.28. У разі відігрівання ґрунту пропарюванням або димовими газами необхідно вжити заходів щодо запобігання опікам і отруєнню працівників шкі­дливими газами.

4.15.29. Стоянка і рух будівельних машин і автотранспорту, розміщення лебідок, обладнання, матеріалів тощо у межах призми обвалювання ґрунту біля виїмок з кріпленнями стінок виямок дозволяється тільки після проведення по­передньої перевірки розрахунком відповідності міцності кріплення, вказаній у ППР, з урахуванням значення динамічного навантаження.

За відсутності кріплення стінок виїмок стоянка, рух і розміщення вищеза­значених машин і механізмів, а також розміщення матеріалів у межах призми обвалювання ґрунту заборонені.

4.15.30. Переміщування, установлення і робота машин поблизу котлованів, траншей з неукріпленими схилами дозволяється тільки за межами призми обва­лювання ґрунту на відстані, встановленій ППР, або на відстані по горизонталі від основи схилу виїмки до ближніх опор машини згідно з табл. 4.7.

Таблиця 4.7

Глибина виїмки,м	Ґрунт
	піщаний	супіщаний	суглинистий	глинистий
	Відстань, м
1	1,5	1,25	1,0	1,0
2	3,0	2,40	2,0	1,5
3	4,0	3,60	3,25	1,75
4	5,0	4,40	4,0	3,0
5	6,0	5,30	4,75	4,5

4.15.31. Працівники, які виконують роботи із застосуванням землерийних машин, повинні розрізняти звукові сигнали, що подає водій (машиніст).

4.15.32. Під час роботи екскаватора слід дотримуватись таких вимог:

- екскаватор слід закріплювати тільки інвентарними упорами;

- необхідно перебувати на відстані понад 5 м від зони дії екскаватора;

- очищати ківш екскаватора дозволяється тільки тоді, коли він опущений.

 

5. Організаційні заходи

 

5.1. Загальні вимоги. Працівники, які відповідають за забезпечення

 проведення робіт, їхні права та обов'язки

 

5.1.1. Для безпечного проведення робіт слід уживати таких організацій­них заходів:

- призначення працівників, відповідальних за безпечне проведення робіт;

- видавання наряду або розпорядження;

- видаван-ня дозволу на підготовку робочих місць;

- підготовка робочих місць;

- видавання дозволу на допуск до роботи;

- допуск до роботи;

- нагляд під час виконання роботи;

- переведення на інше робоче місце;

- оформлення перерв у роботі та її закінчення.

5.1.2. Відповідальними за безпечне проведення робіт є:

- працівник, який видає наряд, віддає розпорядження;

- працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця та на допуск;

- працівник, який готує робоче місце;

- працівник, який допускає до роботи (допускай);

- керівник робіт;

- виконавець робіт;

- працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт (наглядач);

- член бригади.

5.1.3. Працівник, який видає наряд (віддає розпорядження), встановлює необ­хідність і можливість безпечного виконання даної роботи і відповідає за достат­ність і правильність вказаних у наряді (розпорядженні) заходів безпеки бригади. Крім того, він відповідає за призначення керівника робіт відповідно до списків, затверджених в установленому порядку, а також за призначення наглядача.

Керівник робіт призначається у разі виконання робіт за нарядами. Необ­хідність призначення керівника робіт, що виконуються за розпорядженнями, визначає працівник, який віддає розпорядження.

5.1.4. Працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця та на до­пуск, несе відповідальність за достатність технічних заходів, передбачених на­рядом або розпорядженням, і можливість їх здійснення.

5.1.5 Керівник робіт відповідає за:

- призначення виконавця робіт (наглядача) - відповідно до затверджених

списків;

- кількісний склад бригади, що визначається з умов забезпечення можли­вості нагляду за бригадою з боку виконавця робіт (наглядача);

- достатність кваліфікації працівників, які включені до складу бригади;

- чіткість та вичерпність інструктажу виконавцю робіт (наглядачу) та чле­нам бригади;

- виконання заходів безпеки, передбачених нарядом або розпорядженням, та за їхню достатність;

- наявність і придатність використання засобів захисту, інструменту, інве­нтарю та пристроїв, необхідних для проведення робіт;

- щоденний огляд риштувань перед допуском бригади до роботи;

- організацію та безпечне виконання роботи і дотримання вимог цих Правил.

Керівник робіт спільно з виконавцем робіт повинен приймати робоче місце від допускача і перевіряти виконання заходів безпеки, що зазначені у наряді.

Керівник робіт повинен здійснювати періодичний контроль за роботою бригад щодо дотримання вимог правил безпеки і відсторонювати від роботи тих членів бригад, які порушують ці Правила, а також тих, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Керівник газонебезпечних робіт повинен здійснювати безпосереднє керів­ництво роботою з наступною перевіркою герметичності ділянки, що ремонту­ється.

Керівниками робіт за нарядами повинні призначатись досвідчені керівники і спеціалісти структурних підрозділів електростанції (теплової мережі) і підря­дних організацій.

5.1.6. Виконавець робіт відповідає за:

- виконання заходів безпеки, передбачених нарядом або розпорядженням, та за їхню достатність;

- дотримання ним самим і членами бригади вимог інструкцій з охорони праці і виконання заходів безпеки, визначених нарядом, проектом проведення робіт (далі — ППР), технологічними процесами і технічними умовами;

- чіткість та вичерпність інструктажу і вказівок, які він дає членам брига­ди безпосередньо на робочому місці;

- наявність, придатність і правильність використання засобів захисту, ін­струменту, інвентарю та пристроїв у процесі проведення робіт;

- стан збереження встановлених на робочому місці огороджень, знаків безпеки, запірних пристроїв протягом робочої зміни.

Виконавець робіт, який здійснює керівництво бригадою, не повинен брати безпосередню участь у роботі, - якщо її проведення потребує неперервного на­гляду за членами бригади, а наглядача не призначено або він відсутній.

5.1.7 Виконавцями робіт за загальними нарядами повинні призначатись ке-

рівники і спеціалісти підприємства і підрядних організацій, які можуть бути ке­рівниками робіт за проміжними нарядами.

Виконавцями робіт за нарядами, проміжними нарядами і розпорядженнями повинні призначатись працівники структурних підрозділів підприємства і під­рядних організацій, які мають кваліфікацію не нижче IV розряду. У разі ремон­ту допоміжного обладнання допускається призначати виконавцями робіт пра­цівників, які мають III розряд.

5.1.8. Черговий або працівник зі складу оперативно-виробничих працівни­ків, який готує робоче місце, відповідає за правильне і точне виконання зазна­чених у наряді (розпорядженні) заходів щодо підготовки робочого місця.

5.1.9. Допускай відповідає за:

— правильність підготовки робочих місць, повноту вжитих заходів безпеки, необхідних для виконання роботи, і відповідність їх характеру і місцю прове­дення роботи;

- правильність допуску до роботи і повноту інструктажу керівника робіт і виконавця робіт (наглядача).

5.1.10. До роботи за загальними нарядами на ремонти обладнання повинен допускати начальник зміни цеху (дільниці). У разі відсутності посади началь­ника зміни цеху (дільниці) допускачем до роботи має бути старший черговий даного цеху (дільниці).

Первинний допуск за нарядами і розпорядженнями проводить начальник зміни цеху (дільниці) або підлеглий йому оперативний працівник, який обслу­говує дане обладнання, згідно із списком, затвердженим керівником підприємства.

У теплових мережах допускачами є інженерно-технічні працівники району (майстер, старший майстер, інженер, начальник району або його заступник) і керівник робіт на даній дільниці (обладнанні). Якщо районування у теплових мережах відсутнє, то допускачами до роботи можуть бути також директор під­приємства, його заступник або диспетчер тепломережі.

5.1.11. Допускачем до роботи за загальними нарядами, нарядами та розпо­рядженнями на віддаленому об'єкті може бути оперативний працівник цього об'єкта. Якщо на віддаленому об'єкті посада оперативного працівника відсутня, допуск здійснює начальник зміни цеху (дільниці) або за його вказівкою підлеглі йому оперативні працівники, а також керівник робіт з дозволу начальника змі­ни цеху (дільниці), — якщо його внесено до списку осіб, які мають право на до­пуск за нарядами та розпорядженнями.

5.1.12. Допускачем у разі переведення бригади на інше робоче місце, а та­кож якщо бригада виконує роботи за одним нарядом на кількох робочих місцях однієї схеми приєднання тепломеханічного обладнання (далі — ТМО) може бути керівник робіт з дозволу начальника зміни цеху (дільниці) або працівник, який його заміщує.

Крім того, допускачем до щоденного продовження роботи на дільниці теп­лової мережі і на окремих віддалених об'єктах, що не мають оперативних пра­цівників, може бути виконавець робіт - з дозволу начальника зміни цеху (діль­ниці) або працівника, який його заміщує.

5.1.13. Допускається суміщення одним працівником обов'язків двох пра­цівників, - якщо цей працівник має право виконувати обов'язки працівників, яких заміщає, із занесенням у кожен із списків, що встановлює ці повноваження.

Під час проведення робіт допускається суміщення обов'язків:

- працівника, який видає наряд (розпорядження) і керівника робіт;

- керівника робіт (у випадку, якщо на нього видано тільки один наряд) і виконавця робіт;

- керівника робіт і допускача - у теплових мережах і на віддаленому об'­єкті, де немає оперативних працівників.

5.1.14. Обов'язки допускана до роботи за проміжним нарядом виконує ви­конавець робіт за загальним нарядом, який одночасно є керівником робіт за проміжним нарядом.

5.1.15. Наглядач призначається для нагляду за бригадою будівельників, рі-зноробочих, такелажників та інших працівників, якщо вони виконують роботи за нарядом або розпорядженням у безпосередній близькості від діючого облад­нання.

Необхідність призначення наглядача під час проведення вищезазначених робіт визначає працівник, який видає наряд (розпорядження).

Наглядачами призначаються працівники, які мають право бути виконавця­ми робіт, або працівники зі складу оперативних працівників.

Призначаючи наглядача, у рядку "виконавцю робіт (наглядачу)" наряду необхідно записати відповідно до підрядкового тексту прізвище, ініціали, поса­ду, розряд виконавця робіт і в дужках - наглядача. Наглядач розписується у ря­дку "Виконавець робіт (наглядач)" наряду після підпису виконавця робіт.

5.1.16. Приймаючи робоче місце від допускача, наглядач перевіряє правильність його підготовки і виконання необхідних для проведення робіт заходів безпеки відповідно до вимог цих Правил.

Наглядач відповідає за:

- безпеку членів бригади від впливу на них виробничих факторів з боку діючого технологічного обладнання (стежить, щоб робітники не наближались на небезпечну "відстань до працюючого обладнання і комунікацій, створює безпечні умови для проходження оперативних працівників до робочого місця тощо);

- відповідність підготовленого робочого місця до вказівок наряду;

- наявність та збереження встановлених на робочому місці огороджень, засобів захисту, плакатів та застережних знаків безпеки.

Відповідальним за безпеку працівників, пов'язану з технологією робіт, під час виконання самої роботи є виконавець робіт, який повинен постійно перебувати на робочому місці.

Забороняється наглядачу суміщати нагляд з виконанням будь-якої іншої роботи.

Наглядач підпорядковується тільки керівнику робіт.

5.1.17. Члени бригади відповідають за:

- виконання ними вимог інструкцій з охорони праці і вказівок щодо заходів безпеки, отриманих під час інструктажу перед допуском до роботи і під час її проведення;

- застосування засобів захисту, спецодягу і справність інструменту і при­строїв, що використовуються;

- чітке дотримання умов безпечного проведення робіт.

5.1.18. Керівник робіт за загальним нарядом відповідає за:

- правилкність видавання проміжних нарядів і віддавання розпоряджень у межах діючого загального наряду;

- правильність і вичерпність вказаних ним у проміжних нарядах заходів безпеки під час проведення самої роботи;

- призначення керівників робіт за проміжними нарядами відповідно до за­тверджених списків;

- чіткість та вичерпність інструктажу керівникам робіт за проміжними на­рядами і їх допуск;

- організацію безпечного проведення суміщених робіт;

- організацію нагляду і допуску бригад у разі змінної роботи за одним проміжним нарядом.

Під час проведення бригадами суміщених робіт керівник робіт за загаль­ним нарядом повинен визначити спільно з керівниками робіт за проміжними нарядами час початку і тривалість роботи бригад, які працюють за проміжними нарядами і розпорядженнями, і необхідні заходи безпеки.

Керівник робіт повинен додавати до загального наряду список керівників і виконавців робіт за проміжними нарядами.

Керівник робіт за загальним нарядом повинен прийняти від допускача обладнання, що здається у ремонт, безпосередньо на місці наступних робіт і оформити своїм підписом у наряді.

З моменту допуску керівника до робіт за загальним нарядом цей наряд вважається відкритим, і дозволяється видавати проміжні наряди і віддавати розпорядження.

 

5.2. Видавання наряду (розпорядження)

 

5.2.1. Роботи на обладнанні слід проводити за нарядами-допусками або за

розпорядженнями. Форма наряду-допуску наведена у додатку 1 до цих Правил. Наряд на виконання газонебезпечних робіт у газовому господарстві повинен видаватись відповідно до вимог Правила безпеки систем газопостачання України.

5.2.2. Залежно від обсягу ремонтних робіт і організації проведення їх бланк наряду може бути оформлений у вигляді:

- наряду на виконання будь-якої конкретної роботи на одному робочому місці або на послідовне виконання однотипних робіт на кількох робочих місцях однієї схеми приєднання ТМО електростанції або теплової мережі;

- загального наряду на виконання роботи в цілому на агрегаті, на кількох робочих місцях або ділянках теплової мережі;

- проміжного наряду на виконання робіт на окремих вузлах агрегату та його допоміжному обладнанні, на окремих робочих місцях або ділянках тепло­вої мережі. Проміжний наряд видається тільки за наявності загального наряду.

5.2.3. Наряд видається на термін дії заявки на ремонт обладнання.

Якщо термін дії наряду минув, а ремонтні роботи не закінчено, наряд може продовжити працівник, який видав наряд, а у разі його відсутності - працівник, який має право видавати наряди, на термін до повного закінчення ремонтних робіт. У цьому разі в обох примірниках наряду в рядку "Наряд продовжив" слід зробити запис про новий термін дії наряду. Дозволяється продовжувати наряд тільки один раз.

Термін дії проміжних нарядів не повинен перевищувати терміну дії зага­льного наряду.

5.2.4. За нарядами необхідно проводити такі роботи:

- газонебезпечні роботи згідно з вимогами Правила безпеки систем газо­постачання України;

- ремонт котельних агрегатів (робота всередині топок, барабанів, електро­фільтрів, газоходів, повітроводів, систем пилоприготування, золовловлювання, золовидалення; роботи на поверхнях нагріву і трубопроводах у межах котла);

- ремонт турбін і допоміжного турбінного обладнання (конденсаторів, теплообмінних апаратів, мастильних систем);

- ремонт конвеєрів, живильників, елеваторів, дробарок, грохотів, вагоноперекидачів, пристроїв, що скидають паливо із стрічкових конвеєрів;

- ремонт електромагнітних сепараторів, вагів стрічкових конвеєрів, тріско-і кореневловлювачів, а також механізованих пробовідбірників твердого палива;

- ремонтні роботи у мазутному господарстві;

- ремонт насосів (живильних, конденсатних, циркуляційних, сітьових, підживлювальних та ін.) і мішалок;

- ремонт обертових механізмів (дуттьових і млинових вентиляторів, димососів, млинів та ін.);

- вогневі і газонебезпечні роботи на обладнанні, у зоні діючого обладнання і у виробничих приміщеннях;

- установлення та знімання заглушок на трубопроводах (крім трубопроводів води з тиском, не більшим від атмосферного, і температурою до плюс 45 °С);

- ремонт вантажопідіймальних машин (крім колісних та гусеничних самохідних), кранових візків, підкранових шляхів, скреперних установок, перевантажувачів, підіймачів, фунікулерів, канатних доріг;

- демонтаж, монтаж обладнання у зоні діючого устаткування;

- врізання гільз і штуцерів для приєднання приладів, установлення та зні­мання вимірювальних діафрагм витратомірів;

- установлення, знімання, перевірка і ремонт апаратури автоматичного ре­гулювання, дистанційного керування, захисту, сигналізації та контролю, що по­требує зупинення, обмеження продуктивності та зміни схеми і режиму роботи обладнання;

- ремонт трубопроводів і арматури без знімання її з трубопроводів, ремонт або заміна імпульсних ліній (газо-, мазуто- і паропроводів, трубопроводів пожежогасіння, дренажних ліній, трубопроводів з отруйним і агресивним середовищем, трубопроводів гарячої води з температурою понад плюс 45 °С);

- комплексне випробування технологічного захисту після капітального ремонту або монтажу обладнання;

- налагоджування схем автоматики, захисту, сигналізації і випробування комплектів автоматики;

- роботи з ремонту датчиків, пов'язані з виведенням з дії або продуванням імпульсних ліній (крім повітропроводів і пилопроводів);

- ремонт теплопроводів;

- гідропневматичне промивання трубопроводів;

- випробування теплової мережі на розрахунковий тиск і розрахункову температуру теплоносія;

- роботи у місцях, небезпечних щодо загазованості, вибухонебезпеки і ураження електричним струмом і з обмеженим доступом для відвідування;

- роботи у камерах, колодязях, апаратах, бункерах, резервуарах, баках, ко­лекторах, тунелях, трубопроводах, каналах та ямах, конденсаторах турбін та інших металевих ємкостях;

- дефектоскопія обладнання;

- хімічне очищення обладнання;

- нанесення антикорозійних покриттів;

- теплоізоляційні роботи;

- складання і розбирання риштувань заввишки понад 2,0 м;

- закріплення стінок траншей і котлованів;

- земляні роботи в зоні підземних комунікацій;

- завантажування, довантажування та вилучення фільтрувального матері­алу під час відкривання фільтрів;

- ремонтні роботи в хлораторній, гідразинній та аміачній установках;

- водолазні роботи;

- роботи, що проводяться з використанням плавзасобів;

- ремонт водозабірних споруд;

- ремонт димових труб, градирень, будівель та споруд.

Враховуючи місцеві умови, до переліку робіт, що виконуються за наряда­ми, можуть бути внесені також додаткові роботи, затверджені головним інже­нером підприємства.

5.2.5. Наряди видає керівник цеху (дільниці), у віданні якого перебуває об­ладнання і який внесений до списку працівників, які мають право видавати наряди.

За відсутності на території підприємства такого працівника право видавати наряди надається начальникам змін електростанції і черговим диспетчерам теп­лової мережі, - якщо вони не є допускачами за виданими ними нарядами. Опе­ративних працівників, які мають право видавати наряди, необхідно внести до списку працівників, які мають це право.

5.2.6. Списки працівників, які мають право видавати наряди, бути виконав­цями, керівниками робіт, допускачами, повинен щороку затверджувати керівник підприємства. Списки слід коригувати, якщо змінюється склад працівників.

Копії списків повинні бути на робочих місцях начальників змін цехів (бло­ків), чергових диспетчерів теплових мереж та їхніх районів.

5.2.7. Наряди на виконання ремонту обладнання (електродвигунів, облад­нання теплового контролю і автоматики тощо), що належить іншим цехам (ді­льницям) підприємства, але поєднано з тепломеханічним обладнанням, повинні видавати працівники, у віданні яких перебуває це обладнання, з дозволу нача­льника зміни цеху, на території якого воно розміщено. Дозвіл слід завізувати у графі наряду "Дозвіл оперативних працівників інших цехів".

5.2.8. Якщо обладнання ремонтують працівники ремонтного підприємства (цеху, дільниці), дозволяється видавати загальний наряд у цілому на агрегат, на кілька робочих місць або ділянок теплової мережі.

Перелік обладнання і ділянок схеми, на які дозволяється видавати загаль­ний наряд, повинен складати керівник цеху (району), у віданні якого перебуває це обладнання, узгоджувати керівник ремонтного цеху (служби, дільниці), а за­тверджувати керівник підприємства.

Право видавати загальні наряди надається начальнику цеху (району), у ві­данні якого перебуває це обладнання, або його заступнику.

Керівниками робіт за загальними нарядами призначаються працівники зі складу керівників і спеціалістів ремонтних цехів (служб, дільниць) електростанцій і теплових мереж.

Якщо ремонтні цехи (служби, дільниці) на електростанціях і теплових ме­режах відсутні, керівниками робіт за загальними нарядами призначають праців­ників зі складу працівників підрядних ремонтних організацій.

5.2.9. Для проведення ремонтних робіт за загальним нарядом повинні ви­даватись проміжні наряди.

Право видавати проміжні наряди надається керівникові робіт за загальним нарядом. Керівник робіт за загальним нарядом визначає необхідну кількість проміжних нарядів.

У проміжному наряді слід зазначати необхідні заходи безпеки для ство­рення безпечних умов праці на даному робочому місці.

5.2.10. Списки працівників зі складу керівників і спеціалістів підрядних організацій (ремонтних, налагоджувальних, монтажних та ін.), які можуть бути керівниками і виконавцями робіт за нарядом і окремо за загальним нарядом, повинні затверджувати керівники цих організацій і передавати підприємствам, на яких будуть виконувати роботи відряджені працівники.

У разі зміни складу працівників ці списки слід своєчасно коригувати.

Копії списків повинні бути на робочих місцях начальників змін цехів (бло­ків), чергових району теплових мереж.

Керівництво електростанції або теплових мереж згідно з цими списками працівників розпорядчим документом повинно надавати працівникам підряд­них організацій право бути керівниками робіт.

5.2.11. За розпорядженням виконуються:

- роботи, що не зазначені в пункті 5.2.4 цих Правил;

- роботи, що не потребують проведення технічних заходів щодо підготов­ки робочих місць, у тому числі і роботи, що виконуються одноособове.

Перелік робіт, що виконуються одноособове за розпорядженням, повинен визначатись з урахуванням місцевих умов, і цей перелік робіт повинен затвер­джувати керівник підприємства.

5.2.12. Видавати розпорядження повинні працівники, які мають право ви­давати наряди, та керівники робіт за загальними нарядами у межах дії загально­го наряду.

5.2.13. Розпорядження віддаються виконавцям робіт безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку та виконуються відповідно до вимог цих Правил.

Розпорядження має разовий характер, термін його дії визначається трива­лістю робочого дня (зміни) виконавців.

У разі необхідності продовження роботи розпорядження слід віддавати та оформляти заново.

5.2.14. Облік і реєстрацію робіт за нарядами та розпорядженнями слід вести в журналі, форма якого наведена у додатку 3 до цих Правил.

У журналі слід реєструвати тільки первинний допуск до роботи та повне її закінчення із закриттям наряду (розпорядження).

Сторінки журналу слід пронумерувати, а журнал прошнурувати І скріпити печаткою. Термін зберігання журналу після останнього запису повинен бути 6 місяців.

Первинні і щоденні допуски до роботи за нарядами слід оформляти запи­сом в оперативному журналі; у цьому разі зазначають тільки номер наряду.

5.2.15. Проміжні наряди і розпорядження на виконання робіт, що видають відповідальні працівники ремонтного цеху (служби, дільниці) електростанції (теплових мереж) або підрядної організації, необхідно реєструвати в журналах обліку робіт за нарядами і розпорядженнями, що належать ремонтному цеху або підрядній організації.

5.2.16. Роботи на обладнанні, пристроях теплової автоматики та вимірювання (далі - ТАВ) протягом зміни дозволяється виконувати за розпорядженням під наглядом оперативного працівника або майстра, який здійснює ремонтне обслуговування даного обладнання, із записом у журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженням або оперативному журналі начальника зміни цеху (району) із зазначенням у ньому складу бригади.

 

5.3. Порядок видавання і оформлення наряду

 

5.3.1. Наряд на роботу виписується у двох, а у разі, якщо він передається по телефону, радіо, — у трьох примірниках. В останньому випадку працівник, який видає наряд, виписує один примірник, а працівник, який приймає текст у вигляді телефоно- або радіограми, заповнює два примірники наряду і після зво­ротної перевірки зазначає на місці підпису працівника, який видав наряд, його прізвище та ініціали, підтверджуючи правильність запису власним підписом.

В обох примірниках наряду записи повинні бути виконані чорнилом, куль­ковою ручкою тощо; вони повинні бути чіткі і розбірливі.

Не допускається виписувати наряд олівцем, виправляти і закреслювати на­писаний текст.

Другий примірник наряду дозволяється виписувати за допомогою засобів розмножувальної техніки.

Під час проведення планових ремонтних робіт обидва примірники наряду передаються для підготовки робочого місця оперативним (оперативно-виробничим) працівникам цеху (району) не пізніше ніж за одну зміну до почат­ку проведення робіт, зазначених у наряді.

У непередбачених випадках дозволяється видавати наряд у день проведен­ня робіт.

Для виконання газонебезпечних робіт слід видавати окремий наряд згідно з вимогами Правила безпеки систем газопостачання України.

5.3.2. Наряд видається на одного виконавця робіт (наглядача) з однією бригадою на одне робоче місце, — за винятком випадків, зазначених у пунктах 5.3.3 і 5.3.9 цих Правил.

На руки виконавцю робіт видається тільки один примірник наряду.

5.3.3. Допускається видавати один наряд на кілька робочих місць однієї схеми приєднання ТМО, на кілька однотипних робочих місць одного агрегата. У цьому разі роботу слід виконувати, дотримуючись таких умов:

- усі робочі місця підготовлюють оперативні (оперативно-виробничі) пра­цівники одночасно, а приймають підготовлені робочі місця керівник робіт, ви­конавець робіт (наглядач);

- виконавець робіт з бригадою (наглядач) допускаються на одне з робочих місць підготовленої дільниці;

- переводить бригаду на інше робоче місце допускач або з його дозволу керівник робіт;

- переведення бригади оформлюється у таблиці наряду підписами допус­кача (або керівника робіт у графі допускача) і виконавця робіт із зазначенням дати, часу і місця роботи;

- переведення бригади керівник робіт оформлює в примірникі наряду, який має бути у виконавця робіт. Про здійснене переведення бригади керівник робіт повідомляє начальнику зміни цеху (оперативному працівнику району), який робить запис у другому екземплярі наряду та в оперативному журналі.

5.3.4. Розширювати робоче місце, без видавання нового наряду змінювати кількість робочих місць і умови проведення роботи, а також замінювати керів­ника робіт або виконавця робіт (наглядача) заборонено.

Дозволяється один раз замінювати керівника робіт за загальним нарядом (на період захворювання, вимушених відпусток тощо) — без видавання нового загального наряду, але з дотриманням усіх вимог первинного допуску.

5.3.5. Кількість нарядів, що видаються одночасно на одного керівника ро­біт, у кожному випадку визначає працівник, який видає наряд.

5.3.6. У разі проведення робіт за нарядом бригада повинна складатись не менше ніж з двох працівників, враховуючи виконавця робіт.

Дозволяється до складу бригади залучати практикантів та учнів, а також щойно прийнятих робітників, які проходять практичне навчання і які ще не пройшли перевірку знань правил безпеки, в кількості: один практикант або учень на кожного основного члена бригади.

Практиканти та учні повинні закріплюватись персонально за працівниками бригади.

Відповідальність за безпеку практикантів, учнів і щойно прийнятих робітників несуть виконавець робіт, а також члени бригади, за якими вони закріплені, що повинно зазначатись у рядку "Склад та інструктаж бригади (цільовий)" табл. 1 наряду.

5.3.7. Під час виписування загального наряду в рядку "Склад та інструктаж бригади (цільовий)" табл.1 наряду слід вказувати кількість бригад. Чисельність бригад, прізвища та ініціали, розряди і групи з електробезпеки членів бригади необхідно вказувати у проміжних нарядах.

Якщо не вистачає рядків у таблицях або в тексті наряду (у разі великої кі­лькості виконавців робіт), дозволяється додавати до нього додатковий бланк наряду під тим самим номером за підписом працівника, який видав наряд, для продовження записів.

У додатковому бланку наряду повинні зазначатись прізвища, ініціали, посади та розряди виконавців робіт, кожен з яких повинен розписатись проти сво­го прізвища. У цьому разі в рядку "виконавцю робіт (наглядачу)" наряду слід зазначити загальну кількість членів бригади і зробити запис про наявність до­даткового списку її членів, що додається.

5.3.8. Ремонтувати обладнання, що належить іншим цехам, але розташова­не у зоні дії загального наряду, необхідно за нарядом, що видається цехами, у віданні яких перебуває це обладнання, з дозволу керівника робіт за загальним нарядом. Керівник робіт повинен розписатись у рядку "Заходи безпеки іншими цехами (дільницями) виконано" наряду.

5.3.9. У загальному наряді можна зазначити декілька виконавців робіт. Кі­лькість виконавців визначає керівник робіт залежно від обсягу та змінності ро­боти і передбачуваної кількості проміжних нарядів.

5.3.10. Під час виписування наряду в рядках таблиць, що не потребують заповнення, слід писати "Не призначається", "Не передбачено" і "Не потрібно".

5.3.11. У рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду слід перелічити заходи щодо підготовки робочих місць і заходи безпеки, у тому числі й ті, які мають виконувати оперативні працівники інших цехів.

Дозволяється на типові роботи в рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду зазначати номер пункту типових безпечних умов прове­дення робіт. Перелік типових робіт із зазначенням безпечних умов праці під час виконання кожної роботи за підписом начальника цеху (дільниці, району) по­винен бути у допускача і керівника робіт.

Якщо недостатньо місця в рядку "Виконати заходи щодо підготовки робо­чих місць" наряду, до наряду можна додати окремий лист з викладенням умов проведення робіт, підписаний працівником, який видає наряд, про що необхід­но зробити запис у рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду.

5.3.12. Під час проведення вогневих робіт у рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду слід зазначати також вимоги пожежної безпеки.

Під час проведення вогневих робіт на вибухонебезпечному обладнанні за­ходи пожежної безпеки, зазначені у наряді, повинен узгоджувати і візувати (підписувати) у цій самій графі наряду відповідальній працівник з пожежної безпеки.

5.3.13. Працівник, який видає наряд, зазначає в рядку "Особливі умови" наряду додаткові заходи безпеки, а саме: про неприпустимість застосування відкритого вогню або проведення деяких операцій тільки під безпосереднім на­глядом керівника робіт, про установлення спеціальних огороджень, про умови безпечного проведення суміщених робіт, що виконуються за нарядами і розпо­рядженнями, про необхідність використання бригадою засобів загального і ін­дивідуального захисту, про порядок використання вантажопідіймальних та ін­ших механізмів, про послідовність проведення окремих операцій тощо.

5.3.14. Працівник, який видає наряд, зазначає в рядку "допускачу" прізви­ще, ініціали, посаду допускача зі складу оперативно-виробничих працівників або керівника робіт зі складу виробничих працівників. Якщо допускачем є опе­ративний працівник, слід записати слово "оперативний працівник" без зазна­чення прізвища.

 

5.4. Підготовка робочого місця і допуск бригади до роботи

 

5.4.1. Після виконання у повному обсязі необхідних умов, що убезпечують проведення робіт (у тому числі на обладнанні інших цехів), оперативний керів­ник цеху (блока) електростанції або відповідальний працівник зі складу опера­тивно-виробничих працівників району (дільниці) теплової мережі повинен по­ставити свій підпис у відповідному рядку наряду.

У проміжному наряді такий підпис повинен поставити керівник робіт за проміжним нарядом.

У разі підготовки обладнання інших цехів, яке поєднано з обладнанням, що ремонтується, оперативний керівник цеху (блока) або відповідний праців­ник зі складу оперативно-виробничих працівників району (дільниці), у віданні якого перебуває обладнання, що ремонтується, підписує наряд на підставі під­пису або повідомлення (для окремих дільниць) начальника зміни електростанції (чергового диспетчера) або старшого оперативного працівника відповідного цеху (дільниці) про виконання ним необхідних заходів щодо виведення з дії за­значеного у наряді обладнання.

У відповідних рядках наряду повинні зазначатись прізвища, ініціали і по­сади працівників, які підтвердили по телефону про виконання необхідних захо­дів безпеки, і підпис допускача.

За вимогою начальника зміни цеху (оперативного працівника району) або допускача це повідомлення необхідно підтвердити в рядку "Заходи безпеки ін­шими цехами (дільницями) виконано" наряду підписом начальника зміни елек­тростанції (чергового диспетчера) або старшого оперативного працівника від­повідного цеху (дільниці).

5.4.2. Працівник, який розписався в наряді або повідомив про виконання необхідних заходів щодо виведення з роботи обладнання інших цехів (дільниць), поєднаного з обладнанням, що ремонтується, відповідає за повноту і точність виконання їх.

Працівники інших цехів, що виконують зазначені в наряді заходи, повинні розписатись у відповідному рядку наряду. Повідомлення телефоном про вико­нання необхідних заходів безпеки щодо виведення з роботи обладнання допус­кається тільки для віддалених дільниць.

5.4.3. Електрообладнання, поєднане з тепломеханічним обладнанням, по­винні вимикати працівники електроцеху на вимогу начальника зміни цеху (опе­ративного працівника району) з дозволу або за розпорядженням начальника зміни електростанції (чергового диспетчера).

5.4.4. Первинний допуск бригади до роботи за нарядами на обладнанні, ви­веденому з роботи для ремонту за заявкою, а також за загальними нарядами, виданими в цілому на агрегат або вузол обладнання, на кілька ділянок теплової мережі, необхідно проводити з дозволу начальника зміни відповідного цеху (чергового диспетчера теплової мережі), про що слід зробити відмітку у відпо­відному рядку наряду перед допуском до роботи.

5.4.5. Керівник робіт і виконавець робіт спільно з допускачем перед допус­ком бригади до роботи повинні перевірити повноту виконання необхідних за­ходів щодо підготовки робочих місць, зазначених у наряді.

Допуск до роботи заборонено, якщо у наряді на роботи, зазначені в пунк­тах 4.11.6, 4.11.12, 4.11.13 цих Правил, не передбачено перекривання і не зазна­чена нумерація вимикальної арматури відповідних комунікацій, а також якщо ця нумерація на місці відсутня.

5.4.6. Допуск необхідно проводити після перевірки підготовки робочого місця.

Допускай повинен провести інструктаж: вказати межі робочого місця і підходи до нього; показати, яке найближче до робочого місця обладнання пере­буває під тиском, під дією високої температури, вибухонебезпечне тощо.

Допускай повинен перевірити посвідчення про перевірку знань у керівника і виконавця робіт.

Допуск до роботи заборонено, якщо посвідчення про перевірку знань від­сутнє або термін дії чергової перевірки знань правил безпеки закінчився.

5.4.7. Перевірку підготовки робочих місць і допуск до роботи за нарядом слід оформлювати підписами допускана, керівника робіт і виконавця робіт у

відповідних рядках наряду.

Первинний допуск до роботи за нарядом і проміжним нарядом необхідно оформлювати також і в таблиці щоденного допуску до роботи; для робіт за за­гальним нарядом таке оформлення не потрібне.

Один примірник наряду слід передати виконавцю робіт, другий залишити у допускача і зберігати у папці діючих нарядів або передати на зберігання опе­ративному працівнику цеху, району.

Допуск до роботи за загальним нарядом, якщо до наряду внесено декілька виконавців робіт, необхідно оформлювати підписами допускача і керівника ро­біт. Один примірник загального наряду передається керівникові робіт.

5.4.8. Перевірку посвідчень членів бригади, інструктаж і допуск до роботи повинен проводити керівник робіт. Якщо виявлено, що термін чергової перевір­ки знань правил безпеки скінчився, працівників слід вивести зі складу бригади.

Виконавець робіт здійснює допуск до роботи і інструктаж кожного члена бригади безпосередньо на його робочому місці.

5.4.9. Якщо у разі отримання наряду у оперативних працівників або вико­навця робіт виникає будь-який сумнів в достатності і правильності заходів що­до підготовки робочого місця та у можливості безпечного виконання роботи, вони зобов'язані вимагати роз'яснення у керівника робіт або працівника, який видав наряд.

5.4.10. Дата первинного допуску до роботи повинна відповідати даті поча­тку роботи, зазначеній у наряді, - крім наряду на виконання роботи, що не по­в'язана з виведенням у ремонт обладнання.

Невідповідність дати первинного допуску до роботи в 1 - 2 дні дозволяєть­ся у виняткових випадках - у разі затримки виведення у ремонт обладнання, аварійної ситуації тощо.

5.4.11. Допуск до роботи за нарядами для проведення ремонту вентилято­рів, млинів, насосів, фільтрів та іншого обладнання, що приводиться в рух елек­тродвигунами, а також для проведення ремонту механічної частини і очищення секцій електрофільтрів повинні здійснювати оперативні працівники цеху (ра­йону), у віданні яких перебуває обладнання, що ремонтується.

5.4.12. Підготовку робочого місця, виконання необхідних заходів безпеки і допуск до роботи для проведення ремонту обладнання, що належить іншим це­хам (підрозділам), але поєднано з ТМО (електродвигуни, збірки, зварювальні апарати, арматура освітлення, обладнання ТАВ тощо) або розташовано на тери­торії і в приміщеннях теплосилових цехів (районів теплової мережі), крім за­критих розподільних пристроїв, повинні здійснювати працівники підрозділів, у віданні яких перебуває це обладнання, за щоденним дозволом начальника зміни котлотурбінного цеху (чергового диспетчера теплової мережі), про що слід зро­бити запис в оперативному журналі.

5.4.13. Первинний допуск до одночасної роботи декількох бригад інших цехів і підрядних організацій на одній дільниці котлотурбінного цеху (району теплової мережі) повинен здійснювати начальник зміни котлотурбінного цеху (оперативний працівник району, майстер теплової мережі) з дозволу начальни­ка свого цеху (району) і начальника зміни електростанції (чергового диспетчера теплової мережі), про що слід зробити відповідний запис в оперативному журналі.

 

5.5. Нагляд під час проведення робіт. Зміни у складі бригади

 

5.5.1. З моменту допуску бригади до роботи нагляд за нею з метою переві­рки виконання вимог правил безпеки покладається на виконавця робіт (нагля­дача). Виконавець робіт повинен організувати свою роботу, а наглядач - нагляд так, щоб постійно стежити за тим, як кожен член бригади виконує умови безпеки.

5.5.2. Виконавець робіт (наглядач) повинен весь час перебувати на місці проведення робіт.

Якщо виконавець робіт (наглядач) мусить тимчасово залишити робоче мі­сце, а керівник робіт не може його замінити на період відсутності, виконавець робіт повинен припинити роботу бригади і вивести її з місця роботи у безпечну зону.

Тимчасовий вихід членів бригади з місця проведення робіт допускається тільки з дозволу виконавця робіт, який до повернення відсутніх або до встанов­лення їхнього місця перебування і попередження їх не має права разом з брига­дою залишати робоче місце.

5.5.3. Керівник робіт, оперативні працівники зобов'язані періодично, не рі­дше двох разів за робочу зміну, перевіряти дотримання членами бригади вимог правил безпеки. В теплових мережах такі перевірки повинен здійснювати кері­вник робіт.

У разі порушення цих Правил або виявлення інших обставин, що загро­жують безпеці членів бригади, бригаду необхідно вивести з робочого місця і у виконавця робіт відібрати наряд.

Повторний допуск до роботи слід проводити з дозволу керівника цеху (підрозділу) або працівника, який видав наряд, - якщо: усунено виявлені пору­шення і виконано всі вимоги первинного допуску до роботи з відповідним офо­рмленням наряду; проведено позачерговий інструктаж з правил безпеки робіт, що виконувала бригада; зроблено запис в оперативному журналі щодо причини повторного допуску.

5.5.4. Зміни у складі бригади повинні бути оформлені в обох примірниках наряду.

Якщо кількісний склад бригади такий, що запис про зміни її складу не вміщується в таблиці наряду, до наряду дозволяється додавати окремий лист із зазначенням змін і записом у таблиці про зроблені зміни згідно із списком, що додається до наряду.

Щойно введені до складу бригади працівники повинні допускатись до роботи тільки після проведення керівником та виконавцем робіт інструктажу про заходи щодо безпечного виконання робіт.

 

5.6. Оформлення перерв у роботі

 

5.6.1. Під час перерв у роботі протягом робочого дня (на обід, за умовами проведення робіт) бригаду необхідно вивести з робочого місця, а наряд зали­шити у виконавця робіт.

Жоден із членів бригади не має права після закінчення перерви розпочина­ти роботу самостійно. Після закінчення перерви виконавець робіт зобов'язаний повторно перевірити підготовку робочого місця та здійснити допуск бригади до роботи - без оформлення у наряді.

5.6.2. Під час перерви у роботі бригад, а також протягом робочого дня опе­ративні працівники не мають права вносити у схему установки зміни, що впли­вають на умови проведення робіт, щодо заходів безпеки.

У випадку аварії або виникнення надзвичайних ситуацій дозволяється змі­нювати схему або вводити в дію виведене в ремонт обладнання, - якщо ремон­тна бригада відсутня, і за умови, що керівник і виконавець робіт будуть негайно сповіщені про зроблені зміни. У цьому разі ці роботи можна проводити з дозво­лу керівника цеху.

До прибуття виконавця робіт і повернення ним наряду в місці проведення роботи слід розставити працівників, які зобов'язані не допускати бригаду до продовження роботи.

5.6.3. Пробне введення в дію обладнання до повного закінчення ремонту дозволяється здійснити тільки після виведення бригади з місця роботи, повер­нення керівником робіт наряду відповідальному працівнику зі складу операти­вних працівників цеху (району) з оформленням у таблиці щоденного закінчення роботи і зняття тимчасових огороджень, запірних пристроїв та знаків безпеки.

Підготовку робочого місця і допуск бригади до роботи після пробного вве­дення в дію обладнання слід проводити так само, як і у разі первинного допус­ку. Це повинно бути відображено в наряді, а саме: керівник робіт повинен по­ставити свій підпис у тому самому рядку наряду, в якому розписується викона­вець робіт, а оперативні працівники інших цехів (дільниць), що беруть участь у повторній підготовці робочого місця, повинні розписатись у рядку наряду як допускачі за нарядом.

5.6.4. Випробування окремих елементів і вузлів ТМО у разі проведення комплексного ремонту слід виконувати з дотриманням таких умов:

- загальний наряд, виданий в цілому на агрегат, на кілька дільниць тепло­вої мережі тощо, під час проведення випробувань їхніх елементів або окремих ділянок повинен залишатись у керівника робіт;

- усі роботи на елементі, що випробовується, або на дільниці теплової мережі слід припинити, а бригади вивести з робочих місць;

- усі проміжні наряди у зоні елемента або ділянки, що випробовується, виконавці робіт за проміжними нарядами повинні здати з оформленням пере­рви у роботі;

- бригади, що працюють на суміжних дільницях, можуть продовжувати роботу - за умови відокремлення і відгороджування цих дільниць від обладнан­ня, що випробовується, і створення безпечних умов праці для цих працівників;

- достатніми заходами для виведення з дії елемента, що випробовується, або ділянки теплової мережі є: установлення заглушок, розбирання схеми та перекривання запірної арматури згідно з вимогами цих Правил.

Випробування окремих елементів та вузлів ТМО дозволяється проводити після зробленої керівником робіт за загальним нарядом письмової заявки у спе­ціальному журналі заявок, форма якого повинна бути розроблена на кожному підприємстві з урахуванням місцевих умов.

Таке випробування слід проводити з дозволу начальника зміни електро­станції (чергового диспетчера теплової мережі) під безпосереднім керівництвом начальника зміни цеху (відповідального працівника зі складу оперативно-виробничих працівників району теплової мережі) і за участю керівника робіт за проміжним нарядом або іншого інженерно-технічного працівника, призначено­го керівником робіт за загальним нарядом.

Хімічне очищення агрегата (обладнання), прогрівання турбіни для нане­сення ізоляції та інші види робіт, які входять до обсягу капітального (середньо­го) ремонту обладнання і потребують уведення в дію установки в цілому, необ­хідно виконувати за програмами, затвердженими головним інженером.

Ці програми повинні також передбачати заходи безпеки і місцезнаходжен­ня працівників, які повинні виконувати цю програму.

Під час проведення зазначених робіт загальний наряд слід здати начальни­ку зміни цеху, в якому проводяться роботи, з оформленням перерви в таблиці щоденного допуску до роботи.

Після закінчення цих робіт підготовку робочого місця і допуск керівника робіт за загальним нарядом на продовження ремонту слід проводити знову з оформленням у таблиці щоденного допуску. З дозволу керівника робіт за зага­льним нарядом керівники робіт за проміжними нарядами повинні проводити допуск бригад з оформленням у таблиці цих нарядів.

5.6.5. У разі необхідності під час проведення роботи здійснювати балансу­вання обертових механізмів з електроприводом, випробовувати секції електро­фільтрів, а також виконувати інші роботи, що потребують багаторазових проб­них вмикань електрообладнання, дозволяється перерви в наряді не оформляти, але кожного разу точно виконувати необхідні технічні заходи щодо вимикання електрообладнання.

На період вмикання електрообладнання і його перебування під напругою наряд повинен бути у оперативних працівників.

Всі ці роботи необхідно проводити під безпосереднім наглядом керівника робіт. За його вимогою через начальника зміни електроцеху або начальника зміни електростанції (чергового диспетчера теплової мережі) працівники елект­роцеху повинні розбирати і складати електричну схему, а вмикати і вимикати механізми повинні працівники, які обслуговують ці механізми.

5.6.6. Після закінчення робочого дня місце роботи слід прибирати, а знаки безпеки, огородження та запірні пристрої залишати на місці.

Наряд необхідно здати оперативному працівнику (у теплових мережах -допускачу, призначеному згідно з вимогами пункту 5.1.10 цих Правил); необ­хідність повернення проміжного наряду визначає керівник робіт за загальним нарядом.

5.6.7. Щоденний допуск до роботи повинні оформлювати в таблиці наряду власними підписами допускач і виконавець робіт.

Оформлювати щоденний допуск до робіт, що виконуються за загальними нарядами, не потрібно.

Щоденні допуск і закінчення роботи за проміжним нарядом письмово не оформляються.

5.6.8. Наступного дня бригада, яка виконує за нарядами припинену роботу, повинна допускатись до роботи тільки після того, як допускач і виконавець ро­біт оглянуть робоче місце, проведуть інструктаж членам бригади і перевірять виконання заходів безпеки.

5.7. Закінчення роботи. Приймання робочого місця. Закривання наряду

5.7.1. Після повного закінчення роботи і прибирання робочого місця вико­навець робіт повинен вивести бригаду з робочого місця, поставити свій підпис у наряді і здати його керівникові робіт.

5.7.2. Керівник робіт, приймаючи робоче місце від виконавця робіт після повного закінчення роботи, повинен перевірити обсяг і якість її виконання, від­сутність сторонніх предметів, належну чистоту робочих місць і після цього по­ставити свій підпис у рядку "Робота повністю закінчена" наряду, зазначивши дату і час.

У разі необхідності замість керівника робіт прийняти робоче місце і поста­вити підпис у наряді в рядку про повне закінчення робіт може працівник, який видавав або продовжував наряд.

5.7.3. Відповідальний працівник зі складу оперативних працівників (у теп­лових мережах - оперативно-виробничих) повинен закривати наряд і зазначати годину і дату його закриття - після особистого огляду робочих місць або огляду підлеглими працівниками, перевірки відсутності на них працівників, сторонніх

предметів та після того, як керівник робіт поставить свій підпис у рядку "Робо­та повністю закінчена" наряду.

5.7.4. Обладнання дозволяється вводити в роботу тільки після підпису ке­рівника робіт у рядку наряду про повне закінчення роботи і закриття наряду відповідальним працівником зі складу оперативних працівників, а також після видалення тимчасових огороджень, знаків безпеки, запірних пристроїв і віднов­лення на місці постійних огороджень.

5.7.5. Наряди, роботи за якими повністю закінчені, повинні зберігатись протягом 30 діб, а наряди на проведення газонебезпечних робіт — протягом од­ного року від дня закриття їх.

5.8. Робота працівників, які перебувають у відрядженні

5.8.1. Під час проведення ремонтних, налагоджувальних та інших робіт на одному й тому самому обладнанні або споруді цеху електростанції (дільниці теплової мережі) одночасно кількома організаціями за договорами з підприємс­твом керівництво цеху (дільниці) спільно з керівництвом підрядних організацій зобов'язані розробити суміщений графік робіт і спільні заходи щодо безпеки праці, які повинен затвердити керівник електростанції (теплової мережі).

Відповідальність за підготовку робочого місця, координацію дій щодо ви­конання суміщеного графіка робіт і спільних заходів щодо дотримання умов питань безпеки проведення робіт і допуск до робіт відповідно до цих Правил несе керівництво електростанції (теплової мережі).

5.8.2. Під час проведення робіт, зазначених в пункті 5.8.1 цих Правил, го­ловним ремонтним підприємством із залученням субпідрядних організацій від­повідальність за виконання спільних заходів щодо безпеки робіт несе головне ремонтне підприємство. Це підприємство спільно з субпідрядними організація­ми повинно розроблювати суміщений графік робіт, який затверджується керів­ництвом головного ремонтного підприємства.

На виділених для субпідрядних організацій дільницях відповідальність за організацію, виконання заходів безпеки і дотримання їх працівниками несуть субпідрядні організації.

Загальний наряд на проведення робіт головному ремонтному підприємству видає цех електростанції (дільниця теплової мережі), у підпорядкуванні якого перебуває обладнання. Головному ремонтному підприємству надається право видавати проміжні наряди субпідрядним організаціям.

5.8.3. В діючих цехах роботи поблизу ТМО, які проводяться ремонтно-будівельними підрозділами підприємств, повинні виконуватись за нарядом-допуском, форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил.

5.8.4. Надання права працівникам, які перебувають у відрядженні, бути ке­рівниками, виконавцями робіт, наглядачами та членами бригад повинен оформлювати керівник електростанції (теплової мережі) резолюцією на листі підпри­ємства, що відрядило працівників, або окремим розпорядчим документом.

 

6. Вимоги безпечного обслуговування

паливно-транспортного обладнання

 

6.1. Обслуговування залізничного господарства

 

6.1.1. Залізничне господарство підприємств необхідно обслуговувати від­повідно до вимог Правил технічної експлуатації залізниць України, затвердже­них наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 № 27, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 08.07.95 № 260, Інструкції з сигналізації на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 08.07.95 № 259, та виробничих інструкцій, розроблених на підставі вищеза­значених нормативних документів.

Під час руху поїздів по внутрішніх залізницях і у разі маневрової роботи слід дотримуватись вимог інструкцій, узгоджених із залізницею станції прими­кання.

6.1.2. Усі негабаритні місця необхідно позначати застережними написами і у разі потреби освітлювати.

6.1.3. Місця переходу людей через залізничні колії і місця проїзду транс­порту слід обладнати переходами та переїздами.

Пішохідні доріжки слід влаштовувати у найзручніших місцях і забезпечу­вати вільний прохід. У місцях переходів через колії повинні бути настили на рі­вні висоти рейки.

Біля переходів слід установлювати спеціальні покажчики: "Прохід вздовж колії" і "Прохід через колії".

Мінімальна ширина переходів повинна бути не менше 1,5 м, для проходу з вантажем  не менше 2 м.

6.1.4. Доріжки для проходу людей вздовж залізничних колій не повинні бути захаращені тимчасовими або постійними пристроями, що заважають віль­ному проходу.

6.1.5. У місцях переїздів залізничних колій необхідно установлювати шлагбауми, сигналізацію, освітлення, обгороджувальні стовпчики або поручні і застережні знаки безпеки. На переїздах, що охороняються, повинен бути теле­фонний зв'язок з найближчою станцією або постом.

6.1.6. Фарбування сигнальних пристроїв (шлагбаумів, стовпчиків, дорож­ніх знаків та ін.) необхідно поновлювати не рідше двох разів на рік.

6.1.7. Стрілочні переводи на незавантажених залізничних коліях залежно від частоти і характеру руху, профілю колії та ін. слід замикати на замки. Пере­лік цих стрілок повинен затверджувати головний інженер підприємства.

6.1.8. Стрілочні пости та інші службові будівлі, розміщені на відстані до 3 м від осі колії, повинні мати двері з виходом у напрямку тільки вздовж колії.

 

Біля дверей стрілочних постів та інших будівель службового призначення з боку колії слід установлювати обгороджувальні бар'єри. Такі ж бар'єри необхідно установлювати також біля місць виходу на залізничні колії із-за будівель і спо­руд, що заважають нормально бачити рухомий поїзд, що наближається.

6.1.9. Залізничні колії і проміжок між ними слід очищати від снігу, палива, шлаку та інших предметів і матеріалів і постійно утримувати чистоту у межах встановленого габариту. На колодязях, що призначені поглинати воду, і водо­стічних жолобах слід зробити перекриття для забезпечення безпечного проходу.

6.1.10. Під час снігопаду, коли неможливо вчасно вивезти увесь сніг, у мі­сцях переходу і на коліях з насиченим рухом поїздів необхідно як тимчасовий захід у валах снігу, що лежить на міжколійї, влаштовувати через кожні 9 м про­ходи завширшки не менше 1 м.

6.1.11. У разі ожеледиці необхідно посипати піском або золою постійні ро­бочі місця у районах маневрових робіт і місця проходу людей.

6.1.12. Стелажі і ящики для зберігання гальмових башмаків і запасних ва­гонних частин слід розміщувати вздовж колії на міжколійному проміжку. Про­хід між вагонами, стелажами та ящиками повинен бути не менше 1 м.

Розміщувати гальмові башмаки і запасні деталі вагонів безпосередньо на землі заборонено.

6.1.13. Розвантажені або підготовлені до завантаження біля залізничних колій вантажі необхідно укладати і закріплювати відповідно до вимог пункту 4.5.9 цих Правил так, щоб габарит приближення не порушувався.

6.1.14. Вагони, що підлягають навантажуванню або розвантажуванню, а також порожні вагони, що установлені на відправних коліях, мають бути зчеп­лені і закріплені ручним гальмом або гальмовими башмаками.

Підкладати під колеса вагонів цеглу, каміння, дошки або будь-які інші предмети замість гальмових башмаків заборонено.

6.1.15. Працівникам, які не обслуговують залізничний транспорт, заборо­нено перебувати на коліях, ходити між ними, а також переходити через колії в недозволених місцях.

6.1.16. Працівники під час перерви у роботі не повинні залишатись на залі­зничних коліях; на час перерви їх слід вивести з колій на узбіччя на відстань не менше 2 м від крайньої рейки, одночасно прибравши з колій і інструмент.

6.1.17. Кожен працівник, який помітив небезпеку для життя людей або для руху поїздів, повинен подати сигнал зупинки поїзду або маневровому составу.

6.1.18. У разі виявлення несправностей залізничних колій, що загрожують безпеці руху, рух на даній ділянці необхідно припинити, установити заборонні дорожні знаки і вжити заходів щодо усунення несправностей.

6.1.19. Маневрову роботу повинна проводити бригада складачів поїздів або один складач,  що визначається місцевою інструкцією.

Склад локомотивних бригад або бригад складачів повинен визначати кері­вник електростанції залежно від місцевих умов за узгодженням із залізницею станції примикання.

В усіх випадках експлуатації залізничного транспорту вузької колії манев­рування слід виконувати за вказівками складача або зчіплювача, користуватись загальноприйнятими сигналами, зазначеними в інструкціях.

6.1.20. Дозволяється обслуговувати маневрові локомотиви одному маши­ністу і одному складачу з урахуванням типу локомотива і місцевих умов.

6.1.21. Дозволяється використовувати для проведення маневрової роботи у разі обслуговування одним машиністом тепловози тільки маневрових серій. На тепловозах, які обслуговує один машиніст, повинні бути:

- двосторонній радіозв'язок між машиністом і старшим оперативним пра­цівником у зміні цеху;

- прямий радіозв'язок між машиністом і бригадою складачів;

- реєструвальний швидкостемір (порядок знімання стрічки встановлюєть­ся за місцевою інструкцією);

- локомотивна, гіркова сигналізація з автоматичною локомотивною сигна­лізацією - для тепловозів, що працюють на маневрових гірках;

- автоматична локомотивна сигналізація неперервної дії з перевіркою пи­льності працівників під час руху локомотива;

- другий пульт керування тепловозом, установлений в кабіні з лівого боку;

- сигнальні лампи жовтого кольору, розміщені над кабіною тепловоза з лі­вого і правого боків, що сигналізують про місцеперебування машиніста;

- дистанційний привод до автозчеплення тепловоза;

- дзеркало заднього і переднього лівого виду.

Другий пульт і сигнальні лампи слід встановлювати на тепловозах, що працюють на ділянках подачі ручних сигналів складачем як з правого, так і з лівого боків за умови видимості.

В усіх випадках зчеплення тепловоза з вагонами надійність зчеплення, а також увімкнення автоматичного гальма повинен перевіряти складач або його помічник.

Забороняється машиністу і бригаді складачів змінювати подавання сигна­лів і керування тепловозом з правого або лівого пульта керування під час руху локомотива.

Допускається у виняткових випадках, що зазначені в інструкції і техніко-розпорядчому акті станції, змінювати бік, з якого подаються сигнали і керуван­ня тепловозом під час руху, - якщо бригади складачів перебувають на гальмо­вих площадках.

6.1.22. Порядок проведення маневрів, що створює безпечні умови руху у

разі скорочених локомотивних бригад і бригад складачів, повинен бути викла­дений у місцевій інструкції з обслуговування маневрових локомотивів одним машиністом і зазначатись у техніко-розпорядчому акті.

У місцевій інструкції з обслуговування локомотива одним машиністом не­обхідно враховувати: наявність кривих і негабаритних місць, умови видимості, обсяг роботи, а також необхідно зазначати обмеження під час проведення робіт одним працівником, граничну довжину поїзда і місцеперебування складача під час руху вагонами вперед.

6.1.23. Здійснювати ручне гвинтове зчеплення вагонів, якщо немає буфе­рних тарілок, заборонено.

6.1.24. Перед початком проведення маневрових робіт у районі наступних пересувань необхідно оглянути колії і вагони, що підлягають зчепленню і від­чепленню (перевірити, чи міцно закріплені борти платформ, чи закриті люки вагонів, чи не зсунулись вантажі у відкритому поїзді, чи справні зчіплювальні пристрої тощо).

Працівників, які перебувають поблизу колій, де передбачено проведення маневрових робіт, необхідно вивести у безпечне місце.

6.1.25. Забороняється під час проведення маневрових робіт наближати локомотив або вагон до тупикового упору на відстань до 2 м.

6.1.26. Швидкість маневрового локомотива встановлюється згідно з тех-ніко-розпорядчим актом і висновками працівників дистанції колії.

6.1.27. Працівникам, які проводять маневрові роботи, заборонено:

- сідати на приступки гальмової площадки або спеціальні приступки ва­гонів чи локомотивів і сходити з них, - якщо швидкість руху перевищує З км/год, а також у місцях розміщення стрілочних переводів і на переїздах;

- переходити колії перед рухомим поїздом або локомотивом;

- пролазити під вагони;

- проходити між розчепленими вагонами,   якщо відстані між ними не перевищують 5 м;

- ставати і сідати на колії.

Особливої обережності слід дотримуватись під час переходу через колії і руху вздовж колій за несприятливих метеорологічних умов (при ожеледиці, тумані, снігопаді, завірюсі тощо).

6.1.28. Працівники, які виконують маневрові роботи, можуть розташову­ватись лише на гальмових площадках або приступках вагонів і локомотивів, а також на приступках, суміщених з драбинами на цистернах. У цьому разі не­обхідно триматись за поручні.

6.1.29. Під час проведення маневрових робіт для проходу через колію, що зайнята рухомим поїздом, необхідно користуватись тільки гальмовими пло­щадками вагонів. Працівники, які не виконують маневрові роботи, повинні

обходити поїзд, що стоїть, або локомотив на відстані не менше 3 м.

6.1.30. Стояти на приступках вагонів і приступках гальмової площадки у негабаритних місцях, на коліях навантажування або розвантажування заборонено.

6.1.31. Сигнал машиністові локомотива про готовність стрілки до пропус­кання рухомого поїзда слід подавати тільки після переведення стрілки, закри­вання її на закладку і виходу стрілочника за межі колії.

Не дозволяється притримувати ногою стрілочний балансир під час руху поїзда по стрілці.

6.1.32. Під час подавання вагонів у цех на шляхи навантажування-розвантажування складач поїзда повинен іти попереду вагонів по узбіччю по­лотна, попереджаючи людей про рух поїзда; швидкість руху не повинна пере­вищувати 3 км/год.

6.1.33. Маневрові роботи з вагонами, навантажування або розвантажу­вання яких не завершено, слід проводити тільки за узгодженням з працівни­ком, який керує навантажувально-розвантажувальними роботами.

6.1.34. Під час експлуатації і огляду локомотивів і рухомого поїзда на електрифікованих залізничних коліях слід дотримуватись вимог пунктів 4.5.12 і 4.5.13 цих Правил.

6.1.35. Залишати без нагляду на залізничних коліях локомотиви, що пе­ребувають у робочому стані, заборонено.

 

6.2. Розвантажування твердого палива

 

6.2.1. Розвантажувати паливо з вагонів дозволяється тільки після повної зупинки і закріплення вагонів гальмовими башмаками, відчеплення і відве­дення локомотива на відстань не менше 5 м за межі розвантажувального при­строю.

Під час проведення розвантажування палива вагоноперекидачами закріп­лювати вагони гальмовими башмаками не потрібно. Дозволяється у разі відсу­тності людей в розвантажувальному пристрої не відчіплювати локомотив від поїзда, що розвантажується, - якщо від локомотива проводиться відбирання стисного повітря для відкривання і закривання люків вагонів.

Під час подавання вагонів локомотивом безпосередньо на бункери коте­льної відчіплювати вагони перед їхнім розвантажуванням не потрібно. Розва­нтажувати паливо у такому разі слід починати після того, як за допомогою си­гналу отримано дозвіл на розвантажування.

6.2.2. Тип розвантажувального пристрою визначається залежно від виду його витрати і палива.

6.2.3. Роботи з розвантажування палива слід проводити під керівництвом машиніста вагоноперекидача. Під час проведення розвантажування палива крім машиніста вагоноперекидача повинен бути начальник зміни (бригадир вантажників).

6.2.4. Вагони з паливом перед тим, як розпочати розвантажування, слід оглянути. Якщо кришки люків та їхні кріплення, борти або запірні механізми несправні, слід вжити заходів щодо створення безпечних умов для розванта­жування вагонів.

6.2.5. Отвори для скидання палива з вагонів у бункери, незалежно від спосо­бу розвантажування, слід перекрити ґратами з вічками розміром 240x240 мм.

6.2.6. Розвантажувати паливо з осередками горіння у бункери сирого ву­гілля в котельнях або для складання його у штабелі на зберігання заборонено.

Таке паливо слід розвантажувати на спеціально виділену площадку скла­ду - для його гасіння або охолодження.

6.2.7. Під час відкривання люків або бортів вагонів-самоскидів (гондол, хоперів та ін.), а також під час відкидання бортів платформ працівники пови­нні перебувати збоку від люка або борта.

6.2.8. Для запобігання перевертанню вагонів під час проведення розван­тажування через люки відкривати останні слід почергово, по одному з кожно­го боку вагона.

Дозволяється залізати через відкриті люки для очищення вагонів тільки у разі відсутності палива, що зависло або примерзло на їхніх стінках. Хопери слід очищати із спеціальних площадок.

6.2.9. Очищати у розвантажувальних пристроях вагони від палива, що за­висло або примерзло до стінок і днища, слід тільки зверху з приставних дра­бин, що мають верхні гаки, і за відсутності працівників біля люків у місцях падіння палива.

Очищати вагони повинні одночасно два працівники - для надання, у разі потреби, негайної допомоги потерпілому.

Очищення вагонів на вагоноперекидачі слід проводити відповідно до ви­мог пунктів 6.2.26 і 6.2.27 цих Правил.

6.2.10. Розвантажувати вагони на естакадах складів і в розвантажувальних пристроях траншейного типу слід із стаціонарних містків (ходових площадок), а також з пересувних кранових або візкових площадок.

У разі відсутності містків або візкових площадок закривати люки і борти вагонів на місці проведення розвантажування заборонено. Закривати люки і борти вагонів слід на спеціально пристосованих ділянках, обладнаних люкопі-діймачами.

Дозволяється закривати люки вагонів, підтягнутих після вивантажування на спеціально обладнані ділянки, без відчеплення локомотива.

6.2.11. Перебувати у приймальних ямах (траншеях) під час розвантажу­вання або навантажування вагонів на складах або в приймально-розвантажувальних пристроях з естакад, а також під час роботи скреперів та

інших механізмів заборонено.

6.2.12. Не дозволяється заходити у вагони для спрямування грейфера або нагляду за роботою механізмів під час розвантажування або навантажування палива за допомогою грейфера, а також під час роботи механізмів розпушу­вання палива, що змерзлось, і механізмів очищення вагонів (буророзпушува-чів, вібророзпушувачів та ін.).

6.2.13. Перебувати у тепляку під час подавання або виведення залізнич­них вагонів заборонено.

6.2.14. Дозволяється входити у камери тепляка тільки за температури по­вітря в них не більше плюс 40 °С і у разі зупинених вентиляторів.

6.2.15. Ворота камери тепляка після перевірки правильності установлення вагонів в ній і за відсутності у тепляку людей необхідно заперти на запори.

6.2.16. Тепляк, що перебуває у режимі гарячого резерву, повинні оглядати не менше двох працівників.

6.2.17. У разі експлуатації тепляків з реактивними двигунами огороджен­ня турбіни повинно бути виготовлено з металевих листів завтовшки не менше 10 мм.

Під час роботи двигунів перебувати у приміщенні, де вони установлені, або поблизу них, якщо вони установлені поза приміщенням, заборонено.

6.2.18. Подрібнювати вугілля вручну на ґратах бункерів приймально-розвантажувальних пристроїв необхідно із заздалегідь укладених настилів під керівництвом відповідального працівника - начальника зміни або машиніста вагоноперекидача.

Розбивати вручну великі куски вугілля і такі, що змерзлися, необхідно у захисних окулярах закритого типу з безбарвними стеклами. Вугілля слід роз­бивати (розколювати) вздовж шарів, - щоб менше відлітало кусків.

Ґрати бункерів приймально-розвантажувальних пристроїв повинні бути у справному стані.

6.2.19. Допускати працівників на ґрати бункера слід тільки після вимк­нення електродвигунів вагоноперекидача і дробильно-фрезерних машин. На ключах пультів керування цим обладнанням необхідно вивішувати застережні знаки безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

Двері для проходу до ґрат бункерів слід зблокувати з електродвигунами ротора вагоноперекидача і дробильно-фрезерних машин таким чином, щоб у випадку відчинених дверей вмикати електродвигуни було неможливо. У цьо­му разі відчинені двері необхідно фіксувати електричною схемою блокування.

Проходи через приміщення вагоноперекидача з боку робочої зони дробиль­но-фрезерних машин і робочі місця біля пультів керування цими машинами необ­хідно обгороджувати суцільними металевими листами заввишки не менше 2 м.

6.2.20. На вагоноперекидачі повинна бути звукова і світлова сигналізації,

зблоковані з пусковим ключем на щиті керування вагоноперекидачем.

6.2.21. Вагоноперекидачі повинні мати систему пилопригнічування, яку необхідно вмикати під час розвантажування вагонів з вугіллям.

6.2.22. Вмикати вібратори під час перекидання вагоноперекидача без ваго­на заборонено.

6.2.23. На вагоноперекидачі дозволяється розвантажувати тільки справні вагони і лише після перевірки правильності установлення їх на платформі і за відсутності працівників в роторі, на ґратах, в бункерах і на платформі вагоно­перекидача.

6.2.24. Огляд, ремонт і змащування вагоноперекидачів та інших механізмів слід проводити тільки після зупинення обладнання і розбирання електричної схеми електродвигуна.

6.2.25. Про подавання під розвантажування та прибирання поїздів, вишто­вхування з вагоноперекидача окремих вагонів і про підхід локомотива до при­ймально-розвантажувальних пристроїв слід сповіщати працівників за допомо­гою звукової сигналізації або гучномовців. Сигнал слід подавати протягом три­валого часу - до повного зупинення поїзда або вагона.

6.2.26. Для запобігання помилковому увімкненню вагоноперекидача під час очищення в ньому вагонів, коли працівники заходять у повернутий на 90° вагон, електричне коло керування вагоноперекидачем повинно бути розірвано за допомогою вимикача, установленого на робочому місці помічника машиніс­та вагоноперекидача. На вимикачі і ключах дистанційного керування слід ви­вішувати застережні знаки безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

6.2.27. Очищати вагон у вагоноперекидачі дозволяється тільки після мон­тажу страхувального каната або установлення тимчасових огороджень, що від­повідають вимогам пункту 4.2.4 цих Правил.

Торцеві двері вагонів повинні бути зачинені і надійно закріплені. У разі використання страхувального каната як засобу захисту слід обов'язково засто­совувати запобіжний пояс.

Входити у вагон, розміщений у роторному вагоноперекидачі, слід через місток.

6.2.28. Під час введення в дію вагоноперекидача, а також виштовхування з нього розвантаженого вагона помічник машиніста вагоноперекидача повинен подавати застережний сигнал.

6.2.29. У разі виходу з ладу вагоноштовхача вагони на вагоноперекидач дозволяється подавати локомотивом - за умови, що тролейні проводи вагоно­перекидача вимкнено з пульта керування машиніста вагоноперекидача.

Заїзд локомотива у тепляк, що розміщений перед вагоноперекидачем і пе­ребуває у робочому режимі, заборонено.

6.2.30. Перед виїздом розвантажених вагонів працівників необхідно вивес-

ти на безпечну відстань, а предмети, що заважають руху, - прибрати.

Під час під'їзду локомотива до вагонів та відправлення їх слід подавати за­стережний сигнал.

6.2.31. Технічне обслуговування усіх вагонів після закінчення розвантажу­вання їх вагоноперекидачем слід виконувати з дозволу диспетчера на спеціаль­но обладнаних коліях.

6.2.32. У разі необхідності технічного обслуговування вагонів на коліях збирання порожняка за вагоноперекидачем слід дотримуватись таких вимог:

- робочу зону слід постійно тримати у чистоті і очищати від палива, сміт­тя та розлитого мастила;

- під колеса вагонів слід підкладати гальмові башмаки - для запобігання самочинному їх переміщуванню;

- під час проведення ремонту автоматичного зчеплення вагонів, розміще­них у поїздах і окремих групах, вагони слід розсовувати на відстань не менше 5 м - з обов'язковим підкладанням гальмових башмаків під розчеплені вагони з боку проміжку.

6.2.33. Під час руху вагона і проведення маневрових робіт усувати неспра­вності та заливати мастило в букси заборонено.

6.2.34. Якщо вагони подаються вагоноштовхачем, то заходити в них для відбирання проб палива необхідно через відкидний місток спеціальної вежі або будови, які споруджують між коліями насуву вагоноперекидача. Місток необ­хідно блокувати за допомогою електросхеми з вагоноперекидачем таким чи­ном, щоб у разі опускання його на вагон рух вагоноштовхача став неможливим.

У разі подавання вагонів локомотивом заходити у вагон для ручного від­бирання проб палива дозволяється тільки після відчеплення і відведення локо­мотива на відстань не менше 5 м і закріплення вагонів. У цьому разі дозволя­ється підніматись у вагон для відбирання проб палива по його скобах або по приставній драбині.

 

6.3. Обслуговування складів твердого палива

 

6.3.1. Розміри вічок ґрат, що перекривають приймальні бункери вугільних складів, повинні бути не більше 400x400 мм, якщо вугілля подрібнюють на них бульдозерами, і розміром 240x240 мм, якщо вугілля подрібнюють вручну.

6.3.2. Штабелі палива слід розміщувати таким чином, щоб їхня підошва була не ближче 2,5 м від крайніх до штабелів рейок залізничної колії і 1,5 м від бровки автодороги.

Максимальна висота штабеля у разі обслуговування його краном-перевантажувачем повинна бути такою, щоб відстань між поверхнею штабеля і низом грейфера, піднятого у крайнє верхнє положення, була не менше 0,5 м.

6.3.3. Під час роботи скреперної лебідки необхідно забезпечити видимість

усієї робочої зони скреперного ковша.

Обмежувачі ходу скреперного ковша і покажчики його положення необ­хідно перевіряти щомісяця.

Для періодичного огляду блоків скреперних установок до них слід забез­печити вільний і зручний доступ.

6.3.4. Штабелювати і особливо відвантажувати паливо із штабеля слід без утворення крутих схилів, — щоб уникнути обвалювання або сповзання палива. У разі короткочасного утворення крутих схилів наближатись до них як через верх штабеля, так і низом заборонено.

Круті схили слід обвалювати бульдозерами або грейферними кранами.

Біля крутих схилів штабеля слід установлювати застережні знаки безпеки.

6.3.5. Ходити по схилах і по верхній частині штабеля дозволяється тільки по трапах, що відповідають вимогам пункту 4.5.8 цих Правил; не дозволяється ходити у місцях розташування штабеля, де є підозра на осередки горіння, і по свіжонасипаному вугіллю.

6.3.6. Запускати двигун бульдозера, трактора слід з кабіни машини. Дозво­ляється запускати двигун поза кабіною бульдозера, трактора тільки за наявності пристрою, що унеможливлює його рух.

6.3.7. Скрепери, бульдозери, пересувні крани, що перебувають на утрамбо­ваному штабелі палива, не повинні наближатись до верхньої бровки штабеля ближче ніж на 1 м, а на неутрамбованому - ближче ніж на 1,5 м (відстань від краю бровки до гусениці).

У випадку утворення біля штабеля під час його розбирання вертикальної стінки заввишки понад 3 м мінімальна відстань від його кромки до гусениць механізмів повинна бути не менше 4 м.

6.3.8. Під час формування штабеля або подавання вугілля до приймальних підземних складських бункерів заносити відвал за бровку насипу заборонено, -щоб уникнути сповзання і перекидання машини.

6.3.9. Пересування і робота бульдозерів і скреперів на схилах штабеля до­зволяється тільки тоді, коли кути підйомів і спусків не перевищують зазначені у заводській технічній документації на ці машини.

6.3.10. У разі виявлення під час роботи перешкод, небезпечних для стійко­сті бульдозера, бульдозер необхідно зупинити, оглянути і оцінити перешкоду -щоб вибрати правильний спосіб продовження роботи.

Під час розвантажування, транспортування, планування штабелів палива двома і більше самохідними або причіпними машинами (скреперами, бульдозе­рами, котками та ін.), що рухаються одна за одною, відстань між ними повинна бути не менше 5 м.

6.3.11. Розвертати бульдозер із завантаженим або заглибленим відвалом заборонено.

6.3.12. Під час роботи на тракторі (бульдозері) заборонено:

- виходити з машини під час її руху;

- виходити на свіжонасипане паливо у місці розташування приймальних підземних бункерів;

- залишати машину на схилі з увімкненим двигуном;

- заправляти і ремонтувати машину на штабелі;

- користуватись вогнем на штабелі;

- оглядати відвал бульдозера у піднятому положенні;

- працювати під отвором виходу палива працюючого конвеєра.

6.3.13. Під час укочування схилів штабеля котком стояти внизу біля місця, що укочують, заборонено.

6.3.14. Коток для укочування схилів слід спускати на натягненому тросі.

6.3.15. Під час подавання палива із складу через приймальні підземні бун­кери бульдозери і самохідні скрепери не повинні бути біля ґрат на свіжонаси-паному паливі;   якщо висота свіжонасипаного палива становить 2 м і більше, а також під час роботи живильників - унаслідок можливих миттєвих обвалів палива.

6.3.16. Після закінчення подавання бульдозером палива із складу у при­ймальні бункери заборонено:

- залишати бункери, заповнені вологим вугіллям. Після закінчення роботи бункери необхідно випорожнювати і перекривати щитами або заповнювати су­хим вугіллям;

- залишати навкруги бункерів вертикальні стінки, що утворились під час подавання вугілля.

6.3.17. Після засипання приймальних підземних складських бункерів ву­гіллям місця розташування їх необхідно позначити чітко видимим покажчиком (рейкою з прапорцем тощо).

6.3.18. Перед початком подавання вугілля із складу через приймальні бун­кери необхідно перевірити відсутність утворення склепіння і вжити заходів що­до його ліквідації.

6.3.19. Не дозволяється під час подавання палива із складу бульдозерами викопувати траншеї завглибшки більше 1,5 м.

Під час роботи у паливному складі слід забезпечувати достатню видимість дороги, по якій пересуваються машини, а також фронту робіт і прилеглих до нього ділянок.

6.3.20. Під час пересування бульдозера і скреперів відвали і ковші слід підняти у транспортне положення.

6.3.21. У паливних складах заборонено розводити відкритий вогонь, звіль­няти від шлаку топки паровозів, а також залишати без нагляду механізми з пра­цюючими двигунами, - щоб уникнути загорання палива.

6.3.22. Під час усіх перерв у роботі для огляду і ремонту механізмів і при­строїв перевантажувача або крана необхідно вимкнути головні тролейні прово­ди і рубильники мостового перевантажувача або рубильники крана та інших механізмів, а рукоятки і маховички пускових апаратів установити у нульове по­ложення.

Виходити з кабіни перевантажувача, роторно-навантажувальної машини або крана, не знявши напругу, а також під час грози заборонено.

6.4. Обслуговування паливоподачі

6.4.1. Під час обслуговування паливоподачі слід дотримуватись вимог "Правил взрывобезопасности топливоподач и установок для приготовления и сжигания пылевидного топлива", затверджених Міненерго СРСР 14.08.89, Мінважмаш СРСР 21.08.89.

6.4.2. В галереях та естакадах стрічкових конвеєрів, вузлах пересипання основного тракту та тракту подавання палива зі складу, в дробильному корпусі та в підземній частині розвантажувальних пристроїв у холодну пору року тем­пература повітря повинна бути не менше плюс 10 °С, а у надземній частині роз­вантажувальних пристроїв (за винятком будівлі вагоноперекидача та інших при­строїв з неперервним рухом вагонів) - не менше плюс 5 °С.

6.4.3. Ґрати, що перекривають отвори бункерів сирого вугілля котлоагрега­тів, повинні мати розмір вічок 240x240 мм. Якщо ці ґрати є одночасно і ходо­вими доріжками, то розмір вічок повинен бути не більше 100x100 мм.

В отворах, що відгороджені коробами, ґрати не встановлюються.

6.4.4. Для обслуговування конвеєрів слід передбачити проходи вздовж і між паралельно установленими конвеєрами, а також перехідні містки через них, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.022.

6.4.5. Рухомі частини конвеєрів, до яких можливий доступ обслуговуваль-них працівників, повинні бути обгороджені відповідно до вимог ГОСТ 12.2.022 і ГОСТ 12.2.062.

6.4.6. Механізми паливоподачі необхідно зблокувати таким чином, щоб зупинення одного з них приводило до зупинення усіх механізмів, що передують йому (крім дробарок).

Стрічкові конвеєри слід обладнати пристроями захисту від пробуксову­вання та переповнення пересипних протічок, сигналізацією сходження стрічок і пристроями аварійного зупинення з будь-якої точки по довжині стрічки.

6.4.7. Стрічкові конвеєри та їхні скидальні візки слід обладнати пристроя­ми для очищення стрічок.

Видалення зчищеного палива повинно бути механізовано.

На самохідних скидальних візках маховик їхнього гальма і кнопки керу­вання повинні бути винесені на один бік.

6.4.8. Механізми паливоподачі повинні бути ретельно ущільнені.

Аспіраційні та інші пристрої пилопригнічування повинні забезпечувати чистоту повітря у приміщеннях паливоподачі відповідно до санітарних норм.

Пускати і зупиняти системи знепилювання необхідно одночасно з пуском і зупиненням конвеєра.

6.4.9. Про кожний пуск механізмів паливоподачі слід повідомляти через гучномовець і подавати тривалий застережний сигнал, який повинно бути чути в усіх місцях тракту паливоподачі, де можуть перебувати працівники.

6.4.10. Не рідше одного разу на місяць шляхом проведення випробувань на працюючих конвеєрах необхідно перевіряти:

- тросові і кнопочні аварійні вимикачі;

- гальма усіх типів - шляхом зупинення всіх конвеєрів під навантаженням;

- пристрої для захисту протічок виходу палива від завалів;

- датчики реле сходу стрічки. Зазначені захисні пристрої необхідно перевіряти також під час приймання конвеєрів з ремонту.                                                    

6.4.11. Проштовхувати паливо, що застряло в паливній протічці, необхідно через шурувальні отвори з площадок - тільки після зупинення стрічкових кон­веєрів, розташованих над паливною протічкою та під нею. У цьому випадку не дозволяється стояти перед шурувальним отвором.

6.4.12. Очищати підвісні електромагнітні сепаратори вручну дозволяється тільки після зупинення конвеєра і зняттям сепаратора напруги. Цю роботу не­обхідно виконувати в рукавицях.

6.4.13. Ходити по естакадах, бункерних галереях, в розвантажувальних пристроях та приміщеннях, де установлені конвеєри, дозволяється працівникам, які обслуговують розміщене там обладнання або зайняті на розвантажуванні палива. Ходити дозволяється тільки по ходових доріжках.

6.4.14. Переходити через конвеєри слід тільки через перехідні містки.

Не дозволяється перелазити через працюючі конвеєру, передавати через них різні предмети, а також підлазити під них або проходити під ними у необ-городжених і не призначених для проходу місцях.

6.4.15. Під час проведення випробувань пробовідбірників вугілля відбира­ти проби вугілля з рухомої стрічки конвеєра дозволяється тільки на спеціально підготовлених ділянках конвеєра.

Заходи щодо підготовки місць відбирання проб вугілля вручну з рухомої стрічки конвеєра необхідно зазначати у програмі, яку повинен затверджувати го­ловний інженер станції, а працівників, які відбирають такі проби, необхідно проінструктувати щодо заходів безпеки під час виконання цієї роботи.

6.4.16. Прибирання приміщень паливоподачі слід механізувати; прибирати приміщення слід змиванням водою або з використанням пилососів згідно з затвердженим графіком.

До обладнання і місць можливого осідання пилу слід забезпечувати віль­ний доступ.

Ручне прибирання приміщення тракту паливоподачі під конвеєрами, натя­жними і приводними станціями тощо із застосуванням забірних повітрошлангів і мітлами дозволяється тільки після зупинення конвеєрів і за умови розібраних електричних схем; під час виконання цієї роботи на ключах керування слід ви­вішувати застережні знаки безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

Гідроприбирання дозволяється виконувати без зупинення конвеєрів, попе­редивши працівників про початок його.

6.4.17. Очищати рухому стрічку конвеєра вручну заборонено.

6.4.18. Перед тим, як розпочати ремонт, чищення, змащування та усунення просковзування стрічки, конвеєр слід зупинити, його електричну схему розі­брати  вимкнути розмикачі, зняти запобіжники, а на ключах керування вивіси­ти застережні знаки безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

6.4.19. Роботу на електричних вулканізаційних апаратах слід проводити у діелектричних рукавицях і калошах і за умови надійного заземлення корпусів апаратів.

6.4.20. Перебувати у вагонах і вагонетках, що рухаються естакадами, ваго­нетках канатних доріг, а також на рейках естакад заборонено.

6.4.21. Під час установлення вагона у кліть підіймача його слід надійно за­кріпити.

Необхідно стежити за чистотою підлоги та рейок кліті.

6.4.22. Під час проведення робіт у шахтах підіймачів і скіпових ямах піді­ймач слід зупинити, електричну схему розібрати, а на пускових пристроях виві­сити застережні знаки безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

Під час проведення робіт над кліттю її треба обов'язково заклинити.

Знімати знак, що забороняє пуск електродвигуна, дозволяється тільки піс­ля виведення працівників з шахти, прибирання усього інструменту та інвента­рю, звільнення кліті й установлення огороджень на місце.

6.5. Обслуговування мазутного господарства

6.5.1. У мазутному господарстві щорічно перед початком грозового сезону слід перевіряти цілісність зовнішнього кола заземлення від атмосферної елект­рики з вимірюванням опору заземлювального пристрою.

6.5.2. Обвалування наземних мазутних резервуарів слід підтримувати у справному стані.

6.5.3. Наземні мазутні резервуари повинні мати сходи з поручнями та ого­родження по всьому периметру перекриття резервуара.

На перекритті мазутних резервуарів слід установлювати площадки з поручнями, щоб мати можливість підходити до пробовідбірників, витяжних при­строїв, люків з метою обслуговування їх.

Роботи, що виконуються на резервуарах без огороджень і поручнів біля пробовідбірників, витяжних пристроїв і люків, повинні проводитись відповідно до вимог підрозділу 4.7 цих Правил.

6.5.4. Верхня частина витяжної вентиляційної труби повинна бути облад­нана захистом від поширення вогню.

6.5.5. Люки приймальних, витратних і резервних резервуарів слід закрива­ти кришками на прокладках та затягувати болтами, а канали у мазутонасосних перекривати металевими листами.

6.5.6. Зливні лотки повинні бути постійно закриті металевими кришками. Дозволяється у місцях зливання установлювати замість кришок ґрати з розмі­ром вічок не більше 200x200 мм.

6.5.7. Усі вогневі роботи у приміщеннях і на території мазутного господар­ства (в мазутних резервуарах, приймально-зливних пристроях, прохідних кана­лах, мазутонасосних тощо) повинні виконуватись за нарядом згідно з вимогами підрозділу 4.8 цих Правил.

6.5.8. В'їзд тракторів і автомашин у резервуарний парк дозволяється тільки після установлення іскрогасника на вихлопні труби.

6.5.9. На ділянках зливання мазуту гальмування цистерн башмаками, виго­товленими з матеріалу, що дає іскріння, не допускається.

Для переміщування цистерн повинні застосовуватись неметалеві предмети.

Установлені на зливній естакаді цистерни повинні бути закріплені до від­чеплення локомотива.

До початку обслуговування цистерн локомотив повинен бути віддалений від них на відстань не менше 5 м.

6.5.10. Цистерни з несправними сходами, площадками або без них слід об­слуговувати з використанням переносних драбин з площадками і поручнями або перехідних трапів з поручнями. За необхідності слід застосовувати запобі­жні пояси, що закріплюються карабіном за нерухомі частини естакади.

Обслуговувати такі цистерни повинні не менше ніж 2 працівники.

Умови допуску до обслуговування несправних цистерн мають бути зазна­чені у місцевій інструкції.

6.5.11. Трапи для переходу на цистерни повинні бути обладнані запірними пристроями, щоб перешкодити їх самочинному відкиданню.

6.5.12. Відкривати і закривати кришки люків резервуарів і цистерн, а також вводити в цистерну металеві розігрівальні трубки і різні шланги із зовнішньою металевою спіраллю для подавання пари слід обережно, не допускаючи їхнього падіння та ударів по горловині люка.

6.5.13. Обслуговувати цистерни на зливній естакаді дозволяється не менше

ніж двом працівникам, які повинні перебувати у зоні видимості один одного.

6.5.14. Працівників, які займаються зливанням мазуту з цистерн, слід за­безпечити касками з пелериною.

6.5.15. Під час підготовки до розігрівання мазуту в цистерні необхідно пе­ревірити:

- надійність закріплення (фіксації) перехідних трапів до горловин цистерн;

- щільність з'єднання парової магістралі із штангою (шлангом);

- надійність закріплення спущеної в цистерну штанги (шланга).

6.5.16. Після закінчення зливання мазуту і зачищення цистерн кришки го­рловин люків і зливні клапани повинні бути повністю закриті тільки після охо­лодження зовнішньої поверхні цистерн до плюс 40 °С і нижче.

6.5.17. Проби мазуту та інших паливно-мастильних матеріалів з цистерн, приймальних ємкостей і резервуарів слід відбирати пробовідбірниками, що ви­готовлені відповідно до вимог ГОСТ 2517 і не дають іскор під час удару .

6.5.18. Під час відбирання проб, вимірювання рівня мазуту і відкривання люків цистерн та резервуарів, а також під час зливання підтоварної води і грязі з резервуарів слід стояти так, щоб можна було уникнути вдихання пари, газів та можливого попадання мазуту на одяг. Не дозволяється також низько нахиляти­ся до горловини люка цистерни, резервуара.

Переносити проби мазуту у відкритому і скляному посуді заборонено.

У випадку, коли вхідна частина люків резервуарів не захищена кільцем з матеріалу, що не дає іскор під час руху замірної рулетки, виготовленої із свин­цю, алюмінію, або іншого подібного матеріалу, замірювати рівень сталевою ру­леткою (стрічкою) заборонено. Сталева рулетка і пробовідбірник повинні ков­зати по напрямній канавці замірного люка.

6.5.19. Підігрівати мазут у резервуарах, обладнаних змійовиковими піді­грівниками, слід тільки за умови, що рівень рідини над підігрівниками стано­вить не менше 50 см.

6.5.20. Не допускається нагрівати мазут у резервуарах, приймальних ємко­стях і зливних лотках до температури вище плюс 90 °С. В усіх випадках темпе­ратура мазуту має бути на 15 °С нижча за температуру спалаху його пари.

6.5.21. Мазут у резервуар слід закачувати не вище дозволеного рівня. Не дозволяється заповнювати резервуар, подаючи мазут струменем, що ві­льно падає.

6.5.22. Використовувати мазутопроводи як конструкції, що несуть наван­таження від будь-яких споруд або пристроїв, заборонено.

6.5.23. Відігрівати замерзлі мазуто- та паропроводи слід з дотриманням вимог пункту 6.2.23 цих Правил.

6.5.24. У разі надходження на електростанцію рідкого палива з температу­рою спалаху менше плюс 45 °С зливати таке паливо заборонено.

У разі надходження на електростанцію замість мазуту інших видів рідкого палива (дизельного, солярного, сланцевого мастила та ін.) з температурою спа­лаху більше плюс 45 °С слід керуватись такими вказівками:

1) До надходження на електростанцію замінників мазуту слід виконати та­кі заходи:

- для обслуговувальних працівників, машиністів насосних установок, чер­гових слюсарів, працівників, які відбирають проби, начальників змін слід про­вести додатковий інструктаж, під час якого необхідно особливу увагу приділити технічній і пожежній безпеці і специфічним властивостям палива, що надходить;

- перевірити на щільність усі фланцеві з'єднання мазутопроводів і мазуто-підігрівників, сальникових ущільнень арматури та мазутних насосів. Виявлені нещільності слід усунути підтягуванням відповідних фланцевих з'єднань або заміною сальникових набивок та фланцевих прокладок;

- перевірити наявність і готовність первинних засобів пожежогасіння;

- перевірити заземлення електродвигунів, засобів захисту від статичної електрики мазутосховищ, зливної естакади тощо;

- перевірити справність і надійність роботи вентиляційних установок;

- довести до відома пожежної охорони і посилити профілактичний нагляд за дотриманням вимог пожежної безпеки.

2) Під час надходження кожної партії замінника мазуту до початку його зливання слід відібрати пробу палива, що надійшло, і визначити температуру його спалаху. Питання про можливість або неможливість використання даного палива як замінника мазуту повинен вирішувати головний інженер електростанції.

3) Під час зливання нафтопродуктів з температурою спалаху менше плюс 60 °С використовувати змійовикові підігрівники у зливних лотках і приймаль­них ємкостях заборонено.

4) Підігрівати замінники мазуту до температури, що перевищує темпера­туру його спалаху, допускається у закритих мазутних підігрівниках під тиском, при якому в'язкість не перевищує: 2,5 — 3 °ВУ — для електростанцій, що засто­совують механічні форсунки і використовують мазут як основне (резервне) і як розпалювальне паливо для блочних установок; 4 °ВУ - для інших електростан­цій, що застосовують механічні форсунки і використовують мазут як розпалю­вальне паливо; 6 °ВУ - у разі використання парових форсунок.

5) В період роботи електростанції на замінниках мазуту слід проводити ре­гулярний нагляд за щільністю сальників і фланців на мазутному тракті і негай­но усувати всі виявлені витікання замінників мазуту.

6) У випадку аварійного витікання замінника мазуту слід негайно виклика­ти пожежну команду.

6.6. Робота в резервуарах мазутного господарства

6.6.1. Під час зачищення залізничних цистерн вручну слід застосовувати скребачки, що не викликають іскріння.

Спускатись працівникам у цистерни для їх зачищення заборонено.

6.6.2. Під час роботи в резервуарах мазутного господарства слід дотриму­ватись вимог підрозділу 4.10 цих Правил. Забороняється працівникам спуска­тися всередину для огляду і очищення внутрішніх поверхонь баків від нафто­продуктів і шламів без шлангового або киснеізолювального протигаза, рятува­льного пояса і вірьовки.

6.6.3. Резервуари, що підлягають внутрішньому огляду, ремонту або очи­щенню від відкладень, повинні бути звільнені від мазуту, від'єднані і відглуше-ні від діючого обладнання.

Перед очищенням резервуар слід пропарити і провентилювати.

Під час очищення резервуарів слід дотримуватись вимог пункту 4.10.21 цих Правил. Видалені із резервуара відкладення необхідно вивозити або зако­пувати у відведеному місці.

6.6.4. Усі ремонтні роботи всередині резервуарів слід проводити після пропарювання, вентиляції і очищення їх від відкладень.

6.6.5. Огляд, очищення та ремонтні роботи всередині резервуарів слід про­водити у спецодязі, спецвзутті і рукавицях.

Ці роботи слід виконувати за умови відкритих люків і лише у разі необ­хідності з обов'язковим застосуванням примусової вентиляції.

Перед початком і в процесі проведення робіт з очищення або ремонту все­редині резервуарів слід зробити аналіз повітряного середовища, який повинен підтвердити, що вміст шкідливих речовин не перевищує ГДК, кисню достатньо (вміст кисню повинен бути понад 20 % від об'єму).

У разі перевищення ГДК шкідливих речовин роботу всередині резервуарів необхідно проводити у шланговому або киснеізолювальному протигазі.

Шланг протигаза повинен бути із мастилобензостійкого матеріалу. У разі відсутності примусового подавання повітря довжина шланга повинна бути не більше 15 м, а за його наявності - до 40 м.

Під час роботи слід обов'язково застосовувати рятувальний пояс і рятува­льну вірьовку.

6.6.6. Спускатись працівникам у резервуар мазутного господарства без драбин заборонено. За відсутності в резервуарі постійних (стаціонарних) внут­рішніх драбин слід застосовувати переносну дерев'яну необковану драбину, -щоб уникнути іскроутворення.

Спускатись працівникам у резервуари з температурою повітря в них понад 33 °С заборонено.

 

7. Вимоги безпечного обслуговування котельних установок

 

7.1. Обслуговування пилоприготувальних установок

 

7.1.1. Обслуговування пилоприготувальних установок слід проводити від­повідно до вимог "Правил взрывобезопасности топливоподач и установок для приготовлений и сжигания пьшевидного топлива" та "Правил технической экс-плуатации электрических станций и сетей", затверджених Міненерго СРСР 20.02.89, зі змінами від 22.04.90, 21.08.90, 01.01.96 та 26.04.96.

7.1.2. У приміщеннях пилоприготувальних установок слід дотримуватись чистоти, періодично прибирати пил з усіх частин обладнання, будівельних конструкцій та трубопроводів, а також очищати аспіраційні установки від пилу. Особливу увагу слід приділяти запобіганню накопичення пилу на гарячих по­верхнях обладнання.

7.1.3. Не дозволяється відкривати люки або лази, замінювати діафрагми вибухових запобіжних клапанів, а також проводити інші роботи, пов'язані з по­рушенням герметичності пилогазоповітряного тракту на елементах системи з пилогазоповітряною сумішшю, — за винятком чищення сіток під циклонами, — якщо конструкція сіток дозволяє безпечне проведення цих робіт.

7.1.4. У разі виявлення у бункерах сирого вугілля жевріючих відкладень або у разі підозри наявності їх ці місця слід залити розпиленою водою і вжити заходів щодо заповнення бункерів паливом і продовження спрацювання з них палива.

За наявності осередків тління або горіння у бункерах пилу слід негайно припинити всі роботи поблизу бункерів (на бункерній галереї) і працівників, які не беруть участі у гасінні осередку горіння, вивести на безпечну відстань.

7.1.5. Забороняється робота пилосистем, - якщо з них вибивається запиле­не повітря.

7.1.6. Прибирати пил з-під барабанів і приводів працюючих млинів забо­ронено.

7.1.7. Працювати всередині млинів та інших елементів пилосистем дозво­ляється тільки після від'єднання їх від топки, повітропроводів та ліній пожежо­гасіння шиберами, заслінками, вентилями або засувками, очищення їх від пилу і проведення вентиляції.

Безпосередньо перед спуском всередину млинів та інших елементів пило­систем слід перевірити відсутність окису вуглецю і достатність кисню (вміст кисню повинен бути понад 20 % від об'єму), вжити заходів щодо відвернення запобігання помилковому ввімкненню млина відповідно до вимог підрозділу 4.12 цих Правил і впевнитись в тому, що незакріплені броньовані плити або ви­падково затиснені у верхньому положенні сторонні предмети відсутні.

На котлах, обладнаних для спалювання природного газу, перед спусканням людей у млин, а також перед початком проведення вогневих робіт поблизу від критих люків млинів слід перевірити відсутність природного газу в зоні прове­дення таких робіт.

7.1.8. У системах з прямим вдуванням і пиловим бункером із зупиненим млином між двома вимикальними заслінками гарячого повітря перед ним пови­нен бути відкритий в атмосферу клапан.

7.1.9. Місця проведення ремонтних робіт на ділянках, що знаходяться в зо­ні дії можливого викиду з вибухових клапанів працюючих пилосистем, слід об­городити щільними вогнезахисними щитами та навісами.

7.1.10. Відкривати люки і лази на зупиненому млині слід за температури повітря поза ним менше плюс 50 °С.

Люки і заслінки слід відкривати поступово і обережно, стоячи збоку від люка. Виявлені осередки горіння слід погасити розпиленою водою, а паливо видалити.

Наносити удари по елементах пилосистеми, пилопроводах і повітроводах заборонено, щоб уникнути завихрення пилу.

7.1.11. Працівник, який виконує первинний огляд броні барабана млина до початку проведення ремонту, повинен перебувати біля горловини млина.

7.1.12. Доступ у барабан млина для огляду броні дозволяється тільки за відсутності небезпеки обвалювання перших рядів.

Ряди броні слід оглядати поступово, попередньо переконавшись у відсут­ності небезпеки їхнього обвалювання; у разі виявлення ненадійно закріплених броньованих плит огляд слід припинити і броню обвалити.

7.1.13. Під час сортування і розвантажування куль з барабана млина за до­помогою пристроїв, установлених безпосередньо на корпусі барабана, дозволя­ється перебувати у радіусі не менше 10м від місця розвантажування куль.

Працівники, які проводять цю роботу, а також роботи, пов'язані із заміною броні, повинні взувати валянки або черевики з металевими носами.

7.1.14. Під час замінювання броні барабана млина, знімання і установлення зубчастого вінця барабан повинен бути надійно закріплений, щоб уникнути його самочинного прокручування від небалансу, яке може бути результатом установлення частини броні або однієї половини вінця.

7.1.15. У разі замінювання броньових плит млинів з барабана повинні бути обов'язково видалені кулі.

Працювати всередині млина дозволяється тільки за умови проведення ана­лізу повітря в ньому на відсутність окису вуглецю і вжиття заходів, що унемо­жливлюють помилкове увімкнення млина відповідно до вимог підрозділу 4.12 цих Правил.

7.1.16. Розвантажувати, навантажувати та укладати броньовані плити в ба­рабані млина слід з максимальною обережністю, щоб уникнути травмування працівників.

7.1.17. Під час демонтажу вуглеподавального патрубка отвір, з якого виси­пається вугілля, повинен бути закритий знизу заглушкою з металевого листа завтовшки від 2 до 3 мм.

7.1.18. Вогневі роботи повинні проводитись тільки на виведеній з роботи пилоприготувальній установці.

Під час проведення вогненебезпечних робіт на обладнанні системи пилоп-риготування спалимі конструкції і обладнання в радіусі 5 м повинні бути очи­щені від відкладень пилу і надійно захищені металевим екраном, азбестом або политі водою, а також повинні вживатись заходи щодо запобігання розлітанню іскор, щоб вони не впали на конструкції, що можуть загорітись, а також на розташовані внизу площадки та обладнання.

7.1.19. У момент пуску млина під час його випробування перебувати на­проти напівмуфт, а також напроти коробок виводів електродвигунів заборонено.

7.1.20. Під час ремонту бил молоткових млинів ротор повинен бути засто­порений.

7.1.21. Оглядати, очищати та ремонтувати живильники палива слід з до­триманням вимог підрозділу 4.12 цих Правил.

Проштовхувати руками паливо в живильниках палива заборонено.

7.1.22. Під час внутрішнього огляду елементів пилоприготувальної систе­ми, у тому числі і бункерів, дозволяється користуватись тільки вибухозахище-ними світильниками від мережі напругою до 12 В або акумуляторними світи­льниками вибухозахищеного виконання.

7.1.23. Під час ремонту обладнання системи пилоприготування працівники повинні бути одягнені у суконні костюми і обов'язково використовувати захис­ні окуляри та рукавиці.

 

7.2. Робота у бункерах

 

7.2.1. Кришки люків для спускання працівників у бункери палива слід за­микати на замки, ключі від яких повинні зберігатись у начальника зміни цеху.

7.2.2. Проштовхувати паливо, що застряло у бункері, слід механізованим способом або вручну - спеціальними піками з надбункерної галереї. Спуска­тись у бункер для проштовхування палива заборонено.

7.2.3. Спускатись у бункери палива дозволяється тільки для очищення і огляду їх перед ремонтом.

Спускатись у бункери палива з відкритими радіоізотопними приладами (рівнемірами), а також у бункери з жевріючим паливом або паливом, що ди­мить, заборонено.

7.2.4. Перед спусканням у бункер сирого вугілля необхідно:

-припинити подавання палива у бункер, а паливо, що в ньому залиши­лось, спрацювати;

- перекрити вихідні отвори бункера;

перекрити систему подавання пари і повітря на обвалювання палива в бункері;

- за наявності електровібраторів зняти з них напругу;

- підняти плужки скидача палива і розібрати схему управління ними;

- перекрити живильник сирого вугілля і розібрати його електричну схему;

- зупинити пилосистему, перекрити систему подавання повітря до млина, зняти напругу з електроприводів механізмів пилосистеми, розібрати їхні елект­ричні схеми і на приводах механізмів подавання палива у бункер вивісити забо­ронні знаки безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

7.2.5. Перед спусканням у бункер пилу необхідно:

- спрацювати паливо, що залишилось, перекрити пилосистеми, розібрати їхні електричні схеми;

- закрити шибери над пиложивильниками або розчепити напівмуфти;

- за наявності у бункері пилу жевріючих осередків заповнити його вугле­кислотою, азотом або насиченою водяною парою тиском не більше 1,5 МПа (15 кгс/см2). Вуглекислоту (азот) або пар необхідно подавати у верхню частину бункера розосереджено паралельно стелі бункера, - щоб уникнути завихрення пилу. Система підведення вуглекислоти або пари повинна бути такою, щоб у разі її увімкнення унеможливлювалось попадання конденсату у бункер пилу;

- провентилювати бункер повітрям з наступним аналізом його на відсут­ність шкідливих речовин;

- відкрити люк у бункер і, якщо кришка люка без завіс, ужити заходів що­до запобігання падінню її в бункер;

- спустити у бункер пилу металеву драбину з гаками у верхній частині або ланцюгову драбину, підвісити її до міцної нерухомої конструкції і надійно за­кріпити.

Під час проведення роботи у бункері необхідно періодично перевіряти на­явність окису вуглецю всередині нього.

У разі виявлення окису вуглецю працівників необхідно вивести з бункера, осередки горіння погасити, бункер знову провентилювати і повторним аналізом повітря впевнитись у відсутності окису вуглецю.

7.2.6. Під час проведення робіт у бункері слід дотримуватись вимог пунк­тів 4.10.1, 4.10.7 і 4.10.21 цих Правил. Застосування рятувального пояса і ряту­вальної вірьовки під час проведення робіт у бункері є обов'язковим.

Якщо у бункері виконує роботу один працівник, слід призначати не менше двох наглядачів; у разі виконання роботи в бункері більшою кількістю праців­ників повинно бути не менше одного наглядача на кожного працівника.

7.2.7. Спущені у бункер драбини і рятувальні вірьовки запобіжних поясів працівників, які спускаються у бункер, слід закріплювати за металеві дужки і кільця, які повинні бути поблизу люків.

7.2.8. У разі нависання вугілля з одного боку бункера або відсіку дозволя­ється спускатись у бункер вище рівня навислого вугілля; у цьому випадку ряту­вальна вірьовка повинна бути прив'язана з того боку бункера, де нависло вугілля.

7.2.9. Працювати у бункері палива необхідно у сукняному костюмі, брюках навипуск, чоботях, рукавицях, окулярах, у респіраторі та касці. Напоготові у працівника, який виконує роботу в бункері, і наглядачів повинні бути шлангові протигази.

7.2.10. Не дозволяється під час виконання роботи з драбин ставати на ву­гілля - без попереднього закріплення карабіна запобіжного пояса.

7.2.11. Тривалість перебування працівників у бункері і тривалість відпочинку (з виходом з бункера) визначає працівник, який видає наряд, або керівник робіт.

7.2.12. Під час піднімання працівника з бункера рятувальну вірьовку слід вибирати на ділянці між петлею і верхнім кінцем одночасно з підніманням пра­цівника, - щоб рятувальна вірьовка у бункері не провисала.

7.2.13. Якщо працівник випадково упав у бункер, слід негайно припинити подавання у бункер вугілля, перекрити відсікний шибер або зупинити живиль­ники і негайно розпочати порятунок працівника.

7.2.14. Під час проведення робіт усередині золових бункерів затвори на протічках у ці бункери повинні бути закриті і замкнені на замок.

7.2.15. Утворене в бункері склепіння із золи, що злежалась або спеклась, слід обрушувати через бокові дверці або люки.

Перебування працівників усередині бункера під час пробивання пробок в отворах виходу золи або руйнування склепіння заборонено.

7.2.16. Під час спалювання вугілля, здатного до самозаймання (вихід лет­ких понад 30 %), необхідно за графіком і у разі необхідності контролювати за­газованість на окис вуглецю на бункерній галереї паливоподачі і у зоні бункерів.

За наявності загазованості понад ГДК необхідно вивести працівників з бу­нкерної галереї у безпечне місце і вжити необхідних заходів щодо виявлення жевріючого палива або такого, що димить, і його ліквідації.

 

7.3. Обслуговування обладнання газового господарства

 

Обслуговування обладнання газового господарства слід проводити відпо­відно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України.

 

7.4. Обслуговування котельних установок

7.4.1. Обладнання котельних установок повинно відповідати вимогам Пра­вил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 № 51, "Правил взрывобезопасности топливоподач и установок для приготовления и сжигания пылевидного топлива", Правил безпеки систем газопостачання України і Правил будови

і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 23.07.96 № 125, зареєстрованих у Мін'юсті України 05.11.96 за № 655/1680.

7.4.2. Запобіжні і вибухові клапани котла (пароводяного тракту, топки і га­зоходів) повинні: або мати відводи для видалення пароводяної суміші і вибухо­вих газів у разі спрацювання клапанів за межі робочого приміщення у місця, безпечні для працівників, або бути відгородженими відбійними щитами з боку можливого перебування людей.

7.4.3. Заклинювати запобіжні клапани працюючих котлів або збільшувати натиснення на тарілки клапанів шляхом збільшення маси вантажу або будь-яким іншим способом заборонено.

Тягарі важільних запобіжник клапанів повинні бути застопорені і заплом­бовані так, щоб не допустити самочинного їхнього переміщування.

7.4.4. Доступ до форсунок котла повинен бути вільний і зручний для об­слуговування та ремонту.

На отворах для установлення форсунок повинні бути екрани, щоб уник­нути опіків у випадку зворотного удару полум'я.

Під час введення в дію щойно встановленої форсунки пару і мазут необ­хідно подавати поступово,  щоб переконатись у щільності вузла кріплення ко­лодки.

7.4.5. На працюючому котлі люки і лази повинні бути закриті.

Дозволяється під час обходу і огляду обладнання відкривати оглядові лючки і вічка тільки за умови сталого режиму горіння і підвищеного розрідження у топці котла. Під час відкривання лючка або вічка необхідно перебувати збоку від них у захисних окулярах.

7.4.6. Запалювати паливо в топках, коли відкриті лази і вічка, заборонено. У котлах, що працюють під наддувом, повинні бути передбачені пристрої, що запобігають розриву скла оглядових лючків.

Працівники, які проводять огляд, повинні надівати захисні окуляри.

7.4.7. Перед розпалюванням котла усі ремонтні роботи на ньому необхідно припинити, закрити наряди і вивести працівників, які не беруть участі у прове­денні розпалювання.

7.4.8. У разі продування нижніх точок котлів спочатку слід відкрити повні­стю перший вентиль за ходом середовища, що продувається, а потім поступово другий. Після закінчення продування слід спочатку закрити другий за ходом вентиль, а потім перший.

7.4.9. Під час раптового припинення подавання газу в котельну вимикальні пристрої на вводі газопроводу в котельну і біля котлів повинні бути закриті, а

продувальні газопроводи на виведеному з роботи газопроводі - відкриті.

7.4.10. Під час огляду котла або проведення будь-яких робіт на ньому за­боронено перебувати проти відкритих вічок і люків для шурування.

7.4.11. Перед проведенням імпульсного (термохвильового) та інших видів очищення поверхонь нагріву котла і регенеративних повітропідігрівників усі працівники повинні бути виведені із зони розміщення елементів котлоагрегата, що підлягають очищенню.

Проводити огляди і ремонт у цій зоні під час очищення елементів котлоаг­регата заборонено.

7.4.12. Перед обдуванням поверхонь нагріву котла повинна бути збільшена тяга і забезпечений сталий режим горіння.

7.4.13. Механізоване обдування котла стаціонарними обдувальними при­строями повинно проводитись відповідно до вимог спеціальних інструкцій, а у разі відсутності їх обдування дозволяється проводити вручну.

7.4.14. Під час проведення ручного обдування котла працівники повинні надівати захисні окуляри, рукавиці і каски з пелериною.

7.4.15. Перед обдуванням котла повинна бути перевірена надійність гідрозатвора у пристроях неперервного видалення шлаку і золи з топки.

На котлах, обладнаних пристроями періодичного видалення шлаку і золи, заборонено проводити одночасно обдування котла і видалення шлаку і золи.

7.4.16. Якщо під час обдування гази і зола вибиваються з обдувального люка і топка темнішає або з'являється сторонній шум, продування слід припинити.

7.4.17. Під час обдування котла стисненим повітрям відкривати повітряний вентиль до введення труби в топку і видаляти трубу з топки до закриття венти­ля заборонено.

Відкривати лючки слід на себе, стоячи збоку від них, у захисних окулярах і рукавицях.

7.4.18. Під час обдування котла пароводяною сумішшю відкривати лючки і вічка на тому боці топки, що обдувається, заборонено.

7.4.19. Під час продування водовказівних приладів операції з продуванням слід виконувати в такій послідовності:

- поступово відкривати на невеликий кут нижній продувальний вентиль;

- закрити нижній (водяний) швидкодіючий кран на 8 — 10с, після чого знову його відкрити;

- закрити верхній (паровий) швидкодіючий кран на 8 - 10 с, а потім знову відкрити;

- закрити нижній продувальний вентиль.

Продувальна пароводяна суміш повинна видалятись у лійку, що закрита кришкою з отвором для дренажної трубки і розташована після нижнього про­дувального вентиля;

Під час продування працівник повинен перебувати збоку від водомірного скла і виконувати всі операції у захисних окулярах і брезентових рукавицях.

7.4.20. За наявності на котлі залишених у тимчасову експлуатацію ділянок та згинів трубопроводів (паропроводів, живильних, водоспускних, перепуск­них, паровідвідних труб), що не обігріваються і відпрацювали свій ресурс, не­обхідно скласти і затвердити в установленому порядку перелік цих місць.

Доступ працівників у ці місця під час роботи котла повинен бути обмежений.

Небезпечні місця слід позначати застережними плакатами. Обходи облад­нання слід виконувати за затвердженим маршрутом.

Проводити ремонтні роботи в цих місцях на працюючому або на сусідньо­му котлі заборонено, якщо не забезпечена безпечна відстань.

 

7.5. Безпечне виконання робіт усередині топок, газоходів, повітроводів і

барабанів котлів та на димових трубах

7.5.1. Роботи в топках котлів, призначених для спалювання газу, а також в газоходах відносяться до газонебезпечних і повинні виконуватись відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України.

Роботи в елементах котельної установки, а також у повітроводах і газохо­дах повинні проводитись за умови:

- перекриття їх від діючого обладнання і трубопроводів пари, води, мазу­ту, газу і повітря відповідно до вимог пунктів 4.11.5 - 4.11.7; 4.11.11 і 4.11.12 цих Правил і з установленими заглушками на вимикальній арматурі мазуту і газу;

- вентиляції їх від шкідливих газів і перевірки повітря на відсутність шкі­дливих речовин, газу і достатність кисню;

- зняття напруги з електродвигунів тягодуттьових установок.

7.5.2. Під час проведення робіт усередині елементів котельної установки, газоходів та повітроводів із використанням переносних електричних світильни­ків кількість ламп повинна бути не менше двох, і ці лампи повинні живитись від різних джерел напругою 12В.

Допускається також здійснювати освітлення акумуляторними і батарейко­вими ліхтарями.

7.5.3. Всередині топки котла допускається застосовувати світильники зага­льного освітлення з електролампами розжарювання напругою до 220 В.

Електропроводка повинна бути виконана захищеним проводом (в метало-рукавах, металевих трубах) або кабелем із захисною оболонкою.

Світильники повинні розміщуватись на висоті понад 2,5 м над робочими місцями або повинні вживатись заходи, що перешкоджають доступу працівни­ків до ламп.

За недостатньої освітленості всередині топки котла допускається викорис тання прожектора напругою 220 В, установленого поза топкою котла у недо­ступному для працівників місці з обов'язковим заземленням його корпуса.

Приєднувати до мережі і вимикати з неї освітлювальні прилади і електро­установки напругою понад 12В повинні працівники електричного цеху.

7.5.4. Заборонено допуск працівників до елементів котельної установки, газоходів і повітроводів - до закінчення очищення стін топки і елементів труб від шлаку, золи і осередкових залишків.

7.5.5. Проводити роботи в топці за наявності в ній навислих брил шлаку або цегли, що загрожують обрушенням, заборонено.

7.5.6. Збивати навислі брили в топці котла слід через лази, люки і вічка -після попереднього заливання їх водою.

Шлакові нарости і шлакові утворення, що залишились на стінках, а також з верхніх частин топки дозволяється збивати, перебуваючи у топці.

Перед тим, як залізати у топку котла, слід збиті брили залити водою і пе­реконатись у надійності опори в топці для ніг.

Очищення котла і його елементів слід виконувати за ходом димових газів.

Збивати шлак із стін у топці котла слід зверху вниз.

Не дозволяється працівникам перебувати нижче ділянки, що підлягає очи­щенню.

7.5.7. Велику кількість шлаку в топці котла слід збивати не зразу по всій ширині, а спочатку пробити невелику вертикальну борозну і нею направляти вниз летку золу, поливаючи її водою, потім поступово розширювати борозну і продовжувати спускання золи.

Очищення топки одночасно кількома борознами заборонено, - щоб уник­нути сповзання шлаку.

7.5.8. Під час заливання водою гарячої золи і шлаку працівник повинен пе­ребувати на такій відстані від них, щоб пара, що утворилась, не могла потрапи­ти на нього.

Заливати гарячу золу і шлак працівники повинні тільки розпиленою во­дою, спрямовуючи її подалі від своїх ніг та ніг інших працівників; працівники повинні виконувати цю роботу у теплому спецодязі, касці з пелериною і у захи­сних окулярах.

7.5.9. Під час заливання шлаку і золи і очищення топки один з працівників повинен перебувати ззовні топки біля лазу, щоб мати можливість наглядати за працівниками, які виконують роботу всередині топки.

7.5.10. Під час проведення робіт усередині топки в ній одночасно мають перебувати не менше двох працівників.

7.5.11. Під час очищення топки заборонено працювати в газоходах і на по­верхнях нагріву котла, що розміщені у конвективній шахті.

7.5.12. Працівники, які виконують роботу в топці і на конвективних поверхнях нагріву котла, що спалює мазут, повинні бути проінструктовані про шкід­ливість відкладень, що утворюються, та обмивальних вод і про необхідність користуватись під час роботи респіраторами, кислото- та лугостійкими рука­вицями.

7.5.13. Влізати у топку або конвективну шахту котла дозволяється тільки через лаз, через який не проходять зварювальні кабелі, газопідвідні шланги або проводи освітлювальної мережі.

7.5.14. Перед початком проведення робіт всередині топки котла, у випадку необхідності проведення аварійного ремонту котла без попереднього очи­щення топки, слід ужити заходів щодо запобігання падінню шлаку і цегли на працівників.

7.5.15. Перед підніманням кубів трубчастого повітропідігрівника слід по­передньо сполучити верхні і нижні трубні дошки, враховуючи масу куба і на­копиченої в ньому золи і дробу.

7.5.16. Під час проведення ремонтних робіт на регенеративних обертових повітропідігрівниках заборонено перебувати під пакетами холодної набивки під час установлення або виймання пакетів, а також усередині бочки ротора  у разі його переміщування.

Ротор слід повертати за допомогою спеціальних пристосувань.

7.5.17. До початку проведення робіт усередині барабана котла слід відкри­ти обидва люки.

Перед допуском працівників у барабан котла у барабані необхідно провес­ти вентиляцію і перевірити повітря на достатність кисню (вміст кисню повинен бути понад 20 % від об'єму), а також на вміст водню і сірчистого газу (концент­рація водню в барабані не повинна перевищувати 1/5 нижньої границі його займистості, а сірчистого газу - значення ГДК).

Температура повітря всередині барабана котла на відстані 0,7 м від люка не повинна перевищувати плюс 45 °С.

7.5.18. Вентиляція барабана котла повинна виконуватись переносним вен­тилятором або повітряно-душувальною установкою, розміщеною ззовні бара­бана  біля одного з відкритих люків барабана або будь-якого тимчасово звіль­неного штуцера.

Для підвищення інтенсивності вентиляції робочих місць під час роботи в нижніх барабанах повинні бути відкриті люки також і у верхніх барабанах.

7.5.19. Очищати барабан і з'єднувальні труби повинні не менше ніж два працівники.

Під час очищення кип'ятильних труб ручною шліфувальною електричною машиною з гнучким валом один працівник повинен наглядати за працівником, який виконує роботу в барабані, і мати біля себе комунікаційний апарат  для виконання його вказівок, а також для вмикання електродвигуна у разі необ­хідності.

Наявність наглядача обов'язкова і тоді, коли електродвигун має дистанцій­не керування.

7.5.20. Під час очищення кип'ятильних труб шліфувальну головку необхід­но видаляти з труби - після вимкнення електродвигуна; повторне увімкнення електродвигуна слід виконувати лише після того, як головка буде знову заведе­на в трубу.

7.5.21. Електродвигуни напругою понад 12В і переносні понижувальні трансформатори, до яких приєднуються переносні ручні світильники або елект­рифікований інструмент, необхідно встановлювати ззовні барабана, біля лазу. Корпус і один з виводів обмотки нижньої напруги трансформатора повинні бути заземлені.

Електрообладнання, що використовується у цьому випадку, повинно від­повідати вимогам Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями.

7.5.22. Під час перевірки змійовикових поверхонь нагріву шляхом проко­чування кулі необхідно користуватись спеціальними уловлювачами куль.

7.5.23. Зовнішні обстеження димових труб і газоходів повинні проводити не менше двох працівників, внутрішні, а також і ремонт  не менше трьох пра­цівників з дотриманням вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

7.5.24. Роботи в газоходах та димових трубах необхідно проводити тільки після ретельної вентиляції місця роботи через відкриті люки і здійснення захис­ту від проникнення димових газів від працюючих котлів.

7.5.25. Під час виконання робіт усередині топки котла, в газоходах за тем­ператури повітря понад плюс 45 °С працівники повинні бути одягнені у теп­лий спецодяг. Режим роботи і відпочинку в цьому разі повинен визначати керівник робіт.

Забороняється перебувати всередині топки котла і газоходах за температу­ри понад плюс 60 °С. Температура вимірюється на відстані 0,7 м від стінки то­пки, газоходу.

7.5.26. Внутрішній ремонт димових труб та газоходів повинен проводитись після перевірки відсутності шкідливих речовин у повітрі робочої зони та пере­вірки достатності вентиляції газохода.

7.5.27. У разі необхідності пересувань працівників усередині газоходів або інших коробів слід перевіряти міцність обшивки їх дна.

У разі виявлення послаблених місць або пошкодження у дні короба необ­хідно укласти настил з дощок, а за наявності у коробах золи  видалити її.

На період проведення робіт вертикальні ділянки коробів повинні бути об­городжені,  щоб уникнути падіння людей у місцях, де короби переходять з го­ризонтального у вертикальне положення.

Працівники в газоходах повинні спускатись і підніматись по надійно закріплених драбинах і трапах.

7.5.28. Шахту ходових сходів для піднімання і спускання працівників у димові труби необхідно захищати сітками з чотирьох боків по всій висоті і на 2,5 м вище рівня робочої площадки.

7.5.29. Піднімання і спускання працівників по ригелях, розкосах або по тросу підіймача, а також одночасне піднімання або спускання з димової труби кількох працівників по скобах або по зовнішніх ходових сходах заборонено.

На труби, що мають світлофорні площадки, дозволяється одночасне підні­мання або спускання працівників на різних рівнях між цими площадками  за умови обов'язкового закриття люка на цих площадках.

7.5.30. Під час проведення ремонтних робіт або обстеженнях з підвісних пристосувань біля димової труби повинна бути обгороджена небезпечна зона, розташована навколо труби на відстані 1/10 її висоти, виміряної від цоколя.

На огородженнях повинні вивішуватись знаки безпеки про заборону вхо­дити в обгороджену зону. Над проходами і проїздами в межах небезпечної зони повинні установлюватись захисні навіси, бокові огородження, а також знаки безпеки, що забороняють прохід.

7.5.31. Ремонтні роботи усередині димових труб повинні проводитись тільки після очищення їх від золи.

7.5.32. Не дозволяється розбирати футеровку всередині димової труби од­ночасно на двох і більше ярусах.

7.5.33. Після закінчення робіт всередині топок, газоходів, повітропроводів і барабанів котлів необхідно виконувати вимоги пункту 4.10.27 цих Правил.

7.5.34. Під час проведення робіт на димових трубах і газоходах для пере­несення приладів, інструменту і пристосувань, кріпильних деталей та інших дрібних предметів слід користуватись спеціальною сумкою, а для зберігання їх на риштуваннях або люльках  ящиком або відром.

Прилади, інструменти і пристосування, що використовуються під час про­ведення робіт на димових трубах і газоходах, повинні бути прив'язані до запо­біжного пояса працівника або до металевих деталей.

 

7.6. Безпечне обслуговування систем шлакозоловидалення та золовідвалів

7.6.1. Перед кожним відкриванням зовнішніх люків і затворів шлакових і золових бункерів під час періодичного видалення шлаку і золи слід попереджу­вати машиніста котла про очікуване видалення шлаку і золи та необхідність підтримування збільшеного розрідження в топці котла.

Зола і шлак з обов'язковим заливанням їх водою повинні видалятись за умови нормальної роботи котла.

7.6.2. Під час видалення золи і шлаку з топки котла і газоходів працівники, які виконують ці роботи, повинні перебувати збоку від люка.

7.6.3. Відкривати шлакові, а під час проведення вагонеткового золовида-

лення і золові затвори слід тільки дистанційно, відвівши всіх працівників від затвора.

7.6.4. У разі вагонеткового золовидалення відкривати золові і шлакові за­твори слід повільно і тільки після змочування водою шлаку, золи та відкладень незгорілих часток палива (пилу та золовинесення).

7.6.5. Під час змочування шлаку водою і спускання його з комодів у канали гідрозоловидалення оглядові дверці повинні бути зачинені.

7.6.6. Підчищати і знімати насадки змивних і збуджувальних сопел за на­пору води більше 20 м дозволяється тільки після виведення їх з дії.

7.6.7. Стояти проти вікон-вічок під час їх відчинення заборонено.

7.6.8. Збивати шлак слід тільки за умови сталого режиму горіння і збіль­шення розрідження у топці та газоходах.

Не дозволяється видалення шлаку і золи за умови несталого топкового ре­жиму і вибивання полум'я і золи з оглядових вікон-вічок; не дозволяється також видалення шлаку і золи або обдування котла під час збивання шлаку у льотці котла.

Шлак слід збивати тільки спеціальними піками. Піка повинна мати з одно­го боку заварений в трубу наконечник, - щоб не допустити осипання шлаку по трубі, а з другого - кулясту насадку.

Під час збивання шлаку слід стояти збоку, тримаючи піку на відльоті.

Не дозволяється під час проведення робіт упиратись в піку.

Піки слід зберігати у зафіксованих положеннях,  щоб унеможливлювати їхнє падіння.

7.6.9. Не дозволяється збивати шлак стоячи на площадках, що не мають достатнього освітлення, а також на випадкових, не призначених для цього конструкціях (поручнях і щаблях драбин, трубах та ін.).

7.6.10. У разі необхідності виконувати шурування забитих золою золоспу-скових апаратів стояти слід збоку від відкритого лючка. Під час видаляння золи лючок необхідно закрити.

7.6.11. Під час розшлакування шлаковидальних установок котлів та усу­нення золових заторів у золоспускових трактах сухих золовловлювачів забо­ронено:

- заходити всередину ванн і бункерів;

- працювати,  якщо знято перекриття каналів;

- ставати на гарячий шлак і накопичення золи;

- працювати на золоспусках без респіраторів.

7.6.12. Для видалення золи або шлаку працівники повинні надягати рука­виці, захисні окуляри і захисну каску з пелериною; брюки повинні бути надяг­нені зверху чобіт (навипуск).

7.6.13. Металовловлювачі або бункер пульпонасоса слід очищати тільки

після перекриття каналів запірними пристроями, зупинення пульпонасоса і за відсутності надлишкового тиску в металовловлювачі і бункері.

7.6.14. Під час очищення каналів гідрозоловидалення їхні знімні перекрит­тя слід знімати тільки в межах робочої зони. Під час перерв у роботі і після очищення каналів знімні перекриття необхідно встановити на місце.

7.6.15. Під час обстеження і очищення каналів гідрозоловидалення слід ви­користовувати переносні ручні світильники напругою до 12В.

7.6.16. Ремонт пульпопроводів та інших трубопроводів гідрозоловидалення слід проводити тільки за умови вимкнення насосів і спорожненого трубопроводу.

7.6.17. У випадку розсування секцій шлакозолопроводів слід уживати за­ходів щодо зливання пульпи (золи або шлаку), що залишилась у трубопроводі. Під час піднімання труб працівників необхідно відвести від кінців секції.

7.6.18. Ходити по зневодненому золошлаковому пляжу допускається тіль­ки у виняткових випадках у супроводі другого працівника; у цьому разі той, хто йде попереду, повинен жердиною перевіряти міцність намитого шару.

7.6.19. Ходити по золошлакопроводах, а також по свіжонамитому золош­лаковому пляжу заборонено.

7.6.20. У разі промірювання глибин відстійного ставка, установлення шан-дора на водовідвідних спорудах тощо працівники, які виконують роботу з човна, катамарана або плота повинні мати рятувальні засоби (жилети, пояси та ін.).

Не дозволяється на відстійному ставку виконувати роботи з промірювання глибини, установлення шандор та ін., що пов'язані з використанням човнів, понтонів або плотів,  якщо швидкість вітру більше 9,8 м/сек або за висоти хвилі понад 0,35 м.

7.6.21. У разі проведення робіт у нічну зміну робочу зону на золошлакові двалі необхідно освітлювати.

7.6.22. Шахти водоскидних колодязів повинні мати справні ґрати.

7.6.23. Поблизу місць забирання і скидання води і по периметру золошла-ковідвалу в місцях можливого перебування людей слід вивішувати знаки без­пеки про заборону купання, вживання води та ловлення риби.

7.6.24. Шламонагромаджувачі шкідливих і токсичних речовин, що містять­ся на золошлаковідвалі, необхідно обгородити і позначити застережними зна­ками безпеки.

7.6.25. Перебувати без спеціальних засобів захисту на золошлаковідвалах, де радіаційний фон (у-випромінювання) перевищує 30 мікрорентгенів на годи­ну, заборонено.

 

7.7. Безпечне обслуговування електрофільтрів

7.7.1. Перед початком ремонту механічної частини і чищення секцій елект­рофільтрів і перед тим, як розпочати ремонт механізмів струшування секцій, працівники електричного цеху повинні вимкнути їхню електричну частину і вивісити застережні і заборонні знаки безпеки на апаратах керування електро­двигунами, механізмами струшування, вібраторами, обігрівання бункерів та ізоляторів.

Вивішувати застережні знаки безпеки на люках електрофільтрів і механіз­мах повинні працівники цеху, які обслуговують електрофільтри.

7.7.2. Проводити випробування і регулювати механізм струшування елект­рофільтрів, коли необхідно часто вмикати і вимикати електродвигун, дозволя­ється виконувати без розбирання електричної схеми. У цьому разі зі складу бригади слід призначати наглядача за електродвигуном і його пусковим при­строєм - для унеможливлення випадкового вмикання електродвигуна.

7.7.3. Внутрішній огляд і ремонт електрофільтрів необхідно проводити тільки після вимкнення їхньої електричної частини, заземлення їхньої корону-вальної системи, вентиляції секцій, завершення відбирання проб газу на вміст вибухонебезпечних і токсичних газів, вимкнення димососів і закриття напрям­них апаратів останніх.

7.7.4. Перед початком проведення робіт у бункері необхідно струсити з електродів налиплу золу, вимкнути обігрівання воронки бункера, вимкнути віб­ратори і звільнити бункер від золи.

Під час проведення робіт у верхній частині електрофільтрів необхідно від­крити додаткові верхні люки.

7.7.5. Працювати в електрофільтрах необхідно у протипилових респірато­рах із застосуванням рятівних поясів, дотримуючись вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

 

8. Вимоги безпечного обслуговування турбінних установок

 

 8.1. Обслуговування парових турбоагрегатів

 

8.1.1. Зовнішні напірні мастилопроводи, розміщені в зоні гарячих повер­хонь, необхідно обладнати спеціальними щільними захисними коробами з лис­тової сталі. Нижня частина коробів повинна мати схил для стікання мастила у збірний трубопровід, незалежний від колектора аварійного зливання і поєдна­ний з ємкістю аварійного зливання мастила.

Під час проведення капітальних ремонтів короби слід перевіряти на щіль­ність - заповненням їх водою.

8.1.2. Мастилопроводи, розміщені зовні короба, необхідно відділити від гарячих поверхонь металевими захисними екранами, а їхні фланці розмістити у спеціальних кожухах із зливом з них мастила у безпечне місце.

Кожухи фланцевих з'єднань повинні охоплювати фланці, а також розміще­ні поруч зварні шви і ділянку труби завдовжки від 100 до 120 мм від шва.

8.1.3. Під час проведення випробувань автомата безпеки працівникам, якібезпосередньо не беруть участі у проведенні випробувань, заборонено перебу­вати на площадці обслуговування турбіни.

Перевірку автомата безпеки збільшенням частоти обертання ротора слід проводити за програмою, затвердженою головним інженером електростанції.

Перед початком проведення випробувань автомата безпеки слід проінст­руктувати працівників, які беруть участь у випробуваннях, із записом про це у журналі інструктажів.

Керувати проведенням випробувань повинен безпосередньо начальник це­ху або його заступник, який повинен слідкувати за частотою обертання ротора турбіни за тахометром. Решту працівників, які беруть участь у проведенні ви­пробувань, слід розставити так, щоб у потрібний момент можна було швидко вимкнути агрегат.

Перевірку автомата безпеки за наявності у головної парової засувки байпа-са слід проводити за умови закритої засувки через байпас.

8.1.4. Перед початком перевірки автомата безпеки шляхом збільшення час­тоти обертання ротора слід перевірити його ручне вимикання за номінальної частоти обертання, а також перевірити посадку стопорних і регулювальних клапанів.

У разі незадовільної посадки стопорних і регулювальних клапанів переві­ряти роботу автомата безпеки збільшенням частоти обертання ротора турбіни заборонено.

8.1.5. Якщо під час перевірки автомата безпеки частота обертання ротора турбіни зросла до рівня, за якого повинен спрацьовувати автомат безпеки, а ав­томат не спрацював, турбіну необхідно негайно зупинити ручним вимикачем. Якщо не спрацював ручний вимикач, турбіну слід зупинити швидким закри­ванням регулювальних клапанів і головної парової засувки (байпаса).

Дозволяється проводити повторне випробування автомата безпеки збіль­шенням частоти обертання ротора тільки після виявлення і усунення несправ­ностей.

8.1.6. Зупинена у ремонт турбіна повинна від'єднуватись від діючого обла­днання і загальноцехових трубопроводів пари, води, мастила відповідно до ви­мог пунктів 4.11.5-4.11.7 цих Правил.

8.1.7. Для проведення робіт усередині конденсатора слід перекрити напір­ну і зливну лінії циркуляційної води і відкрити атмосферний клапан і люки для неперервної вентиляції конденсатора.

Роботи всередині конденсатора повинні проводитись з дотриманням вимог пунктів 4.10.7; 4.10.10; 4.10.12-4.10.14 цих Правил.

8.1.8. Спеціальні знімні вантажозахватні пристосування для піднімання кришок циліндрів і роторів турбін перед початком проведення робіт слід оглянути; після закінчення ремонту цих пристосувань на них слід зазначити дату технічного опосвідчення: 

8.1.9. Важкі деталі (ротор, кришка циліндра), що знімаються з турбіни, слід укладати на козли і підкладки, - щоб не допустити їх зісковзування, згідно з планом розміщення деталей і з урахуванням вимог пункту 6.1.15 цих Правил.

 Не дозволяється використовувати для підкладок шпали, оброблені антисе­птиками.

8.1.10. Відгвинчувати болти і затягувати гайки фланцевих з'єднань розні­мань циліндрів турбін необхідно за інструкцією заводу-виробника турбін.

8.1.11. Під час розкриття і піднімання кришки циліндра турбіни необхідно:

- користуватись наявними пристосуваннями (наприклад, балансиром);

- відривати верхню половину циліндра (кришки) від нижньої за допомо­гою відтискних болтів;

- переконатись у тому, що кришка перед підніманням надійно застроплена;

- піднімати кришку за командою відповідального працівника тільки після її ретельного вивіряння і за умови установлених напрямних болтів (свічок);

- перевіряти під час піднімання кришки рівномірність переміщування її відносно фланця рознімання нижньої половини циліндра.

Під час перевірки рівномірності переміщування кришки, а також під час її піднімання класти руки на фланець розніму під кришку, що піднімається, забо­ронено.

8.1.12. У разі виявлення під час піднімання кришки перекошування або заїдання кришку слід опустити і знову вивірити кріплення її до гака підтягу­ванням або послаблюванням тросів. Довжину тросів слід регулювати гайками або талрепами підіймального пристосування.

8.1.13. Під час піднімання кришки циліндра необхідно стежити за тим, щоб разом з кришкою не піднімались ущільнювальні обойми, якщо вони за конс­трукцією не кріпляться до кришки турбіни і не виключена можливість їхнього падіння від поштовхів під час подальшого піднімання.

У випадку, коли за незначної висоти піднімання кришки обойми не можуть бути вибиті ударами свинцевої кувалди по кришці, її подальше піднімання мо­жливе тільки після виставлення кришки на підкладки і надійного закріплення обойми за кришку.

8.1.14. Якщо діафрагми конструктивно кріпляться до кришки циліндра і за незначної висоти піднімання кришки виявлено, що шурупи, що кріплять верхні половини діафрагми, обірвані, подальше піднімання кришки слід припинити.

У цьому разі кришку циліндра слід трохи підняти тільки на висоту, що необхідна для укріплення діафрагми, і установити на викладку. Після укріплен­ня діафрагми можна продовжити піднімання і подальше транспортування кри­шки циліндра турбіни.

8.1.15. Виконувати будь-яку роботу під піднятою кришкою циліндра або діафрагмою заборонено.

8.1.16. Шабрувати нижній фланець циліндра турбіни дозволяється лише за умови, що кришка циліндра відведена у безпечне місце або виставлена на під­кладки.

8.1.17. Дозволяється перекантовувати кришки циліндра тільки під безпо­середнім керівництвом керівника робіт.

Перед тим, як розпочати кантування, необхідно переконатись у відсутності на кришці незакріплених деталей (гайок, болтів, заглушок, інструменту тощо).

8.1.18. Усі отвори паропроводів і дренажів, що приєднуються до циліндра турбіни, після його розкривання необхідно зразу закрити дерев'яними пробками або кришками, а отвори горловини конденсатора закласти міцними дерев'яними щитами.

8.1.19. У разі використання для нагрівання кріпильних нарізевих з'єднань електронагрівачів типу ТЕН їх необхідно заземлити.

Опір ізоляції між корпусом нагрівача і струмовідними частинами повинен бути більше 2 МОм.

До роботи з електронагрівачами повинні допускатись працівники, які ма­ють з електробезпеки групу не нижче II. Вони повинні виконувати роботу в гу­мових діелектричних рукавицях.

Під час роботи з електронагрівачем заборонено:

- розбирати його, - не від'єднавши кабель живлення від мережі;

- згинати або деформувати захисну трубку корпуса нагрівача;

- установлювати електронагрівач в отвір шпильки - із застосуванням уда­рів або значного зусилля;

- нагрівати шпильку з глухим центральним отвором, глибина якого менша за робочу довжину електронагрівача;

- переходити з одного місця на інше з увімкненим електронагрівачем;

- рознімати цангові контакти струмовідних кабелів на працюючому елек-тронагрівачі;

- залишати без нагляду увімкнений електронагрівач.

8.1.20. Під час роботи з ежекційним нагрівачем кріпильних деталей цилін­дра турбіни багатополуменевий пальник повинен працювати без ляскоту і зво­ротних ударів.Усі з'єднання і канали пальника повинні бути герметичними. На місці проведення робіт мають бути листовий азбест, вогнегасник і металевий лист для регулювання полум'я пальника.

Перед початком проведення робіт із застосуванням ежекційного нагрівача усі роботи на проточній частині турбіни необхідно припинити і працівників ви­вести у безпечне місце.

Пальник ежекційного нагрівача слід запалювати від полум'я на листі-деці. Під час роботи з ежекційним нагрівачем стояти напроти полум'я, а також працювати у засмальцьованому одязі і замаслених рукавицях заборонено.

8.1.21. У разі використання для прогрівання шпильок рознімів циліндрів турбіни повітряних нагрівників уведення в отвір шпильки штуцера для пода­вання гарячого повітря і видалення його після нагрівання необхідно проводити за умови перекритого вентиля подавання повітря.

Працівники, які виконують ці роботи, повинні бути у рукавицях і захис­них окулярах.

Не дозволяється прогрівати шпильки відкритим полум'ям газового пальника.

8.1.22. Під час демонтажу дефектних лопаток турбіни із застосуванням електрозварювання ротор необхідно заземлити.

Не дозволяється демонтувати лопатки турбін з допомогою вантажопідій­мального крана.

8.1.23. Під час розкривання і закривання підшипників слід дотримуватись таких заходів безпеки:

- кришки і вкладиші слід стропувати за повністю (до відмови) угвинчені римболти, що щільно прилягають до поверхні кришки;

- у разі викочування нижнього вкладиша підшипника під час центрування по напівпівмуфтах для піднімання ротора на невелику висоту слід використо­вувати скобу, установлену на рознімі підшипника. Вивертати вкладиш слідза допомогою лома і римболтів. Братись за краї вкладиша руками заборонено. Протирати розточку корпуса дозволяється тільки після вжиття заходів щодо унеможливлення зісковзування вкладиша.

Не дозволяється міняти прокладки під вкладишем опорного підшипника -без належного закріплення вкладиша.

8.1.24. Перед тим, як розпочати перезаливання вкладишів підшипників ба­бітом, форми необхідно просушити.

Перезаливання вкладишів підшипників слід проводити у захисних окуля­рах, прогумованому фартусі і рукавицях.

Під час знежирювання вкладишів каустичною содою і травлення їх кисло­тою слід дотримуватись відповідних вимог розділу 12 цих Правил.

8.1.25. Виймати і установлювати ротор турбіни слід спеціальними при­строями.

Перед початком піднімання напівмуфти сусідніх роторів слід розсунути настільки, щоб виступ однієї половини вийшов із заточки другої.

Положення ротора під час піднімання після натягування краном тросів по­винно бути горизонтальним, - що визначається на початку піднімання ротора за одночасністю відриванням шийок ротора від вкладишів, а після піднімання на незначну висоту  зарівнеміром, установленим на одну із шийок вала.

За наявності перекосів, заїдань і зачіпань піднімання ротора слід негайно припинити.

8.1.26. Під час розбирання пристроїв регулювання і захисту слід дотриму­ватись таких заходів безпеки:

- у разі розбирання автоматичного стопорного клапана слід відгвинтити два діаметрально протилежних болти на рознімі колонки, установити замість них дві подовжені шпильки з наріззю по всій довжині і тільки після цього роз­почати відгвинчування решти болтів, обережно розпускаючи пружину довгими шпильками з нарізкою;

- слід вийняти дросельний клапан після стропування його за нагвинчену до відмови з'єднувальну напівмуфту;

- послаблювати пружини відцентрового регулятора під час його розби­рання слід рівномірно з обох боків.

8.1.27. Під час посадки деталей турбін з натягом способом глибокого охо­лодження необхідно надягати рукавиці і працювати із застосуванням спеціаль­них пристосувань.

У разі використання рідкого азоту для охолодження деталей слід врахову­вати можливість утворення вибухонебезпечної суміші - рідкої азотно-кисневої суміші із вмістом кисню понад 30 %.

Щоб унеможливити утворення вибухонебезпечних сумішей необхідно по­передньо ретельно очистити деталі, що охолоджуються, а також ванну від мас­тила і жирових забруднень і в процесі охолодження здійснювати контроль під­вищенням концентрації кисню в азоті.

8.1.28. Перевіряти та зачищати, гребені кінцевих або діафрагмових ущіль­нень необхідно в рукавицях.

8.1.29. Перед початком прокручування ротора турбіни вручну (під час центрування) необхідно перевірити відсутність на ньому незакріплених дета­лей, стати ногами на горизонтальний рознім турбіни або на площадку, установ­лену на рівні горизонтального розніму.

Прокручування ротора вручну слід проводити за командою виконавця ро­біт або призначеного ним працівника зі складу бригади.

Перед початком прокручування ротора турбіни краном ремонтні роботи на проточній частині турбіни необхідно припинити, а працівників вивести у безпеч­не місце.

Стояти біля натягувального троса під час прокручування ротора краном заборонено. Намотувати трос слід рівномірно, без набігання, уникаючи його защемлення.

9.1.30. Під час балансування ротора турбіни на станку використовувати пасову передачу заборонено. Ротор двигуна повинен бути з'єднаний з ротором, що балансується, через рухому муфту, яка легко розчіплюється на ходу.

Проти місць кріплення пробних вантажів, які використовують підчас ба­лансування ротора, необхідно установлювати захисні щити.

Під час балансування ротора турбіни на станку або у власних підшипниках місце балансування слід обгородити і працівників вивести із зони обертання ротора.

Під час балансування ротора слід дотримуватись також вимог підрозділу 4.12 цих Правил.

8.1.31. Проводити роботи, пов'язані із заміною і ремонтом арматури на га-зо- та мастилопроводах і з розбиранням деталей регулювання (за винятком за­міни манометрів), дозволяється тільки на непрацюючих турбіні чи мастило-насосі.

8.1.32. Під час проведення ремонтних робіт на мастилосистемі необхідно:

- вогневі роботи виконувати з дотриманням вимог підрозділу 4.8 цих Правил;

- ділянки мастилопроводів, на яких під час проведення ремонту здійснено перезварювання зварювальних стиків фланцевих з'єднань, штуцерів, відводів тощо, піддавати гідравлічному випробуванню;

- негайно прибирати розлите мастило;

- під час хімічного очищення мастилосистеми дотримуватись вимог роз­ділу 10 цих Правил;

- пропарювати труби мастилосистеми і мастилоохолоджувача насиченою парою тиском до 0,6 МПа (6 кгс/см2) на спеціально обладнаній площадці; вен­тиль подавання пари слід установлювати безпосередньо біля робочого місця.

Не дозволяється використовувати для підведення пари гумові шланги.

8.1.33. Роботи всередині баків з мастилом слід проводити тільки за наря­дом — після повного очищення баків від мастила і шламу, пропарювання та венти­ляції - з дотриманням вимог безпеки, передбачених підрозділом 4.10 цих Правил.

Спускатись працівникам всередину баків без шлангового або киснеізолю-вального протигаза, рятувального пояса та рятувальної вірьовки для огляду і очищення їхніх внутрішніх поверхонь від мастила і шламів заборонено.

8.1.34. Вогневі роботи на відстані менше 10 м від ділянок газомастильної системи, що містять водень, слід проводити за нарядом - з дотриманням захо­дів щодо створення безпечних умов для проведення робіт (установлення огоро­джень, перевірка повітря в приміщенні на відсутність водню тощо).

Проводити вогневі роботи безпосередньо на корпусі генератора, на трубо­проводах і апаратах газомастильної системи, що заповнені воднем, заборонено.

Біля генераторів та пристроїв газомастильної системи слід вивішувати за­стережні знаки безпеки "Обережно! Небезпека вибуху".

 

8.2. Безпечне обслуговування газотурбінних та парогазових установок

8.2.1. Під час обслуговування газотурбінного агрегату слід дотримуватись вимог пунктів 8.1.1, 8.1.2; 8.1.8 - 8.1.25; 8.1.27 - 8.1.34 цих Правил.

8.2.2. Випробування автомата безпеки збільшенням частоти обертання ро­тора слід проводити за програмою, затвердженою головним інженером елект­ростанції, під керівництвом начальника цеху або його заступника.

Перед початком проведення цих випробувань слід проінструктувати пра­цівників, які беруть в них участь, - із записом про це в журналі інструктажів.

Працівників, які беруть участь у проведенні випробувань, слід розставити так, щоб у потрібний момент можна було відключити газотурбінну установку (далі-ГТУ).

Начальник цеху або його заступник повинні контролювати частоту обер­тання ротора турбіни.

Перед початком проведення випробувань необхідно провести роботи з:

- перевірки щільності паливних клапанів;

- перевірки дієздатності електроприводів паливних засувок;

- розходжування клапана автоматичного затвора (стоп-крана);

- перевірки спрацьовування захисту у разі дії на кнопку зупинки і ключ дистанційної зупинки з блочного щита керування (центрального щита керування).

Під час проведення випробувань автомата безпеки перебувати на площадці обслуговування газової турбіни працівникам, які безпосередньо не беруть учас­ті у випробуваннях, заборонено.

8.2.3. Якщо під час проведення випробувань автомат безпеки не зупинив ГТУ по досягненні частоти обертання ротора до рівня спрацьовування, ГТУ слід зупинити ручним вимикачем.

У разі неспрацювання ручного вимикача, ГТУ необхідно зупинити швидким закриванням арматури на паливопроводах або вимкненням паливних насосів.

Проводити повторне випробування автомата безпеки збільшенням частоти обертання ротора дозволяється тільки після виявлення і усунення всіх дефектів.

8.2.4. Не дозволяється на працюючому обладнанні підніматись на кришки корпусів циліндрів ГТУ або на теплоізоляційний кожух, а також входити у всмоктувальну камеру компресора.

8.2.5. Обтирання ГТУ необхідно проводити регулярно, не допускаючи на­копичення пилу, мастила та іншого матеріалу, - щоб уникнути пожежі.

8.2.6. У разі виявлення витікання мастила і рідкого палива на гарячі повер­хні необхідно негайно зупинити ГТУ і вжити заходів щодо відвернення виті­кання.

8.2.7. Роботи на повітроводах, газоходах необхідно проводити:

- за умови закритих шиберів перед компресором і після газової турбіни;

- після ретельної вентиляції газоходів від шкідливих газів і перевірки повітря на загазованість;

з дотриманням вимог пунктів 4.10.12-4.10.13 цих Правил.

8.2.8. Зовнішні огляди повітроводів і газоходів повинні проводити не мен­ше двох, а внутрішні огляди і ремонт — не менше трьох працівників з дотри­манням вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

 8.2.9. Під час обслуговування систем подавання газоподібного палива до ГТУ слід дотримуватись вимог пунктів 7.3.1 - 7.3.4 цих Правил.

8.2.10. Паливопроводи повинні бути герметичними. У місцях можливих витікань (біля кранів, вентилів) слід установити спеціальні пристрої для відве­дення палива з них у безпечне місце.

8.2.11. Підтягувати сальникові ущільнення і фланцеві з'єднання на армату­рі і вузлах паливоподачі дозволяється тільки на непрацюючому обладнанні.

8.2.12. У разі виведення у ремонт вузлів паливоподачі необхідно відділити їх від паливопроводів заглушками.

8.2.13. У разі виведення у ремонт ділянки паливопроводу його необхідно від'єднати, спорожнити, очистити (промити, продути) і відділити заглушками.

8.2.14. Під час експлуатації ГТУ вогневі роботи на відстані до 10 м від вуз­лів паливоподачі слід проводити за нарядом - з дотриманням заходів щодо створення безпечних умов праці (установлення засобів пожежогасіння, переві­рка повітря у приміщенні на загазованість тощо).

8.2.15. Обслуговування котлів-утилізаторів і газоводяних теплообмінників необхідно проводити згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів і Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2 ), водогрійних котлів і во­допідігрівачів з температурою нагріванням води не вище 115 °С.

8.2.16. Робота ГТУ на "сухий" теплоутилізаційний пристрій дозволяється тільки у випадках, передбачених технічними умовами. У цьому разі не допус­кається підвищення температури продуктів згоряння після ГТУ понад плюс 500 °С.

8.2.17. Обслуговування блока допалювальних пристроїв слід проводити відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водо­грійних котлів, Правил безпеки систем газопостачання України.

Слід також дотримуватись вимог пунктів 7.1.3;7.1.4 і 7.1.5цих Правил.

8.2.18. Гасити пожежу, що виникла на працюючій ГТУ, слід тільки вугле­кислотними або пінистими вогнегасниками, а не водою.

8.2.19. У разі виникнення пожежі у блоці внутрішніх підшипників необ­хідно зупинити ГТУ і подати у порожнину блока вуглекислоту.

8.2.20. У разі виникнення пожежі під час пуску ГТУ в газоході необхідно різко підняти навантаження; якщо збити полум'я не вдається, ГТУ необхідно зупинити.

У газохід необхідно подавати вуглекислоту; якщо пожежа продовжується, то через люки слід подати піну від піногенератора.

8.2.21. У разі виникнення пожежі під теплоізолювальним кожухом ГТУ "легкого" типу ГТУ слід негайно зупинити і подати вуглекислоту.

8.2.22. У разі виникнення пожежі в теплоутилізаційному пристрої ГТУ слід негайно зупинити і за наявності системи обмивання - подати воду.

Якщо пожежа продовжується, а також за відсутності системи обмивання, слід відкрити люки і подати піну від піногенератора.

 

8.3. Заходи безпеки під час роботи з вогнестійкими мастилами

8.3.1. У разі застосування в системах регулювання турбін з метою підви­щення пожежобезпеки замість турбінного мастила вогнестійких синтетичних мастил "Иввиоль-3" і ОМТИ слід дотримуватись вимог спеціальних інструкцій заводів-виробників і "Типовой инструкции по приемке, хранению и эксплуата-ции огнестойкого турбинного масла ОМТИ", затвердженої Міненерго СРСР 18.12.90.

Вогнестійке мастило "Иввиоль-3" - токсична речовина, яка у разі попадан­ня в шлунково-кишковий тракт людини, проникнення крізь шкіру, вдихання пари і аерозолів діє паралітично. За ступенем дії на організм людини - це помі­рно небезпечна речовина: клас небезпеки - 3, ГДК у повітрі робочої зони 1,5 мг/м3.

Вогнестійке мастило ОМТИ має ступінь небезпеки того самого класу, що й мінеральне мастило, не діє паралітично і має ГДК у повітрі робочої зони 5 мг/м3.

8.3.2. Система регулювання, що працює на вогнестійкому мастилі, повинна задовольняти підвищеним вимогам щодо контролю за щільністю фланців і вен­тилів під час монтажу і експлуатації.

Трубопроводи, по яких здійснюється транспортування вогнестійкого мас­тила, повинні мати коричневе забарвлення з трьома жовтими кільцями.

8.3.3. Мастилобаки системи регулювання і змащування та картери підшип­ників повинні мати витяжну вентиляцію, - щоб запобігти викиданню аерозолів у приміщення турбінного відділення. Викид після ексгаустера повинен бути ви­ведений на 1 м вище покрівлі турбінного відділення.

8.3.4. Тиск охолоджувальної води у мастилоохолоджувачах повинен пере­вищувати тиск мастила на 0,1 МПа (1 кгс/см2 ) або схема охолодження повинна бути двоконтурною.

8.3.5. Одночасно з пуском мастилонасосів повинен вводитись в дію ексгау­стер, а у разі його зупинення - резервний ексгаустер.

Ексгаустер повинен бути зупинений не раніше ніж через 15 хв після зупинення мастилонасоса, і тільки після зупинення ексгаустера дозволяється роз­кривати вузли мастилосистеми.

8.3.6. Оперативні і виробничі працівники повинні мати на робочих місцях фільтрувальні протигази, які вони повинні надіти у разі попадання вогнестійко­го мастила на гарячі поверхні і виділення диму.

8.3.7. Працівники, які виконують роботу із застосуванням вогнестійкого мастила типу "Иввиоль-3", зобов'язані суворо дотримуватись правил особистої гігієни:

- приходячи на роботу, зняти особистий одяг і взуття і одягнути спецодяг і взути спецвзуття (комбінезон або брюки з курткою з бавовняної тканини, наті­льну білизну, шкарпетки, черевики на гумовій монолітній підошві або гумові чоботи), а у випадку проведення робіт, під час виконання яких можливий пря­мий контакт з вогнестійким мастилом, - надягнути також нарукавники, фарту­хи, гумові рукавиці на основі натурального каучуку або квалітексу і взути гу­мові чоботи;

- споживати їжу і палити — лише після ретельного миття рук теплою водою з милом; їсти на робочому місці заборонено;

- після закінчення зміни зняти і повісити спецодяг у шафу для робочого спецодягу і прийняти душ; чистий одяг слід зберігати в окремій шафі.

- щотижня замінювати робочий одяг, а спецодяг - зразу після ліквідації наслідків аварійного викидання або витікання мастила, - якщо таке трапляється;

- рукавиці слід вимити перед зніманням їх, а підошви взуття - протерти виходячи з робочого місця.

Під час перерв у роботі і після закінчення їх забруднені засоби індивідуа­льного захисту слід ретельно вимити гарячою водою з милом або тринатрійфосфатом.

У разі попадання вогнестійкого мастила на шкіру це місце слід витерти серветкою, а потім вимити кілька разів теплою водою з милом.

8.3.8. Працівники, які виконують роботи із застосуванням вогнестійкого мастила ОМТИ, повинні працювати у спецодязі (комбінезоні або брюках з кур­ткою з бавовняної тканини) і спецвзутті (черевиках).

Під час розбирання окремих дуже забруднених мастилом вузлів слід пра­цювати у фартухах з текстовініту.

Працівники, які зачищають баки з мастилом і прибирають велику кількість мастила, яке витекло внаслідок порушення герметичності мастилосистеми, по­винні працювати в гумових чоботях і рукавицях.

8.3.9. У процесі експлуатації системи регулювання турбіни, що працює на вогнестійкому мастилі, слід дотримуватись таких вимог:

- щодня протирати підлогу мийними розчинами з використанням волося­них щіток на відмітці обслуговування і нульовій відмітці всередині огороджен­ня мастилобака системи;

- щотижня протирати мийним розчином поручні, штурвали засувок, а та­кож проміжні площадки і сходові переходи турбінного відділення;

- періодично, не рідше одного разу на місяць, у приміщенні турбінного відділення проводити контроль повітряного середовища на вміст вогнестійкого мастила;

- деталі, вузли, контрольно-вимірювальні прилади і пристрої автоматики, що передаються для ремонтних і налагоджувальних робіт в інші цехи або для зберігання, слід ретельно відмивати від вогнестійкого мастила;

- ремонтувати, налагоджувати і перевіряти в лабораторії контрольно-вимірювальних приладів прилади контролю параметрів вогнестійкого мастила слід окремо від інших приладі. Ці роботи повинні виконувати спеціально про­інструктовані працівники із застосуванням окремого від спільного інструмен­тального господарства комплекту необхідних інструментів, який після закін­чення роботи слід відмити від мастила.

8.3.10. Відмивати деталі та інструмент від вогнестійкого мастила слід 5 %-ним розчином тринатрійфосфату або емульгатором ОП-7.

 

9. Вимоги безпечного обслуговування систем водопостачання

 

9.1. Обслуговування споруд та систем технічного водопостачання

 

9.1.1. На приводах і пускових пристроях насосних агрегатів, що перебува­ють у ремонті, слід вивішувати плакати про заборону подавання напруги і опе­рування запірною арматурою.

Електрична схема електроприводів повинна бути розібрана.

Працівники повинні спускатись у водоприймальні камери з дотриманням вимог підрозділу 4.10 цих Правил. Перед спусканням в камеру слід перекона­тись у тому, що вхідні затвори щільно закриті і застопорені, в камері немає во­ди, а у повітрі відсутні шкідливі речовини і достатньо кисню (вміст кисню по­винен бути понад 20 % від об'єму).

Працівники, які спускаються у камеру, повинні бути забезпечені рятува­льними поясами.

9.1.2. Ремонтувати всмоктувальну лінію насосів за наявності на дні водо­ймища мулу завтовшки понад 30 см слід із засобів підмощування.

9.1.3. Обігрівання замерзлих трубопроводів і приймачів насосів та вида­лення намерзлого льоду за допомогою гарячої води слід проводити з дотриман­ням необхідних заходів безпеки праці, - щоб уникнути опіків працівників.

Якщо намерзлий лід розчищають на низовому боці затворів, роботу слід проводити з підвісної люльки, що спускається у нижній б'єф, з використанням запобіжного пояса.

9.1.4. Під час прибирання сміття на обертових сітках або очищення їх від льоду працівники, які виконують цю роботу, повинні перебувати на відстані не менше 1 м від цих сіток.

9.1.5. Внутрішній огляд трубопроводу дозволяється проводити за умови відокремлення ділянки, яку оглядають, повного спорожнення її і відкривання повітряних клапанів у верхніх точках трубопроводу.

9.1.6. Не дозволяється використовувати підвідні канали водозабірних спо­руд для розміщення плавних засобів, що не призначені для обслуговуванням цих споруд, а також скидати забруднені стічні води у ці канали.

9.1.7. Галереї напірних трубопроводів повинні бути освітлені. Проходи між трубопроводами не повинні бути захаращені.

9.1.8. Зону скидання відпрацьованої води у річку (водоймище) необхідно відгородити до урізу річки (водоймища), а схили закріпити - вимощенням, дер­ном тощо.

 

9.2. Експлуатація водоймищ-охолодників, бризкальних установок та

градирень

 

9.2.1. Поблизу місць забирання води з водоймищ-охолодників і її скидання слід вивішувати застережні знаки безпеки про заборону купання.

9.2.2. По периметру градирень слід улаштувати огородження заввишки не менше 1 м. На поручнях слід вивішувати застережні знаки безпеки про заборо­ну купання в градирнях.

9.2.3. Для забезпечення проходу працівників через кювети, що відводять воду з території градирень і бризкальних установок, слід передбачати містки з поручнями.

9.2.4. Вентилятори градирень слід обгородити.

На період проведення огляду і поточного ремонту градирень вентилятори необхідно вимкнути і застопорити. Дозволяється входити у дифузор тільки ви­мкненого вентилятора.

9.2.5. Проходи через бризкальну установку між секціями повинні бути чи­стими.

Звільняти від льоду замерзлі сопла слід лише після того, як вимкнено лінію живлення.

9.2.6. Очищати сопла бризкальних установок слід з містків, переносних драбин або плотів.

9.2.7. Працівники, які очищують бризкальні установки, повинні бути за­безпечені рукавицями і гумовими чоботами.

9.2.8. Внутрішній огляд водорозподільної системи або зрошувача градирні повинні проводити не менше двох працівників.

9.2.9. Для очищення від утворених мулу, шламу, накипу та інших відкла­день зливні насади, тарілочки і розбризкувальні сопла градирень слід зняти, за­нурити у 10 - 15 %-ний розчин соляної або сірчаної кислоти, а потім промити чистою водою:

Виконувати ці роботи необхідно в одязі з кислотозахисної тканини, в про­гумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукави­цях і захисних окулярах.

Працівники, які виконують цю роботу, повинні знати властивості основних хімічних речовин, що застосовуються у виробничих процесах під час експлуа­тації ТМО і теплових мереж і заходи безпечної роботи з ними, згідно з додат­ком 4 до цих Правил.

9.2.10. Замінювати дерев'яні щити і азбестоцементні листи обшивки витяжної башти градирні необхідно з допомогою вантажопідіймального крана або лебідки.

Приймання дерев'яних щитів або азбестоцементних листів, що розбира­ються, і складування нових слід проводити на дерев'яному настилі, установле­ному в площині верхньої відмітки водорозподільної системи.

Щити обшивки витяжної башти слід установлювати знизу догори.

9.2.11. Елементи зрошувача і дерев'яні щити обшивки, що замінюються під час проведення ремонту, повинні оброблятись антисептиками, які не вимива­ються (кислим хроматом міді, хромат-арсенатом або аміачним арсенатом міді).

Антисептування деревини повинно проводитись на спеціалізованих заво­дах під тиском в автоклавах.

9.2.12. Під час просочування азбестоцементних листів, що використову­ються для виготовлення щитів, кам'яновугільним пеком, попередньо розігрітим до температури плюс 95 °С, необхідно дотримуватись вимог "Санитарных пра­вил при транспортировании и работе с пеками", затверджених МОЗ СРСР у 1973р. за № 1131.

9.2.13. Працівники, які обробляють воду мідним купоросом, повинні знати його властивості; вони повинні бути забезпечені засобами індивідуального за­хисту: закритими захисними окулярами, гумовими рукавицями, респіраторами типу ШБ-1 "Лепесток", "Астра-2" та ін., головними уборами.

Після закінчення роботи з мідним купоросом слід прийняти душ.

 

10. Вимоги безпечного обслуговування хлораторних установок

 

10.1. Загальні вимоги

 

10.1.1. Для запобігання біологічному обростанню водоводів, градирень, трубок конденсаторів турбін та інших теплообмінників системи водопостачан­ня циркуляційну воду необхідно хлорувати. Хлорування слід проводити з пода­ванням хлорного розчину по черзі в охолоджувальну воду, яка надходить в один-два конденсатори, - щоб запобігти присутності активного хлору у воді каналів та в водоймищах-охолодниках.

Залежно від схем, що застосовуються для хлорування води, найчастіше ви­користовують рідкий хлор і хлорне вапно.

10.1.2. У випадку попадання хлорного розчину на тіло працівника цю діля­нку шкіри слід негайно промити водою з милом.

 

10.2. Робота з рідким хлором

 

10.2.1. Рідкий хлор, що надходить в залізничних цистернах, контейнерах-бочках та балонах, повинен задовольняти вимогам Правил безпеки при вироб­ництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору (ПБХ-93), затвердже­них наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.93 № 105, зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.02.95 №14.

10.2.2. За порядком отримання, зберігання, транспортування і експлуатації балонів з хлором необхідно встановити суворий контроль.

10.2.3. Схеми приєднання балонів слід регулярно контролювати, щоб за­побігти попаданню хлору у балони, що призначені для аміаку, і тим самим уни­кнути утворення сполук хлору і аміаку, - що може спричинити вибух балонів.

10.2.4. Усі роботи, пов'язані із приєднанням арматури і подаванням хлору, зніманням заглушок з обладнання ємкостей та трубопроводів, слід виконувати із застосуванням засобів захисту органів дихання.

Працівники, які проводять зливання рідкого хлору, повинні проходити спеціальний інструктаж; вони повинні бути забезпечені фільтрувальними про­тигазами (на випадок аварії), захисними герметичними окулярами, гумовими рукавицями і прогумованими фартухами.

10.2.5. Для захисту органів дихання від хлору слід використовувати про­мислові фільтрувальні протигази за умови, що концентрація пари хлору у по­вітрі буде менше 0,5 % від об'єму, а у випадку більш високої або неконтрольованої концентрації хлору ізолювальні дихальні апарати, саморятівники та ізо­лювальні костюми.

10.2.6. На дверях приміщень складу хлору і хлораторної установки слід вивішувати застережні знаки безпеки "Обережно! Отруйні речовини" і "Працю­вати з використанням засобів захисту органів дихання!".

Ці приміщення необхідно оснастити автоматичними системами виявлення хлору відповідно до вимог пункту 4.11 Правила безпеки при виробництві, збе­ріганні, транспортуванні та застосуванні хлору (ПБХ-93).

Перед тим, як працівники увійдуть у приміщення, необхідно увімкнути ве­нтиляцію.

10.2.7. У приміщенні складу хлору і хлораторної установки виконувати ро­боти, не пов'язані з обслуговуванням цієї установки, а також роботи із застосу­ванням відкритого вогню заборонено; в таких приміщеннях заборонено також палити оскільки під час паління зменшується чутливість до хлору та збільшу­ється можливість отруєння ним.

10.2.8. Усі робочі місця у приміщеннях складу хлору і хлораторної устано­вки необхідно забезпечити інструкціями з обов'язковим описом в них властиво­стей хлору та способів захисту від отруєння ним, а також дій працівників під час аварійних ситуацій.

10.2.9. На робочих місцях повинні бути розчини для нейтралізації хлору: 2 %-ний розчин гіпосульфіту і 0,5 %-ний розчин питної соди.

10.2.10. Ремонтувати хлорні апарати під тиском газу заборонено; якщо їх необхідно відремонтувати, слід попередньо припинити подавання хлору і вида­лення його залишків.

10.2.11. Обладнання хлораторних установок перед початком ремонту слід очистити інтенсивним промиванням гарячою водою і продути сухим повітрям -до повного видалення хлору.

10.2.12. У разі надходження балонів різних марок і різної довжини під'єднувати їх до одного колектора заборонено.

10.2.13. В хлораторних установках для недопущення попадання води у хлор слід дотримуватись таких вимог:

- повітря, що надходить від компресора для перекачування хлору, пови­нно бути висушене;

- посудини після проведення гідравлічного випробування повинні бути сухими;

- у спрацьованих посудинах і хлоропроводах повинен зберігатись над­лишковий тиск газу.

Під час вимкнення ежекторів слід уникати попадання води в газову лінію.

10.2.14. Місця витікання хлору можуть бути виявлені:

- газоаналізатором;

- за обмерзанням місця витікання;

- за низькою температурою посудини, що визначається дотиком;

- за густою білою хмарою,  що утворюється у разі наближення до місця витікання хлору вати, змоченої нашатирним спиртом (аміачною водою).

10.2.15. У разі виявлення витікання хлору в приміщенні слід вимкнути ве­нтиляцію.

10.2.16. Розшукувати місця витікання хлору і ліквідовувати їх повинні не менше ніж два працівники. Цю роботу вони повинні виконувати у протигазах -за умови відкритих виходів з приміщень.

10.2.17. Усі працівники хлораторних установок зобов'язані під час чергу­вання мати при собі справний, відповідного розміру протигаз. Решту часу про­тигаз слід зберігати в особистій закритій шафі.

10.2.18. Біля входу у приміщення складів хлору і хлораторної установки в опечатаному заскленому ящику необхідно зберігати 2 — 4 резервних протигази найбільш поширених розмірів.

10.2.19. Тривалість захисної дії фільтрувальних коробок протигазів слід визначати за графіком, але не рідше двох разів на місяць. Результати перевірки слід записувати в спеціальний журнал.

10.2.20. Як допоміжний засіб індивідуального захисту органів дихання працівників, якщо вони раптово потрапили в середовище з підвищеним вмістом хлору, слід використовувати змочені у воді хустки або частини одягу.

 

10.3. Робота з хлорним вапном

10.3.1. Хлорне вапно слід зберігати в спеціальному складському примі­щення, під навісом.

10.3.2. Приміщення, в якому виготовляють вапняне молоко, повинно мати вентиляцію, що забезпечує шестикратний обмін повітря на годину.

10.3.3. Хлорування необхідно проводити в окремому сухому приміщенні з достатньою вентиляцією і освітленістю.

Наявність води на підлозі приміщення не допускається.

10.3.4. Під час проведення робіт з хлорним вапном необхідно уникати його розсипання і попадання на шкіру і одяг.

10.3.5. Розсипане на підлогу хлорне вапно слід залити розчином гіпосуль­фіту із содою і змити водою в дренаж.

10.3.6. Працівники, які виконують роботу із застосуванням вапна, повинні надягати протипиловий респіратор, бавовняний костюм, прогумований фартух, захисні герметичні окуляри, гумові рукавиці і гумове взуття.

Допоміжними засобами індивідуального захисту органів дихання підчас проведення робіт із застосуванням хлорного вапна можуть бути багатошарові марлеві пов'язки.

 

11. Вимоги безпеки під час хімічного очищення обладнання

 

11.1. Роботи з хімічного очищення теплосилового обладнання слід прово­дити за програмою, затвердженою керівником підприємства.

11.2. У разі проведення хімічного очищення обладнання відповідальним за підготовку схеми, організацію проведення хімічного очищення обладнання і безпечні умови праці працівників, призначених виконувати ці роботи, є началь­ник цеху, у віданні якого перебуває це обладнання.

11.3. Відповідати за проведення інструктажу з питань безпеки праці підчас роботи з хімічними реагентами та за процес хімічного очищення обладнання повинен начальник хімічного цеху, а за проведення інструктажу з питань без­пеки праці та за очищення у разі проведення пароводокисневого очищення кот­лів - начальник котельного (котлотурбінного) цеху.

11.4. У разі проведення хімічного очищення обладнання спеціалізованою

організацією відповідальність за проведення хімічного очищення і безпеку пра­цівників, внесених до наряду, повинна покладатись на керівника робіт цієї ор­ганізації.

11.5. До початку проведення хімічного очищення в зоні обладнання, що підлягає промиванню, та в зоні насосів промивання необхідно:

 - перевірити площадки і сходи на відсутність на них сторонніх предметів;

- забезпечити достатнє освітлення всіх робочих місць, проходів, площа­док, контрольно-вимірювальних приладів, покажчиків рівня, пробовідбірників;

- обгородити зону і вивісити застережні знаки безпеки;

- передбачити засоби для нейтралізації мийних розчинів  у разі пору­шення щільності промивального контура;

- забезпечити працівників, які проводять промивання, спецодягом, спецвзуттям і засобами захисту, що відповідають виду хімічного очищення;

- оснастити робоче місце аптечкою з набором медикаментів, необхідних для надання долікарської допомоги у разі попадання на шкіру працівників мий­них розчинів.

11.6. Не дозволяється перебувати у небезпечній зоні працівникам, які не беруть участі у промиванні.

11.7. Внутрішній огляд обладнання після закінчення хімічного очищення слід проводити тільки після його вентиляції та аналізу в ньому повітря на відсу­тність шкідливих речовин, з дотриманням вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

 

12. Вимоги безпечного обслуговування обладнання

хімічних цехів і споруд з очищення стічних вод

 

12.1. Обслуговування реагентного господарства та установки з гідразинної

 обробки води

 

12.1.1. Склади реагентів необхідно ізолювати від приміщень іонітових установок і місць зберігання сипких матеріалів.

12.1.2. Вапно, магнезит, фосфати, коагулянти, сода та інші сипкі реагенти повинні зберігатись в сухих приміщеннях закритого типу із заасфальтованою підлогою. Такі приміщення повинні бути оснащені системою припливно-витяжної вентиляції, що забезпечує трикратний обмін повітря, та пристроями механізованого розвантажування і навантажування реагентів. Для кожного ви­ду реагентів повинен передбачатись окремий склад або відсік.

12.1.3. У приміщеннях, де проводяться операції з реагентами, повинна бу­ти водопровідна вода та аптечка для надання долікарської допомоги.

12.1.4. Приміщення для зберігання фільтрувальних та іонообмінних мате­ріалів повинні бути сухими, мати опалення та достатню вентиляцію.

12.1.5. Бензин, бензол, толуол та інші леткі органічні сполуки, пара яких ад­сорбується іонітами, не повинні зберігатись в одному приміщенні з іонітами.

12.1.6. Іоніти слід складувати у заводській упаковці на дерев'яних настилах штабелями за типами та марками. Відстань від штабелів до опалювальних при­ладів (радіаторів) повинна бути не менше 1 м.

12.1.7. Сульфовугілля слід зберігати в упаковці виробника в закритому складському приміщенні в штабелях. Розміри штабеля повинні бути до 2x2x2 м і прохід між штабелями повинен бути завширшки 1 м.

Зберігати сульфовугілля без упаковки заборонено, - внаслідок контакту з повітрям воно може спалахнути.

12.1.8. Розвантажувати вапно, магнезит, соду, фосфати та інші сухі реаген­ти, що можуть створювати пил, а також гасити вапно та розчиняти ці реагенти необхідно у бавовняному костюмі, прогумованому фартусі з нагрудником, за­хисних окулярах, брезентових, гумових рукавицях, гумовому взутті і протипи-ловому респіраторі.

12.1.9. Слід пам'ятати, що концентровані розчини кислот, лугів, аміаку, гі­дразину належать до шкідливих речовин.

12.1.10. Кислоти, луги, розчини аміаку, гідразину та інших шкідливих ре­човин слід зберігати в ізольованих від робочих приміщень складах-цистернах або в баках, на яких повинно бути чітко написано назву реагенту.

Концентровану сірчану кислоту, "чорну кислоту" (розчин низькомолеку­
лярних органічних кислот), розчини лугу та аміаку необхідно зберігати у стале­
вих герметичних резервуарах, соляну кислоту у герметичних сталевих прогу­
мованих резервуарах.

Товарний гідразингідрат, що містить 64 % гідразину, слід транспортувати і зберігати у тарі з нержавіючої сталі або алюмінію.

Розбавлені розчини гідразингідрату (до 30 %) дозволяється зберігати в єм­костях з вуглецевої сталі або в поліетиленових банках.

12.1.11. Ємкості для зберігання кислот і лугів повинні сполучатись з атмо­сферою за допомогою повітряних клапанів і мати покажчики рівня та переливні труби.

12.1.12. Цистерни для зберігання рідких реагентів, що періодично перебу­вають під тиском, необхідно зареєструвати у книзі обліку і огляду посудин, яка повинна бути у начальника цеху.

Щомісяця- слід проводити зовнішній огляд цистерн і арматури. Внутрішній огляд і гідравлічні випробування цистерн необхідно проводити відповідно до вимог правил Держнаглядохоронпраці. Результати оглядів і випробувань слід фіксувати в журналі (довільної форми).

12.1.13. У хімічному цеху повинна діяти стаціонарна схема зливання кож­ного реагенту з чіткою нумерацією арматури. Схема і інструкція із зливання і зберігання кожного реагенту повинні бути на робочому місці.

Трубопроводи концентрованих розчинів реагентів повинні бути пофарбо­вані у розпізнавальні кольори.

Зливати отруйні і агресивні рідини повинні тільки спеціально підготовлені працівники, за якими повинно бути закріплено виконання цієї роботи, підкері­вництвом старшого чергового зміни цеху (дільниці).

12.1.14. Зливати кислоти і луги з баків зберігання та залізничних цистерн слід через верхній розвантажувальний пристрій за допомогою сифона або ство­ренням в них тиску стисненим повітрям не більше 0,068 МПа (0,7 кгс/см2).

Розрідження в приймальній ємкості необхідно створювати вакуум-насосом або ежектором.

Зливати кислоту та луги з цистерни через нижній кран заборонено. Забо­ронено також для зливання кислоти та лугів використовувати шланги із матері­алів, не стійких до дії кислот та лугів.

12.1.15. Зливати гідразингідрат з бочок слід за допомогою сифона або ви­готовленого з нержавіючої сталі ежектора у приймальний бак, заповнений до половини водою.

Звільнені від гідразингідрату бочки необхідно промивати кілька разівво­дою - до нейтральної реакції промивальних вод за індикатором метиленовим червоним, відкачуючи воду в приймальний бак гідразину.

12.1.16. Установку для приготування розчинів гідразингідрату слідрозта­шовувати в ізольованому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вен­тиляцією, до якого підведено технічну воду та влаштовано приямок для зби­рання і нейтралізації дренажних вод. У приміщенні повинен бути запас хлорно­го вапна - для нейтралізації розлитого розчину гідразингідрату.

Ззовні приміщення гідразинної установки повинні бути вивішені напис "Гідразингідрат" і запобіжні знаки безпеки "Обережно! Отруйні речовини".

Зберігати у приміщенні гідразинної установки будь-які інші реагенти і ма­теріали заборонено.

12.1.17. Приміщення гідразинної установки слід замикати на замок, ключі від якого повинні зберігатись у старшого чергового зміни хімічного цеху; вида­вання та повернення ключів повинно контролюватись.

12.1.18. Під час роботи з гідразингідратом необхідно користуватись про­гумованим фартухом, гумовими рукавицями, захисними окулярами і мати при собі фільтрувальний протигаз, підготовлений до використання.

12.1.19. Переливати гідразингідрат необхідно лише за умови увімкненої вентиляції.

Поблизу місця роботи з гідразингідратом не повинно бути окисників, го­рючих речовин, а також азбесту, активованого вугілля, піску та інших пористих матеріалів.

До початку проведення ремонтних робіт на обладнанні гідразинної устано­вки це обладнання слід промити водою.

12.1.20. Установка для дозування робочого розчину гідразингідрату пови­нна мати огородження з бетонною відбортовкою і приямок для збирання та нейтралізації розлитого розчину.

На огородженні установки повинні вивішуватись написи "Гідразингідрат" і застережні знаки безпеки "Обережно! Отруйні речовини".

12.1.21.Арматура на трубопроводах та баках розчину гідразингідрату по­винна бути захищена від випадкового відкривання — її слід замкнути на замок або зняти з неї маховики.

12.1.22. Випадково розлитий концентрований або розбавлений гідразингі-драт слід змивати водою у дренажний приямок і нейтралізувати хлорним вап­ном.

12.1.23. Працівники, які обслуговують обладнання хімічних цехів, повинні знати властивості основних хімічних речовин, що застосовуються в цих цехах, заходи безпеки у разі роботи з ними і користуватись захисним спецодягом і за­собами індивідуального захисту.

12.1.24. На баках-вимірниках і трубопроводах концентрованих розчинів кислот, лугів, аміаку, гідразину мають бути чіткі написи і забарвлення згідно з підрозділом 4.3 цих Правил.

12.1.25. Перед початком проведення ремонту арматури, трубопроводів і насосів, що застосовуються для транспортування агресивних або отруйних ре­човин, трубопроводи і насоси слід випорожнити, промити (продути). Продукти промивання слід здренувати у спеціально призначене для цього місце.

Виводити з дії і ремонтувати трубопроводи та їхню арматуру слід з дотри­манням вимог підрозділу 4.11 цих Правил.

Фланцеві з'єднання трубопроводів спочатку повинні бути послаблені в ни­жній частині - для зливання рідини, що залишилась, у заздалегідь підставлене відро або в іншу ємкість.

Під час розкриття фланцевих з'єднань слід стояти збоку від них.

Послаблювати затяг болтів фланцевих з'єднань слід поворотом гайок на два-три оберти. Послаблювати і демонтувати всі болти дозволяється тільки піс­ля повного витікання рідини.

Перед транспортуванням демонтованої арматури її слід обережно поверну­ти фланцем вниз спочатку одним, а потім другим боком, - щоб витекла рідина, що залишилась у внутрішніх порожнинах.

12.1.26. Насоси-дозатори для перекачування отруйних і агресивних рідин повинні ремонтувати спеціально підготовлені працівники, за якими повинно бути закріплено виконання цієї роботи.

12.1.27. Роботу в резервуарах слід проводити за нарядом з дотриманням вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

Ремонт або огляд дренажних пристроїв фільтрів слід проводити після ви­вантаження гідравлічним способом фільтрувального матеріалу у спеціальні єм­кості.

Баки гідроперевантаження, механічні та іонітові фільтри перед розкриван­ням для огляду або ремонту необхідно заповнити водою з наступним проведен­ням дренування їх - за умови відкритих повітряних клапанів і вентиляції.

Під час розкриття люків слід стояти збоку від них, поступово послабляючи затяг болтів спочатку у нижній частині люка. Знімати кришку люка слід тільки за умови впевненості у відсутності води в баці або фільтрі.

Перед початком проведення роботи у фільтрі необхідно провести вентиля­цію і перевірити повітря в ньому на відсутність шкідливих речовин і достат­ність кисню у фільтрі (вміст кисню повинен становити 20 % від об'єму).

Розкривати люки і працювати у резервуарах слід під безпосереднім конт­ролем керівника робіт.

Ревізію і ремонт баків для зберігання шкідливих речовин слід проводити тільки після відмивання їх водою і перевірки аналізом якості відмивальної води.

Допускати працівників у ці ємкості дозволяється тільки після того, як вони будуть провентильовані і повітря в них буде перевірене на відсутність шкідли­вих і вибухонебезпечних речовин і достатність кисню (вміст кисню повинен становити 20 % від об'єму).

Під час розкриття люків цистерн і баків, в яких містилась кислота, необ­хідно застосовувати інструмент, що не дає іскріння.

Під час огляду або ремонту баків і цистерн користуватись відкритим вог­нем заборонено.

12.1.28. У разі необхідності проведення робіт на перекриттях баків та ін­ших ємкостях слід застосовувати настили або трапи з дощок.

 

12.2. Вимоги безпечної роботи в хімічних лабораторіях

12.2.1. Хімічні лабораторії повинні розміщуватись у просторих, світлих і опалюваних приміщеннях з припливно-витяжною вентиляцією, а також з водо­проводом, каналізацією та гарячим водопостачанням.

Хімічні лабораторії повинні бути обладнані витяжними шафами з приму­совою вентиляцією, що забезпечує у разі відчинених на 15 - 20 см стулок шафи швидкість всмоктування повітря в межах від 0,5 до 0,7 м/сек.

Під час роботи із шкідливими речовинами швидкість всмоктування повітря повинна бути від 1,0 до 1,2 м/сек.

Стулки дверцят витяжних шаф слід обладнати фіксаторами - для унемож-ливлення їхньому падіння у піднятому, а також у проміжних положеннях.

12.2.2. Електричне освітлення у витяжних шафах повинно бути вибухозахищеним. Вимикачі ламп, а також штепсельні розетки повинні установлюва­тись за витяжною шафою.

12.2.3. Робочі столи та витяжні шафи, що призначені для робіт з нагріваль­ними приладами, легкозаймистими і вибухонебезпечними речовинами, повинні бути повністю покриті вогнетривким, а у разі виконання робіт з кислотами і лу­гами - антикорозійним матеріалом і мати бортики з вогнетривкого матеріалу.

12.2.4. Газові та водяні крани на робочих столах і в шафах повинні бути розміщені біля їхніх передніх бортів (країв) і установлені так, щоб самочинне відкривання їх було неможливим.

12.2.5. Під час проведення робіт, що пов'язані з виділенням шкідливих ре­човин, а також під час обслуговування приладів і установок дверці витяжних шаф повинні бути відчинені, а прозір внизу для тяги - достатнім.

12.2.6. Місця відбирання проб повинні бути винесені у спеціальне закрите приміщення, що має вентиляцію, або безпосередньо в експрес-лабораторію.

12.2.7. Відбирати проби пари і води дозволяється тільки після перевірки стану пробовідбірного пристрою (зонду) і холодильника.

У разі виявлення в них несправностей, що впливають на достовірність проби, що відбирається, або можуть бути небезпечними для працівника, який відбирає пробу, відбирати пробу заборонено.

Про виявлені дефекти слід повідомити начальника зміни відповідного цеху і зробити запис в журналі дефектів цього цеху.

12.2.8. Температура проби, що відбирається, повинна бути не більше плюс
40°С. Якщо температура на пробовідбірній лінії більше 40°С, необхідно уста­
новити холодильники.  

12.2.9. Лінії відбирання проб пари і води необхідно обладнати двома по­слідовно розміщеними після пристрою для відбирання проби запірними венти­лями, - одним - зразу після пробовідбірного пристрою або зонда, другим - пе­ред холодильником, а також дросельним голчастим вентилем, установленим пі­сля холодильника безпосередньо біля місця відбирання проби.

12.2.10. Проби пари та води слід відбирати тільки за умови сталих режимів роботи обладнання з відома оперативних працівників, які обслуговують це об­ладнання.

Під час гідроударів у пробовідбірних лініях або за температури проби по­над плюс 45 °С відбирати проби заборонено.

12.2.11. Працівники хімічної лабораторії не мають права самостійно від­кривати люки, лази тощо з метою відбирання проб.

Відбирати проби у таких місцях, де потрібно проводити підготовчі роботи (відкривання лазів, люків тощо), а також у місцях, небезпечних для працівни­ків, які відбирають проби (в золовідвалах, мастилобаках, трансформаторах, мастилосистемах, водоскидних пристроях, водоймах, паливоподачі, складах палива тощо), повинні два працівники: один з цеху, до якого належить обладнання, другий - з хімічного цеху.

12.2.12. Відбирати проби твердого палива слід механізованим способом.

За відсутності механізованих пробовідбірників відбирати проби повинні працівники паливно-транспортного цеху з дотриманням вимог пункту 6.2.34 цих Правил.

12.2.13. Проби пилу і золи повинні відбиратись у місцях, спеціально обла­днаних для цієї мети.

Ці проби повинні відбирати працівники хімічної лабораторії у присутності працівника, який обслуговує котельні установки, з дотриманням таких умов: у місцях відбирання пилу і золи заглушки (пробки) слід відкривати повільно і пі­сля закінчення відбирання проб пробовідбірники необхідно закривати.

Проби золи дозволяється відбирати тільки через спеціальні золовідбірні циклончики. Перед відгвинчуванням стакана із золою пробовідбірний пристрій слід легенько обстукати.

12.2.14. Проби повітря для аналізу необхідно відбирати переносними газо­аналізаторами в присутності наглядача, призначеного начальником зміни від­повідного цеху.

Під час відбиранняпроб повітря із резервуарів, колодязів, колекторів, ка­налів слід дотримуватись вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

12.2.15. Проби слід відбирати у посуд без гострих країв і граней, і для транспортування їх використовувати спеціальні ящики. Носити в руках скляні колби з пробами не дозволяється.

12.2.16. Зберігати їжу та їсти в хімічних лабораторіях, а також палити на робочому місці заборонено.

12.2.17. Розчини шкідливих речовин слід переливати тільки під витяжною вентиляцією з використанням ручного насоса, сифона або спеціальної лійки, що має повітровідвідну трубку і запобіжний щиток.

12.2.18. Для приготування розчинів сірчаної кислоти необхідно використо­вувати посуд з термостійкого скла.

Кислоту слід доливати у воду тонкою цівкою, неперервно помішуючи, -оскільки розведення кислоти супроводжується виділенням тепла з подальшим розбризкуванням кислоти.

Лити воду в сірчану кислоту заборонено.

12.2.19. Використовувати сірчану кислоту в ексикаторах як водопоглина-льний засіб заборонено.

12.2.20. Тверді луги слід брати пінцетами або фарфоровими ложечками, а не руками.

Куски твердих лугів дозволяється розколювати тільки у спеціально відведеному для цього місці, загорнувши їх у папір. Цю роботу необхідно виконува­ти в захисних окулярах.

12.2.21. На всіх склянках з реактивами повинні бути написи з назвою реактиву.

Зберігати у робочих приміщеннях будь-які невідомі речовини заборонено. 12.2.22. Легколеткі та гігроскопічні речовини, що використовуються під час виконання робот в хімічних лабораторіях, повинні міститись у склянках з притертими пробками під витяжною вентиляцією.

12.2.23. Для набирання рідини у піпетку слід користуватись грушею.

12.2.24. Відпрацьовані кислоти, луги та інші шкідливі речовини слід зби­рати в керамічні банки, скляні бутлі або в інший спеціальний посуд і після ней-тралізаціїїх зливати у каналізацію або у спеціально відведене для цього місце.

12.2.25. Прибирати розлиті розчини шкідливих речовин дозволяється тіль­ки після попередньої нейтралізації. Якщо виділяються шкідливі гази або пара, роботу слід виконувати у протигазі.

12.2.26. Під час роботи з хромовою сумішшю слід уникати попадання її на шкіру, одяг та взуття. Працювати необхідно у гумових рукавицях, фартусі і за­хисних окулярах.

12.2.27. Усі отруйні речовини (ціанисті солі, металева ртуть та її солі, солі миш'яку, барію, ванадію, бруцин, сірковуглець, сірчаний ефір та ін.) та їхні роз­чини необхідно зберігати в окремій шафі, що замикається на ключ, з написом "Отрута!".

Посудини з отруйними речовинами повинні бути щільно закриті і мати чі­ткі яскраві етикетки з назвою речовин і написом "Отрута!".

12.2.28. У випадку використання в хімічній лабораторії отруйних речовин обов'язково повинна бути розроблена спеціальна інструкція щодо заходів без­пеки під час роботи з цими речовинами.

12.2.29. За зберіганням і використанням отруйних речовин на підприємстві необхідно призначити наказом відповідального працівника.

12.2.30. Отримання і видавання отруйних речовин слід записувати в спеці­альний журнал (довільної форми).

Працівник, який відповідає за використання отрут, повинен під час вида­вання їх провести інструктаж.

12.2.31. Розчини отруйних речовин, необхідних для повсякденної роботи, слід зберігати в окремій шафі з написом "Отрута!".

Залишати отруйні речовини на робочому столі заборонено.

12.2.32. У разі забруднення одягу отруйними речовинами його слід негай­но замінити.

Отруйні речовини, розлиті на підлогу або обладнання, слід зібрати, а за­бруднене місце - промити.

У разі випадкового розлиття легколетких отруйних речовин, працівників необхідно вивести з приміщення лабораторії, а приміщення провентилювати -до повного випаровування розлитої речовини і видалення її пари.

12.2.33. Роботи, пов'язані з нагріванням отруйних розчинів або з виділен­ням отруйних газів, необхідно обов'язково проводити у витяжних шафах на во­дяних банях; просувати голову у шафу під час проведення цих робіт забороне­но; заборонено також нагрівати отруйні розчини на відкритому вогні.

12.2.34. Під час вакуум-перегонок, що проводяться за допомогою лабора­торних водоструминних насосів, необхідно перед насосом на лінії відсмокту­вання продуктів перегонки установлювати уловлювачі з хімічними речовинами, що забезпечують поглинання шкідливих газів і пари, що відсмоктуються.

12.2.35. Під час роботи з металевою ртуттю та її сполуками слід дотриму­ватись вимог розділу 14 цих Правил.

12.2.36. У разі попадання отруйної речовини на зовнішню частину склянки краплі цієї речовини необхідно зняти фільтрувальним папером (оберігаючи ру­ки) і спалити його у витяжній шафі (під тягою).

12.2.37. Зважувати отруйні речовини необхідно у витяжній шафі (під тягою).

12.2.38. Під час роботи із скляним посудом (збирання приладів із скла, рі­зання скляних трубок, надівання гумових трубок на скляні вироби тощо) необ­хідно надягати бавовняні рукавиці.

Краї скляних трубок слід змочувати водою, гліцерином або вазеліновим мастилом; гострі краї скляних деталей слід обплавляти або обпилювати.

У випадку заїдання притертих скляних пробок слід легенько постукати по шийці склянки дерев'яним предметом; якщо пробка не відкривається, слід на­мочити чисту ганчірку в гарячій воді і швидко обгорнути нею шийку склянки.

Ці операції слід повторити кілька разів, і якщо й після цього вийняти проб­ку не вдається, шийку склянки слід обрізати або відмовитись від використання склянки.

Під час роботи із скляним посудом слід дотримуватись таких вимог:

- не допускати нагрівання рідин у закритих колбах або приладах, що не мають сполучення з атмосферою;

- під час нагрівання рідини у пробірці або колбочці слід тримати їх так, щоб отвір був спрямований у бік від себе та від працівників, які перебувають поруч;

- для перенесення посудин з гарячою рідиною слід надягати бавовняні ру­кавиці або користуватись рушником; посудину у цьому разі слід тримати обома руками: однією - за дно, другою - за шийку;

- великі хімічні стакани з рідиною слід піднімати тільки двома руками; у

цьому разі відігнуті краї стакана повинні спиратись на вказівні пальці;

- переносити бутлі з будь-якою рідиною дозволяється тільки у спеціально призначених для цього корзинах або латах;

- розфасовувати рідину слід за допомогою сифонів, а їдку рідину   у дов­гому прогумованому фартусі, гумових чоботях, рукавицях і в захисній масці.

 12.2.39. В лабораторії слід користуватись тільки тим скляним посудом, що не має надколів, тріщин, гострих країв.

12.2.40. Роботи, проведення яких може супроводжуватись бурхливим про­тіканням хімічного процесу, розбризкуванням гарячих або шкідливих речовин, а також роботи під вакуумом слід обов'язково виконувати у витяжних шафах на листах або піддонах, і під час проведення їх користуватись захисними щитками, гумовим фартухом та рукавицями.

12.2.41. Працювати з полум'яфотометром слід під тягою.

12.2.42. Посудини, призначені для роботи під вакуумом (колби Бунзена, табульовані ексикатори та ін.), необхідно попередньо випробувати під запобіж­ним сітчастим ковпаком за допомогою повітряного насоса.

12.2.43. Прилади та апарати, що використовуються для одержання газів, повинні бути зібрані таким чином, щоб у разі припинення роботи приладу або апарата газ, що в ньому утворюється, міг виходити через газопромивники.

Для виявлення витікання газу слід користуватись мильним розчином; для цього не дозволяється використовувати відкритий вогонь.

У разі виявлення в приміщенні запаху газу слід негайно закрити газові крани, припинити користування електровимикачами (тумблерами), посилити вентиляцію і, у разі необхідності, викликати аварійну службу.

12.2.44. Речовини, що легко розкладаються, та легколеткі рідини (перекис водню, перекис натрію і калію, ефіри, спирти, ацетон, сірковуглець, бензол та ін.) необхідно зберігати у темному холодному місці в невеликих кількостях.

12.2.45. Вробочих приміщеннях хімічної лабораторії дозволяється зберіга­ти не більше 1 кг горючих речовин кожної назви і не більше 4 кг від їхньої за­гальної кількості. Ці речовини слід тримати в герметично закритому посуді в спеціальній шафі або металевому ящику із застережним знаком безпеки "Обе­режно! Легкозаймисті речовини".

Для контролю за безпечним зберіганням і використанням вибухонебезпе­чних і горючих речовин необхідно призначати наказом відповідального пра­цівника.

12.2.46. Користуватись відкритим вогнем під час переливання або перека­чування горючих речовин, а також у разі екстрагування з використанням горю­чих речовин заборонено.

У разі необхідності для підігрівання горючих речовин слід використовува­ти водяні бані або електричні нагрівники закритого типу.

12.2.47. Роботи, пов'язані з використанням органічних розчинників, слід проводити у витяжній шафі.

12.2.48. Випадково розлиту горючу речовину необхідно засипати піском і прибрати дерев'яною лопаткою або пластмасовим совком. Використовувати для цієї мети сталеві лопатки (совки) заборонено.

12.2.49. Заборонено гасити водою палаючі речовини, що не розчиняються у воді (бензин, скипидар, ефір, мастила та ін.).

12.2.50. Ремонт і контроль ізоляції електрообладнання та електроприладів в хімічній лабораторії повинні виконувати працівники електричного цеху.

12.2.51. Металеві корпуси електрообладнання та приладів (сушильні шафи, муфельні печі, кондуктометри, рН-метри тощо), що живляться від мережі на­пругою 220 В, повинні бути заземлені.

Користуватись електроплитками з відкритою спіраллю заборонено.

12.2.52. Електронагрівальні прилади слід установлювати на відстані понад 300 мм від стін на столах, захищених сталевими листами і покритих теплоізо­ляційним матеріалом.

122.53. Штепсельні вилки світильників напругою 12 і 42 В не повинні під­ходити до розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В, а розетки напру­гою 12 і 42 В повинні відрізнятись від розеток мережі напругою 127 і 220 В. На всіх розетках повинні бути написи з вказівкою номінальної напруги.

Вмикати в одну розетку кілька електронагрівальних приладів заборонено.

12.2.54. У разі виявлення дефектів в ізоляції проводів, несправності їхніх пускачів, рубильників, штепселів, розеток, штепсельних вилок та іншої армату­ри, а також у разі порушення заземлення та огороджень роботу необхідно не­гайно припинити - до усунення несправності.

Переносити (пересувати) увімкнені прилади і ремонтувати обладнання, що перебуває під напругою, заборонено.

У випадку займання проводів або електроприладів їх необхідно знестру-мити і загасити вогонь за допомогою первинних засобів пожежогасіння.

12.2.55. Вмикати нові прилади та електрообладнання, а також збільшувати кількість світильників і електронагрівальних приладів слід тільки з дозволу ке­рівництва елек-троцеху.

12.2.56. Не дозволяється залишати без нагляду увімкнені електроприлади.

12.2.57. У випадку припинення подавання електроенергії всі електропри­лади слід негайно вимкнути.

12.2.58. Зберігати і установлювати безпосередньо у робочих приміщеннях лабораторій балони з отруйними та горючими газами, а також з газами, що під­тримують горіння, заборонено.

12.2.59. Газові балони, газові редуктори і рукави, газорозбірних постів не­обхідно експлуатувати відповідно до вимог Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями.

12.2.60. Під час роботи з балонами слід уникати ударів по них і не забруд­нювати їх мастилом або жиром.

12.2.61. Відкривати вентилі редукторів слід повільно та плавно, стоячи збоку від редуктора. Безпосередньо перед вентилем у момент його відкривання не повинні перебувати працівники і не повинно бути незакріплених предметів.

 

13. Вимоги безпечного обслуговування теплових мереж

 

13.1. Теплові пункти слід розміщувати в окремих ізольованих приміщен­нях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Якщо довжина приміщен­ня теплового пункту перевищує 12м,приміщення повинно мати не менше двох виходів.

Габарити теплових пунктів повинні забезпечувати можливість нормально­го обслуговування обладнання (теплообмінних апаратів, перекачувальних при­строїв, арматури, трубопроводів тощо).

13.2. У підземних теплових камерах площею від 2,5 до 6 м2 повинно бути не менше двох люків, розміщених по діагоналі, а якщо площа камер становить 6 м2 і більше - чотири люки.

Спускатись у камери слід по стаціонарних металевих сходах і скобах-східцях, розміщених безпосередньо під люками.

13.3. Для переміщування обладнання та арматури в теплових пунктах по­винні бути інвентарні підіймально-транспортні пристрої.

Якщо неможливо використати інвентарні пристрої, необхідно передбачати такі стаціонарні підіймально-транспортні пристрої:

- якщо маса вантажу, що переміщується, становить від 0,1 до 1,0 т - моно­рейки з ручними талями та кішками або підвісні ручні однобалочкові крани;

- те саме, від 1,0 до 2,0 т - підвісні ручні однобалочкові крани;

- те саме, понад 2,0 т - підвісні електричні однобалочкові крани. Дозволяється використовувати пересувні підіймально-транспортні засоби.

13.4. Під час обслуговування підземних теплопроводів, камер та каналів слід дотримуватись вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

13.5. Розпорядженням по району теплових мереж за майстрами та слюса­рями слід закріплювати відповідні ділянки теплової мережі з точним визначен­ням меж обслуговування.

Оперативне обслуговування теплової мережі району протягом зміни пови­нен здійснювати черговий диспетчер району, а у центральній диспетчерській службі мережі - черговий диспетчер служби.

13.6. Обходи (об'їзди) теплотраси без спускання працівників у підземні споруди повинна здійснювати група не менше ніж з двох працівників.

Під час спускання в камеру або проведення в ній робіт необхідно дотримуватись вимог підрозділу 4.10 цих Правил; бригада повинна бути не менше ніж з трьох працівників.

Під час обходу (об'їзду) теплотраси працівники крім слюсарних інструмен­тів повинні мати: ключ - для відкривання люка камери; гачок - для відкривання камер; огородження - для установлення їх біля відкритих камер і на проїзній частині вулиці; засоби освітлювання (акумуляторні ліхтарі, ручні світильники напругою до 12 В у вибухозахищеному виконанні); газоаналізатор.

Бригада працівників протягом зміни повинна регулярно підтримувати зв'я­зок з черговим диспетчером району і повідомляти йому про виконану роботу, а у разі виявлення небезпечних для працівників та цілісності обладнання дефек­тів, працівники повинні вживати заходів щодо негайного виведення обладнання з роботи.

13.7. Роботи, пов'язані з пуском водяних і парових теплових мереж, а та­кож з випробуванням мережі або окремих її елементів та конструкцій, слід про­водити за програмою, затвердженою головним інженером теплових мереж (електростанції).

Під час пуску щойно побудованих магістральних мереж, що відходять без­посередньо від колекторів ТЕЦ, у разі використання для промивання трубопро­водів сітьових і підживлювальних насосів ТЕЦ і під час проведення випробу­вань мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру програми робіт необхідно узгоджувати з головним інженером електростанції, а за необхідності - із споживачами.

У програмах виконання робіт слід передбачати необхідні заходи щодо без­пеки працівників.

13.8. Гідропневматичне промивання трубопроводів і випробування мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру слід проводити за нарядом під безпосереднім керівництвом начальника району (цеху) або його заступника.

Допускається виконувати промивання під керівництвом іншого керівника або спеціаліста району (цеху), призначеного розпорядженням начальника райо­ну (цеху).

13.9. У разі пуску теплових мереж теплопроводи слід заповнювати водою під тиском, що перевищує статичний тиск теплової мережі, яка заповнюється, не більше ніж на 0,2 МПа (2 кгс/см 2), - за умови від'єднання систем споживачів.

Незалежно від джерел водопостачання трубопроводи теплових мереж слід заповнювати водою з температурою до плюс 70 °С.

13.10. Працівники, які здійснюють нагляд за повітряними клапанами у те­пловій камері під час заповнення мережі, повинні перебувати збоку від фланце­вих з'єднань. Арматура повинна мати відводи, що спрямовані в бік приямка. Відстань від кінця відводу до верху приямка повинна бути не більше 50 мм.

Відкривати і закривати повітряні клапани слід маховиками вручну,  без застосування замість важелів ключів та інших пристосувань.

Відкривати повітряні клапани під час повторних продувок після заповнен­ня теплової мережі слід особливо обережно, не допускаючи скидання значної кількості води.

13.11. Під час гідропневматичного промивання теплових мереж і прове­дення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск системи споживачів і теплові пункти необхідно від'єднати.

Не дозволяється одночасно проводити гідропневматичне промивання теп­лових мереж і систем споживачів.

13.12. Проводити ремонтні та інші роботи на ділянках теплової мережі під час гідропневматичного промивання їх заборонено.

Заборонено перебування працівників, які безпосередньо не беруть участі у промиванні, поблизу трубопроводів, що підлягають промиванню.

13.13. Місця скидання водоповітряної суміші із трубопроводів, що підля­гають промиванню, слід обгородити і не допускати наближення до них сторон­ніх осіб.

Трубопроводи, з яких скидають водоповітряні суміші, по всій довжині ма­ють бути надійно закріплені.

13.14. У разі використання шлангів для підведення стисненого повітря від компресора до" трубопроводів, що підлягають промиванню, їх слід з'єднувати із штуцерами спеціальними хомутами; на штуцерах повинна бути насічка,  щоб уникнути сповзання з них шланга. На кожному з'єднанні повинно бути не мен­ше двох хомутів. Слід наглядати за щільністю і міцністю з'єднань шлангів із штуцерами протягом всього періоду промивання.

Використовувати шланги, що не розраховані на необхідний тиск, забо­ронено.

Зворотний клапан на повітропроводі необхідно добре притерти та переві­рити на щільність гідропресом.

13.15. Не допускається перебування працівників у камерах і прохідних ка­налах ділянки теплової мережі, що підлягають промиванню, у момент подаван­ня повітря у трубопроводи, що промиваються.

13.16. Перед початком проведення випробувань теплової мережі на розра­хунковий тиск необхідно ретельно видалити повітря з трубопроводів, що підля­гають випробуванню.

13.17. Під час проведення випробування теплової мережі на розрахункову температуру від неї необхідно від'єднати системи опалення дитячих і лікуваль­них установ, системи опалення з безпосереднім приєднанням, відкриті системи гарячого водопостачання, калориферні установки, а також неавтоматизовані за­криті системи гарячого водопостачання.

Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплові пункти і місцеві системи споживачів необхідно від'єднати від мережі, що підлягає випробуванню.

У випадку порушення щільності відключальної арматури на тепловому пункті, споживачів слід від'єднати від теплової мережі засувками, що містяться у камерах приєднання їх до цієї мережі, або заглушками, установленими на те­плових пунктах.

 13.18. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія відповідальний працівник абонента повинен організувати постійне чергування абонентських працівників на теплових пунктах і в систе­мах споживачів.

Крім того, під час проведення випробувань теплової мережі на розрахун­кову температуру слід організувати постійний нагляд за всією трасою теплової мережі, для чого вздовж траси, за вказівкою керівника випробувань і з ураху­ванням місцевих умов, слід розставити наглядачів зі складу працівників, які експлуатують теплові мережі, і абонентів, а також відповідних служб промис­лових підприємств.

Особливу увагу слід приділяти ділянкам теплової мережі у місцях руху пішоходів і транспорту, ділянкам безканального прокладання, а також ділян­кам, на яких раніше траплялися випадки корозійного руйнування труб.

13.19. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія заборонено:

- виконувати роботи на ділянках, що підлягають випробуванню;

- перебувати працівникам у камерах, каналах, тунелях і спускатись в них;

- стояти проти фланцевих з'єднань трубопроводів та арматури;

- усувати виявлені несправності.

Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплоносія заборонено різко підвищувати тиск, а також заборонено його під­вищення понад граничне значення, передбачене програмою випробувань.

Температура води у трубопроводах під час проведення випробувань на розрахунковий тиск не повинна перевищувати плюс 45 °С.

Під час проведення випробувань на розрахункову температуру обходити камери і тунелі слід по верху траси.

Контролювати стан нерухомих опор, компенсаторів, арматури, фланців та ін. слід через люки, не спускаючись у камери.

13.20. Заборонено проводити випробування одночасно на розрахунковий тиск і на розрахункову температуру.

13.21. Для проведення роботи у трубопроводі слід створити безпечні умо­ви праці; у цьому разі необхідно забезпечити відсутність газу у самому трубо­проводі та в камерах теплової мережі.

13.22. Залазити в трубопровід для огляду і очищення його від сторонніх предметів дозволяється тільки на прямолінійних ділянках завдовжки не більше 150 м, - якщо діаметр трубопроводу не менше 0,8 м. У цьому разі необхідно за­безпечити з обох кінців ділянки трубопроводу вільний вихід.

Відгалуження, що має ділянка, перемички та з'єднання з іншими трубопро­водами, повинні бути надійно від'єднані.

Для огляду і очищення трубопроводу слід призначати не менше трьох пра­цівників, двоє з яких повинні перебувати біля обох виходів з трубопроводу та наглядати за тими, хто працює.

Працювати у трубопроводі слід у брезентовому костюмі та рукавицях, у чоботях, наколінниках, окулярах та касці. Кінець рятувальної вірьовки запобі­жного пояса повинен бути в руках наглядача з боку входу в трубопровід. На­глядач з боку виходу з трубопроводу повинен мати ліхтар для освітлення виходу.

13.23. Приміщення теплових пунктів, в яких немає постійних оперативно-виробничих працівників, необхідно замикати на замок; а ключі зберігати у точ­но встановлених місцях і видавати працівникам, які зазначені в списку, затвер­дженому начальником району теплової мережі (цеху електростанції).

13.24. Між тепловою мережею (електростанцією) і абонентом повинна бу­ти визначена межа обслуговування обладнання, з якою працівники повинні бу­ти ознайомлені під розпис.

13.25. Під час проведення поточних ремонтних робіт на тепловому пункті за температури теплоносія менше плюс 75 °С обладнання слід перекрити голо­вними засувками, установленими на тепловому пункті.

За температури теплоносія теплової мережі більше плюс 75 °С ремонт і заміну обладнання на тепловому пункті слід проводити тільки після виведення з дії системи головними засувками на тепловому пункті та засувками на відга­луженні до абонента (у найближчій камері).

Засувки на відгалуженні до абонента (у найближчій камері) та систему опалення повинні виводити з дії працівники, у віданні яких перебуває це обла­днання.

Не дозволяється проводити ремонт арматури без нумерації, а також за на­рядами, в яких не зазначені номери вимикальних, спускових, а також тих засу­вок і вентилів, що підлягають виведенню у ремонт.

Не дозволяється проводити роботи на арматурі трубопроводів, що не ма­ють дренажів і повітряних клапанів, а також у разі крапання з дренажів води, нагрітої до температури більше плюс 45 °С.

13.26. Для заміни корпуса елеватора слід зняти болти з двох найближчих фланців вставки перед елеватором.

Не дозволяється виймати конус елеватора відтягуванням ділянок труби пе­ред елеватором.

13.27. У разі введення в дію теплового пункту та системи, що живляться парою, слід попередньо відкрити дренажі та прогріти трубопроводи і обладнання зі швидкістю, що не допускає виникнення гідравлічних ударів.

13.28. Роботи з шурфування підземних прокладок слід проводити відпові­дно до вимог підрозділу 4.15 цих Правил.

13.29. У випадку розривання трубопроводу і розтікання гарячої води не­безпечну зону необхідно обгородити, виставити наглядачів, на огородженні установити застережні знаки безпеки, а вночі - сигнальне освітлення.

13.30. Під час проведення демонтажу окремих ділянок трубопроводів не­обхідно стежити, щоб решта трубопроводів перебувала у сталому положенні. Консольні кінці трубопроводів, що висять, повинні спиратись на тимчасові стояки.

Не дозволяється під час укладання великогабаритних вузлів трубопроводів залишати без закріплення відгалуження, що нависають.

14.31. Перед початком проведення монтажу трубопроводів необхідно пе­ревірити стійкість укосів і міцність кріплення траншей, в які будуть укладені трубопроводи, міцність кріплень стінок, а також необхідну за умовами безпе­ки крутість схилів та траншей, вздовж яких очікується переміщування машин.

13.32. Перебувати працівникам у траншеї, камері, каналі (тунелі) під час опускання в них труб або інших елементів обладнання та арматури, а також стояти під обладнанням і вузлами трубопроводів, що установлюються, до оста­точного закріплення їх заборонено.

13.33. У тунелях повинна бути припливно-витяжна вентиляція.

Під час проведення робіт у тунелях за температури повітря понад плюс 45 °С працівники повинні бути одягнені у теплу (ватяну) одежу.

Не дозволяється перебувати у тунелях за температури повітря понад плюс 50 °С.

13.34. Після закінчення будівельно-монтажних робіт перед прийманням трубопроводів необхідно провести випробування їх на міцність і герметичність.

Крім того, конденсатопроводи і трубопроводи водяних теплових мереж необхідно промити, паропроводи продути парою, а трубопроводи водяних теп­лових мереж у. разі відкритої системи теплопостачання та мережі гарячого во­допостачання - промити та продезинфікувати.

13.35. Перед початком проведення випробувань керівник робіт повинен:

- перевірити виконання усіх підготовчих заходів;

- організувати перевірку стану засобів вимірювань, необхідних для прове­дення випробувань;

- проінструктувати всіх членів бригади про їхні обов'язки під час прове­дення кожного окремого етапу випробувань і про заходи безпеки;

- перевірити від'єднання передбачених програмою відгалужень і теплових пунктів.

13.36. Від'єднувати теплопроводи для ремонту слід відповідно до вимог виробничих інструкцій. За наявності складних схем теплопроводів слід викори­стовувати бланки перемикань.

13.37. Знижувати тиск і дренувати воду із трубопроводів слід через спус­кову арматуру - дренажі і повітряні клапани.

Знижувати тиск у трубах і дренувати їх послабленням частини болтів фла­нцевих з'єднань дозволяється лише в окремих випадках, - коли неможливо ви­порожнити трубопровід через спускову арматуру. Температура води, що дренується, у цьому випадку повинна бути менше плюс 45 °С.

Послаблювати болтові з'єднання необхідно з боку, протилежного перебу­ванню працівника, який виконує ці роботи.

13.38. Не дозволяється під час проведення ремонту теплових мереж використовувати демонтовані збірні залізобетонні і бетонні елементи тримальних конструкцій з наявними слідами пошкоджень.

13.39. У разі виконання робіт, пов'язаних з прокладанням, ремонтом і переобладнанням підземних споруд теплових мереж в місцях можливого перебування людей, керівники теплових мереж повинні узгоджувати порядок прове­дення таких робіт з відповідальними службами місцевих органів виконавчої влади.

 

14. Вимоги безпечного обслуговування пристроїв теплової автомати­ки, тепломеханічних вимірювань та захистів

 

14.1. Вмикати і вимикати первинні (запірні) вентилі датчиків автоматики, контрольно-вимірювальних приладів (далі - КВП) і захистів повинні працівни­ки, які обслуговують ТМО. Обслуговувати інші вентилі, установлені перед дат­чиками автоматики, КВП і захистів, а також оглядати пристрої цеху ТАВ на ТМО та здійснювати внутрішній огляд теплових щитів, панелей тощо повинні працівники цеху ТАВ з відома працівників, які обслуговують ТМО.

14.2. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегулято-рів, установлених на посудинах, трубопроводах і арматурі, слід проводити з до­триманням вимог пунктів 4.11.5 - 4.11.8, 4.11.12, 4.11.13, 4.11.17, 4.11.21 цих Правил.

14.3. Комплексне випробування технологічних захистів після капітального ремонту або монтажу, налагоджування схем автоматики із зніманням характе­ристик основного і допоміжного обладнання і випробування комплектів авто­матики слід проводити за спеціальними програмами із зазначенням в них захо­дів, що створюють безпечні умови праці під час проведення цих робіт.

14.4. Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) слід перекриван­ням первинних (відбиральних) вентилів, установлених на імпульсних лініях,-без використання важеля. Якщо імпульсні лінії датчика під'єднані до різних відбиральних пристроїв, необхідно перекрити первинні (відбиральні) вентилі на всіх цих пристроях.

Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) з тиском понад 6 МПа (60 кгс/см2) слід перекриванням двох послідовно установлених запірних венти­лів, один з яких (відбиральний) розташований безпосередньо біля трубопроводу (посудини), а другий - на імпульсній лінії перед датчиком.

14.5. Від'єднувати імпульсні лінії, що виводяться в ремонт, від діючого об­ладнання слід двома послідовно установленими вентилями. Між ними повинен бути дренажний пристрій, сполучений безпосередньо з атмосферою.

У разі неможливості здійснити від'єднання імпульсної лінії з тиском понад 6 МПа (60 кгс/см2) двома вентилями трубопровід (посудину) слід вивести з дії.

Допускається від'єднувати одним вентилем імпульсні лінії з тиском до 6,0 МПа (60 кгс/см2). У цьому разі пара не повинна виходити в атмосферу через відкритий дренаж на ділянці, що від'єднується.

14.6. Якщо трубопровід або посудина, до яких приєднані імпульсні лінії, залишаються під тиском, то запірні вентилі імпульсних лінійповинні бути пе­рекриті і на них слід вивісити заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працю­ють люди".

14.7. Відсутність тиску у від'єднаній імпульсній лінії слід перевіряти спо­лученням її з атмосферою.

Якщо на імпульсній лінії немає продувальних пристроїв, відсутність тиску слід перевіряти від'єднанням цієї лінії від датчика: накидну гайку, що приєднує лінію до датчика, слід обережно відгвинчувати гайковим ключем доти, доки з-під гайки не з'явиться вода, не знизиться тиск у лінії і не зменшиться виті­кання. Через 3.0 - 40 с треба відгвинтити гайку ще на півоберта-оберт і зняти тиск. У міру зниження тиску гайку слід відгвинтити далі з таким розрахун­ком, щоб до моменту повної відсутності тиску вона була загвинчена на шту­цер в 3 — 4 оберти.

Якщо в міру відгвинчування гайки із штуцера тиск в лінії не знижується, слід загвинтити гайку і вжити заходів щодо більш повного від'єднання імпульс­ної лінії. Ці операції необхідно проводити в рукавицях.

Від'єднувати імпульсні лінії води за температури більше плюс 45 °С і з ти­ском понад 1,2 МПа (12 кгс/см2) заборонено. За температури води менше плюс 45 °С тиск не повинен перевищувати 6,0 МПа (60 кгс/см2).

14.8. Врізування імпульсних ліній на трубопроводах і посудинах, розби­рання фланців вимірювальних діафрагм, арматури, врізування гільз термопар, установлення чутливих елементів манометричних термометрів повинні прово­дити працівники основних цехів, за якими закріплено обладнання, у присутнос­ті представника цеху ТАВ. Зазначені роботи слід проводити тільки після того, як у трубопроводах і посудинах знято тиск, а також у разі відкритих дренажів.

14.9. Замінювати, налагоджувати термопари і термометри опору, розміще­ні у важкодоступних місцях і в місцях, де температура перевищує зазначену в пункті 4.4.18 цих Правил, повинні не менше ніж два працівники з дотриманням вимог пункту 4.10.13 цих Правил.

Проводити роботи у місцях за температури повітря більше плюс 60 °С за­боронено.

14.10. За відсутності спеціальних продувальних пристроїв або у разі заби­тих продувальних ліній продування імпульсних ліній води за температури бі­льше плюс 45 °С дозволяється проводити за умови, що тиск не перевищує 1,2МПа(12кгс/см2).

Продування імпульсних ліній води за температури до плюс 45 °С допуска­ється проводити за умови, що тиск не перевищує 6,0 МПа (60 кгс/см2).

Продування слід виконувати за нарядом у такій технологічній послідовності:

- від'єднати датчик, - для чого спочатку слід прикрити плюсовий і мінусо­вий вентилі, а потім повністю відкрити зрівняльний вентиль; після цього повні­стю закрити плюсовий і мінусовий вентилі;

- один працівник повинен залишатись на місці продування, другий пови­нен перекривати запірні вентилі у місці приєднання лінії до трубопроводу або апарата, і подати першому працівникові знак про те, що лінія від'єднана;

- перший працівник повинен відгвинтити гайки, що з'єднують лініюз дат­чиком, стравити через них тиск, а потім відгвинтити їх повністю. Переконав­шись у тому, що тиск стравлено, лінію відводять від датчика і закріплюють;

- другий працівник повинен поступово повністю відкрити запірний вен­тиль на початку лінії продування. Продування повним струменем слід проводи­ти протягом 1,2 — 2 хв, після чого за сигналом першого працівника перекрити запірний вентиль. Після закінчення продування однієї із з'єднувальних ліній слід починати продування другої лінії;

- після припинення виходу пари з ліній перший працівник повинен приєд­нати їх до датчика. Накидні гайки у цьому разі повністю не затягують. Запірний вентиль на початку лінії відкривають на півоберта;

- після появи води через накидну гайку і видалення повітря з лінії накидні гайки слід щільно затягнути;

- через 5 - 10 хв після приєднання датчика і заповнення імпульсних ліній конденсатом запірні вентилі необхідно повністю відкрити;

- продування плюсової і мінусової з'єднувальних ліній слід вести окремо.

На час від'єднування датчика від імпульсної лінії на всіх запірних вентилях лінії необхідно вивішувати заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".

Якщо продувальні лінії об'єднані на стенді датчиків у дренажний колектор, а зливання з нього через відкриту лійку здійснюють у зливний колектор, то під

час продування імпульсних ліній необхідно дотримуватись застережних заходів.

Слід враховувати, що у разі забивання колектора зливу іржею, накипом з відкритої лійки може утворюватись відбитий струмінь гарячої води і пари, який може травмувати працівників.

Режим продування імпульсних ліній повинен бути поступовим, і вони по­винні продуватись тільки до того стану, коли зливання води відбувається без утворення зворотного потоку із зливальної лійки.

Під час проведення вищезазначених робіт слід користуватись захисними щитками і рукавицями.

14.11. У випадку виникнення аварійних ситуацій продування імпульсних ліній слід припинити, а арматуру — перекрити.

14.12. Під час проведення робіт на мастильних імпульсних лініях з них не­обхідно повністю злити мастило.

Зливання мастила повинно здійснюватись від'єднуванням лінії біля пер­винного вентиля і приладу через нижню точку.

Якщо імпульсна лінія біля первинного вентиля приварена і злити з неї мас­тило неможливо, то з боку манометра в лінію слід ввести хлорвінілову трубку, через яку мастило слід відсмоктувати грушею. Довжину трубки слід вибирати з розрахунку звільнення від мастила ділянки імпульсної трубки до 1,5 м від місця зварювання.

Мастило з трубок слід зливати у посудину, - щоб уникнути попадання йо­го на підлогу.

14.13. Замінювати манометри, датчики слід тільки після перекривання пер­винних (відбиральних) вентилів.

Накидні гайки манометрів, датчиків слід відгвинчувати поступово, - як це зазначено у підрозділі 14.7 цих Правил.

14.14. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегулято-рів всередині топок котлів, газоходів, повітроводів, барабанів котлів слід про­водити з дотриманням вимог підрозділу 4.10 і пунктів 7.5.1 -7.5.34 цих Правил.

14.15. Роботи, що потребують розкриття люків бункерів для доступу до да­тчиків, слід проводити з дотриманням заходів безпеки, зазначених у пунктах 7.2.1 - 7.2.17 цих Правил.

14.16. Ремонтувати, усувати дефекти, змащувати пристрої, установлені на конвеєрах паливоподачі, слід тільки після зупинення конвеєра і зняття напруги з його електродвигуна. На вимикальному пристрої слід вивісити заборонний знак безпеки "Не вмикати! Працюють люди".

Налагоджування, регулювання датчиків, що контролюють наявність вугіл­ля на стрічці, сигналізаторів перекосу стрічки, регулювання гальм тощо дозво­ляється виконувати під час роботи конвеєра з дотриманням заходів безпеки, за­значених у пунктах 6.4.1 - 6.4.20 цих Правил.

Працівники, які налагоджують, регулюють датчики, сингалізатори тощо, повинні знати місце розташування пристроїв аварійної зупинки конвеєрів і вмі­ти ними користуватись.

14.17. Під час обслуговування пристроїв ТАВ на обладнанні мазутного го­сподарства слід дотримуватись вимог пунктів 4.1.35, 4.2.23, 4.10.21, 6.5.15, 6.5.22 - 6.5.24, 6.6.1 - 6.6.3 і підрозділу 4.10 цих Правил.

14.18. Під час обслуговування пристроїв контролю і автоматики у газовому господарстві слід дотримуватись вимог пунктів 4.1.31, 4.1.32, 4.10.1, 4.10.7, 4.10.21, 7.3.1 - 7.3.5 і підрозділу 4.10 цих Правил.

14.19. Контрольно-вимірювальні прилади слід приєднувати до газопрово-

дів тиском більше 0,1 МПа (1 кгс/см2) металевими трубками, а у разі тиску газу,

меншого, ніж 0,1 МПа (1 кгс/см2), — гумовими трубками завдовжки до 1 м, за­кріпленими хомутами. На відводах до приладів слід передбачати вимикальні пристрої.

Після знімання датчиків КВП, автоматики, захистів на від'єднані від дат­чика імпульсні лінії слід установлювати заглушки.

14.20. На манометрах, установлених на газопроводах, червоною рискою слід зробити позначку робочого тиску.

14.21. Під час проведення робіт в пристроях автоматики, теплотехнічних вимірювань і захистів, розміщених на обладнанні хімічного цеху, слід дотриму­ватись вимог підрозділів 4.10, 4.11 і розділу 11 цих Правил.

15.22. Імпульсні лінії, арматура і датчики, що підлягають ремонту і приєд­нані до кислото- та лугопроводів або до резервуарів з кислотами та лугами, не­обхідно звільнити від кислоти або лугу та від'єднати від працюючих трубопро­водів і резервуарів заглушками. Після цього імпульсні лінії, арматуру, датчики, що підлягають ремонту, слід ретельно промити водою - до нейтральної реакції промивальних вод.

Перед початком проведення робіт працівники цеху ТАВ у присутності оперативних працівників зміни хімічного цеху повинні переконатись у тому, що імпульсні лінії, які підлягають ремонту, відглушені від діючого обладнання, а також усунена можливість попадання в них кислоти або лугу і повністю вида­лені реагенти.

14.23. Роботи на імпульсних лініях та апаратурі цеху ТАВ, установлених в хімічному цеху, під час проведення яких можуть трапитись випадкові викиди агресивного середовища (кислоти, лугу, коагулянту), слід виконувати у гумо­вих рукавицях, прогумованому фартусі і захисному щитку.

14.24. Працівники цеху ТАВ, які виконують роботу у приміщеннях хіміч­ного цеху, повинні знати основні властивості реагентів, що використовуються, і правила поводження з ними згідно з додатком 4 до цих Правил.

 

15. Вимоги безпечної роботи з ртутними приладами

 

15.1. Під час роботи з ртуттю, її сполуками і приладами із ртутним запов­ненням слід дотримуватись вимог "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутним заполнением", затверджених МОЗ СРСР 04.04.88.

15.2. Основні роботи з ртутними приладами (зливання і заповнення ртут­тю, розбирання, збирання, ремонт і очищення ртутних приладів, очищення і фі­льтрація ртуті тощо) слід проводити у спеціально відведених для цього ртутних кімнатах, ізольованих від інших приміщень.

15.3. Обладнання ртутних кімнат, захист їхніх будівельних конструкцій і робочих меблів від пари ртуті, вентиляція, опалення, освітлення, водопостачан­ня та каналізація, обладнання, утримання побутових приміщень повинні задо­вольняти вимогам "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением".

15.4. Ртутні кімнати повинні мати таке обладнання:

- стенд для розбирання і складання приладів;

- жолоб із чорного металу під стендом, установлений з нахилом; до жолоба повинна бути приварена зливна трубка, під якою розміщують посудину з водою;

- стіл із гладенькою мармуровою або виготовленою з чорного металу по­хилою плитою з жолобами по краях і зливною трубою, під якою установлюють посудину з водою.

15.5. Все обладнання і меблі ртутних кімнат (стенди, робочі столи, шафи та ін.) повинні бути на ніжках заввишки не менше 200 мм; у таких кімнатах вико­ристовувати м'які меблі, гардини, штори і завіси заборонено.

Робочі меблі повинні мати яскраве маркування, - щоб унеможливити ви­користання їх в інших місцях.

Металеві частини апаратів і приладів (каркаси, підставки, стояки тощо) повинні бути гладенькими і пофарбованими нітроемалями і лаками.

Під робочою поверхнею столів і витяжних шаф для роботи з ртуттю не по­винно бути шухляд, шаф.

15.6. Приміщення, в яких проводять роботу із ртуттю (ртутні кімнати), необхідно щотижня перевіряти на вміст пари ртуті у повітрі робочої зони, а результати аналізу записувати в журнал реєстрації аналізів (довільної форми).

Виробничі приміщення, в яких установлені прилади і апарати з ртуттю, слід перевіряти шляхом аналізу повітря не рідше двох разів на рік.

15.7. У ртутних кімнатах, крім періодичних перевірок шляхом аналізу по­вітря, слід проводити повсякденний контроль повітряного середовища за допо­могою реактивних папірців, які за наявності у повітрі пари ртуті набувають рожевого відтінку.

Реактивні папірці слід підвішувати біля робочих місць на рівні дихання працівника - на висоті приблизно 1,5 - 1,7 м від підлоги на термін не більше однієї доби.

15.8. Підрозділи підприємства, працівники якого проводять роботу з ртут­тю, повинні мати місцеві інструкції щодо заходів безпеки під час роботи з ртут­тю, складені з урахуванням вимог цих Правил, "Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением", а також спе­цифіки умов праці на даному підприємстві.

15.9. У приміщеннях ртутних кімнат ртуть повинна зберігатись у витяжній шафі у товстостінному скляному посуді або такому, що не б'ється, з притерти­ми пробками (на вакуумній замазці), установленому в амортизаційний футляр на металевих піддонах.

Невеликі кількості ртуті (від 20 до 30 мл) дозволяється зберігати в шафі у запаяних скляних ампулах, укладених у пластмасові або металеві футляри.

Щодня, не менше ніж за 15 хв до початку проведення робіт, в цих примі­щеннях слід вмикати припливно-витяжну вентиляцію.

15.10. Заповнення ртуттю приладів та апаратів та її зливання дозволяється проводити тільки у ртутній кімнаті - над піддоном з чорного металу під витяж­ним зонтом і за умови увімкненої витяжної вентиляції.

Розбирати ртутні прилади і апарати слід у ртутних кімнатах на піддоні або спеціально обладнаному столі.

Категорично заборонено розбирати ртутні прилади і апарати у виробничих приміщеннях.

У разі пошкодження приладів або апаратів, в інших аварійних випадках та надзвичайних ситуаціях допускається зливати ртуть безпосередньо у виробни­чих приміщеннях.

15.11. Зливати ртуть із приладів і апаратів як у ртутних кімнатах, так і у виробничих приміщеннях допускається тільки в посудини, заповнені водою.

Всі посудини з водою, призначені для тимчасового приймання ртуті, Ідо розлилася або зливається, перед закінченням зміни необхідно звільнити від ртуті і знову залити водою.

Для недопущення розливання ртуті на підлогу посудини з нею необхідно установлювати на піддони з чорного металу або емальовані.

Зважувати, очищати і фільтрувати ртуть дозволяється тільки у ртутних кімнатах у витяжній шафі за умови увімкненої витяжної вентиляції, яку дозволя­ється вимкнути лише через 30 хв після закінчення роботи з ртуттю.

15.12. Очищення, дистилювання ртуті, заповнення нею приладів та інші роботи з відкритою ртуттю слід проводити у хлорвінілових або тонких гумових рукавицях, головному уборі і в окулярах; брати ртуть незахищеними руками або відсмоктувати її ротом категорично заборонено.

Під час розливання ртуті або у разі виходу з ладу місцевої витяжної венти­ляції необхідно працювати у протигазах з фільтрувальними коробками.

15.13. Не допускається стикання з ртуттю деталей приладів з кольорових металів.

Виявлені під час розбирання приладів і апаратів амальговані деталі слід зберігати в ртутних кімнатах у спеціальних посудинах з водою.

Знімати амальгаму з амальгованих деталей нагріванням дозволяється тіль­ки всередині витяжної шафи і за умови увімкненої вентиляції.

15.14. Щоб уникнути витікання ртуті з посудин, вакуумметрів, необхідно щільно закривати ці посудини гумовими пробками з виведенням скляної трубки заввишки від 50 до 60 мм, що сполучає посудини з атмосферою.

15.15. У робочих приміщеннях не повинні зберігатись прилади та апарати, що не застосовуються; у цих приміщеннях не дозволяється використовувати биті прилади та апарати з ртуттю, барометри і вакуумметри, в яких ртуть міс­титься у відкритих посудинах.

15.16. У виробничих приміщеннях ртутні прилади з крихкими скляними деталями слід захищати від ударів.

15.17. Установлені у виробничих приміщеннях прилади і апарати з ртуттю слід обладнати уловлювальними посудинами,  щоб не допустити витікання з них ртуті у разі випадкового порушення герметичності.

15.18. Термометри з ртутним заповненням слід зберігати і транспортувати у футлярах.

Термометри, установлені на робочих місцях, повинні мати захисні метале­ві кожухи (оправки).

15.19. Продувати, вводити в дію і виводити з дії прилади, заповнені ртут­тю, слід обережно,  уникаючи витікання ртуті у трубопроводи або виробничі приміщення.

15.20. Розлиту ртуть слід негайно і ретельно зібрати у герметичний балон, емальований або фарфоровий посуд.

Краплі розлитої ртуті слід збирати гумовою грушею або іншим пристосу­ванням з боків забрудненої ділянки у напрямку до центру,  щоб уникнути про­никнення ртуті у підлогу і розповсюдження її по всьому приміщенню.

Повноту збирання ртуті перевіряють за допомогою лупи.

Ртуть, що залишилась, слід прибирати з підлоги ганчіркою, змоченою у 0,2 %-му підкисленому розчині марганцевокислого калію або 20 %-му розчині хлорного заліза.

15.21. У випадку виявлення ртуті, що витекла у приміщення, працівники, які помітили її витікання, повинні негайно доповісти про це керівництву під­розділу - для вжиття невідкладних заходів.

Після відповідної обробки зараженої ділянки виробничого приміщення слід провести аналіз повітря в ньому на вміст пари ртуті, який не повинен пере­вищувати граничних значень.

15.22. Спецодяг повинен зберігатись у тому самому приміщенні, в якому проводиться робота з ртуттю, - в окремих гардеробах, обладнаних індивідуаль­ними шафами з місцевою витяжкою.

Шафи для зберігання одягу повинні виготовлятись з листової сталі і мати відділення для зберігання предметів особистої гігієни і засобів захисту.

15.23. Відносити спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, додому, а також ходити у ньому в їдальню заборонено.

15.24. Прати спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, слід щоти­жня - окремо від іншого спецодягу. Прати цей спецодяг у домашніх умовах за­боронено.

15.25. Одночасно з пранням спецодягу слід промивати шафи, де він збері­гається, гарячою водою з милом, а потім 0,1 %-м розчином марганцевокислого калію.

15.26. Спецодяг, в якому виконувались роботи з ртуттю, перед пранням га­рячою водою за температури плюс 70 - 80 °С у мильно-содовому розчині (з розрахунку 4 л розчину на 1 кг одягу) , повинен бути знепилений і промитий у пральній машині холодною водою протягом 30 хв.

Спецодяг необхідно прати двічі. Після першого прання його слід промити у пральній машині спочатку гарячою, а потім холодною водою - для видалення лугу і протягом 30 хв обробляти 1-2 %-м розчином соляної кислоти. Вдруге спецодяг слід прати лужним розчином за температури плюс 70 - 80 °С протя­гом 20 хв, потім полоскати в холодній воді, крохмалити, віджимати, сушити і прасувати.

15.27. Палити, а також зберігати їжу, їсти і пити воду в приміщеннях, де проводяться роботи з ртуттю, категорично заборонено.

15.28. Працівники, які виконують роботу з ртуттю, повинні дотримуватись таких гігієнічних вимог:

- перед прийманням їжі спецодяг та індивідуальні засоби захисту необ­хідно знімати, ретельно мити руки теплою водою з милом і щіткою, прополіс­кувати рот слабким розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору). Перед тим, як зняти рукавиці з рук, рукавиці слід ретельно вимити;

- щодня після закінчення роботи необхідно знімати спецодяг, очищати його пилососом і прибирати у шафу, ретельно прополіскувати рот слабким розчином маргенцевокислого калію (рожевого кольору), приймати душ і чистити зуби.

15.29. В ртутних кімнатах слід щодня проводити вологе прибирання, а один раз на місяць - обов'язково обмивати теплою мильною водою стелі, стіни, меблі, віконні рами, скло та підвіконня, двері тощо.

Один раз на квартал вищезазначене прибирання слід проводити із застосу­ванням засобів хімічної демеркуризації з наступним змиванням розчину з під­логи водою.

15.30. Інвентар для прибирання приміщень, в яких проводяться роботи з ртуттю, не дозволяється використовувати для прибирання інших приміщень; цей інвентар слід зберігати у металевому ящику, що щільно зачиняється і має пристрій місцевого відсмоктування і пофарбований у яскравий застережний ко­лір. На відміну від іншого цей інвентар повинен бути пофарбований у червовий колір.

Після прибирання інвентар слід обробити розчинами демеркуризації.

15.31. Біля виходу із приміщень, де проводяться роботи з ртуттю, повинні бути килими з рифленої гуми, які необхідно щодня обробляти у піддонах з чор­ної листової сталі розчином маргенцевокислого калію, підкисленого соляною кислотою.

15.32. Виробничі приміщення, де встановлено прилади і апарати з ртуттю, повинні відповідати "Санитарным правилам при работе с ртутью, ее соедине-ниями и приборами с ртутным заполнением".

15.33. Зовнішні поверхні виробничого обладнання, де використовується ртуть, не повинні допускати сорбцію ртуті, хімічну взаємодію між ртуттю і ма­теріалом поверхні.

На цих поверхнях слід проводити прибирання і демеркуризацію.

15.34. Електродвигуни та електроапаратура, що установлюються в ртутних кімнатах або інших приміщеннях, де можливе виділення пари ртуті, за наявнос­ті в них проводів і деталей з кольорових металів, повинні бути покриті речови­нами, стійкими до ртуті.

 

Начальник управління організації

нагляду в металургії, енергетиці,

 будівництві та котлонагляду                           Л. Дерновий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

до пункту 4.8.2 Правил

безпечної експлуатації

тепломеханічного обла­днання

електростанцій і теплових

 мереж

ФОРМА НАРЯДУ-ДОПУСКУ

Лицьовий бік наряду

Підприємство_______________Підрозділ________________

НАРЯД-ДОПУСК. ЗАГАЛЬНИЙ НАРЯД-ДОПУСК ПРОМІЖНИЙ НАРЯД-ДОПУСК № _____

(непотрібне закреслити)

ДО ЗАГАЛЬНОГО НАРЯДУ-ДОПУСКУ № _____ (заповнюється у разі видавання проміжного наряду)

Керівнику робіт _______________________________________(прізвище, ініціали, посада)

допускачу ___________________________________________________(прізвище, ініціали, посада)

виконавцю робіт (наглядачу)  __________________________(прізвище, ініціали, посада, розряд)

з членами бригади: _____________________________________(прізвище, ініціали, розряд, група)

доручається: __________________________________________(зміст роботи, об'єкт, місце роботи)

Виконати заходи щодо підготовки робочих місць ________________________(перелічуються необхідні заходи щодо підготовки робочих місць, у тому числі заходи безпеки, що підлягають виконанню працівниками інших цехів)

Особливі умови _____________________________________(записуються операції (етапи робіт), які необхідно виконувати під особистим наглядом керівника робіт, назви компонентів, проб повітря, місця відбирання їх, використання технологічних карт (ППР), інші заходи)

Наряд видав: дата_____ год__ хв__ ______________(прізвище, ініціали, посада, підпис)

Наряд продовжив до: дата___ год__ хв__ ______________(прізвище, ініціали, посада, підпис)

Дозвіл на підготовку робочих місць і на допуск видав:

дата ______ год__ хв __ ________________________(прізвище, ініціали, посада, підпис)

Заходи безпеки іншими цехами (дільницями) виконано _____________(цех, посада, прізвище, ініціали, підпис відповідального працівника, який готував робоче місце)

Результати аналізу повітряного середовища виконав: _______________(місце, результат, прізвище, ініціали, підпис працівника, який виконав аналіз, дата)

Робочі місця підготовлені. Залишаються в роботі __________________(обладнання, розміщене поблизу місця роботи і яке перебуває під тиском, під напругою, вибухонебезпечне тощо)

Інструктаж одержали: керівник робіт ________________________(дата, підпис)

виконавець робіт (наглядач)________________________________(дата, підпис)

Інструктаж провів допускач _____________________________(дата, прізвище, ініціали, підпис)

Зворотний бік наряду

 Таблиця 1

Склад і інструктаж бригади (цільовий):

 

Прізвище, ініціали, розряд, група	Підписи членів бригади, які пройшли інструктаж	Прізвище, ініціали, розряд, група	Підписи членів бригади, які пройшли інструктаж
1	2	1	2

Підписи працівників, які провели інструктажі:

Керівник робіт ____________________

Виконавець робіт (наглядач) ________

 

Таблиця 2

Щоденний допуск до роботи, переведення на інше робоче місце,

закінчення роботи

 

Назва робочих місць	Допуск до роботи			Робота закінчена, Бригада виведена, наряд зданий
	Заходи безпеки перевірені. Інструктаж бригаді проведено
	Дата, час	Підписи		Дата, час	Підписи
		допус-кача	виконавця робіт (нагля­дача)		виконавця робіт (наглядача)	оперативних працівників
1	2	3	4	5	6	7

 

Таблиця 3

Зміни у складі бригади

 

Працівники, вве­дені до складу бригади (прізви­ще, ініціали, роз­ряд, група)	Працівники, виведені зі складу бригади (прізвище, ініціали, розряд, група)	Дата, час	Дозволив (підпис)	Інструктаж цільовий
				одержав (підпис)	провів (підпис)
1	2	3	4	5	6

 

Робота повністю закінчена, робочі місця прибрані, бригада виведена, наряд за­крито:

дата _________ год _________ хв ___

Виконавець робіт (наглядач) _______________(підпис)

Керівник робіт ___________________________(підпис)

Оперативний працівник  _____________(прізвище, ініціали, підпис)